Ухвала

від 29.06.2017 по справі 813/681/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5352/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Копистинського Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області (далі УПФУ в Миколаївському районі) 16.02.2017 звернулося в суд з адміністративним позовом до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок (далі СГ ТзОВ Пролісок ), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №2 за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2017 року в розмірі 43365,28 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок на користь управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 43 365,28 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції СГ ТзОВ Пролісок оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що гр. ОСОБА_2 ніколи не був найманим працівником у СГ ТзОВ Пролісок , відповідно не перебував у трудових відносинах із СГ ТзОВ Пролісок . Таким чином, відповідач не може компенсувати заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №2 за період з 01.09.2015 по 31.01.2017.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з явилися, що відповідно до п.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, код ЄДРПОУ 23971060, СГ ТзОВ Пролісок перебуває на обліку в головному управлінні регіональної статистики з 27 травня 1996 року та відповідно до наведених вище положень Закону є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За період роботи на СГ ТзОВ Пролісок право на пенсію на пільгових умовах на підставі п.п. б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування набув ОСОБА_2, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з вересня 2015 р. по січень 2017 р., копією протоколу про призначення пільгової пенсії №177 від 14.01.2014 р., копіями довідок про підтвердження трудового стажу №82 та №83 від 25.11.2013 р.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів погашення заборгованості перед відповідачем по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій в розмірі 43 365,28 грн., а відтак позов є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці сплачують до Пенсійного фонду суми, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах з особливо шкідливими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій та посад затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шах рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100 відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 ;Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Згідно з додатком №6 до пункту 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, позивачем проведено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно вищезазначеної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем.

Підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються позивачу.

Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області у відповідності до п. 6.4 Інструкції, направляло на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до п. б-з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , а саме за період з вересня 2015 р. по січень 2017 р. на суму 43 365,28 грн.

Про надіслання відповідачеві розрахунків свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій товариством оскаржені не були, а відтак відповідач фактично погодився з ними, тобто з моменту отримання вони є узгодженими.

Таким чином, борг відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить 43 365,28 грн.

Судом першої інстанції не здобуто доказів сплати вищевказаної заборгованості.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 ніколи не був найманим працівником у СГ ТзОВ Пролісок , відповідно не перебував у трудових відносинах із СГ ТзОВ Пролісок не заслуговують на увагу так як правонаступництво відповідача встановлено аналогічними судовими рішеннями за попередні періоди, зокрема, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду України від 02.06.2015 ( справа № 876/8567/14 ), якими стягнуто таку заборгованість, а відтак в силу ст. 72 КАС України ця обставина не підлягає доказуванню.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем доказів про сплату заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з вересня 2015 року по січень 2017 року. на суму 43 365,28 грн не подано, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року у справі №813/681/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський судді В. М. Багрій А. І. Рибачук

Повний текст судового рішення виготовлено 03.07.2017