Постанова

від 14.03.2019 по справі 813/681/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №813/681/17

адміністративне провадження №К/9901/38422/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок (далі - СТОВ) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року (суддя Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (судді Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області (далі - управління ПФУ) до СТОВ про стягнення заборгованості, -

встановив:

Управління ПФУ звернулося до суду з адміністративним позовом до СТОВ про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2017 року в розмірі 43 365 грн 28 коп.

Вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач відповідно до пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, далі - Інструкція), не виконав покладених на нього обов'язків, внаслідок чого виникла заборгованість з відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка, на думку позивача, підлягає стягненню.

Суди встановили, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, код ЄДРПОУ 23971060, СТОВ перебуває на обліку в головному управлінні регіональної статистики з 27 травня 1996 року та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За період роботи на СТОВ право на пенсію на пільгових умовах на підставі пунктів б - з статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України 9 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-ІV) набув ОСОБА_1, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з вересня 2015 року по січень 2017 року, копією протоколу про призначення пільгової пенсії від 14 січня 2014 року № 177, копіями довідок про підтвердження трудового стажу від 25 листопада 2013 року №№ 82, 83 відповідно.

Управління ПФУ відповідно до пункту 6.4 Інструкції направило на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону № 1788-ХІІ, а саме за період з вересня 2015 року по січень 2017 року на суму 43 365 грн 28 коп. Про надсилання відповідачу розрахунків свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Вказані розрахунки відповідач не оскаржував.

Позивач також неодноразово надсилав на адресу відповідача повідомлення форми Ю .

Заборгованість відповідача перед управлінням з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій є узгодженою та становить 43 365 грн 28 коп.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17 березня 2017 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

СТОВ не погодилося із цими судовими рішеннями і подало касаційну скаргу про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі зазначає, що суди не з'ясували повно обставини справи. Зокрема, ОСОБА_1, якому призначено пенсію на пільгових умовах, не перебував у трудових відносинах із СТОВ. У матеріалах справи є документи-свідчення про те, що СТОВ створене засновниками і не є правонаступником жодних юридичних осіб.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах доводів касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 23 квітня 2013 року (справа № 21-113а13) виснував, що аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV у контексті положень статті 14 Закону № 1788-ХІІ дає підстави вважати, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону № 1788-ХІІ.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права міститься, зокрема і в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 804/8277/14).

Враховуючи те, що ці висновки Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування норми права, прийняті за результатами розгляду справ, фактичні обставини в яких є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам підприємства відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ (за Списком № 2), то висновок судів першої та апеляційної інстанцій про обов'язок відповідача щодо покриття таких витрат узгоджується з вимогами законодавства.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу СТОВ слід залишити без задоволення, а рішення судів першої і апеляційної інстанцій - без змін.

Доводи касаційної скарги про те, що СТОВ не є правонаступником підприємства, на якому працювала особа, якій призначена та виплачується пільгова пенсія, заборгованість по витратам за доставку та виплату яких є предметом спору, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко