Рішення

від 27.06.2017 по справі 904/5218/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2017 Справа № 904/5218/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорська будівельно-монтажна компанія", м. Краматорськ, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 217 449,46 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Верба А.П. - представник (дов. № 738 dsl 24.12.2011)

від відповідача: Гоголюк І.П. - представник (дов. № 18 від 31.01.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорська будівельно-монтажна компанія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості у розмірі 217 449,46 грн. за договором № 15-1443-02 від 21.08.2015, з яких 147 660,00 грн. основна заборгованість, 41 337,41 грн. пеня, 4 024,55 грн. 3 % річних, 16 427,50 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 15-1443-02 від 21.08.2015, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2017 порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.05.2017.

17.05.2017 представник відповідача подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву № 017/348 від 16.05.2017, яким визнав позовні вимоги в частині основного боргу на суму 147 660,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 16 427,50 грн., 3% річних у розмірі 3 996,47 грн., пені в розмірі 39 885,96 грн. Також відповідач надав клопотання про розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці (а.с.100-107).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 17.05.2017 на 07.06.2017.

07.06.2017 відповідач подав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву № 017/443 від 06.06.2017, яким визнав позовні вимоги в частині основного боргу на суму 147 660,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 16 427,50 грн., 3% річних у розмірі 3 996,47 грн., пені в розмірі 39 762,47 грн. та одночасно заперечив проти стягнення пені на суму 1574,94 грн., 3% річних на суму 28 грн.08 коп. та витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 8000 грн. Також відповідач подав клопотання про розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці (а.с.100-107).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 07.06.2017 на 26.06.2017.

26.06.2017представник позивача подав до суду письмові пояснення на відзив відповідача, в яких погодився із контррозрахунком відповідача. Щодо доводів відповідача про необґрунтованість розміру витрат на правову допомогу позивач зазначив, що розмір витрат на послуги адвоката у розмірі 8000 грн. є співрозмірним порівняно з ціною позову та у процентному співвідношенні складає 3,8% від розміру ціни позову.

Також, представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 147 660,00 грн. основної заборгованості, 39885,96 грн. пені, 3996,47 грн. 3 % річних, 16 427,50 грн. інфляційних втрат та 8000 грн. відшкодування збитків на правову допомогу, а всього 215969,93 грн. Копію вказаної заяви позивач вручив представнику відповідача у судовому засіданні, що відбулось 26.06.2017. На підставі ст. 22 ГПК України. заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, просив суд розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорська будівельно-монтажна компанія" (продавець - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" згідно зі Статутом а.с.112-115) (покупець - відповідач) було укладено договір поставки №15-1443-02, відповідно до умов якого продавець зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі товар. Кількість, номенклатура, ціна, умови оплати, умови поставки, термін виготовлення, термін поставки, гарантійний термін, рік виготовлення, і виробник товару визначені в специфікаціях, які додаються до цього договору, що складають його невід'ємну частину.

Ціна на товар встановлюється в українських гривнях за одиницю на умовах, зазначених в специфікаціях, які додаються до договору і складають його невід'ємну частину (п. 2.1. договору).

Сума договору на момент підписання згідно специфікації № 1 становить 109200 грн. з ПДВ і може бути змінена на суму кожної наступної специфікації, яка підписується обома сторонами (п. 2.3. договору).

Поставлений товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем: за кількістю - згідно з даними, зазначеними у товарно-супровідних документах продавця; за якістю - згідно з сертифікатом якості виробника або іншим документом, що підтверджує якість товару (п. 3.3. договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі виставлених рахунків у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах, обумовлених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.2. договору).

21.09.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №2, якою сторони прийшли до згоди доповнити договір специфікацією №3. У специфікації №3 сторони, зокрема, погодили вартість товару - 295 320,00 грн. та умови оплати узгодженої партії товару (а.с.22).

Так, п. 1.3 специфікації встановлено такий порядок оплати: - попередня оплата 50 % після підписання цієї специфікації і пред'явлення рахунку, 50 % протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару, на підставі наданих фактичних рахунків.

21.09.2015 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 00000022 на суму 295320,00 грн.(а.с.25).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 295320,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 1 від 17.02.2016 та № 12 від 08.06.2016 (а.с.32,41).

Товар за вищевказаними видатковими накладними отримала уповноважений представник відповідача - інженер відділу устаткування ОСОБА_3., на підставі виданих довіреностей (а.с.30-31,39-40).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 147 660 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 147 660 грн., що не заперечується відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листами та претензіями, в яких вимагав сплатити вищевказаний розмір заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідачем суму заборгованості у розмірі 147 660 грн. 00 коп. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними № 1 від 17.02.2016 та № 12 від 08.06.2016.

З огляду на умови п.1.3 специфікації №3 до договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Відповідач проти наявності заборгованості у розмірі 147660, 00 грн. не заперечує. Заборгованість визнав у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 147 660 грн. підлягають задоволенню.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 3996,47 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16427,50 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3996,47 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16427,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 39885,96 грн. суд зазначає таке.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.

Сторонами у спірному договорі розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання покупцем не визначено.

Суд вважає, що сторони, укладаючи договір, не дійшли згоди щодо встановлення відповідальності у вигляді пені.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 39885,96 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, суд не приймає визнання відповідачем позову в частині заявленої позивачем пені у розмірі 39885,96 грн., оскільки це порушує його права.

Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 8000,00 грн.

До матеріалів справи надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 738 від 24.12.2011 на ім'я Верби А.П. (а.с.93).

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги від 10.01.2017 (а.с.87-89), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорська будівельно-монтажна компанія" (замовник) та адвокатом Вербою А.П. (виконавець).

Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати правову допомогу, а саме: провести претензійно-позовну роботу по стягненню заборгованості, підготовити вимогу про стягнення заборгованості за договором №15-1443-02 від 21.08.2015, укладеного між замовником та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (боржник). У разі несплати заборгованості за вимогою боржником замовника, виконавець готує позовну заяву про стягнення заборгованості та представляє інтереси замовника у господарському суді Дніпропетровської області, а замовник зі своєї сторони зобов'язується прийняти вказані послуги і оплатити їх.

Платіжним доручення № 771 від 04.04.2017, на підставі рахунку-фактури №007 від 23.03.2017, позивачем було оплачено правову допомогу, надану адвокатом Вербою А.П. на суму 8000 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У пункті 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Проаналізувавши вищевказані докази суд зазначає таке.

26.06.2017 між позивачем та адвокатом Вербою А.П. було складено акт приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до цього акту адвокатом були надана такі послуги:

- Усні юридичні консультації по справі - 1800 грн. (3 години);

- Ознайомлення з матеріалами справи, оцінка правової перспективи та підготування рекомендацій - 1800 грн. (3 години);

- Підготування претензії (досудової вимоги) - 1200 грн. (2 години);

- Підготування позовної заяви для її подання до господарського суду Дніпропетровської області - 2400 грн. (4 години);

- Надання правової допомоги у суді (ознайомлення з матеріалами справи, подання клопотань та заперечень), захист інтересів в суді - 1800 грн. (3 години).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто до судових витрат не належать витрати сторін, що не пов'язані з розглядом судової справи.

Проаналізувавши вказані (тотожні) види роботи (надані послуги), суд зазначає, що усні юридичні консультації, ознайомлення з матеріалами справи, оцінка правової перспективи та підготування рекомендацій та складання претензії не має відношення до судового розгляду справи. Пред'явлення претензії є стадією досудового врегулювання спору, яка не є обов'язковою для позивача та відповідача, оскільки договором №15-1443-02 від 21.08.2015 не передбачений обов'язків претензійний порядок.

До робіт, які мають відношення до судового розгляду справи відносяться лише підготування позовної заяви та надання правової допомоги у суді (ознайомлення з матеріалами справи, подання клопотань та заперечень), захист інтересів в суді.

При цьому судом враховано, що справа є нескладною, а розрахунок суми заборгованості зроблений адвокатом Вербою А.П., містить значні помилки. Слід також зазначити, що відповідно до протоколів судових засідань, час який адвокат витратив на участь у судових засіданнях 07.06.2017 та 26.06.2017 у цій справі складає 1 год. 05 хв., натомість адвокатом Вербою А.П. у акті виконаних робіт вказано 3 години, що не відповідає дійсності.

Також, суд звертає увагу, що ознайомлення з матеріалами судової справи було здійснено не особисто адвокатом Вербою А.П., а іншою особою (гр. ОСОБА_4.) за довіреністю б/н від 10.01.2017, виданою позивачем (а.с.143).

За наведених обставин, суд вважає об'єктивним розміром витрат на оплату адвокатських послуг - 2000 грн., які підлягатимуть стягненню з відповідача.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2037,71 грн., решта судового збору у розмірі 483,55 грн. покладається на позивача.

На підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у розмірі 740,48 грн., в зв'язку із зменшенням суми позовних вимог підлягає поверненню позивачеві, в разі подання ним відповідного клопотання.

Також, в ході розгляду справи відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на 3 місяці.

Вказане клопотання відповідача обґрунтовано тим, що виробничо-господарська діяльність, як і інших металургійних підприємств України, починаючи з 2008 року та в цей час, здійснюється в надзвичайно складних умовах, які викликані, з одного боку, нестабільністю кон'юктури ринку чорних металів, а з іншого, - постійним зростанням цін на електроенергію, природний газ, а також зростанням тарифів на залізничні перевезення - на внутрішньому ринку.

Також відповідач зазначає, що негативно вплинули на виробничо-господарську діяльність підприємства і втрата усталених господарських зв'язків з постачальниками сировини та матеріалів на Донбасі з причини проведення бойових дій на території Донецької та Луганської області.

За підсумками 2016 року сума збитків підприємства відповідача склала 2 717 065,00 грн., що підтверджується звітом.

Через відсутність достатнього об'єму грошових коштів відповідач не має змоги сплатити позивачеві одним платежем суму заборгованості.

Крім того відповідач зазначив, що 30.03.2017 року наказом № 307 виконана "гаряча консервація обладнання" та наказами № 344 від 12.04.2017, № 305 від 30.05.2017 вказаний порядок роботи комбінату в умовах зупинки виробництва. З вказаних наказів вбачається, що зупинка виробництва тимчасовий та вимушений засіб. В даний час керівництво комбінату приймає всі необхідні засоби для відновлення роботи комбінату.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").

З врахуванням викладеного, суд вважає за можливе заяву відповідача про розстрочення виконання рішення задовольнити частково та розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості у сумі основного боргу у розмірі 147660 грн., 3% річних - 3996,47 грн., інфляційні втрати - 16427,50 грн., витрат по сплаті судового збору - 2037,71 грн., витрат на оплату послуг адвоката - 2000 грн. на 2 місяці, починаючи з липня 2017 року, за наступним графіком:

1) до 26.07.2017 року - 87060,84 грн.;

2) до 26.08.2017 року - 87060,84 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорська будівельно-монтажна компанія" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Машинобудівельників, 53, код 35062322) 147 660,00 грн. основної заборгованості, 3996,47 3 % річних, 16 427,50 грн. інфляційних втрат, 2000 грн. витрат на послуги адвоката, 2037,71 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Розстрочити виконання рішення у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 174121,68 грн., яка складається 147 660,00 грн. основної заборгованості, 3996,47 3 % річних, 16 427,50 грн. інфляційних втрат, 2000 грн. витрат на послуги адвоката, 2037,71 грн. витрат по сплаті судового збору, на 2 місяці з оплатою Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б, код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорська будівельно-монтажна компанія" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Машинобудівельників, 53, код 35062322) за наступним графіком:

1) до 26.07.2017 року - 87060,84 грн.;

2) до 26.08.2017 року - 87060,84 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2017

Суддя Я.С. Золотарьова