Рішення

від 27.06.2017 по справі 910/6004/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017 Справа №910/6004/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Лайф та Приватного підприємства Елітна стоматологія

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація

2. Київська міська рада

3. Комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача -1: Дудко О.В. - представник; ОСОБА_2 - директор;

від позивача-2: ОСОБА_3 - директор; Дудко О.В. - представник;

від відповідача: Кобзаренко Ю.В. - представник за довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мед Лайф (далі - позивач-1; ТОВ Мед Лайф ) та Приватне підприємство Елітна стоматологія (далі - ПП Елітна стоматологія ; позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (далі - відповідач; ОСББ Моноліт ) з позовом, в якому просили:

- зобов'язати ОСББ Моноліт не чинити перешкод у здійсненні ТОВ Мед Лайф та ПП Елітна стоматологія права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул.. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві;

- зобов'язати ОСББ Моноліт відновити становище, яке існувало до порушення прав ТОВ Мед Лайф та ПП Елітна стоматологія на безперешкодний проїзд на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, а саме - демонтувати, протягом 15 днів з моменту набранням законної сили рішенням у даній справі, власними силами чи за свій рахунок споруджені при в'їзді до прибудинкової території будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, шлагбаум та охоронну битовку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач-1 є власником нежилих приміщень площею 115,50 кв.м. та площею 98,50 кв.м. в буд. 10-а (літера А) по вул.. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, які орендуються позивачем-2 на підставі укладеного договору оренди № 12 від 28.12.2015. В свою чергу, відповідачем встановлено на прибудинковій території будинків 8,10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві та будинку № 77 по вул. Мельникова у м.Києві автоматичний в'їзний/виїзний термінал (шлагбаум та охоронну битовку) та платний майданчик для паркування та території внутрішнього двору будинків. Зазначені дії відповідача позивачі вважають протиправними, внаслідок таких дій порушені права позивачів на користування майном, яке полягає у тому, що працівники позивача-1 та відвідувачі клініки обмежені у праві доступу до приміщення клініки, що завдає шкоди у здійсненні господарської діяльності при наданні якісної та своєчасної медичної допомоги та негативно впливає на ділову репутацію позивачів. Крім того, позивачі посилались на те, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку прибудинкової території будинків 10, 10-а по по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, чим порушено права власників квартир та нежитлових приміщень, розташованих у даних будинках. Нормативно в обгрунтування позову позивачі посилались на ст. ст. 326, 391 Цивільного кодексу України, Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку п. п. 7,8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, п. п. 15.1.1, 15.3.8 Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6004/17,розгляд справи призначено 15.05.2017, залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Шевченківську районну в м.Києві державну адміністрацію, Київську міську раду, Комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

13.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли пояснення по суті спору.

15.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач наголошував на безпідставності та необґрунтованості заявлених позовних вимог. Посилався на те, що позивачами не доведено порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок облаштування відповідачем на прибудинковій території шлагбауму та стоянки автомобілів.

15.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач наголошував на тому, що територія багатоквартирних будинків, які передані на баланс ОСББ Моноліт з'єднані між собою єдиною інфраструктурою та будинки розміщені таким чином, що мають закриту прибудинкову територію обладнану двома в'їздами/виїздами, один з яких технічний, призначений для екстрених випадків та допуску спецмашин. У зв'язку з необхідністю упорядкування паркування машин на території будинків і були прийняті членами ОСББ Моноліт рішення про встановлення автоматичного шлагбауму та охорони, які є чинними і ніким не оскарженими.

15.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника на підставі наявних у справі матеріалів.

В судовому засіданні 15.05.2017 після заслуховування представників позивачів, відповідача та Київської міської ради, оголошено перерву до 29.05.2017.

26.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач вказував на те, що ним не вчинялось жодних дій щодо влаштування платного паркування. Діюче на момент встановлення шлагбауму та поста охорони рішення Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207 Про встановлення Правил благоустрію території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках в м. Києві , не містило вимог щодо отримання дозволу та/або погодження встановлення шлагбауму. Крім того, відповідачем заявлено про застосування до вимог позивачів строку позовної давності згідно з ст. 257 . ст. 267 Цивільного кодексу України.

29.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли додаткові заперечення по суті спору щодо доводів відповідача.

29.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли додаткові заперечення по суті спору щодо доводів Київської міської ради.

06.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких позивач-2 вказував на те, що відповідачем самовільно та без отримання дозвільної документації встановлено шлагбаум ат охоронну битовку, наслідком чого є обмежений доступ позивачів до земельної ділянки комунальної форми власності.

В судовому засіданні 29.05.2017 оголошено перерву до 07.06.2017.

07.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи по справі.

07.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017, після заслуховування представників позивачів, відповідача та Київської міської ради, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 27.06.2017.

13.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач вказував на те, що відповідача на підставі постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2007 у справі № 8/537 визнано балансоутримувачем багатоквартирних житлових будинків № 8. 10, 10-А та паркінгу, розташованих по вул.. Якіра в м.Києві. Загальними зборами ОСББ Моноліт , які проведені 28.04.2005 і оформлені протоколом № 4, було вирішено обмежити у подвір'ї будинків паркування автотранспорту, який не належить мешканцям та власникам нежитлових приміщень, шляхом влаштування шлагбауму, поста охорони. У лютому 2008 року відповідачем отримано згоду від Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації (лист від 28.02.2008 № 09/62-1655) на встановлення шлагбауму. Крім того, відповідачем заявлено застосування до вимог позивачів строку позовної давності з посиланням на ст. 257 Цивільного кодексу України.

16.06.2017 відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від представника позивачів Дудко О.В. надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких наголошувало на тому, що відповідач не наділений повноваженнями розпоряджатися земельною ділянкою комунальної форми власності (встановлювати порядок доступу та територію земельної ділянки або визначати осіб, які наділені правом парку пати автотранспорт).

16.06.2017 відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від представника позивачів Дудко О.В. надійшли додаткові документи.

20.06.2017 відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від представника позивачів Дудко О.В. надійшли додаткові документи.

В судовому засіданні 27.06.2017 представники позивача-1 та позивача-2 підтримали заявлений позов, просили суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.06.2017 проти заявленого позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - : Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація, Київська міська рада, Комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) - в судове засідання 27.06.2017 представників не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином.

При цьому, суд враховує те, що представник Київської міської ради приймав участь в судових засіданнях 15.05.2017, 07.06.2017 надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, а 15.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника на підставі наявних у справі матеріалів.

Комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про розгляд справи повідомлялось належним чином, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків розгляду спору, визначених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників третіх осіб, оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач-1 є власником нежилих приміщень площею 115,50 кв.м. та площею 98,50 кв.м. в буд. 10-а (літера А) по вул.. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, що підтверджується Свідоцтвами про право власності на нежилі приміщення серій НП № 010007404 та НП № 010006894, виданих 04.07.2003 та 13.03.2003 Головним управлінням комунальної власності м.Києва, які перебувають у позивача-2 в оренді на підставі на підставі укладеного договору оренди № 12 від 28.12.2015.

В свою чергу, відповідачем встановлено на прибудинковій території будинків 8,10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві та будинку № 77 по вул. Мельникова у м.Києві автоматичний в'їзний/виїзний термінал (шлагбаум та охоронну битовку) та майданчик для паркування та території внутрішнього двору будинків.

Зазначені дії відповідача позивачі вважають протиправними, внаслідок таких дій порушені права позивачів на користування майном, яке полягає у тому, що працівники позивача-1 та відвідувачі клініки обмежені у праві доступу до приміщення клініки, що завдає шкоди у здійсненні господарської діяльності при наданні якісної та своєчасної медичної допомоги та негативно впливає на ділову репутацію позивачів. Крім того, позивачі посилались на те, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку прибудинкової території будинків 10, 10-а по по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, чим порушено права власників квартир та нежитлових приміщень, розташованих у даних будинках.

Відповідно до наявних у справі листів позивача-1, адресованих відповідачу, а саме: № 22 від 14.09.2017, № 50 від 22.09.2010, № 51 від 26.09.2016, № 56 від 10.10.2016, позивач-1 звертався до відповідача з вимогою надати доступ для можливості паркування автомобілів пацієнтів та персоналу.

Також, позивачем-1 долучено до матеріалів позову:

- лист Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 19.12.2016, в якому повідомлялось про те, що облаштування та експлуатацію місць для платного паркування здійснює КП Київтранспарксервіс відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві , визначено адреси паркувальних майданчиків, до яких адреси: території будинків 8,10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві та будинку № 77 по вул. Мельникова у м.Києві - не включені; крім того, повідомлено, що відповідачу працівниками відділу контролю за благоустроєм Шевченківського району вручено припис щодо порушення п. 20.1.1 Правил благоустрою м.Києва (самовільне зайняття території об'єкта благоустрою, а саме: розташування шлагбауму та охоронної битовки);

- лист КП Київтранспарксервіс від 24.11.2016 № 053105/3425, яким повідомлено, що облаштування та експлуатацію місць для платного паркування здійснює КП Київтранспарксервіс відповідно до рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591; адреси: території будинків 8,10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві та будинку № 77 по вул. Мельникова у м.Києві - не закріплені за КП Київтранспарксервіс ;

- лист Департаменту міського благоустрію та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.11.2016 № 064-11630, яким повідомлено , що станом на 24.11.2016 контрольна картка на тимчасове порушення благоустрію та його відновлення в зв'язку з встановленням пакувального пристрію по вул.. Деревлянська, 8, 10, 10-а та по вул.. Мечникова, 77 у м.Києві - не видавався.

В свою чергу, судом встановлено та що підтверджується наявними матеріалами справи, що відповідно протоколу загальних зборів ОСББ Моноліт від 03-18.02.2016, в яких приймав участь представник позивача-1 (як власника приміщення), було вирішено більшістю голосів обмежити використання внутрішнього подвір'я ОСББ Моноліт для паркування автомобілів працівників офісів, обладнати для них окрему стоянку.

Крім того, як встановлено судом і не заперечувалось сторонами спору, відповідача на підставі постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2007 у справі № 8/537 визнано балансоутримувачем багатоквартирних житлових будинків № 8. 10, 10-А та паркінгу, розташованих по вул. Якіра в м.Києві. Загальними зборами ОСББ Моноліт , які проведені 28.04.2005 і оформлені протоколом № 4, було вирішено обмежити у подвір'ї будинків паркування автотранспорту, який не належить мешканцям та власникам нежитлових приміщень, шляхом влаштування шлагбауму, поста охорони.

У лютому 2008 року відповідачем отримано згоду від Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації (лист від 28.02.2008 № 09/62-1655) на встановлення шлагбауму.

Як вказував відповідач, територія багатоквартирних будинків, які передані на баланс ОСББ Моноліт з'єднані між собою єдиною інфраструктурою та будинки розміщені таким чином, що мають закриту прибудинкову територію обладнану двома в'їздами/виїздами, один з яких технічний, призначений для екстрених випадків та допуску спецмашин. У зв'язку з необхідністю упорядкування паркування машин на території будинків і були прийняті членами ОСББ Моноліт рішення про встановлення автоматичного шлагбауму та охорони, які є чинними і ніким не оскарженими.

При цьому, відповідачем до матеріалів справи долучено договори з охоронними та обслуговуючими організаціями щодо надання відповідних послуг з здійснення охоронно-пропускного режиму.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, проте, обраний позивачами спосіб захисту свого права шляхом заявлення позовної вимоги про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні ТОВ Мед Лайф та ПП Елітна стоматологія права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві - не відповідає ефективному засобу захисту.

Крім того, суд за наслідками оцінки обставин справи в сукупності з перевіркою їх наданими сторонами доказами, дійшов висновку, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що відповідачем порушуються права та охоронювані законом інтереси позивачів стосовно належного позивачу-1 та орендованого позивачем-2 нерухомого майна, як не доведено і вчинення відповідачем перешкод щодо доступу позивачів до прибудинкової території будинку 10-а (літера А) по вул.. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві та те, що розташований на території шлагбаум та охоронна битовка перешкоджають саме позивачам у здійсненні ними права розпорядження, користування та володіння нерухомими майном (нежилими приміщеннями, які належать позивачу-1 та орендуються позивачем-2).

При цьому, суд зазначає, що до повноважень позивачів не віднесено встановлення фактів порушення відповідачем містобудівного та/або іншого регіонального законодавства (зокрема, на що посилались позивачі: п. п. 7,8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, п. п. 15.1.1, 15.3.8 Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008), яке регулює діяльність по облаштуванню паркувальних майданчиків або використання землі комунальної форми власності, оскільки вимогами чинного законодавства перевірку таких фактів і покладення певної відповідальності за вчинення таких дій покладено на спеціально уповноважені органи, до кола яких позивачі не відносяться, а отже, посилання позивачів на порушення відповідачем вищенаведених Правил, як підстава для задоволення позову про усунення перешкод у користування майном та зобов'язання демонтувати шлагбаум та охоронну битовку - судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Крім того, суд враховує і наступне.

Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 визначено значення зокрема наступних термінів:

- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна;

- неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

- загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

- технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

Статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному житловому комплексі може бути створене тільки одне об'єднання. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання. Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Таким чином, оскільки основною метою діяльності відповідача, як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є сприяння використанню власниками будинку власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна, а подані відповідачем документи (договори з охоронними та обслуговуючими організаціями) свідчать про виконання ним таких обов'язків.

З огляду на встановлені судом обставини справи, а також правові норми викладені вище, суд прийшов до висновку, що права та охоронювані законом інтереси позивачів щодо належного їм на праві власності та користування майна - не є порушеними відповідачем, обставин такого порушення судом за наслідками розгляду справи не встановлено і належних та допустимих доказів порушення саме прав позивачів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - суду не надано. Враховуючи те, що правові підстави вчинення відповідачем дій щодо перешкоджанню доступу позивачам до нерухомого майна - відсутні, а спірне приміщення належить позивачу-1 та використовується позивачем-2 на правомірних підставах, а тому права позивачів щодо користування і розпорядження відповідними нежилими приміщеннями,- не підлягають захисту в судовому порядку. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, вимоги позивачів про зобов'язаня ОСББ Моноліт не чинити перешкод у здійсненні ТОВ Мед Лайф та ПП Елітна стоматологія права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул.. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, а також зобов'язати ОСББ Моноліт відновити становище, яке існувало до порушення прав ТОВ Мед Лайф та ПП Елітна стоматологія на безперешкодний проїзд на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, а саме - демонтувати, протягом 15 днів з моменту набранням законної сили рішенням у даній справі, власними силами чи за свій рахунок споруджені при в'їзді до прибудинкової території будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, шлагбаум та охоронну битовку - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо заявленого відповідачем застосування строку позовної давності (заява від 26.05.2017, письмові пояснення 13.06.2017), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013, позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, про захист яких вони просили суд у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано: 04.07.2017

Суддя Т.Ю. Трофименко