Постанова

від 22.11.2017 по справі 910/6004/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 910/6004/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

За участі представників:

від позивача - 1: Войленко Г.М. - директор;

Дудко О.В. - представник

від позивача - 2: Лавринович Н.Б. - директор

від відповідача: Бикович Ю.В. - представник

від третьої особи - 1: не з'явився

від третьої особи - 2: Косова І.А. - представник

від третьої особи - 3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Лайф та Приватного підприємства Елітна стоматологія на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року по справі №910/6004/17 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Лайф та

2. Приватного підприємства Елітна стоматологія

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація

2. Київська міська рада

3. Комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мед Лайф та Приватне підприємство Елітна стоматологія звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт з позовом, в якому просили:

- зобов'язати ОСББ Моноліт не чинити перешкод у здійсненні ТОВ Мед Лайф та ПП Елітна стоматологія права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві;

- зобов'язати ОСББ Моноліт відновити становище, яке існувало до порушення прав ТОВ Мед Лайф та ПП Елітна стоматологія на безперешкодний проїзд на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, а саме - демонтувати, протягом 15 днів з моменту набранням законної сили рішенням у даній справі, власними силами чи за свій рахунок споруджені при в'їзді до прибудинкової території будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, шлагбаум та охоронну битовку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року у справі № 910/6004/17 в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Лайф та Приватного підприємства Елітна стоматологія відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням ТОВ Мед Лайф та Приватне підприємство Елітна стоматологія звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року у справі №910/6004/17 скасувати, та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги ТОВ Мед Лайф та Приватного підприємства Елітна стоматологія задовольнити в повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим - підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 апеляційні скарги прийнято та об'єднано в одне провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2017.

25.09.2017 від позивача-2 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме копію листа поліції та копію витягу з кримінального провадження, на підтвердження обставин зазначених у позові.

27.09.2017 розгляд справи відкладено на 10.10.2017, зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт" надати до наступного судового засідання правила, положення або інші документи на підставі яких здійснюється допуск транспортних засобів на прибудинкову територію будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській у м. Києві. Зобов'язано Київську міську раду надати до наступного судового засідання письмові пояснення щодо виділу прибудинкової території до будинків 8, 10, 10-а по вул. Деривлянській та будинку 77 по вул. Мельникова у м. Києві.

04.10.2017 від позивача-2 надійшли додаткові письмові пояснення по справі, до яких, на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 долучено копії витягів з протоколів правління ОСББ Моноліт від 30.08.2016 № 5 та від 05.10.2016 № 6.

Відповідно до змісту наданого витягу з протоколу правління ОСББ Моноліт від 30.08.2016 № 5, зокрема, було вирішено:

1.2. Відповідно до списків, затверджених Головою правління Об'єднання дозволити:

- власникам квартир будинків № 8, 10, 10А (або за їх дорученням офіційним орендарям) в'їзд/виїзд та паркування особистих автомобілів на основній території Об'єднання;

- власникам нежитлових приміщень в'їзд/виїзд на/з території Об'єднання, без права паркування.

1.3. Підготовити та обладнати на території Об'єднання відкриту, платну стоянку для автомобілів персоналу (працівників) офісів: Паркування автомобілів на стоянці погодити з власниками офісів, а кошти, вилучені за паркування, направити на оплату охоронному підрозділу.

1.4 Обладнати на відкритій стоянці резервне місце для паркувань автомобілів пацієнтів Мед Лайф та автомобілів по виклику.

1.5. В'їзд, а в окремих ситуаціях короткострокове паркування автомобілів родичів та інших осіб, запрошених власниками квартир, дозволити за їх згодою.

1.6. Забезпечити в'їзд на територію Об'єднання автомобілям спеціального призначення (швидка допомога, МНС, поліція), а також, у зв'язку з посадовою необхідністю, управляючому/директору.

Відповідно до змісту наданого витягу з протоколу правління ОСББ Моноліт від 05.10.2016 № 6, зокрема, було вирішено:

3. Власнику нежитлового приміщення ТОВ Мед Лайф :

3.1. надати можливість, як і власникам усіх квартир, в'їзду/виїзду на/з території ОСББ Моноліт одного автомобіля;

3.2. з врахуванням звернення та специфічних ознак стоматологічної клініки, запропонувати ТОВ Мед Лайф парко місця на відкритій стоянці для розміщення автомобілів пацієнтів та персоналу Товариства на договірній основі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.10.2017 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, на підставі розпорядження № 09-53/4012/17 від 09.10.2017 для розгляду справи №910/6004/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Гончарова С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 прийнято провадження у вище зазначеному складі судової колегії та призначено до розгляду на 01.11.2017.

19.10.2017 від представника позивача-2 надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 розгляд справи відкладено на 22.11.2017, повторно зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт надати до наступного судового засідання правила, положення або інші документи на підставі яких здійснюється допуск транспортних засобів на прибудинкову територію будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській у м. Києві. Повторно зобов'язано Київську міську раду надати до наступного судового засідання письмові пояснення щодо виділу прибудинкової території до будинків 8, 10, 10-а по вул. Деривлянській та будинку 77 по вул. Мельникова у м. Києві.

22.11.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017, а саме копію договору № 05/17 від 17.03.2017 про надання послуг з підтримання порядку, посадову інструкцію охоронника з додатками та наказ № 5 від 01.03.2017 за підписом директора ОСББ Моноліт щодо створення безпечних умов і упорядкування паркування автомобілів на території об'єднання.

Представник Київської міської ради 22.11.2017 у судовому засіданні надав відзив на апеляційні скарги та лист директору департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР з запитом про статус земельної ділянки яка є прибудинковою територією до будинків 8, 10, 10-а по вул. Деривлянській у м. Києві, однак на момент судового засідання відповіді на вказаний запит не надійшло.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши думку присутніх учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників третьої особи-1 та третьої особи-3.

Представники позивачів, відповідача та третьої особи-2 у судовому засіданні надали пояснення по суті спору.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, відзивів та письмових пояснень, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Позивач-1 є власником нежилих приміщень площею 115,50 кв.м. та площею 98,50 кв.м. в буд. 10-а (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, що підтверджується Свідоцтвами про право власності на нежилі приміщення серій НП № 010007404 та НП № 010006894, виданих 04.07.2003 та 13.03.2003 Головним управлінням комунальної власності м.Києва, які перебувають у позивача-2 в оренді на підставі на підставі укладеного договору оренди № 12 від 28.12.2015.

В свою чергу, відповідачем встановлено на прибудинковій території будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві та будинку № 77 по вул. Мельникова у м.Києві автоматичний в'їзний/виїзний термінал (шлагбаум та охоронну битовку) та майданчик для паркування на території внутрішнього двору будинків.

Контроль доступу до внутрішнього двору будинків забезпечується охоронцем, розміщеним у охоронній битовці на в'їзді на прибудинкову територію.

При цьому, позивачі зазначають, що охоронець обмежує безперешкодний доступ позивачів та їх клієнтів до приміщення яке перебуває у власності позивача-1 та у користуванні позивача-2, оскільки перешкоджає їх в'їзду на територію внутрішнього двору, що в свою чергу впливає на господарську діяльність та ділову репутацію позивачів, при цьому, позивачі наголошують, що у відповідача відсутнє право розпоряджатися земельною ділянкою та перешкоджати будь-кому проходити, проїжджати та паркуватись в межах внутрішнього двору будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві.

Відповідно до наявних у справі листів позивача-1, адресованих відповідачу, а саме: № 22 від 14.09.2017, № 50 від 22.09.2010, № 51 від 26.09.2016, № 56 від 10.10.2016, позивач-1 звертався до відповідача з вимогою надати доступ для можливості паркування автомобілів пацієнтів та персоналу.

Також, позивачем-1 долучено до матеріалів позову:

- лист Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 19.12.2016, в якому повідомлялось про те, що облаштування та експлуатацію місць для платного паркування здійснює КП Київтранспарксервіс відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві , визначено адреси паркувальних майданчиків, до яких адреси: території будинків 8,10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві та будинку № 77 по вул. Мельникова у м.Києві - не включені; крім того, повідомлено, що відповідачу працівниками відділу контролю за благоустроєм Шевченківського району вручено припис щодо порушення п. 20.1.1 Правил благоустрою м.Києва (самовільне зайняття території об'єкта благоустрою, а саме: розташування шлагбауму та охоронної битовки);

- лист КП Київтранспарксервіс від 24.11.2016 № 053105/3425, яким повідомлено, що облаштування та експлуатацію місць для платного паркування здійснює КП Київтранспарксервіс відповідно до рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591; адреси: території будинків 8,10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві та будинку № 77 по вул. Мельникова у м.Києві - не закріплені за КП Київтранспарксервіс ;

- лист Департаменту міського благоустрію та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.11.2016 № 064-11630, яким повідомлено , що станом на 24.11.2016 контрольна картка на тимчасове порушення благоустрію та його відновлення в зв'язку з встановленням пакувального пристрію по вул. Деревлянська, 8, 10, 10-а та по вул.. Мечникова, 77 у м.Києві - не видавався.

Натомість, відповідно протоколу загальних зборів ОСББ Моноліт від 03-18.02.2016, в яких приймав участь представник позивача-1 (як власника приміщення), було вирішено більшістю голосів обмежити використання внутрішнього подвір'я ОСББ Моноліт для паркування автомобілів працівників офісів, обладнати для них окрему стоянку.

Крім того, відповідача на підставі постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2007 у справі № 8/537 визнано балансоутримувачем багатоквартирних житлових будинків № 8. 10, 10-А та підземного паркінгу, розташованих по вул. Якіра в м.Києві.

Загальними зборами ОСББ Моноліт , які проведені 28.04.2005 і оформлені протоколом № 4, було вирішено обмежити у подвір'ї будинків паркування автотранспорту, який не належить мешканцям та власникам нежитлових приміщень, шляхом влаштування шлагбауму, поста охорони.

У лютому 2008 року відповідачем отримано згоду від Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації (лист від 28.02.2008 № 09/62-1655) на встановлення шлагбауму.

Як вказував відповідач, територія багатоквартирних будинків, які передані на баланс ОСББ Моноліт з'єднані між собою єдиною інфраструктурою та будинки розміщені таким чином, що мають закриту прибудинкову територію обладнану двома в'їздами/виїздами, один з яких технічний, призначений для екстрених випадків та допуску спецмашин. У зв'язку з необхідністю упорядкування паркування машин на території будинків і були прийняті членами ОСББ Моноліт рішення про встановлення автоматичного шлагбауму та охорони, які є чинними і ніким не оскарженими.

При цьому, відповідачем до матеріалів справи долучено договори з охоронними та обслуговуючими організаціями щодо надання відповідних послуг з здійснення охоронно-пропускного режиму.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачами спосіб захисту свого права шляхом заявлення позовної вимоги про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні ТОВ Мед Лайф та ПП Елітна стоматологія права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві - не відповідає ефективному засобу захисту з огляду на наступне.

Звертаючись з позовом, позивачі послались на положення статті 391 Цивільного кодексу України відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. Таким чином, зобов'язанням ОСББ Моноліт не чинити перешкоди позивачам (як власнику та користувачу приміщень площею 115,50 кв.м. та площею 98,50 кв.м. в буд. 10-а (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві) у користуванні власними нежилими приміщеннями, шляхом надання права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, тобто припиненням дії, яка порушує право, відновлюється становище, що існувало до порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України). (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 09 червня 2016 року у справі № 927/1440/15).

Крім того, при розгляді справи було встановлено, що прибудинкова території будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві відповідачу не належить, а отже у відповідача відсутнє право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою, та, як наслідок обмежувати інших осіб у праві проходу, проїзду чи паркуванні на вказаній земельні ділянці, доказів протилежного сторонами не надано.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачі обрали належний спосіб захисту, належними та допустимими доказами довели, що відповідач своїми діями, а саме рішеннями щодо обмеження доступу транспортних засобів на земельну ділянку, встановленням малих архітектурних форм та укладенням договору з організацією яка, крім забезпечення підтримання порядку, забезпечує виконання незаконних рішень щодо обмеження вільного проїзду громадян на спірну земельну ділянку, перешкоджають позивачам у користуванні належним їм майном.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем застосування строку позовної давності (заява від 26.05.2017, письмові пояснення 13.06.2017), суд дійшов наступних висновків.

У пункті 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено окремі питання застосування позовної давності, так у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

Враховуючи предмет спору та триваюче порушення, позовна давність на спірних правовідносини не поширюється.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до повноважень позивачів не віднесено встановлення фактів порушення відповідачем містобудівного та/або іншого регіонального законодавства (зокрема, на що посилались позивачі: п. п. 7,8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, п. п. 15.1.1, 15.3.8 Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008), яке регулює діяльність по облаштуванню паркувальних майданчиків або використання землі комунальної форми власності, оскільки вимогами чинного законодавства перевірку таких фактів і покладення певної відповідальності за вчинення таких дій покладено на спеціально уповноважені органи, до кола яких позивачі не відносяться, а отже, посилання позивачів на порушення відповідачем вищенаведених Правил не може бути підставою для задоволення позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року у справі № 910/6004/17 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Лайф та Приватного підприємства Елітна стоматологія підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Лайф та Приватного підприємства Елітна стоматологія задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року у справі № 910/6004/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

4. Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (04119, м. Київ, вул. Деревлянська (колишня Якіра), буд 8, код ЄДРПОУ 32735880) не чинити перешкод у здійсненні Товариству з обмеженою відповідальністю Мед Лайф (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, буд 20, код ЄДРПОУ 30114370) та Приватному підприємству Елітна стоматологія (04119, м. Київ, вул. Деревлянська (колишня Якіра), буд 10-А, код ЄДРПОУ 31927060) права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві.

5. Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (04119, м. Київ, вул. Деревлянська (колишня Якіра), буд 8, код ЄДРПОУ 32735880) відновити становище, яке існувало до порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Лайф (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, буд 20, код ЄДРПОУ 30114370) та Приватного підприємства Елітна стоматологія 04119, м. Київ, вул. Деревлянська (колишня Якіра), буд 10-А, код ЄДРПОУ 31927060) на безперешкодний проїзд на прибудинкову територію будинку 10 (літера А) по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, а саме - демонтувати, протягом 15 днів з моменту набранням законної сили рішенням у даній справі, власними силами чи за свій рахунок споруджені при в'їзді до прибудинкової території будинків 8, 10, 10-а по вул. Деревлянській (колишня Якіра) в місті Києві, шлагбаум та охоронну битовку.

6. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (04119, м. Київ, вул. Деревлянська (колишня Якіра), буд 8, код ЄДРПОУ 32735880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Лайф (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, буд 20, код ЄДРПОУ 30114370) 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви, 3520,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять грн. 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (04119, м. Київ, вул. Деревлянська (колишня Якіра), буд 8, код ЄДРПОУ 32735880) на користь Приватного підприємства Елітна стоматологія (04119, м. Київ, вул. Деревлянська (колишня Якіра), буд 10-А, код ЄДРПОУ 31927060) 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви, 3520,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять грн. 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

9. Матеріали справи № 910/6004/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко