Ухвала

від 29.06.2017 по справі 761/33285/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Невідомої Т.О.,

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Незалежна інформаційна компанія Голос Київщини про спростування недостовірної інформації, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, уточнивши який зазначив, що в мережі Інтернет на сайті газети Громадський ревізор засновником якої є відповідач ТОВ Незалежна інформаційна компанія Голос Київщини було опубліковано відносно позивача недостовірну, негативну інформацію.

Тому позивач просив:

Визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь та ділову репутацію відомості поширені відповідачем, а саме:

- на засіданні Броварської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_1 року, під час виконання державного гімну народний депутат від БПП ОСОБА_1 влаштував бійку. Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_2 року в мережі Інтернет на сайті газети Громадський ревізор у статті ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- в декларації ОСОБА_1 за 2014 рік відсутня інформація про належне йому нерухоме майно розташоване в Російській Федерації. Вітчим ОСОБА_1, громадянин ОСОБА_2, отримав у власність земельну ділянку площею понад 40 га в той час, коли ОСОБА_1 обіймав посаду народного депутата України. ОСОБА_1 пов'язаний зі своїм вітчимом ОСОБА_3 фінансовими офшорними схемами. Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_4 року в газеті Громадський ревізор випуск НОМЕР_1 в статті ІНФОРМАЦІЯ_5 та в мережі Інтернет на сайті газети Громадський ревізор ;

- ОСОБА_1 вхопив за грудки депутата від БПП ОСОБА_4 і тягав в залі засідань Броварської міської ради. Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_6 року в газеті Громадський ревізор випуск НОМЕР_2) в статті ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- ОСОБА_1 отримав бронзу у рейтингу безвідповідальних депутатів. ОСОБА_1 має лише одну виконану обіцянку з дванадцяти тез передвиборчої програми. За час перебування на посаді народного депутата України не зареєстрував у Верховній Раді жодного законопроекту. Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_8 року в газеті Громадський ревізор випуск НОМЕР_3 в статті ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Зобов'язати ТОВ Незалежна інформаційна компанія Голос Київщини , код ЄДРПОУ: 39533692 не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили забезпечити перше опублікування спростування недостовірної інформації та наступні три опублікування з інтервалами 7 днів між публікаціями, шляхом оприлюднення в друкованому номері газети Громадській ревізор з таким же тиражем й тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація, оголошення про спростування такої недостовірної інформації визначеного позивачем змісту.

Зобов'язати ТОВ Незалежна інформаційна компанія Голос Київщини , код ЄДРПОУ: 39533692 забезпечити належне розповсюдження газет, які містять оголошення про спростування недостовірної інформації та відкритий доступ до електронних оголошень про спростування недостовірної інформації на сайті газети Громадській ревізор протягом часу, не меншої тривалості, ніж перебували у відкритому доступі статті з недостовірною інформацією та не пізніше семи календарних днів починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили, припинити порушення немайнових прав позивача шляхом вилучення з сайту газети Громадській ревізор вищевказаних статей.

Стягнути з відповідача на користь позивача 3307.20 грн. судового збору.(т.1 а.с.1-19)

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог. (т.1 а.с.149-160)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. (т.2 а.с.7-8, 10-15)

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_6 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову і дійшов помилкового висновку про відмову у його задоволенні. (т.2 а.с.19-34, 58-80)

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_6 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_7 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. (т.2 а.с.89-94)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

За змістом ст. 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, у т.ч. особою, якою поширено таку інформацію.

Поряд з цим, за змістом вказаних норм, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" (1986 р.) суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.(див. рішення у справі "Лінґенс проти Австрії" (Lingens v. Austria) від 8 липня 1986, серія A, N 103, п. 46) (див. рішення у справі "Перна проти Італії" [ВП], заява N 48898/99, п. 40, від 25 липня 2001 року).

Стаття 10 Європейської Конвенції з прав людини захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу.

Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес (див. рішення у справі "Сюрек проти Туреччини" (N 1) [ВП], заява N 26682/95, п. 61, ECHR 1999-IV).

Повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (див. рішення у справі "The Observer and The Guardian v. the United Kingdom", від 26 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (див. п. 46 рішення у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" заява N 16695/04 від 15 липня 2010 року, остаточне 15 жовтня 2010 року).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

За роз'ясненнями, що містяться в п. 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998 року) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Судом встановлено, що ТОВ Незалежна інформаційна компанія Голос Київщини є засновником друкованого засобу масової інформації Громадській ревізор , електронна версія в мережі Інтернет на сторінці www.revisor.org.ua. Цього відповідач не заперечував, вказане зазначається і в друкованих випусках.(т. 1 а.с. 4)

У вищезазначеному друкованому засобі масової інформації Громадській ревізор та електронній версії в мережі Інтернет, була розповсюджена інформація, яка оспорюється позивачем, а саме:

- на засіданні Броварської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_1 року, під час виконання державного гімну народний депутат від БПП ОСОБА_1 влаштував бійку. Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_2 року в мережі Інтернет на сайті газети Громадський ревізор у статті ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ОСОБА_1 вхопив за грудки депутата від БПП ОСОБА_4 і тягав в залі засідань Броварської міської ради. Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_6 року в газеті Громадський ревізор випуск НОМЕР_2) в статті ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- в декларації ОСОБА_1 за 2014 рік відсутня інформація про належне йому нерухоме майно розташоване в Російській Федерації. Вітчим ОСОБА_1, громадянин ОСОБА_2, отримав у власність земельну ділянку площею понад 40 га в той час, коли ОСОБА_1 обіймав посаду народного депутата України. ОСОБА_1 пов'язаний зі своїм вітчимом ОСОБА_3 фінансовими офшорними схемами. Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_4 року в газеті Громадський ревізор випуск НОМЕР_1 в статті ІНФОРМАЦІЯ_5 та в мережі Інтернет на сайті газети Громадський ревізор ;

- ОСОБА_1 отримав бронзу у рейтингу безвідповідальних депутатів. ОСОБА_1 має лише одну виконану обіцянку з дванадцяти тез передвиборчої програми. За час перебування на посаді народного депутата України не зареєстрував у Верховній Раді жодного законопроекту. Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_8 року в газеті Громадський ревізор випуск НОМЕР_3 в статті ІНФОРМАЦІЯ_9 . (т.1 а.с.24-134)

При цьому, судом встановлено і це підтверджується відеозаписом засідання Броварської міської ради, копія якого долучена до матеріалів справи, що позивач вчинив дії, які можливо розцінити як фізичний вплив на іншу особу. Цих обставин представник позивача не заперечував в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі, зазначаючи, що бійку позивач не влаштовував, а з метою випровадження людини із зали засідань Броварської міської ради підштовхнув її в спину. (т.2 а.с.59)

Відповідно до положень частини 1 ст. 8 Закону України Про статус народного депутата України від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ, у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.

Встановлено, що позивач є публічною особою, тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою. А тому не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо спростування вищевказаної інформації, яка хоча і містить певне перебільшення проте базується на обставинах вчинення певних дій самим позивачем.

За змістом оспорюваної позивачем інформації викладеної в статті ІНФОРМАЦІЯ_5 , автор статті зазначаючи про наявні доходи і статки позивача посилався на офіційні відомості отримані із декларації позивача про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. При цьому, відповідач в статті прямо вказує на припущення і не стверджує про наявність фактів, які просить спростувати позивач. Так, автор статті зазначає, що в декларації ОСОБА_1 за 2014 рік відсутня інформація про належне йому нерухоме майно розташоване в Російській Федерації.

Повідомлення автора, що вітчим ОСОБА_1, громадянин ОСОБА_2, отримав у власність земельну ділянку площею понад 40 га в той час, коли ОСОБА_1 обіймав посаду народного депутата України, є аналізом автора статті відомостей які отримані ним із декларації позивача, яка є загальнодоступною.

Відомості, що ОСОБА_1 пов'язаний зі своїм вітчимом ОСОБА_3 фінансовими офшорними схемами, є оціночним судженням автора статті.

При цьому, доводи представника апелянта - ОСОБА_6, що під пересічними корупціонерами та палкими борцями з корупцією автор статті говорить саме про ОСОБА_1, який нібито переписує своє майно на родичів та друзів, є припущеннями представника апелянта, оскільки зміст оспорюваний позивачем статті таких тверджень стосовно позивача не містить.

Оспорювана позивачем інформація, що ОСОБА_1 отримав бронзу у рейтингу безвідповідальних депутатів. ОСОБА_1 має лише одну виконану обіцянку з дванадцяти тез передвиборчої програми. За час перебування на посаді народного депутата України не зареєстрував у Верховній Раді жодного законопроекту , є оціночним судженням автора статті, яке містить посилання на отримання інформації з видання Слово і Діло . Судження про відсутність відповідних зареєстрованих законопроектів містить посилання на положення передвиборної програми, у т.ч. обіцянки скасувати персональні пенсії та пільги для чиновників, створити державні квоти на робочі місця для молоді.

До суду не надано доказів звернення позивача із позовом до осіб, які поширили вказану інформацію щодо рейтингів відповідача, зокрема видання Слово і Діло і таких вимог в цьому провадженні позивач не заявляв.

З огляду на положення ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, положення частини 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта та дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Районний суд відмовивши в задоволенні позову, вірно по суті вирішив спір, а тому, з огляду на положення частини 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

Т.О.Невідома

Справа № 22-ц/796/6516/2017

Унікальний номер 761/33285/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Юзькова О.Л.

Доповідач Левенець Б.Б.