Постанова

від 05.07.2017 по справі п/811/1134/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року справа № П/811/1134/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку письмового провадження адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Агропродснек (далі - Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулося до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 серпня 2016 року, якими: збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13001 грн. та накладено штрафну санкцію - 3250 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117858 грн. і накладено штрафну санкцію - 29465 грн.; зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2058 грн.

Представник Товариства підтримав вимоги заяви.

Пояснив, що платник податків реалізовував виготовлену продукцію за договірними цінами, які склались на ринку на час реалізації.

На його думку, якщо така вартість у певному проміжку часу звітного періоду є нижчою від собівартості, то не доводить, що це вчинялось умисно з метою заниження податкового зобов'язання.

Разом з тим, зазначив, що помилки у складанні товарно-транспортних накладних з урахуванням доведення факту перевезення не можуть стати підставами завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представники відповідача заперечили стосовно задоволення позову.

Пояснили, що Товариство у певні проміжки періоду, який перевірявся, реалізовувало виготовлену продукцію за ціною, котра не досягала величини її собівартості.

Твердили, що це призвело до заниження податкового зобов'язання з податків на прибуток і додану вартість.

Водночас, пояснили, що під час перевірки виявили невідповідність у актах звірки надання транспортних послуг та товарно-транспортних накладних.

На їх думку, цей недолік та незнаходження перевізника за місцем реєстрації доводить, що такі послуги не надавались.

Ухвалою суду від 17 травня 2017 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 2 а.с.52).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом факти і обставини, що стали підставами звернення.

Так, Товариство виготовляє продукцію з насіння соняшника.

Позивач володіє нерухомим майном на праві власності (цілісним майновим комплексом), до якого входить кондитерський, квасний, механічний, майонезний, рибний, безалкогольний цехи та великий матеріальний склад і адміністративна будівля (відображено в акті перевірки).

У липні 2016 року податковий орган провів планову виїзну перевірку діяльності Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року (Том 1 а.с.12-42).

Ревізори встановили, що протягом вересня 2014 року Товариство віднесло до собівартості придбаних товарів вартість транспортних послуг, отриманих від ТОВ "Велес-Авто" (далі - Товариство 2), на загальну суму 72225 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 14445,04 грн.).

На їх думку, платник податків не мав права включати ці кошти до витрат, що враховувались при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік, оскільки надання транспортних послуг не пов'язано з веденням господарської діяльності.

Ревізори також зазначили, що згідно актів здачі-прийняття послуги надавались не за тими маршрутами, які зазначені у товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, податковий орган зазначає, що у товарно-транспортних накладних наявні виправлення та у них є сумніви щодо ідентифікації підпису водія.

Акт перевірки також містить відомості, що Товариство 2 відсутнє за місцем знаходження.

Товариство надало договір про надання послуг з перевезення, який укладено з Товариством 2 (Том 1 а.с.64-65).

Згідно актів здачі-приймання робіт Товариство 2 перевозило на замовлення Товариства насіння соняшника (Том 1 а.с.66-93).

Акти та товарно-транспортні накладні заповнені у повному обсязі.

Податковий орган не перевіряв справжність підпису водія, який перевозив товар.

Згідно товарно-транспортних накладних соняшник придбавався у ТОВ "Семена Плюс" (далі - Товариство 3) та ПП "Україна Дивне" (далі - Підприємство).

Податковий орган не ставив під сумнів реальність цих господарських операцій.

Під час перевірки ревізори встановили, що Товариство, реалізовуючи продукцію, яка виготовлена з насіння соняшника, у 2013-2014 роках та 2016 року не врахувало її собівартість, що призвело до заниження доходу на суму 527353,60 грн. і, як наслідок, - зобов'язань з податку на додану вартість на 105470,72 грн.

Представник позивача визнав, що в певні проміжки часу згаданих звітних періодів вироблена продукція реалізовувалась за ціною, яка була менша величини її собівартості.

Такими періодами згідно акту перевірки є жовтень-грудень 2013 року, січень-березень 2014 року та січень-березень 2016 року.

У ці періоди продукція реалізовувалась за договірними цінами, які диктували умови ринку (Том 1 а.с.137-200).

Керівник податкового органу погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2016 року, якими: збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13001 грн. та накладено штрафну санкцію - 3250 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117858 грн. і накладено штрафну санкцію - 29465 грн.; зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2058 грн. (Том 1 а.с.43-45).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, податковий орган не ставить під сумнів реальність придбання насіння соняшника Товариством у Товариства 3 та Підприємства у 2014 році, з якого виготовлялась та реалізовувалась продукція.

Товар в обов'язковому порядку перевозився до місця виготовлення продукції.

Ставлячи під сумнів справжність підписів водія, який перевозив товар, податковий орган не надав жодного доказу, котрий би обґрунтовував їх появу.

Такими доказами могли бути показання свідка або висновок судово-почеркознавчої експертизи.

Виправлення в товарно-транспортних накладних не можуть доводити відсутність факту перевезення з урахуванням того, що з товару, який доставлявся, виготовлена та реалізована продукція.

Відсутність Товариства 2 за місцем реєстрації також не може слугувати беззаперечним доказом нереальності господарської операції з перевезення.

Варто зазначити, що Товариство 2 перестало звітувати податковому органу лише з січня 2015 року (після перевезення).

Позивач розрахувався з Товариством 2 за перевезення у безготівковій формі, товар доставлено до місця призначення і оприбутковано у відповідності до вимог законодавства.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що податковий орган не надав доказів, які б доводили відсутність реальності господарської операції з перевезення між Товариством та Товариством 2.

Позивач ж надав докази, сукупність яких доводить, що така операція мала місце.

Отже, податкові повідомлення-рішення стосовно визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та додану вартість (в частині 14445 грн.) і накладення штрафних санкцій прийняті необґрунтовано.

Це ж відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 2 КАС України визначає їх протиправність.

Щодо заниження Товариством податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 105470,72 грн., то суд зазначає наступне.

Ця сума становить 20% від 527353,60 грн.

Податковий орган стверджує, що цю суму Товариство умисно недоотримало від реалізації продукції у жовтні-грудні 2013 року, січні-березні 2014 року та січні-березні 2016 року.

У акті перевірки відповідач не встановив, що продукція реалізовувалась за ціною нижче договірної.

Водночас, податковий орган не встановив, що договірна ціна була нижче тієї, яка виникла на ринку.

У 2013-2014 та І кварталі 2016 роках Товариство декларувало отримання доходу.

Факт реалізації товару в певні проміжки часу звітного періоду за договірною ціною, яку сформував ринок, хоч і нижчою від собівартості, не доводить існування умислу на заниження доходу.

Приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В той же час господарська діяльність здійснюється і з ризиком для платника податків.

Не всі ризики платник податків може передбачити.

Понесення збитків під час здійснення господарської діяльності є її реальністю.

Однак, якщо давати оцінку господарській діяльності платника податків в цілому, то треба аналізувати її хоча б за цілий звітний період.

За інформацією Товариства середній розмір торгової націнки у 2013 році склав 5,94%, 2014 році - 4,7% (Том 2 а.с.23-24).

Водночас, платник податків зазначає, що на ціноутворення впливає сезонне придбання сировини і попит ринку.

Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакціях, які діяли у 2013-2014 та 2016 роках) передбачалось, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що Товариство правильно оподатковувало операції у згадані періоди, керуючись договірною вартістю товару.

Судом не встановлено ознак заниження доходу.

А тому, податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість в цілому прийняті необґрунтовано, що доводить їх протиправність.

Отже, позов належить задовільнити.

Товариство просить стягнути судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2484,48 грн. та витрат на правову допомогу - 16700 грн. (Том 2 а.с.25-27).

Під час розгляду справи Товариство представляв представник юридичної фірми на підставі договору про надання юридичних послуг (Том 2 а.с.28-29).

Товариство сплатило за ці послуги 16500 грн. (Том 2 а.с.31-32).

Загалом представник Товариства брав участь у судових засіданнях, які тривали не менше 3 годин у 2017 році.

Товариство зазначає, що за попереднє опрацювання матеріалів позову оплатило 9600 грн. (за 15 годин роботи), а за підготовку позовної заяви, клопотань та пояснень - 4480 грн. (за 8 годин роботи).

Приписами статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (далі - Закон) визначено, що, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

А частиною 2 статті 2 Закону встановлено, що компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Отже, витрати на правову допомогу за участь у судовому засіданні представника позивача складають 1920 грн. (1600 х 0,4 х 3).

Законом передбачено компенсацію витрат на правову допомогу лише у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій позасудовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи, що визначається у відповідному судовому рішенні.

А тому, суд компенсує Товариству витрати на правову допомогу лише в частині 1920 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 18 серпня 2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Агропродснек збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13001 грн. та накладено штрафну санкцію - 3250 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 18 серпня 2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Агропродснек збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117858 грн. та накладено штрафну санкцію - 29465 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 18 серпня 2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Агропродснек зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2058 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропродснек судовий збір в сумі 2484,48 грн.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропродснек витрати на правову допомогу в сумі 1920 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей