Постанова

від 03.04.2018 по справі п/811/1134/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 квітня 2018 року

справа №П/811/1134/16

адміністративне провадження №К/9901/4495/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у складі судді Брегея Р.І. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербак А.А. у справі № П/811/1134/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродснек до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропродснек (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 18 серпня 2016 року №0000281402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13001 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3250 грн, №0000291402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117 858 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29 465 грн, №0000311402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2058 грн, з мотивів протиправності їх прийняття.

05 липня 2017 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду, позов Товариства задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 18 серпня 2016 року № 0000281402, №0000291402, №0000311402.

22 листопада 2017року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року залишено без змін.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувався на реальному здійснені в межах господарської діяльності позивачем господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто , підтвердження господарських операцій необхідними первинними документами та недоведеності податковим органом складу податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень -рішень.

11 грудня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на винесення судових рішень без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, такими, що є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству відмовити в повному обсязі.

11 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху.

28 грудня 2017 року матеріали касаційного провадження К/800/41264/17 передані до Верховного Суду.

09 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №П/811/1134/16 з Кіровоградського окружного адміністративного суду.

19 січня 2018 року справа №П/811/1134/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

05 лютого 2018 року Товариством наданий до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому позивач посилаючись на повне з'ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, обґрунтованість судових рішень та прийняття їх без порушень матеріального і процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що спірні податкові повідомлення-рішення податковим органом прийняті на підставі акту планової виїзної перевірки Товариства від 04 серпня 2016 року №53/11-28-14-02/37324530 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року.

Висновками акту перевірки встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 13001 грн, заниження податку на додану вартість в сумі 117858 грн за дев'ять звітних податкових періодів та зменшення від'ємного значення з цього податку на 10161 грн за три звітних податкових періоди.

Податкові правопорушення за висновком податкового органу полягають у безпідставному віднесенні позивачем до складу витрат вартості транспортних послуг отриманих від його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто та віднесення до складу податкового кредиту, сплаченого на суму цих послуг податку на додану вартість. Податковий орган посилається на те, що ці витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності та документальне непідтвердження реальності вчинення цих господарських операцій.

Крім того, податковий орган посилається на необхідність донарахування податкових зобов'язань внаслідок реалізації готової продукції по цінам, нижчих за їх собівартість.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, проблемою спору є наявність або відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень за двома різновидами податків.

Щодо податку на прибуток.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим повідомленням рішенням №0000281402 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13001 грн та визначено штрафну санкцію у розмірі 3250 грн. Податкове зобов'язання збільшено на підставі пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України. Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Склад податкового правопорушення податковий орган доводить посиланням на наведені норми Податкового кодексу України, вказуючи на невідповідність відображення у актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) місця придбання товарів, недоліки заповнення товарно-транспортних накладних, відсутність контрагента позивача за зареєстрованим місцезнаходженням.

Оцінюючи спірні господарські операції суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що податковим органом не доведено як неточності у вказані місця завантаження товару та порушення при заповненні товарно-транспортних накладних впливають на відсутність господарських операцій. Натомість долучені до матеріалів справи, досліджені судами першої та апеляційної інстанцій первинні документи повністю спростовують доводи відповідача, включаючи і знаходження його контрагента за своїм місцезнаходженням.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем валових витрат 2014 року, віднесення до їх складу вартості транспортних послуг та недоведеності складу податкового правопорушення податковим органом.

Доводи відповідача стосовно неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, є неприйнятними з огляду на те, що наведені доводи стосуються виключно оцінки доказів та висновками судів попередніх інстанцій за результатами такої оцінки, здійсненої на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Щодо податку на додану вартість.

Податковим повідомленням рішенням №0000291402, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117 858 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29 465 грн. Правовою підставою визначення податкового зобов'язання наведені норми пункту 189.1 статті 189, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням №0000311402 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року на 2058 грн. з посиланням на пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання транспортних послуг доводить помилковість висновків податкового органу про безпідставність віднесення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 14445 грн. 04 коп.

Доводи зазначені касаційною скаргою стосовно цих спірних відносин є тотожними тим що викладені відповідачем в запереченнях та позов, апеляційній скарзі, пов'язані виключно із встановленням фактичних обставин у справі, переоцінка яких знаходиться за межами перегляду судом касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, заявлені податковим органом доводи стосовно цієї спірної операції є неприйнятними.

Щодо реалізації готової продукції по цінам нижчим за їх собівартість, що на думку податкового органу не є господарською діяльністю.

Податковий орган доводить, що реалізація позивачем продукції, яка виготовлена з насіння соняху у 2013-2014 роках та 2016 року за ціною нижчою її собівартості доводить заниження доходу на суму 527 353,60 грн і, як наслідок, зобов'язань з податку на додану вартість на 105 470,72 грн.

Податковим правопорушенням податковий орган серед іншого, вважає не одержання прибутку як досягнення мети діяльності Товариства, яка складає зміст господарської діяльності, внаслідок чого, сума перевищення витрат, які сформували собівартість реалізації готової продукції, над сумою отримання доходу від реалізації такої продукції, є такими що не були використанні у господарській діяльності, так як не були спрямовані на отримання доходу.

Правовою підставою такого висновку відповідач наводить положення статті 142 Господарського кодексу України, за якою термін доход ототожнюється з прибутком .

Оцінюючи спірні правовідносини у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що актом перевірки встановлений факт того, що Товариством у жовтні - грудні 2013 року, січні-березні 2014 року та січні-березні 2016 року продукція реалізовувалась за договірними цінами, які диктували умови ринку. Під час перевірки відповідач не встановив, що продукція реалізовувалась позивачем за ціною нижче договірної, як не встановив і того, що договірна ціна була нижче тієї, яка виникла на ринку, з огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність правопорушення відповідачем.

Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами закріплене положеннями статті 5 Податкового кодексу України, пунктом 5.2 якої передбачено, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміні, правила та положення цього Кодексу.

Відтак, виходячи із аналізу наведеної норми якою втіленні положення загально правового принципу пріоритету спеціальної норми права над загальною, приписів підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за якими господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, положеннями підпункту 14.1.56 цього Кодексу, що діяв в редакції до 01 січня 2015 року, яким поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу, визначення доходу за Положеннями (Стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року), положення якого підлягають застосуванню у межах спірних відносин відповідно до пункту 14.1.84, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, що діє з 01 січня 2015 року), пункту 5.3 цього Кодексу проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ведення господарської діяльності позивачем є очевидним.

Суд вважає, що у будь-якому випадку положення Господарського кодексу України до спірних податкових правовідносин не застосовуються, як такі що не є предметом його регулювання, про що зазначено у частині першій статті 4 цього Кодексу, якою встановлене розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин.

Здійснення позивачем операцій у межах господарської діяльності, спростовує доводи податкового органу про необхідність нарахування податкових зобов'язань виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, зокрема за товарами/послугами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/ послуги, використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відтак, Суд вважає посилання податкового органу на порушення судами попередніх інстанцій застосування норм пункту 189.1 статті 189 та пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України неприйнятними, відсутність обставин наведених положеннями цих норм виключає можливість їх застосування.

Суди попередніх інстанцій встановили, що при оподаткуванні операцій податком на додану вартість позивач керувався договірною вартістю товару відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакціях, які діяли у 2013-2014 та 2016 роках), якою передбачалось, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості.

Абзац другий пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України щодо бази оподаткування податку на додану вартість у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року утримував законодавчу вимогу, за якою база оподаткування податком на додану вартість визначалась з використанням показників собівартості вироблених товарів/послуг. Відповідачем за цей податковий звітний період 2015 року, у тому числі квартал, півріччя, три квартали, рік податкові правопорушення не виявленні, що доводить безпідставність посилання на наведені норми, як підставу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, так і доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Безпідставним є також посилання податкового органу на порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, оскільки в цій частині заявник касаційної скарги обмежився виключно посиланням на статтю 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № П/811/1134/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко