Постанова

від 03.07.2017 по справі 826/6053/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2017 року № 826/6053/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лайтс Плюс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Лайтс Плюс (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2017 року №0002591401 та №0002601401 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/6053/17 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 16.03.2017 року по 22.03.2017 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29.03.2017 року складено акт №123/26-15-14-01-05/38671131 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Прайд Трейд Груп та ТОВ Тренд Консалт з ПДВ за період із 01.11.2015 року по 31.12.2015 року та податку на прибуток за період із 01.01.2015 року по 31.12.2015 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2015 рік у розмірі 281232,00 грн.;

- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у грудні 2015 року у розмірі 154943,00 грн.

На підставі акту перевірки, 21.04.2017 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0002591401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 281232,00 грн.; №0002601401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі154943,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та вже зазначено вище, за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем складено оскаржувані рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ.

До висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства контролюючий орган прийшов у зв'язку з тим, що, за його переконанням, позивач у перевіряємому періоді не мав реальних господарських операцій зі своїми контрагентами, а саме операції не мали реального товарного характеру. На думку відповідача, позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій із ТОВ Прайд Трейд Груп та ТОВ Тренд Консалт , оскільки такі господарські операції не були реальними.

Разом з тим, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку про помилковість тверджень контролюючого органу, оскільки реальність господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Так, як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини із ТОВ Прайд Трейд Груп на підставі договору від 28.10.2015 року №281015, за умовами якого контрагент зобов'язався поставити товар (клей, батарейки, запальнички), а позивач - прийняти та оплатити його вартість.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується податковими накладними від 02.11.2015 року №25 на суму 88268,64 грн., від 03.11.2015 року №22 на суму 400000,00 грн., від 26.11. 2015 року №695 на суму 75000,00 грн., від 03.11. 2015 року №331 на суму 98505,00 грн., від 09.11.2015 року №799 на суму 260921,60 грн., від 18.11.2015 року №611 на суму 6960,00 грн., які зареєстровані відповідно до вимог податкового законодавства у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать витяги №27409, №27408, №27407, №27404, №27410, №27411, видатковими накладними від 03.11.2015 року №311/20 на суму 400000,00 грн., від 20.11.2015 року №211/48 на суму 88268,64 грн., від 09.11.2015 року №109/139 на суму 260921,60 грн., від 18.11.2015 року №1811/31 на суму 6960,00 грн., від 26.11.2015 року №109/9 від 26.11.2015 року на суму 75000,00 грн.

У перевіряємому періоді позивач також мав господарські відносини з ТОВ Тренд Консалт на підставі договору про надання послуг від 01.10.2015 року №011015-п, за умовами якого ТОВ Тренд Консалт зобов'язалося за заявками позивача надати послуги з доставки відправлень в межах України, а також документів (вагою до 15 кілограмів на одну адресу) в усьому світі, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги згідно тарифів вказаних в додатку №1 до договору.

На виконання вказаного договору сторони підписали акт надання послуг від 03.11.2015 року №109/99 по перевезенню товару, доставці вантажів за період з 02.11.2015 року по 30.10.2015 року на суму 98505,00 грн., у тому числі ПДВ 16417,50 грн. та реєстр прийнятих відправлень згідно рахунку від 03.11.2015 року №0109/99.

Оплата за придбаний товар (надані послуги) здійснена позивачем на підставі договорів про відступлення права вимоги від 19.02.2016 року №190216-4, від 19.02.2016 року №190216-8, від 18.03.2016 року №180316-1, від 21.03.2016 року №210316-1 у безготівкові формі шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента, про що свідчать платіжні доручення від 10.03.2016 року №23 на суму 18000,00 грн., від 10.03.2016 року №24 на суму 25000,00 грн., від 10.03.2016 року №489 на суму 94000,00 грн., від 16.03.2016 року №494 на суму 45000,00 грн., від 16.03.2016 року №33 на суму 111000,00 грн., від 18.03.2016 року №501 на суму 200000,00 грн., від 23.03.2016 року №506 на суму 90000,00 грн., від 28.03.2016 року №509 на суму 150000,00 грн., від 01.04.2016 року №515 на суму 98150,24 грн.

Придбаний товар позивачем транспортувався на підставі договору транспортного експедирування від 09.03.2013 року №КЕ-1000547, укладеного з ТОВ ТД Міст Експрес .

Про відповідність придбаного товару вимогам технічних регламентів та медичним критеріям безпеки свідчать декларація про відповідність продукції вимогам технічних регламентів від 16.10.2015 року та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.07.2015 року №05.03.02-04/30734, від 15.10.2015 року №05.03.02.-03/49016.

У подальшому, придбаний товар був реалізований позивачем на підставі договорів від 01.07.2016 року №16 ТОВ Люксвен Рітейл ; від 01.11.2013 року №39, від 13.09.2013 року №207 та №1578-РВ, №163, №231 ТОВ Експансія ; від 01.01. 2016 року №55С ТОВ Елтікс , від 29.02. 2016 року №98 ТОВ Аміата ; від 25.05.2015 року №25051501 ТОВ КФ Альянс ; від 12.09. 2016 року №І20916-Т, від 17.03.2015 року №204 ТОВ ЛК-Транс , від 01.01.2016 року №73в02 та від 03.11.2015 року №73002 ТОВ АТБ-маркет , від 01.09.2015 року №1333 ТОВ Союз Рітейл Д ; від 18.03.2015 року №18/3-15 ТОВ Ганул ; від 01.04.2014 року №163 ТОВ Джуна , від 01.04.2014 року №233 ТОВ Фінест ; від 01.01.2014 року ТОВ Новус Україна ; від 09.11.2015 року №1274 ТОВ Твіч ; від 11.12.2015 року №1227 ТОВ Нордон , від 15.06.2015 року №63/ДЛ ТОВ ДЦ Україна ; від 25.06.2015 року №30 ТОВ Легіон 2015 , про фактичне виконання яких свідчать комплектація номенклатури, оборотно-сальдові відомості, виписки по рахунках, товарні накладні, видаткові накладні.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи з вказаних норм податкового законодавства, до складу витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Позивачем сформовано витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від його контрагентів, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

У відповідності до приписів пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях ; у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податків права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

За приписами п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У даному випадку наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. .

Разом з тим, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми податкового кредиту, контролюючим органом не наведено.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Водночас, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, - то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року (06.05.2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, проаналізувавши викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача та, які наслідок, протиправність оскаржуваних рішень.

Висновки контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із контрагентами.

Зважаючи на документальне підтвердження формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами здійснення господарської діяльності з його контрагентами за перевіряємий період, а також використання придбаних товарів (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, контролюючим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Лайтс Плюс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.04.2017 року №0002591401 та №0002601401.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лайтс Плюс (код ЄДРПОУ 38671131) здійснений ним судовий збір у розмірі 6542,64 грн. (шість тисяч п'ятсот сорок дві гривні шістдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда