Ухвала

від 07.11.2017 по справі 826/6053/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6053/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтс Плюс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лайтс Плюс (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2017 року №0002591401 та №0002601401.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем у період з 16.03.2017 року по 22.03.2017 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29.03.2017 року складено акт №123/26-15-14-01-05/38671131 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Прайд Трейд Груп та ТОВ Тренд Консалт з ПДВ за період із 01.11.2015 року по 31.12.2015 року та податку на прибуток за період із 01.01.2015 року по 31.12.2015 року , згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2015 рік у розмірі 281232,00 грн.;

- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у грудні 2015 року у розмірі 154943,00 грн.

До висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства контролюючий орган прийшов у зв'язку з тим, що, за його переконанням, позивач у перевіряємому періоді не мав реальних господарських операцій зі своїми контрагентами, а саме операції не мали реального товарного характеру. На думку відповідача, позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій із ТОВ Прайд Трейд Груп та ТОВ Тренд Консалт , оскільки такі господарські операції не були реальними.

На підставі акту перевірки 21.04.2017 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0002591401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 281232,00 грн.; №0002601401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі154943,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу г підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини із ТОВ Прайд Трейд Груп на підставі договору від 28.10.2015 року №281015, за умовами якого контрагент зобов'язався поставити товар (клей, батарейки, запальнички), а позивач - прийняти та оплатити його вартість.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується податковими накладними від 02.11.2015 року №25 на суму 88268,64 грн., від 03.11.2015 року №22 на суму 400000,00 грн., від 26.11. 2015 року №695 на суму 75000,00 грн., від 03.11. 2015 року №331 на суму 98505,00 грн., від 09.11.2015 року №799 на суму 260921,60 грн., від 18.11.2015 року №611 на суму 6960,00 грн., які зареєстровані відповідно до вимог податкового законодавства у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать витяги №27409, №27408, №27407, №27404, №27410, №27411, видатковими накладними від 03.11.2015 року №311/20 на суму 400000,00 грн., від 20.11.2015 року №211/48 на суму 88268,64 грн., від 09.11.2015 року №109/139 на суму 260921,60 грн., від 18.11.2015 року №1811/31 на суму 6960,00 грн., від 26.11.2015 року №109/9 від 26.11.2015 року на суму 75000,00 грн.

У перевіряємому періоді позивач також мав господарські відносини з ТОВ Тренд Консалт на підставі договору про надання послуг від 01.10.2015 року №011015-п, за умовами якого ТОВ Тренд Консалт зобов'язалося за заявками позивача надати послуги з доставки відправлень в межах України, а також документів (вагою до 15 кілограмів на одну адресу) в усьому світі, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги згідно тарифів вказаних в додатку №1 до договору.

На виконання вказаного договору сторони підписали акт надання послуг від 03.11.2015 року №109/99 по перевезенню товару, доставці вантажів за період з 02.11.2015 року по 30.10.2015 року на суму 98505,00 грн., у тому числі ПДВ 16417,50 грн. та реєстр прийнятих відправлень згідно рахунку від 03.11.2015 року №0109/99.

Оплата за придбаний товар (надані послуги) здійснена позивачем на підставі договорів про відступлення права вимоги від 19.02.2016 року №190216-4, від 19.02.2016 року №190216-8, від 18.03.2016 року №180316-1, від 21.03.2016 року №210316-1 у безготівкові формі шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента, про що свідчать платіжні доручення від 10.03.2016 року №23 на суму 18000,00 грн., від 10.03.2016 року №24 на суму 25000,00 грн., від 10.03.2016 року №489 на суму 94000,00 грн., від 16.03.2016 року №494 на суму 45000,00 грн., від 16.03.2016 року №33 на суму 111000,00 грн., від 18.03.2016 року №501 на суму 200000,00 грн., від 23.03.2016 року №506 на суму 90000,00 грн., від 28.03.2016 року №509 на суму 150000,00 грн., від 01.04.2016 року №515 на суму 98150,24 грн.

Придбаний товар позивачем транспортувався на підставі договору транспортного експедирування від 09.03.2013 року №КЕ-1000547, укладеного з ТОВ ТД Міст Експрес .

Про відповідність придбаного товару вимогам технічних регламентів та медичним критеріям безпеки свідчать декларація про відповідність продукції вимогам технічних регламентів від 16.10.2015 року та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.07.2015 року №05.03.02-04/30734, від 15.10.2015 року №05.03.02.-03/49016.

У подальшому, придбаний товар був реалізований позивачем на підставі договорів від 01.07.2016 року №16 ТОВ Люксвен Рітейл ; від 01.11.2013 року №39, від 13.09.2013 року №207 та №1578-РВ, №163, №231 ТОВ Експансія ; від 01.01. 2016 року №55С ТОВ Елтікс , від 29.02. 2016 року №98 ТОВ Аміата ; від 25.05.2015 року №25051501 ТОВ КФ Альянс ; від 12.09. 2016 року №І20916-Т, від 17.03.2015 року №204 ТОВ ЛК-Транс , від 01.01.2016 року №73в02 та від 03.11.2015 року №73002 ТОВ АТБ-маркет , від 01.09.2015 року №1333 ТОВ Союз Рітейл Д ; від 18.03.2015 року №18/3-15 ТОВ Ганул ; від 01.04.2014 року №163 ТОВ Джуна , від 01.04.2014 року №233 ТОВ Фінест ; від 01.01.2014 року ТОВ Новус Україна ; від 09.11.2015 року №1274 ТОВ Твіч ; від 11.12.2015 року №1227 ТОВ Нордон , від 15.06.2015 року №63/ДЛ ТОВ ДЦ Україна ; від 25.06.2015 року №30 ТОВ Легіон 2015 , про фактичне виконання яких свідчать комплектація номенклатури, оборотно-сальдові відомості, виписки по рахунках, товарні накладні, видаткові накладні.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у контрагентів товару, послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно формував витрати та відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період по спірним операціям.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія погоджується з висновком сулу першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують факти здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Прайд Трейд Груп , ТОВ Тренд Консалт , а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13.11.2017 року.