Постанова

від 04.07.2017 по справі 915/856/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 915/856/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Грек Б.М.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ (далі - Товариство),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017

зі справи № 915/856/16

за позовом Товариства в особі Ольшанської філії, м. Миколаїв,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Транссклад ОМ", смт Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області (далі - ТОВ "Транссклад ОМ") ,

про витребування майна із незаконного володіння,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - мале приватне підприємство "Іній", смт Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області (далі - Підприємство).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Валун О.В., Носенка А.М.,

відповідача - не з'яв.,

третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про витребування із незаконного володіння ТОВ "Транссклад ОМ" залізничних колій №№12,13 (за технічним паспортом №№52, 53) на користь законного власника - Товариства в особі Ольшанської філії.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.11.2016 (суддя: Мавродієва М.В.): позов задоволено повністю; витребувано від ТОВ "Транссклад ОМ" у порядку віндикації під'їзні залізничні колії №№12,13 (за технічним паспортом БТІ №№52, 53), розташовані за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, смт Ольшанське, на користь власника - Товариства в особі Ольшанської філії; стягнуто з ТОВ "Транссклад ОМ" на користь Товариства в особі Ольшанської філії 1378 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 (колегія суддів у складі: Величко Т.А. - головуючий, Бєляновський В.В. і Лавриненко Л.В.): апеляційну скаргу ТОВ "Транссклад ОМ" задоволено; рішення місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства в особі Ольшанської філії 1515,80 грн. судового збору за апеляційне провадження.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить: скасувати постанову апеляційної інстанції; залишити в силі рішення місцевого господарського суду; судові витрати, здійснені Товариством "в усіх інстанціях", покласти на відповідача. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі: статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); статей 23, 27, 33, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Транссклад ОМ" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність, обґрунтованість висновку апеляційної інстанції про відмову в позові, відповідність цього висновку фактичним обставинам та матеріалам справи, і просить залишити оскаржувану постанову без змін.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

На виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.09.1977 №477 "Про створення підприємств промислового залізничного транспорту" та рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 13.07.1976 №401 "Об организации Николаевского и Ольшанского межотраслевых предприятий промышленного железнодорожного транспорта" складено акт від 27.10.1977, згідно з яким начальник УПТК тресту "Миколаївводбуд" передав, а начальник Ольшанського ППЗТ прийняв основні фонди, у тому числі рухомий склад, завантажувально-розвантажувальні механізми, службово-технічне обладнання та під'їзні шляхи, на суму 106165 руб. (додаток № 1 до акта).

Згідно з відомістю передачі основних засобів на баланс Ольшанського ППЗТ передані залізничні під'їзні колії за №12 та №13. Інших під'їзних колій ні на момент передачі, ані на теперішній час на території УПТК тресту "Миколаївводбуд" не було.

Відповідно до згаданого акта залізничні колії №№12, 13, які знаходились на балансі УПТК тресту "Миколаївводбуд", поставлені на баланс Ольшанського ППЗТ, що підтверджено інвентарною карткою обліку основних засобів Ольшанського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту.

У травні 1978 року було складено "Технический паспорт. План путевого развития и продольные профили путей Ольшанского ППЖТ", в якому відображено фактичне місцезнаходження зазначених колій та їх приналежність.

У подальшому, згідно з вимогами Правил технічної експлуатації залізничних доріг, технічний паспорт колій перероблявся у 1991, 2001 та 2009 роках.

Згідно з пунктом 4 вказівки Міністерства шляхів сполучення від 17.12.1987 №Г-6346у "Про об'єднання Ольшанського та Миколаївського ППЗТ" обидва підприємства реорганізовано шляхом злиття в "Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - Ольшанське МППЗТ).

01.01.1988 Ольшанським МППЗТ та Ольшанським заводом залізобетонних виробів тресту "Миколаївводбуд", що було створено на базі УПТК тресту "Миколаївводбуд" на тій самій території, укладено договір №2 на транспортно-експедиційне обслуговування з терміном дії до 01.01.1993, якому передувало обстеження залізничного господарства заводу. У третьому рядку акта обстеження і пункті 3 договору відображено, що дане підприємство на своєму балансі не має залізничних колій. У подальшому згаданий договір пролонговано до 01.01.1996.

Наказом Міністерства транспорту України від 25.01.1994 №33 відповідно до спільної угоди між Міністерством транспорту України та Фондом державного майна України створено Українське об'єднання держаних міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту "Укрпромзалізтранс", до складу якого входило Ольшанське МППЗТ. При цьому в числі переданого державного майна знаходилися й колії №№12, 13.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України від 25.01.2001 №35 реорганізовано, шляхом приєднання до Київ-Дніпровського державного міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту на правах відособлених структурних одиниць, державні міжгалузеві підприємства промислового залізничного транспорту (скорочено ДМППЗТ), у тому числі й Ольшанське ДМППЗТ.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 №746 Київ-Дніпровське державне міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту було перетворене у ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"), засновником якого і єдиним акціонером є держава в особі Міністерства транспорту України і до складу якого Ольшанське ДМППЗТ увійшло як Ольшанська філія та існує "до теперішнього часу".

Згідно з актом передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 30.10.2001, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 №746, у числі інших об'єктів Ольшанській філії передані у власність і колії №№12, 13 (позиція акта №159).

Рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі - РВ ФДМУ) від 28.12.1995 №138 було вирішено приватизувати державне підприємство будівельно-виробничу фірму "Миколаївводбуд", створивши відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) "Миколаївводбуд", з передачею в його статутний фонд майна вартістю 128 422 300 тис. крб.

У переліку нерухомого майна (без дати та номера), що передається у власність ВАТ "БВКФ "Миколаївводбуд", під № 3 був вказаний "склад заповнювачів".

У змінах від 24.09.2008 до згаданого переліку, які видано РВ ФДМУ та які є додатком до листа РВ ФДМУ №14-11-0453, зазначено таке: "Пункт 3 переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ "Миколаївводбуд" (структурний підрозділ - Ольшанський завод залізобетонних виробів), читати у наступній редакції: "склад заповнювачів (інв.№ 28), у т.ч. покриття (пункт 3.1) (інв. № 28/1), будівлі - 2 шт.(пункт3.2) (інв.№ 28/2), залізничні під'їзні шляхи (пункт 3.3) (інв. № 28/3)".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 у справі №16/5/09-НР за позовом Миколаївського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Ольшанської філії ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до РВ ФДМУ, третя особа - Підприємство, визнано недійсним рішення РВ ФДМУ від 28.12.1995 №138 у частині передачі майна ВАТ "Миколаївводбуд", зазначеного у змінах до переліку нерухомого майна (які є додатком до листа РВ ФДМУ від 27.09.2008 №14-11-0453), переданого у власність ВАТ "Миколаївводбуд", під №3.3 залізничні під'їзні шляхи.

Постановою Вищого господарського суду від 13.05.2011 вказану постанову апеляційної інстанції залишено без змін. При цьому судом касаційної інстанції зазначено: "Спірні колії з 1977 року знаходились на балансі Ольшанського ППЗТ, з його відання не вибували та ДП "Будівельно-виробничій фірмі "Миколаївводбуд" не передавались. За таких обставин, враховуючи, що згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 12.09.1977 №477 "Про створення підприємств промислового залізничного транспорту" метою створення нових підприємств промислового залізничного транспорту передачі підлягали матеріально-технічні ресурси, в тому числі під'їзні залізничні колії без будь-яких виключень, що і було виконано УПТК тресту "Миколаївводбуд" і доводів про повернення під'їзних колій, або іншої документально підтвердженої передачі ДП "Будівельно-виробничій фірмі "Миколаївводбуд", або будь-кому іншому не наводилось, висновок про те, що під'їзні колії не могли знаходитись у володінні останнього на момент приватизації є законним та обґрунтованим."

Стосовно заперечень відповідача з приводу законності володіння ним спірними під'їзними коліями №12 та №13 (за технічними паспортами №52 та №53) судом першої інстанції зазначено таке.

12.09.2000 ВАТ "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Миколаївводбуд" та Підприємством укладено біржовий договір купівлі-продажу №223, відповідно до якого у власність Підприємства передано домоволодіння, та договір №223, яким у власність Підприємства передано залізничні колії №12 та №13 довжиною 781 м та 407 м відповідно, до стрілочного переводу №19, як складові частини складу заповнювачів.

На підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2000 №223 Підприємством оформлено свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс у смт Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області.

22.01.2008 виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради прийнято рішення №4 про видачу Підприємству свідоцтва про право власності на нежитловий об'єкт, що розташований у АДРЕСА_1, зокрема, №№52, 53 - залізничні колії (№ 12, 13).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2008, виданого на підставі згаданого рішення, у позивача в приватній власності знаходився нежитловий об'єкт, який складається з основних будівель: літ.А загальною площею 16, 4 кв.м; літ.Б загальною площею 382,2 кв.м; літ.В загальною площею 868,5 кв.м; літ.Д загальною площею 142,8 кв.м; літ.Л загальною площею 576,3 кв.м; літ.М загальною площею 79,0 кв.м; літ.Н загальною площею 632,3 кв.м; літ.О загальною площею 122,7 кв.м; літ.Р загальною площею 259,8 кв.м; літ.Ц загальною площею 50,3 кв.м; літ.Щ загальною площею 122,2 кв.м; службових будівель та споруд. Зазначене свідоцтво видано замість договору купівлі-продажу від 12.09.2000 № 223.

Постановою Миколаївського районного суду від 31.10.2012 в адміністративній справі №1417/1726/12, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ольшанської селищної ради від 22.01.2008 №4.

04.03.2008 Підприємством та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який виникло у продавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2008, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ольшанської селищної ради від 22.01.2008 №4.

20.07.2011 виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради прийнято рішення №68 про оформлення права власності на нежитловий об'єкт нерухомого майна "у зв'язку з виділенням долі в одне ціле відсіля відчуження частини об'єкту згідно договору купівлі-продажу від 04.03.2008, зокрема, на залізничні колії №52 та №53". Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.08.2011, виданого на підставі згаданого рішення, у Підприємства в приватній власності знаходився нежитловий об'єкт, який складається з основних будівель: літ.А; літ.Б-5; літ.Д; літ.Л; літ.М; літ.О; літ.Р; літ.Ц; літ.Ч 1 ; літ.Щ; службових будівель та споруд.

13.03.2012 Підприємством та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу 18/100 часток нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який виникло у продавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.09.2011, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ольшанської селищної ради від 20.07.2011 №68.

У подальшому ОСОБА_8 як засновником прийнято рішення від 14.03.2012 №1 про створення ТОВ "Транссклад ОМ". Відповідно до акта приймання-передачі негрошового внеску від 14.03.2012 до статутного фонду ТОВ "Транссклад ОМ" серед іншого внесено залізничні колії №52 та № 53 довжиною 579 м та 409 м відповідно.

02.04.2012 виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради прийнято рішення №33 про оформлення права власності ТОВ "Транссклад ОМ" на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять залізничні колії №52 та №53. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2012, виданого на підставі зазначеного рішення, у ТОВ "Транссклад ОМ" у приватній власності знаходився нежитловий об'єкт, який складається з основної адміністративної будівлі літ.Р-1, службових будівель та споруд.

Врахувавши, що зазначені обставини встановлені щодо ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Ольшанської філії ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, яке було стороною у справі №16/5/09-НР та яке на час розгляду даної справи перейменовано у Товариство в особі Ольшанської філії, та надані позивачем докази у даній справі, суд першої інстанції визнав доведеним факт наявності у позивача права власності на спірні під'їзні колії.

Судом першої інстанції зазначено, що володіння спірним майном ВАТ "Миколаївводбуд, а надалі Підприємством та ТОВ "Транссклад ОМ" з самого початку було незаконним.

Цим судом також вказано, що позивачем не доведено, що відповідач є недобросовісним набувачем спірного майна, оскільки беззаперечних доказів того, що засновник ТОВ "Транссклад ОМ" ОСОБА_8 при внесенні до статутного фонду відповідача спірного майна знала чи повинна була знати про неправомірність свого володіння цим майном, позивачем суду не надано.

Врахувавши викладені обставини, керуючись пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні під'їзні колії №12 та №13 (за техпаспортом №52 та №52) вибули з володіння позивача не з його волі, тому повинні бути повернуті позивачу особою, у якої це майно знаходиться, у даному випадку - ТОВ "Транссклад ОМ".

Стосовно пропуску позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, судом першої інстанції зазначено таке.

Позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності та відновлення строку для звернення до суду із позовною заявою.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку причини пропуску позивачем позовної давності є поважними з огляду на те, що доведення неправомірності використання ТОВ "Транссклад ОМ" спірних залізничних колій, що входить до предмета доказування у розгляді віндикаційного позову, пов'язане із встановленням факту неправомірності рішення РВ ФДМУ від 28.12.1995 №138 у частині передачі ВАТ "Миколаївводбуд" майна, зазначеного у змінах до переліку нерухомого майна (судові справи №16/5/09 та №16/5/09-НР) та рішення виконавчого комітету Ольшанської селищної ради від 22.01.2008 №4 (судова справа №1417/1726/12). Судовий розгляд справи №16/5/09 (з урахуванням передачі справи на новий розгляд та перегляд її за нововиявленими обставинами) тривав з січня 2009 року по квітень 2013 року, а судовий розгляд справи №1417/1726/12 - з вересня 2012 року по вересень 2015 року, тому пропуск позивачем позовної давності стався внаслідок об'єктивних обставин, при цьому протягом всього цього періоду позивачем вживалися заходи для захисту свого права.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з такого.

В акті передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 30.10.2001 №746 вказано: залізничні колії до ЗЗБВ (781+232) №12,13.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.02.2013 ТОВ "Транссклад ОМ" є власником об'єкта нерухомого майна, що складається з основної адміністративної будівлі літ. Р-1 загальною площею 259,8 кв.м, службових будівель та споруд, а також залізничної дороги №52 - 579 м, №53 - 409 м.

Позивач зазначає, що залізничні колії №№12,13 (за технічним паспортом №52,53) є тотожними і такими, які Підприємство шляхом перепродажу в незаконний спосіб відчужило і на які у даний час оформлено право власності за ТОВ "Транссклад ОМ".

На підтвердження наявності у Товариства права власності на спірні під'їзні колії АДРЕСА_1 позивач вказує на:

- акт від 27.10.1977, згідно з яким Ольшанським ППЗТ прийняло на баланс від УПТК тресту "Миколаївводбуд" основні фонди, в т.ч. рухомий склад, завантажувально-розвантажувальні механізми, службово-технічне обладнання та під'їзні шляхи на суму 106165 руб. (додаток №1 до акта), у т.ч. передані залізничні під'їзні колії за №12 та №13;

- залізничні колії №12 та №13 поставлені на баланс Ольшанського ППЗТ, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів Ольшанського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту;

- у 1978 було складено "Технический паспорт. План путевого развития и продольные профили путей Ольшанского ППЖТ", в якому відображено фактичне місцезнаходження зазначених колій та їх приналежність. У подальшому згідно з вимогами Правил технічної експлуатації залізничних доріг Технічний паспорт колій перероблявся у 1991,2011 та 2009 роках;

- на підставі наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 Київ-Дніпровське державне міжгалузеве підприємство залізничного транспорту було перетворено у ВАТ "Київ-Дніпровське державне міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", засновником якого і єдиним акціонером є держава в особі Міністерства транспорту України, до складу якого Ольшанське ДМППЗТ увійшло як Ольшанська філія та існує до теперішнього часу. За актом передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 30.10.2001, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746, у числі інших об'єктів, Ольшанській філії передані у власність і колії № 12 і № 13 (позиція № 159 акта);

- судовим рішенням у справі №16/5/09-НР від 08.02.2011 підтверджено, що спірні колії з 1977 знаходяться на балансі Ольшанського ППЗТ, з його відання не вибували.

ТОВ "Транссклад ОМ" засновано за рішенням засновника від 14.03.2012 №1, яким є громадянка ОСОБА_8

Згідно з актом приймання передачі негрошового внеску від 14.03.2012 до статутного фонду ТОВ "Транссклад ОМ" серед іншого внесено залізничні колії №52 та №53 довжиною 579 м та 409 м відповідно. Внесене до статутного фонду відповідача майно належало засновнику на праві власності.

18.04.2012 Миколаївським ММБТІ на підставі рішення виконкому Ольшанської селищної ради від 02.04.2012 №33 ТОВ "Транссклад ОМ" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САЕ №386783, серед якого значаться і залізничні колії №52 - 579 м та №53 - 409 м. Нерухоме майно, зазначене у свідоцтві на право власності, пройшло державну реєстрацію згідно з вимогами закону, що підтверджено витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.02.2013 серія СЕК №137451.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що спірне майно (залізничні колії) належить йому на праві власності і що позивач здійснив його державну реєстрацію та є власником спірного нерухомого майна, а тому положення статті 387 ЦК України до спірних правовідносин застосовувати не можна.

Спірні залізничні колії лише частково знаходяться на території Підприємства.

Довжина колій, що зазначена у відомостях про складові частини об'єкта нерухомого майна у витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно ТОВ "Транссклад ОМ" від 21.02.2013, становить: колія 52 - 579 м, колія 53 - 409 м.

Позивачем надано кадастровий план земельної ділянки за №4824255600:02:000:0176, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про право постійного користування земельною ділянкою у смт Ольшанське на 4,9999 га, виходячи з яких більша частина колій (без зазначення конкретного метражу) №№12,13 знаходиться на земельній ділянці, яка надана позивачу на праві постійного користування. Крім зазначених колій, на даній земельній ділянці знаходяться інші об'єкти, які входять до майнового комплексу, що належать позивачу, в т.ч. депо.

Враховуючи, що спірні колії розміщені (в основному) на земельній ділянці позивача, він фактично користується ними і вважає за необхідне залишити ці колії у себе; позивачем застосовано спосіб захисту порушеного права, який фактично це право не відновлює.

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Крім того, судом апеляційної інстанції залишено без задоволення клопотання Товариства про залучення Міністерства інфраструктури України до справи як третьої особи без самостійних вимог на стороні Товариства з огляду на безпідставність та необґрунтованість такого клопотання.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Таким є правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.12.2016 № 6-2233цс16. Відповідний висновок згідно з частиною третьою статті 82 та частиною першою статті 111 28 ГПК України враховується судами при застосуванні норм права.

Таким чином, позивач, вважаючи себе законним власником спірного майна та що спірне майно вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом, мав право звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом про витребування цього майна від добросовісного набувача (ТОВ "Транссклад ОМ") на підставі частини першої статті 388 ЦК України. Тому твердження суду апеляційної інстанції, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права стосовно відповідача, є хибним.

Згідно з положеннями ГПК України:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 4 3 );

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33).

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Як зазначено у пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У даному випадку судами попередніх інстанцій слід було встановити, чи наявне у позивача право власності на спірне майно та якими доказами підтверджується виникнення такого права.

Суди попередніх інстанцій належним чином цієї обставини не з'ясували.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеною наявність у позивача права власності на спірні під'їзні колії, посилаючись при цьому на: обставини, встановлені у справі №16/5/09-НР; "надані позивачем докази у даній справі".

Проте місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що у справі №16/5/09-НР предметом спору не було визнання за позивачем права власності на спірні колії; а посилаючись у рішенні як на підставу наявності у позивача права власності на спірне майно на "надані позивачем докази у даній справі", місцевий господарський суд не зазначив, які саме докази (з посиланням на відповідні документи) підтверджують наявність у позивача права власності на спірне майно, та не дав їм належної правової оцінки.

Апеляційний господарський суд, зазначаючи, що позивачем не доведено, що спірне майно (залізничні колії) належать йому на праві власності, не навів правового обґрунтування своєї позиції і не зазначив ті фактичні обставини, з огляду на які він не прийняв докази, надані позивачем на підтвердження наявності у нього права власності на спірні під'їзні колії №12, №13.

Не встановивши, таким чином, усього кола обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи й норм матеріального та процесуального права.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, згідно з пунктом 3 статті 111 9 та частиною першою статті 111 10 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам учасників судового процесу і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 111 7 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 зі справи № 915/856/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя Б. Грек