Рішення

від 03.07.2017 по справі 904/6221/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.2017 Справа № 904/6221/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон", м. Чорноморськ, Одеська область

до Відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД", м. П'ятихатки, Дніпропетровська область

Відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Траствест", м. Запоріжж

про визнання недійсним договору про зворотну безвідсоткову фінансову допомогу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - керівник

Від відповідача - 1: не з'явився

Від відповідача - 2: ОСОБА_2 представник - дов. б/н від 01.02.2017

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Чорноморгідрозалізобетон" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить визнати недійсним договір про зворотну безвідсоткову фінансову допомогу № 5\4 від 24.06.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траствест".

Ухвалою від 29.05.2017 Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон" про визнання недійсним (фіктивним) договору про зворотну безвідсоткову фінансову допомогу № 5/4 від 24.06.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траствест".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно з рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон" головою правління з 02.12.2015 є ОСОБА_1. Однак, як вбачається з витягу № НОМЕР_1 від 31.05.2016 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 24.05.2016 керівником товариства позивача в ЄДР був зазначений - ОСОБА_3. Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установлених документах, було здійснено 24.05.2016 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 (номер свідоцтва 6354).

У подальшому було встановлено, що незаконні зміни до ЄДР були внесені на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/8414/16-ц від 24.05.2016. Це рішення було скасоване рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12.07.2016.

Вчинений у незаконний спосіб запис від 24.05.2016 про зміну керівника позивача на ОСОБА_3 в ЄДР скасований, що підтверджується витягом з ЄДР від 16.08.2016.

31.05.2016 встановивши факт незаконної зміни Голови правління, позивач здійснив перевірку наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованих за ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" прав власності на нерухоме майно, яке належало йому до вчинення вищевказаних протизаконних дій.

За наслідками такої перевірки ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" стало відомо, що з 26.05.2016 останнє не є власником нерухомого майна, загальною площею 3454,3 кв.м, реєстраційний номер 436653651108, розташованого за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (м. Іллічівськ), вул. Транспортна, 8-Б, а саме будівлі адміністративно-побутового корпусу, А загальною площею 954 кв.м; будівлі виробничого корпусу (АЦ), Б загальною площею 1162,3 кв.м; будівлі для зберігання вапна (у складі БСУ), Д загальною площею 101,5 кв.м; будівлі цеху РМЦ, Л загальною площею 261,8 кв.м; будівлі ТП-4037, Р загальною площею 22,5 кв.м; деревообробного цеху (ДОЦ), С загальною площею 606,4 кв.м; будівлі котельної, Т загальною площею 59,3 кв.м; будівлі матеріального сховища №1, Ф загальною площею 72,7 кв.м; будівлі рем боксу та диспетчерської, Х загальною площею 82,4 кв.м; будівлі водомірного вузлу, Ц загальною площею 7,9 кв.м; будівлі прохідної, лабораторії, електроділянки та охорони, Ч, будівлі спостережного посту № 2, Є загальною площею 5,8 кв.м; залізобетонної огорожі, 1; полігону №1, 2; полігону № 2, 3; майданчику для зберігання металобрухту, 8,9; еталонного майданчику, 11; підвищеного путі для розвантажування вагонів, 22, 23, 24; воріт, 15, 16, 17, 18, 19, підкранної колії, 25, 30, 31; труби котельні, 29, 1 мощення (далі - майно).

26.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено правочин щодо відчуження майна ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, НОМЕР_2 виданий 09.12.1997 Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві). Відповідний договір було зареєстровано в реєстрі за № 861. Від продавця, ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон", на підставі довіреності діяв ОСОБА_7. Ціна продажу майна склала 1 164 000,00 грн. Оцінку майна було виконано ТОВ "АРК-КОНСТАЛ" (сертифікат виданий ФДМУ № 17014/14 від 07.10.2014). Умовами розрахунку за договором - відстрочка платежу строком у 30 днів (станом на теперішній час ОСОБА_6 не здійснено оплати за майно на адресу ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон")

Згідно з листом ФДМУ № 10-36-12820 від 05.07.2016 та Наказом ФДМУ № 985 від 13.05.2016, станом на дату проведення оцінки (16.05.2016) ТОВ "АКР-КОНСАЛТ" не мало права здійснювати практичну діяльність з оцінки майна, а наказом ФДМУ від 13.05.2016 № 985 зазначений вище сертифікат № 17014/14 від 07.10.2014 суб'єкта оціночної діяльності було анульовано. У подальшому новий сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "АКР-КОНСАЛТ" у ФДМУ не отримував.

Крім того, позивач зазначає, що довіреність на ім'я ОСОБА_7 на представництво інтересів ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" та уповноваження вчинення від імені товариства будь-яких дій щодо майна ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" легітимним керівником ОСОБА_1 не підписувалась та не видавалась.

Також 26.05.2016, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 посвідчено правочин щодо відчуження майна ОСОБА_9 на користь ТОВ "Техномаркет-ЛТД". Ціна продажу 1 330 000,00 грн. Умови розрахунку - відстрочка платежу строком у 90 днів. Таким, чином власником майна, що вибуло з власності "Чорноморгідрозалізобетон" поза його волею, із численними порушеннями чинного законодавства, станом на день подання даної позовної заяви є ТОВ "Техномаркет - ЛТД".

У зв'язку з протиправним заволодінням ТОВ "Техномаркет-ЛТД" майном ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон", останнє звернулось до правоохоронних органів та судів за захистом та відновленням своїх порушених прав та інтересів.

20.02.2017 заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області у справі № 501/1586/16-ц позовні вимоги ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання договору недійсним - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016, зареєстрований в реєстрі за № 861, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, укладений між ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" та ОСОБА_6, предметом якого є майно.

У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/1461/16 за позовом ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" до ТОВ "Теехномаркет-ЛТД", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_6, про витребування майна з чужого незаконного володіння, предметом якого є майно ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон".

Отже, позивач вважає, що на даний момент ТОВ "Техномаркет-ЛТД" не є законним власником майна.

Також позивач повідомив суд, що слідчим відділом Головного управління національної поліції в Одеській області здійснено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000432, внесеного 03.06.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (щодо шахрайського заволодіння майном ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон"). За результатами даного розслідування обвинувальний акт переданий для розгляду до Київського районного суду м. Одеси.

З метою недопущення подальшого порушення прав та інтересів ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" на майно судами накладено наступні обтяження:

1. Арешт та заборона будь-яким уповноваженим органам і особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням або припиненням прав на майно, накладені в рамках кримінального провадження № 42016160000000432 від 03.06.2016 на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2016.

2. Арешт на майно, накладений на підставі ухвали від 03.06.2016 Господарського суду Одеської області у справі № 916/1461/16.

Позивач вважає, що приймаючи до уваги, що судовими інстанціями приймаються на користь ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" рішення, якими визначаються недійсними правочини на підставі яких було протиправно позбавлено ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" права власності на майно, та з метою унеможливлення витребування цього майна від ТОВ "Техномаркет-ЛТД", останнє укладає із ТОВ "Транствест" договір поворотної фінансової допомоги № 5/4 від 24.06.2016 на суму 1 330 000,00 грн., метою якого є штучне створення заборгованості ТОВ "Техномаркет-ЛТД" перед ТОВ "Транствест". Звертаючись до суду із позовом, що розглядається у справі № 904/7079/16, ТОВ "Транстверст" намагається штучно створити умови для наступної реалізації майна ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" у порядку встановленому для виконання судових рішень, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з унеможливленням подальшого витребування цього майна в порядку віндикації (ч. 2 ст. 388 ЦКУ). ТОВ "Транстверст" та ТОВ "Техномаркет-ЛТД" є новоутвореними юридичними особами, ТОВ "Транстверст" зареєстроване: 07.12.2015, ТОВ "Техномаркет-ЛТД" зареєстроване: 19.10.2015, які не здійснюють підприємницької діяльності, не мають ні нерухомості (єдиним активом, зареєстрованим за ТОВ "Техномаркет-ЛТД" є майно, яке незаконно вибуло із власності позивача), ні автотранспортних засобів, ні інших виробничих активів.

Крім того, позивач зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/52600/16-к від 27.10.2016 в рамках кримінального провадження № 120115000000000474 від 07.08.2015 за фактом підроблення групою осіб документів по створенню (придбання) ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України; за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом в особливо великих розмірах, за ч. 3 ст. 209 КК України, за ч. 2 ст. 205 КК України - створення фіктивних підприємств, і здійснення фінансових операцій з коштами, які надходили на рахунок підприємств від підприємств реального сектору економіки за начебто виконані роботи (послуги), які фактично ними не виконувались, з метою виводу грошових коштів у тіньовий неконтрольований державою обіг та їх легалізацію, вчинили фінансові операції по перерахуванню коштів на рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності та переведення їх в готівку, накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних осіб (перелік яких зазначено в ухвалі) серед яких є ТОВ "Техномаркет-ЛТД" (код ЄДРПОУ 40072196).

За таких обставин позивач вважає, що спірний договір укладений між відповідачами не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суперечить загальним засадам чинного законодавства України, у зв'язку з чим повинен бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідач-1 у судові засідання свого представника не направив, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу-1 завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача-1 за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем-1 відбулося саме з його вини. Відповідач-1, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем-1 у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач-1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача-1 та не отримана ним внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач-2 проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7079/16 задоволено позов ТОВ "Траствест" про стягнення з ТОВ "Техномаркет-ЛТД" заборгованості за спірним договором. При винесенні цього рішення судом досліджено дійсність угоди, а саме реальне виконання ТОВ "Траствест" умов оспорюваного договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Техномаркет-ЛТД" та встановлено, що таке перерахування відбулося.

Також відповідач-2 зазначив, що в позові не наведено жодного доказу в обґрунтування недійсності оспорюваного правочину, не надано доказів його фіктивності, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13.06.2017 відкладався розгляд справи на 03.07.2017.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 03.07.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД" (далі-Відповідач-1, Сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траствест" (далі -Відповідач-2, Сторона-1) укладено договір зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 5/4 (далі-Договір), відповідно до якого ТОВ "Траствест" зобов'язався надати ТОВ "Техномаркет-ЛТД" зворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі, що становить 1 350 000,00 грн., а ТОВ "Техномаркет-ЛТД" зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору зворотної безвідсоткової фінансової допомоги Допомога підлягає поверненню Стороні-1 Стороною-2 у повному розмірі протягом 10 (десяти) днів з дати списання грошових коштів з рахунку Сторони-1, а саме, до 10 липня 2016 року включно.

30.06.2016 року на виконання Договору ТОВ "Траствест" перерахував на рахунок ТОВ "Техномаркет-ЛТД" грошові кошти у розмірі 1 350 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 30 червня 2016 року.

Проте ТОВ "Техномаркет-ЛТД" в порушення умов Договору грошові кошти, надані в якості зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, не повернув.

Враховуючи невиконання ТОВ "Техномаркет-ЛТД" своїх обов'язків по спірному Договору, ТОВ "Траствест" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ Техномаркет-ЛТД про стягнення заборгованості за цим Договором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017 у справі № 904/7079/16 позов ТОВ "Траствест" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Техномаркет-ЛТД" на користь ТОВ "Траствест" 1 350 000 грн. суми неповерненої зворотної фінансової допомоги, 10 954,92 грн. пені, 40 500 грн. штрафу та судові витрати.

ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон» (далі-позивач) оскаржив зазначене рішення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 апеляційне провадження у справі № 904/7079/16 припинено та 26.06.2017 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ у даній справі.

Обґрунтовуючи свій позов позивач посилається на те, що у провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/1461/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» до ТОВ Техномаркет-ЛТД про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння., розташованого за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ вул. Транспортна 8-Б. А штучне створення заборгованості за спірним Договором може призвести до накладення арешту на майно, що належить позивачу та є предметом спору у справі № 916/1461/16 та його подальшого відчуження на користь ТОВ «Траствест» .

На думку позивача, вказаний правочин вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною та містить ознаки фіктивності. У зв'язку із цим позивач вважає, що даний договір має бути визнаний недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215, 232, 234 Цивільного кодексу України.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову на підставі наступного.

Предметом спору по даній справі є визнання недійсним договору про зворотну безвідсоткову фінансову допомогу №5\4 від 24.06.2016 року, укладеного між ТОВ «Траствест» та ТОВ "Техномаркет-ЛТД" як такого, що є фіктивним.

Згідно положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 15, ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У відповідності до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України).

Відповідно до статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

В пунктах 2.1., 2.9., 3.10., 3.11. своєї постанови № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Отже, для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов:

- вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору;

- такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору;

- метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно.

У постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі N 6-1873цс16 міститься правовий висновок, про те, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 232, 234 ЦК України зазначив, що позивач , який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (постанова від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, ухвала від 26.04.2017 у справі № 127/23858/15-ц)

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зокрема, ст. 234 ЦК України передбачено визнання судом недійсним фіктивного правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. При цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Як вже зазначалось вище, спірний договір про надання поворотної фінансової допомоги № 5\4 від 24.06.2016 виконаний з боку ТОВ «ТРАСТВЕСТ» в повному обсязі шляхом надання фінансової допомоги ТОВ "Техномаркет-ЛТД" в розмірі 1 350 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 30.06.2016 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017 у справі № 904/7079/16 (а.с. 112-115).

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, невиконання ТОВ "Техномаркет-ЛТД" своїх обов'язків по поверненню грошових коштів ТОВ "Траствест" не може свідчити про фіктивність договору про надання поворотної фінансової допомоги № 5\4 від 24.06.2016.

Крім того, Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі № 904/7079/16 встановлено, що скаржник (ПАТ Чорноморгідрозалізобетон ) не є стороною у спірних правовідносинах, спір про стягнення грошових коштів не стосується прав та обов'язків скаржника; суд не зобов'язував скаржника вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно спірного майна, або утримуватися від їх вчинення, апелянтом не доведено, що оскаржуване судове рішення зачіпає чи порушує його права та охоронювані законом інтереси, а згадка про скаржника в судовому рішенні взагалі відсутня.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що оспорюваний правочин є фіктивним і що його вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Позивач також не довів належними та допустимими засобами доказування той факт, що оспорюваним правочином, на час його вчинення, були порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Отже, доводи позивача про те, що ТОВ Траствест намагається штучно створити умови для наступної реалізації майна ПАТ Чорноморгідрозалізобетон у порядку, встановленому для виконання судових рішень, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з унеможливленням подальшого витребування майна в порядку віндикації є припущенням, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України в підтвердження цього факту.

При цьому, суд приймає до уваги приписи ст.ст . 43, 84 ГПК України за змістом яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обставини викладені у позовній заяві, не були доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що є підставою для відмови у визнанні недійсним оспорюваного правочину, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 05.07.2017

Суддя ОСОБА_11