Постанова

від 25.09.2017 по справі 904/6221/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 року Справа № 904/6221/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Іванова О.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон", м. Чорноморськ Одеської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017р. у справі № 904/6221/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон", м. Чорноморськ Одеської області

до Відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД", м. П'ятихатки Дніпропетровської області

Відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Траствест", м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору про зворотну безвідсоткову фінансову допомогу

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017р. у справі №904/6221/17 (суддя Назаренко Н.Г.) у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траствест" про визнання недійсним договору про зворотну безвідсоткову фінансову допомогу відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване відсутністю правових підстав для визнання спірного договору недійсним за ознаками фіктивності.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- договір між Відповідачами повинен бути визнаний недійсним за ознаками фіктивності, оскільки власником майна, що незаконно вибуло з володіння Позивача є Відповідач-1, який визнаний судом незаконним власником;

- суд не дослідив правової природи походження коштів фінансової допомоги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2017р. апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017р. у справі № 904/6221/17 прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що дійсність угоди досліджувалася судом у справі №904/7079/16. Спірний договір Відповідачем-2 виконаний в повному обсязі, тому ознака фіктивності відсутня. Невиконання Відповідачем-1 зобов'язань по поверненню грошових коштів не може свідчити про фіктивність договору. Позивач не являється стороною оспорюваного правочину та не довів порушення його прав. Вважає, позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду правомірним.

У судове засідання 25.09.2017р. сторони явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Жодних клопотань від сторін до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи принцип диспозитивності, строк вирішення спору, а також достатність наявних доказів для вирішення спору по суті, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 24 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД"- сторона-2 (далі Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траствест" - сторона-1 (далі Відповідач-2) був укладений договір зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №5/4 (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ "Траствест" зобов'язалось надати ТОВ "Техномаркет-ЛТД" зворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі, що становить 1350000,00 грн, а ТОВ "Техномаркет-ЛТД" зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору допомога підлягає поверненню стороні-1 стороною-2 у повному розмірі протягом 10 (десяти) днів з дати списання грошових коштів з рахунку сторони-1, а саме, до 10 липня 2016 року включно.

30.06.2016 року на виконання Договору Відповідач-2 перерахував на рахунок Відповідача-1 грошові кошти 1350000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 30 червня 2016 року.

Проте, Відповідач-1 в порушення умов Договору грошові кошти, надані в якості зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, не повернув.

Враховуючи невиконання Відповідачем-1 своїх обов'язків по спірному Договору, Відповідач-2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Відповідача-1 про стягнення заборгованості за цим Договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017р. у справі №904/7079/16 позов ТОВ "Траствест" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Техномаркет-ЛТД" на користь ТОВ "Траствест" 1 350 000 грн суми неповерненої зворотної фінансової допомоги, 10 954,92 грн пені, 40500 грн штрафу та судові витрати.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017р. за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" апеляційне провадження у справі №904/7079/16 припинено та 26.06.2017р господарським судом Дніпропетровської області видано наказ у даній справі.

Публічне акціонерне товариство "Чорноморгідрозалізобетон" (надалі - Позивач) звернулося із даним позовом про визнання Договору недійсним як такого, що є фіктивним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони штучно створюють заборгованість по Договору, що може призвести до накладення арешту на майно, що належить Позивачу та є предметом спору у справі №916/1461/16.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 15, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У відповідності до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України).

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зокрема, ст. 234 Цивільного кодексу України передбачено визнання судом недійсним фіктивного правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. При цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

У Постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі №6-1873цс16 міститься правовий висновок, про те, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 232, 234 Цивільного кодексу України зазначив, що позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (постанова від 21.01.2015р. у справі №6-197цс14, ухвала від 26.04.2017р. у справі № 127/23858/15-ц).

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, Договір був виконаний з боку Відповідача-2 в повному обсязі шляхом надання фінансової допомоги Відповідачу-1 в сумі 1350000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №45 від 30.06.2016р. Зазначена сума стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017р. у справі №904/7079/16, що набрало чинності (а.с. 112-115).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невиконання ТОВ "Техномаркет-ЛТД" своїх обов'язків по поверненню грошових коштів ТОВ "Траствест" не може свідчити про фіктивність договору про надання поворотної фінансової допомоги № 5\4 від 24.06.2016р. Відсутність в учасників оспорюваного правочину наміру створити юридичні наслідки Позивачем не доведено. Витребування майна Позивача з чужого незаконного володіння є предметом розгляду у справі №916/1461/16, що знаходиться в провадженні господарського суду Одеської області. А вирішення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358, ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України може вплинути на наслідки діяльності останнього як керівника Позивача, втім, жодним чином не впливає на встановлення ознак фіктивності спірного правочину. Посилання апелянта на те, що на виконання рішення суду у справі №904/7079/16 може бути звернено стягнення на майно, що витребовується ним від незаконного володільця є лише припущенням, за його ж твердженням на вказане майно судами у кримінальному провадженні №42016160000000432 та справі №916/1461/16 накладено обтяження у вигляді арешту та заборони вчиняти будь-які дії з цим майном.

Позивачем також не доведено належними та допустимими засобами доказування той факт, що оспорюваним правочином, на час його вчинення, були порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Як встановлено Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі №904/7079/16, Позивач не є стороною у спірних відносинах, спір про стягнення грошових коштів не стосується прав та обов'язків скаржника.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон", м. Чорноморськ Одеської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017р. у справі №904/6221/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017р. у справі №904/6221/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 02.10.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов