Постанова

від 03.07.2017 по справі 925/196/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа№ 925/196/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончар Ю.Г. - представник за довіреністю № 4-01-21 від 03.01.2017;

від відповідача: Скляр О.Г. - представник за довіреністю б/н від 09.03.2017;

від прокуратури: Колодяжна А.В. - посвідчення № 036177 від 04.11.2015;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" та Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2017

у справі № 925/196/17 (суддя - Дорошенко М.В.)

за позовом Керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум"

про стягнення 128 515 грн 27 коп та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Черкаської місцевої прокуратури (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" (надалі - відповідач) про стягнення на користь міського бюджету м. Черкаси 44 468 грн 81 коп заборгованості за договором оренди землі від 27.10.2006, у тому числі: 27 879 грн 16 коп -основного боргу з орендної плати, 7 838 грн 52 коп - пені, 7 632 грн 14 коп - інфляційних нарахувань, 1 118 грн 99 коп - 3% річних, та про розірвання укладеного між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" договору оренди землі від 27.10.2006, зареєстрованого у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 08.05.2007 за №040777500113.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за укладеним ним з Черкаською міською радою договором оренди землі від 27.10.2006 щодо сплати орендної плати за землю.

Заявою від 29.03.2017 №2542-01-21 Черкаська міська рада (як позивач) збільшила розмір позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 27.10.2006 до 128 515 грн 27 коп за рахунок збільшення стягуваної суми основного боргу з орендної плати на 84 046 грн 46 коп.

Господарський суд прийняв вказану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням відсутності заперечень прокуратури щодо подання вказаної заяви.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.04.2017 позов задоволено частково. Розірвано укладений між Черкаською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" договір оренди землі від 27.10.2006, зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 08.05.2007 за № 040777500113. В частині стягнення 44 468 грн 81 коп заборгованості за договором оренди землі від 27.10.2006, у тому числі: 27 879 грн 16 коп основного боргу з орендної плати, 7 838 грн 52 коп пені, 7 632 грн 14 коп інфляційних нарахувань і 1 118 грн 99 коп 3% річних, провадження у справі припинено. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" на користь прокуратури Черкаської області 1 600 грн - витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаської області від 06.04.2017 в частині задоволених позовних вимог, яким розірвано укладений між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" договір оренди землі від 27.10.2006 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Також не погодившись з прийнятим рішенням, Черкаська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаської області від 06.04.2017 в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за договором оренди землі від 08.05.2007 в сумі 84 046,46 грн та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Ухвалою від 26.05.2017 апеляційну скаргу Черкаської міської ради було прийнято до провадження та об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2017 у справі № 925/196/17 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2017 у справі № 925/196/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.06.2017.

В судовому засіданні 01.06.2017 було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 03.07.2017.

Ухвалою від 03.07.2017 було виправлено описку в ухвалі суду від 26.05.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2017 свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні орендної плати в розмірі 84 046,46 грн - скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову. Заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник прокуратури в судовому засіданні 03.07.2017 зазначила, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Разом з цим, не заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача.

В судовому засіданні 03.07.2017 представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив, просив залишити її без задоволення, тоді як власну апеляційну скаргу - задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, та відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог. У решті рішення господарського суду першої інстанції - залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, додаткових письмові пояснення, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2006 року Черкаська міська рада (як орендодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" (як орендар) на підставі рішення Черкаської міської ради від 27.02.2004 №5-451 уклали договір оренди землі (надалі - договір від 27.10.2006), який 08.05.2007 був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за №040777500113.

Згідно з пунктами 1.1, 2.1 та 2.2 договору від 27.10.2006 орендодавець надає орендарю, а останній приймає в строкове платне користування земельну ділянку (без права передачі її в суборенду) площею 1535,01 кв.м. по вул. Гагаріна, 102 під розміщення АЗС з комплексом обслуговування автотранспорту. Об'єкти нерухомого майна та інфраструктури на земельній ділянці відсутні. За основним цільовим призначенням земельна ділянка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за функціональним використанням - до категорій земель комерційного використання.

Пунктом 2.4 договору від 27.10.2006 передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 175 329,00 грн - землі зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво на період нормативного терміну будівництва строком на 8 місяців, але не пізніше вводу об'єкта в експлуатацію згідно довідки Українського державного науково - дослідного і проектного інституту легкої промисловості від 03.03.2004 № 9; 876 675,00 грн - землі комерційного використання.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 27.10.2006 останній укладено на строк до 27.02.2053.

Пунктом 4.1 договору від 27.10.2006 встановлено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку по вул. Гагаріна, 102 під розміщення АЗС з комплексом обслуговування автотранспорту згідно з розрахунком Черкаського міського управління земельних ресурсів від 26.10.2006 № 1966-25-01, встановлена у розмірі: землі зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво на період нормативного терміну будівництва строком на 8 місяців, але не пізніше вводу об'єкта в експлуатацію, у розмірі 1% від її грошової оцінки згідно з довідкою Українського державного науково - дослідного і проектного інституту легкої промисловості від 03.03.2004 № 9 і на час укладання цього договору становить 1753 грн; землі комерційного використання - у розмірі 3% від її грошової оцінки і на час укладання цього договору становить 26300 грн.

Згідно з пунктом 4.2 договору від 27.10.2006 розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюється без внесення змін та доповнень до цього договору.

Пунктом 4.3 договору від 27.10.2006 встановлено, що орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до пункту 4.6 договору від 27.10.2006 за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Згідно з пунктом 12.3 договору від 27.10.2006 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

За підписаним обома сторонами актом приймання-передачі земельної ділянки без дати орендодавець передав орендарю, а останній прийняв передбачену договором від 27.10.2006 земельну ділянку в строкове платне користування до 27.02.2053 (без права передачі її в суборенду) під розміщення АЗС з комплексом обслуговування автотранспорту по вул. Гагаріна, 102, площею 1535,01 кв. м.

Згідно з поданими з позовом розрахунками департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 30.01.2017 №136/18-08 і державної податкової інспекції у м. Черкасах від 15.02.2017 №2253/23-01-12-0328 відповідач в порушення вимог пункту 4.3 договору від 27.10.2006 у період з липня 2015 року по червень 2016 року і у період з серпня 2016 року по січень 2017 року не сплачував до міського бюджету м. Черкаси орендну плату за землю. Останній платіж з орендної плати за землю станом на день подання позову відповідач здійснив 21.07.2016 у сумі 97535 грн. 12 коп.

За період оренди з вересня 2016 по грудень 2016 року включно прокурор на підставі вказаного вище розрахунку державної податкової інспекції у м. Черкасах від 15.02.2017 №2253/23-01-12-0328 визначив прострочену суму боргу відповідача з орендної плати за землю у сумі 27879 грн 16 коп із розрахунку 3% від передбаченої договором від 27.10.2006 нормативної грошової оцінки земельної ділянки комерційного використання з урахуванням її щорічної індексації.

Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, що за прострочення сплати орендної плати за землю прокурор нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 4.6 договору від 27.10.2006 пеню у сумі 7838 грн 52 коп та передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у сумі 7 632 грн 14 коп і 3% річних у сумі 1 118 грн 99 коп за заявлені періоди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач (15.03.2017) після порушення провадження у даній справі відповідно до квитанції від 15.03.2017 № 13630А1F52 сплатив до міського бюджету м. Черкаси заборгованість за договором від 27.10.2006 у сумі 44468 грн 81 коп, у тому числі: 27 879 грн 16 коп - основного боргу з орендної плати, 7 838 грн 52 коп - пені, 7 632 грн 14 коп - інфляційних нарахувань і 1 118 грн 99 коп - 3% річних.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в частині стягнення заявленої прокурором у позові суми заборгованості за договором від 27.10.2006 у розмірі 44 468 грн 81 коп відсутній предмет спору, що відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі за вказаною вимогою.

Разом з цим, як зазначалось раніше, позивачем у даній справі було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом першої інстанції, з урахуванням підтримання прокуратурою збільшених стороною позовних вимог у даній справі, про що зазначено в рішенні місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, із заяви вбачається, що збільшення позивачем стягуваної суми основного боргу з орендної плати за землю на 84 046 грн 46 коп і розрахунок цієї суми було обґрунтовано стороною необхідністю застосування з 01.01.2016 замість встановленого договором від 27.10.2006 розміру орендної плати за землю - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки іншого розміру орендної плати, встановленого рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136 в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зайнята автозаправочною станцією. При цьому позивач посилається на п. 4.2 договору від 27.10.2006 як на підставу для застосування більшого від передбаченого цим договором розміру орендної плати за землю без внесення змін до договору.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо необхідності застосування з 01.01.2016 встановленої рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136 орендної плати за землю у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з урахуванням наступного.

Так, відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, одним із основних засад податкового законодавства є принцип стабільності податкового законодавства, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з положеннями статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що встановлені у 2016 році рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136 розміри орендної плати за землю можуть застосовуватися лише з нового бюджетного періоду, який розпочався з 01.01.2017, і, відповідно, не можуть застосовуватися у 2016 році.

Більше того, суд апеляційної інстанції наголошує, про неможливість застосування підвищеної ставки орендної плати з 01.01.2016 (як зазначає позивач на арк. 2 заяви про збільшення позовних вимог), оскільки рішення №2-136 (про встановленні ставки орендної плати у розмірі 6 %) було прийнято Черкаською міською радою лише 28.01.2016.

Окрім цього, встановлений договором від 27.10.2006 розмір орендної плати за землю - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає встановленому у 2016 році пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу мінімально можливому розміру орендної плати за землю, тому застосування позивачем в односторонньому порядку на підставі рішення Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136 без внесення відповідних змін до вказаного договору більшого розміру орендної плати суперечить приписам статті 288 Податкового кодексу України та статей 21 і 30 Закону України "Про оренду землі", які передбачають, що розмір орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди і, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі відсутності такої - в судовому порядку.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що без відповідної зміни за згодою сторін або в судовому порядку умов договору від 27.10.2006 щодо розміру орендної плати встановлений рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136 розмір орендної плати за землю у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає (зокрема, за спірний період з вересня по грудень 2016 року), що свідчить про безпідставність донарахування позивачем відповідачу 84046 грн 46 коп орендної плати за землю за 2016 рік.

Відповідно до статей 525, 526, 651 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійщов висновку про необгрунтованість апеляційної скарги Черкаської міської ради (щодо вимоги скасувати рішення місцевого господарського в частині відмови в стягненні орендної плати). А тому така апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

З огляду на викладене, до умов договору суборенди застосовуються положення вказаного закону, які регулюють відносини між сторонами договору оренди, і умови, визначені в договорі суборенди повинні відповідати та обмежуватись умовами первісного договору оренди.

За змістом ст. 21 цього Закону розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити нормативному акту, чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, в той час як разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України у справі 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, правовий висновок в якій на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковим для судів при застосуванні таких норм права).

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.20 своєї постанови від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснив, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

У даному випадку систематичність несплати відповідачем орендної плати за договором від 27.10.2006 підтверджується матеріалами справи, розрахунками департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 30.01.2017 №136/18-08 і державної податкової інспекції у м. Черкасах від 15.02.2017 №2253/23-01-12-0328 та була підтверджена відповідачем, зокрема в судовому засіданні 03.07.2017.

Таким чином, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованої земельної ділянки орендодавцю.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сплата заборгованості після порушення провадження у справі не виправдовує бездіяльність відповідача, як господарюючого суб'єкта за спірний період та не змінює вимог закону та умов договору щодо розірвання договору у випадку систематичного невнесення плати за користування землею. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2016 у справі № 914/3210/15).

Суд апеляційної інстанції не приймає усні доводи відповідача про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору від 27.10.2006 не підлягає задоволенню через невиконання прокурором та позивачем обов'язкової для застосування у спірних правовідносинах статті 188 Господарського кодексу України щодо надіслання відповідачу в досудовому порядку пропозиції про розірвання цього договору. Оскільки, як правомірно зазначено судом першої інстанції з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

А тому сторона не позбавлена права звернутись безпосередньо до суду за захистом своїх прав без обов'язкового досудового врегулювання спору.

Отже, недотримання прокурором чи позивачем вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє прокурора чи позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору. На це вказав і Вищий господарський суд України у пункті 5 інформаційного листа від 21.11.2011 №01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Таким чином, вимога прокурора, підтримана позивачем, про розірвання договору від 27.10.2006 є правомірною, та такою, що обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Також не приймаються в розумінні ст.ст. 33-36, 43, 101 ГПК України усні доводи відповідача про порушення його права власності на нерухомість, наявну на земельній ділянці, як недоведені жодними доказами. Крім того, апелянт ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не подавав заяв про неможливість подання будь-яких доказів з причин, що не залежать від волі сторони.

Так, з урахуванням зазначених вище норм права та правових позицій Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору оренди та припинення провадження у справі в частині стягнення 44 468,81 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Петролеум" та Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2017 у справі № 925/196/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2017 у справі № 925/196/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/196/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич