Постанова

від 29.06.2017 по справі 914/2089/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р. Справа № 914/2089/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Грабовському В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ , б/н від 25.01.2017 р. (вх. № 01-05/421/17 від 31.01.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2016 року

у справі № 914/2089/16 (головуючий суддя Артимович В.М., судді: Чорній Л.З., Цікало А.І.),

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ , м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства Левус , м. Білгород-Дністровський Одеської області,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 25 вересня 2015 року укладеного між ТзОВ Компанія ЛЦ , в особі директора ОСОБА_2 та ПП Левус , в особі власника ОСОБА_3

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2017 р., справу № 914/2089/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, ухвалою суду від 03.02.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ , б/н від 25.01.2017 р. (вх. № 01-05/421/17 від 31.01.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 22.02.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том І, а. с. 162, 163).

Також вищезазначеною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року (а. с. 160-161), Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ , згідно поданого клопотання (а. с. 169/зворот), відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали ).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 р., від 01.03.2017 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією та зокрема ухвалою суду від 01.03.2017 р. за клопотанням сторін судом продовжено строк розгляду спору (а. с. 196).

05.04.2017 р. за участю уповноважених представників сторін, судом було оголошено перерву до 12.04.2017 р. на 10:50 год., про що представники, особисто, були повідомлені під розписку (а. с. 206).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. у справі № 914/2089/16, за клопотанням апелянта/позивача, призначено судову криміналістично-почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_2 вчиненого від імені ТзОВ Компанія ЛЦ на Договорі купівлі-продажу майна від 25.09.15 року, укладеного між ТзОВ Компанія ЛЦ та ПП Левус , проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, експерта попереджено про кримінальну відповідальність, поставлено перед експертом відповідні питання (п. 5 резолютивної частини ухвали) та провадження у справі було зупинено (п. 10 резолютивної частини ухвали).

В процесі проведення у даній справі судової криміналістично-почеркознавчої експертизи, експертом на адресу суду скеровано лист № 2325 від 24.04.2017 р., в якому зазначено, що ухвалою суду від 12.04.2017 р. оплату експертизи покладено на ТзОВ Компанія ЛЦ та вартість даної експертизи становить 6844,80 грн., у випадку відсутності оплати експертизи протягом 45-ти днів з дня відправлення рахунку № 529 від 24.04.2017 р., відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98 р. (в чинній редакції), матеріали справи будуть повернуті без виконання ухвали суду. Також експертом зазначено, що рахунок № 529 від 24.04.2017 р. надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ для оплати.

На виконання клопотання експерта зазначеного у листі № 2325 від 24.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/4179/17 від 22.06.2017 р.) Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 04.05.2017 р. зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ (79068, м. Львів, вул. Уманська, 25, код ЄДРПОУ 13801670) оплатити витрати за проведення судової криміналістично-почеркознавчої експертизи, в сумі 6844,80 грн., на підставі виставленого судовим експертом рахунку № 529 від 24.04.2017 р.

Слід зазначити, що рахунок № 529 від 24.04.2017 р. судовим експертом скеровано на адресу апелянта/позивача (ТзОВ Компанія ЛЦ ): 79068, м. Львів, вул. Уманська, 25, тобто за належною адресою позивача, який власне клопотав перед судом про призначення вищевказаної експертизи.

22.06.2017 р. за вх. № 01-04/4179/17 на адресу Львівського апеляційного господарського суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз поступили матеріали господарської справи № 914/2089/16 без виконання вимог ухвали суду від 12.04.2017 р., тобто без проведення у встановлені чинним законодавством строки судової криміналістично-почеркознавчої експертизи у даній справі, в зв'язку з не оплатою вартості судової експертизи.

У відповідності до наведеного, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 р. поновлено провадження у справі № 914/2089/16 та розгляд справи призначено на 29.06.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання, яке відбулось 29.06.2017 р. представник апелянта/позивача не прибув, був належним чином 26.06.2017 р. повідомлений про день час та місце розгляду даної справи рекомендованим листом № 79008 1829247 0 (докази в матеріалах справи), на адресу Львівського апеляційного господарського суду апелянтом надіслано клопотання (факсограма) б/н від 27.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-14/90/17 від 29.06.2017 р.) про відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник Позивача перебуває у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами, а директор - не має об'єктивної можливості прибути, так як перебуває у відрядженні поза межами міста Львова, просить без участі директора та/або уповноваженого представника ТзОВ Компанія ЛЦ справу не розглядати, також просить за необхідності продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі № 914/2089/16 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов ТзОВ Компанія ЛЦ у повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією, яка надсилалася за адресою: Одеська обл., м. Бєлгород-Дністровський, вул. Чапаєва, 40, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.01.2017 р. (том І, а. с. 178-179), апеляційній скарзі (том І, а. с. 164), з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, повідомлення про вручення станом на 29.06.2017 р. поштовим відділенням не повернуто.

У попередніх судових засіданнях, 01.03.2017 р., 12.04.2017 р., представник відповідача приймав участь, подав Відзив на апеляційну скаргу (том І, а. с. 187-188), заяву про відвід колегії суддів (том І, а. с. 207-208), у задоволенні якої було відмовлено ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. (том І, а. с. 209-210), проти апеляційної скарги заперечував, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 01.03.2017 р. (вх. № 01-04/1604/17 від 01.03.2017 р.), надавав свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході судового розгляду справи, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 03.02.2017 р. прийнято апеляційну скаргу ТзОВ Компанія ЛЦ , б/н від 25.01.2017 р. (вх. № 01-05/421/17 від 31.01.2017 р.) до провадження та розгляд скарги з підстав зазначених в ухвалі суду від 22.02.2017 р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 22.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 01.03.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 р. у справі № 914/2089/16 продовжено строк розгляду спору (п. 1 резолютивної частини ухвали)(том і, а.с. 194-195) та розгляд справи відкладено на 05.04.2017 р., про що сторони, були належним чином повідомлені (том І, а. с. 197/зворот).

У судовому засіданні, яке відбулося 05.04.2017 р. судом, за участю уповноважених представників сторін, було оголошено перерву до 12.04.2017 р., ухвалою суду від 12.04.2017 р. у справі № 914/2089/16 призначено судову криміналістично-почеркознавчу експертизу.

Також судом апеляційної інстанції на виконання вимог судового експерта ухвалою суду від 04.05.2017 р. зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ (79068, м. Львів, вул. Уманська, 25, код ЄДРПОУ 13801670) оплатити витрати за проведення даної експертизи в сумі 6844,80 грн. згідно виставленого судовим експертом рахунку № 529 від 24.04.2017 р.

У зв'язку із поверненням матеріалів справи з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, ухвалою від 23.06.2017 р. поновлено провадження у справі № 914/2089/16 та розгляд справи призначено на 29.06.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи апеляційним судом, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано апелянтом/позивачем 26.06.2017 р. за № 79008 18292470, повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було надіслано на адресу відповідача станом на час прийняття постанови поштовим відділенням не повернуто.

Однак, представники апелянта/позивача та відповідача у судове засідання, яке було призначене на 29.06.2017 р. не прибули, від апелянта на адресу суду поступило клопотання (факсограма) б/н від 27.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-14/90/17 від 29.06.2017 р.) про відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник Позивача перебуває у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами, а директор - не має об'єктивної можливості прибути, так як перебуває у відрядженні поза межами міста Львова, просить без участі директора та/або уповноваженого представника ТзОВ Компанія ЛЦ справу не розглядати, також просить за необхідності продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів, розглянуто клопотання апелянта про відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник товариства ОСОБА_4 через перебування з 06.06.2017 р. у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, а іншого уповноваженого представника у позивача не має, а директор ОСОБА_5 бажає особисто взяти участь у розгляді апеляційної скарги, проте на призначене судове засідання не має об'єктивної можливості прибути, так як перебуває у відрядженні поза межами міста Львова, приходить до висновку, клопотання апелянта про відкладення розгляду справи відхилити, виходячи з наступного.

До клопотання (вх. № 01-04/90/17 від 29.06.2017 р.) про відкладення розгляду даної справи, заявником відповідно до приписів ст. 33 та 34 ГПК України не долучено жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які покликається заявник у цьому клопотанні, зокрема, доказів, які б свідчили про відпустку представника позивач та документу про відрядження директора товариства поза межами м. Львів.

Крім того, відхиляючи клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів виходила з такого.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/позивача бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Також слід зазначити, що судом апеляційної інстанції ухвалою суду від 01.03.2017 р. за клопотанням сторін уже було продовжено строк розгляду спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За таких обставин, останнім днем розгляду справи в суді першої інстанції є 29.06.2017 р., оскільки справу порушено 03.02.2017 р. (а. с. 159-160), зупинено 12.04.2017 р. (а. с. 275-281) та поновлено провадження у справі 23.06.2017 р.

Стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З вищенаведеного вбачається, що судом апеляційної інстанції для сторін створено всі умови для подання своїх доводів чи міркувань, заперечень, про що свідчать ухвали суду про відкладення розгляду справи.

За наведених обставин, враховуючи те, що апелянт був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, рекомендованою кореспонденцією, під розписку, про що свідчить отримане повідомлення про вручення 26.06.2017 р. за № 79008 18292470, що підтверджується клопотанням (факсограма) апелянта б/н від 27.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-14/90/17 від 29.06.2017 р.) про відкладення розгляду справи та за необхідності продовження строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору - відхилити, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника апелянта/позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 р. (п. 4 резолютивної її частини ) по даній справі, судом участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась .

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2016 року по справі № 914/2089/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2016 року по справі № 914/2089/16 (головуючий суддя Артимович В.М., судді: Чорній Л.З., Цікало А.І.) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ відмовлено повністю (пункт перший резолютивної частини рішення ) (а. с. 148-153).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 21.12.2016 р. у справі № 914/2089/16, апелянт/позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 164-165/зворот), просить скасувати скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі № 914/2089/16 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов ТзОВ Компанія ЛЦ у повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача (п. 2, 3 та 4 прохальної частини апеляційної скарги ).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права при недотриманні процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Так, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні зазначив: позивач у даній справі повзує підстави недійсності договору купівлі-продажу з тим, що його було укладено представником юридичної особи (ТзОВ Компанія ЛЦ ) без достатніх на це повноважень . Відтак, відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що директор позивача який був призначений повноважним органом виконуючим обов'язки керівника товариства, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Крім того, апелянт вважає, що не заслуговують висновки суду в тій частині, що приймаючи рішення загальними зборами, яке було оформлено протоколом загальних зборів щодо звільнення з посади директора товариства та призначення на посаду директора іншої особи, такі відомості повинні бути внесені в реєстр, а оскільки в силу приписів ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі якщо такі відомості не були внесені, то вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати про такі відомості. Однак, з таким висновком суду першої інстанції апелянт не погоджується, оскільки вважає, що такі відомості про звільнення колишнього директора та призначення нового директора відповідачу було відомо, а саме з тих підстав, що між колишнім директором позивача та директором відповідача був укладений у вересні договір оренди обладнання від 26 вересня 2015 року.

Апелянт також в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що укладати договір від імені юридичної особи може лише уповноважена на це особа, відтак, договір купівлі-продажу майна від 25 вересня 2015 року, який був укладений не уповноваженим представником являється не дійсним. Крім того, апелянт зазначає, що станом на 26 вересня 2015 року ОСОБА_3 не мав належних повноважень на укладення договору оренди обладнання від імені ПП Левус , що підтверджується витягом № НОМЕР_1 від 18.01.2017 р. сформованого станом на 26.09.2015 р.

З урахуванням вищенаведеного, на думку скаржника, судом першої інстанції не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому оскаржуване рішення є таким, що прийняте за нез'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору, виходячи з предмету та підстав заявленого позову.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ (далі за текстом - ТзОВ Компанія ЛЦ ) є юридичною особою, ідентифікацій код юридичної особи 13801670, місцезнаходження: 79068, Львівська обл., м. Львів, вул. Уманська, буд. 25, що підтверджується безкоштовним запитом з інтернет ресурсу Міністерства юстиції України (а. с. 43-46), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 176-179) та статутом товариства (а. с. 218-225).

Відповідач: Приватне підприємство Левус є юридичною особою, ідентифікацій код юридичної особи 23272112, місцезнаходження юридичної особи: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Чапаєва, буд. 40, що підтверджується безкоштовним запитом з інтернет ресурсу Міністерства юстиції України (а. с. 38-42).

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства Левус про визнання договору купівлі - продажу недійсним, яку ухвалою місцевого господарського суду від 11.08.2016 р. прийнято до розгляду та порушено провадження по справі (а. с. 2-3).

З підстав зазначених в ухвалах суду першої інстанції від 23.08.2016 р., від 06.09.2016 р. та від 28.09.2016 р., розгляд справи відкладався. 17.10.2016 р. ухвалою суду першої інстанції призначено справу до колегіального розгляду та автоматизованою системою документообігу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Артимович В.М., судді Чорній Л.З., Гутьєва В.В.

Ухвалою суду від 19.10.2016 р. розгляд справи призначено на 16.11.2016 р., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гутьєвої В.В., автоматизованою системою документообігу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Артимович В.М., судді Чорній Л.З., Цікало А.І.

В процесі розгляду справи по суті, колегією місцевого господарського суду було прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено, мотивуючи тим, що позивачем не доведено перед судом, тих підстав, що підписант спірного договору - ОСОБА_2 вже з моменту коли було підписано протокол зборів учасників товариства перестала таким бути, так як відповідні зміни не були внесені до єдиного державного реєстру. А сам позивач в ході розгляду даної справи не представив суду жодних переконливих доказів, які могли б свідчити, що контрагент позивача - ОСОБА_3 в момент укладення договору купівлі-продажу 25.09.2015р. знав про відповідний протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ , згідно якого ОСОБА_2 втратила повноваження директора, а отже, і на підписання будь-яких договорів від імені товариства.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, 25.09.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ (Замовник - за договором, позивачем - у справі) в особі директора ОСОБА_2 та Приватним підприємством Левус (Покупець - за договором, відповідачем - у справі ) в особі власника ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майна (надалі договір) (а. с. 24-25).

У відповідності до п. 1.1 спірного договору, продавець здійснює на користь покупця продаж майна за переліком, що є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість майна, що відчужується за цим договором становить 38740,00 грн. (п. 2.1 договору).

Однак, як стверджує апелянт/позивач, 17.09.2015 р. протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ (а. с. 31/зворот), було звільнено ОСОБА_2 (яка була підписантом вказаного вище договору) з посади директора товариства та призначено на посаду директора ОСОБА_6. Крім того, вказаним протоколом зборів учасників було прийнято рішення виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у зв'язку з продажем належної їм частки в статутному капіталі товариства.

В матеріалах справи також є наказ про призначення на посаду директора товариства № 5 ОСОБА_6, який згідно наказу приступив до виконання обов'язків директора з 17.09.2015 р. (а. с. 30).

З огляду на вищенаведене, апелянт/позивач вважає, що спірний договір купівлі-продажу від 25.09.2015р., який було укладено та підписано ОСОБА_2 є недійсним, оскільки, укладений та підписаний без належних повноважень на укладення такого договору, враховуючи, що протоколом зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ від 17.09.2015 р. останню було звільнено з посади директора та виключено зі складу учасників товариства.

Також апелянт вважає, що даний договір купівлі-продажу було укладено на вкрай невигідних умовах для ТзОВ Компанія ЛЦ , зокрема по значно заниженій ціні, про щ о було долучено до позовної заяви висновок щодо визначення ринкової вартості обладнання, здійсненого ТзОВ Незалежна оціночна компанія на замовлення позивача, з якого вбачається. що вартість майна, яке було продане за оскаржуваним договором купівлі-продажу становить 74839,53 доларів США, що за курсом НБУ на момент оцінки становить 1564146,00 грн.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання спірного договору купівлі-продажу майна від 25.09.2015р. між сторонами по справі недійсним з підстав наведених вище.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, які подані сторонами у справі, зокрема апелянтом, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

З позовної заяви позивача вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного 25 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ та Приватним підприємством Левус .

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За положеннями ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

У зв'язку з наведеним, враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України викладену в п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р., господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо, зокрема: - про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, апелянт/позивач, як на підставу недійсності укладеного договору купівлі-продажу, покликався на відсутність станом на 25.09.015 р. повноважень на його підписання з боку ОСОБА_2, однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а. с. 76-80) з якого вбачається, що на момент укладення та підписання спірного договору, підписантом та керівником ТзОВ Компанія ЛЦ був ОСОБА_2, яка мала усі повноваження підписувати спірний правочин без будь-яких обмежень щодо представництва від імені ТзОВ Компанія ЛЦ , відтак була уповноважена представляти юридичну особу позивача у правовідносинах з третіми особами та була вправі вчиняти дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Разом з тим, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, а саме щодо вищезгаданого протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ від 17.09.2015 р., яким було звільнено ОСОБА_2 (яка була підписантом вказаного вище договору) з посади директора товариства та призначено на посаду директора ОСОБА_6, колегія суддів зазначає наступне, що такі відомості повинні бути внесені реєстру, у відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , оскільки, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на вищенаведене, в суду у даній справі відсутні правові підстави вважати, що підписант спірного договору - ОСОБА_2 вже з моменту коли було підписано протокол зборів учасників товариства перестала таким бути, так як відповідні зміни не були внесені до єдиного державного реєстру.

Щодо тверджень апелянта, що станом на 26 вересня 2015 року ОСОБА_3 не мав належних повноважень на укладення договору оренди обладнання від імені ПП Левус , що підтверджується витягом № НОМЕР_1 від 18.01.2017 р. сформованого станом на 26.09.2015 р., колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наступним.

З наявного в матеріалах спарив статуту ПП Левус (нова редакція) (а. с. 70-75) вбачається, що ОСОБА_3 є одноособовим власником приватного підприємства, який згідно п. 3.3. статуту станом на 25.09.2015 р. був вправі діяти від імені підприємства та укладати від свого імені будь-які договори зокрема спірний правочин. Також слід зазначити, що Статут ПП Левус є зареєстрований у порядку визначеному законодавством України та зареєстрований за № 14051050006014631 від 24.09.2015 р.

Також не заслуговують на увагу колегії суддів твердження апелянта, що спірний договір купівлі-продажу укладений на вкрай невигідних умовах для ТзОВ «Компанія ЛЦ» , зокрема по значно заниженій ціні, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом, договір купівлі-продажу станом на час розгляду даного спору є чинним, а одержане відповідачем майно за таким правочином відповідно не може бути повернуте, то позивач не позбавлений права на відшкодування збитків завданих заниженням вартості продукції при її продажі. А власне, з метою такого відшкодування заінтересована сторона вправі звернути до набувача з окремою позовною вимогою.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищого господарського суду України в п. 2.14 постанови Пленуму № 11 від 29.05.2013 р.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи наявне рішення Господарського суд Львівської області від 25.04.2016 р. № 914/386/16 (а. с. 133-140) та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51773559 від 26.07.2016 р. (а. с. 141) з яких вбачається, що обладнання яке було набуте відповідачем за спірним договором, передане в оренду позивачу/апелянту за договором про оренду, який на момент розгляду справи в суді першої інстанції є дійсним та за яким було відкрито виконавче провадження про стягнення з апелянта/позивача заборгованості з орендної плати за користування виробничим обладнанням, частина якого була набута відповідачем за договором купівлі-продажу майна.

Таким чином з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що твердження апелянта/позивача, які викладені в позовний заяві та апеляційній скарзі є надуманими, а наявні в матеріалах справи документи спростовують порушення та перевищення під час укладення спірного правочину колишнім директором ТзОВ Компанія ЛЦ ОСОБА_2 та директором ПП Левус ОСОБА_3

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 р. у справі № 914/2089/16 - без змін.

Також слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали ).

Станом на час прийняття постанови по справі № 914/2089/16 скаржником не було сплачено судового збору в сумі 1660,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ (79068,, Львівська обл., м. Львів, вул. Уманська, буд. 25, код ЄДРПОУ 13801670) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 1660,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2016 року у справі № 914/2089/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛЦ (79068,, Львівська обл., м. Львів, вул. Уманська, буд. 25, код ЄДРПОУ 13801670) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 1660,00 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

29.06.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 04.07.2017 р.