Ухвала

від 04.07.2017 по справі 696/1883/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1406/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 12 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Кам'янському районі Черкаської області, Кам'янська районна державна адміністрація Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ Держземагенства у Кам'янському районі Черкаської області, Кам'янська районна державна адміністрація Черкаської області про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 155189 позивачка являється власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,26 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0025, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.

16 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та ДСП Агрокомплекс було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Тоді ж позивачка передала відповідачу вказану земельну ділянку у строкове платне використання. Відповідач прийняв вказану земельну ділянку в стані, придатному для її цільового використання, про що було складено акт прийому-передачі.

В серпні 2015 року ОСОБА_6 направила листа до ДСП Агрокомплекс про своє небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, проте відповідач по закінченню строку дії договору оренди продовжує користуватись земельною ділянкою та відмовляється в добровільному порядку повернути земельну ділянку позивачу, так як здійснив державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки не в 2010, а в 2013 році, а тому бажає використовувати земельну ділянку протягом 5 років з часу державної реєстрації договору оренди землі, тобто до 2018 року.

В ході судового розгляду позивачка уточнювала позовні вимоги та остаточно просила визнати, починаючи з 16 вересня 2015 року припиненим спірний договір оренди земельної ділянки № 202 від 16 вересня 2010 року та стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 12 травня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДСП Агрокомплекс оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачка в установленому порядку у серпні 2015 року завчасно повідомила листом відповідача про наміри припинити договірні відносини у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та з відсутності доказів на підтвердження доводів відповідача про існування укладеної між сторонами додаткової угоди до договору оренди. Суд прийшов до висновку, що посилання відповідача на цю додаткову угоду не породжує у сторін взаємні права і обов'язки, а отже по минуванню 5 річного строку дії спірного договору оренди, орендні відносини між сторонами припинились.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 13 ЗУ Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 має в приватній власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,26 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0025, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 155189. (Т.1 а.с. 7)

16 вересня 2010 року між сторонами строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, на умовах платності був укладений договір оренди № 202 цієї земельної ділянки. (Т.1 а.с. 113-115)

В цей же день між сторонами підписано акт прийому-передачі зазначеної ділянки. (Т.1 а.с 116)

1 червня 2013 року здійснено державну реєстрацію договору оренди, що підтверджується витягом про державну реєстрацію (а.с. 66 т.1).

12 серпня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до ДСП Агрокомплекс з повідомленням про наміри припинити оренду належної йому земельної ділянки, так як вважав, що договір закінчує свою дію в 2015 році (а.с. 18 т.1).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивачка підставою припинення дії договору та повернення земельної ділянки вказала на закінчення 16 вересня 2015 року 5-ти річного терміну його дії, встановленого у п. 8 спірного договору.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції, з урахуванням умов договору, обґрунтовано, із посиланням на норми матеріального права та судову практику, дійшов до висновку про те, що строк дії договору оренди землі починається з дня, коли сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах договору, підписали його та здійснили прийом-передачу земельної ділянки, а не з дня державної реєстрації договору.

Твердження апелянта про незгоду із рішенням у даній частині не ґрунтується на вимогах закону.

Встановивши, що договір оренди між сторонами може вважатись укладеним та має юридичну чинність з моменту реєстрації ( з 1 червня 2013 року), районний суд вірно встановив, що моментом укладення такого договору є 16 вересня 2010 року, а державна реєстрація не змінює цього факту. Водночас, державна реєстрація іншого речового права має значення для визначення моменту набрання договором юридичної сили, тобто моменту часу з якого слід вважати, що сторони набули цивільних прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їхнє волевиявлення. Даний висновок районний суд узгодив із правовими позиціями Верховного Суду України у відповідних постановах.

Також безпідставними є і твердження апелянта про те, що волевиявлення орендодавця шляхом направлення відповідного листа про припинення дії договору після закінчення його строку, не породжує жодних правових наслідків.

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Для застосування ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Таким чином, встановивши відсутність у орендодавця волевиявлення на продовження договору оренди землі, а саме: його заява про припинення дії договору після закінчення його строку, районний суд дійшов вірного висновку про відсутність переважного права у відповідача на поновлення договору оренди землі.

Посилання апелянта на те, що в даному випадку має місце автоматична пролонгація договору оренди землі (ст. 764 ЦК України) колегія суддів не приймає, оскільки про своє заперечення щодо подальшого використання належної ОСОБА_6 земельної ділянки відповідачем, вона повідомила ДСП Агрокомплекс ще до закінчення дії договору оренди, а така конструкція як автоматичне продовження договірних відносин передбачає саме відсутність заперечення орендодавця.

Крім того, судом обґрунтовано не взято до уваги зміст Додаткової угоди №1 від 2 березня 2015 року про продовження дії спірного договору до 31 грудня 2018 року як факт внесення змін до основного договору, зокрема до строку його дії, оскільки згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 12490/12491/16-32 від 10 квітня 2017 року підпис від імені ОСОБА_6 у цій Додатковій угоді нею не виконувався, а належить іншій особі.

Також є вірним висновок районного суду і щодо відсутності можливості застосування строків позовної давності, оскільки позивачем було пред'явлено позов в листопаді 2015 року, який припинив свою дію в вересні 2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс" - відхилити.

Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 12 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Кам'янському районі Черкаської області, Кам'янська районна державна адміністрації Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :