Ухвала

від 22.06.2017 по справі 640/8860/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №640/8860/17 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/790/1059/17 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

з участю прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали за апеляцією захисника на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 11 червня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , по кримінальному провадженню №42016220000000884 від 29.09.2016 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2КК України.

Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27) строком на 60 днів до 07 серпня 2017 року.

Визначено суму застави в розмірі 800 000 ( вісімсот тисяч) гривень (а.с.101-106).

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 11 червня 2017 року до Київського районного суду м.Харкова надійшло вказане клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27).

В обґрунтування клопотання, слідчий вказував, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №42016220000000884 за підозрою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України ( а.с.11).

10 червня 2017 року ОСОБА_9 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України (а.с.45-47).

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Разом з цим, слідчий суддя при визначенні розміру застави ОСОБА_9 , прийшов до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 11 червня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України, а підозра є необґрунтована і кваліфікація інкримінованого злочину є не вірною.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи захисника, який наполягав на задоволенні апеляції, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_9 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою (а.с.2-8).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України;

3.недостатність застосування до ОСОБА_9 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.101-106). З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Між тим, в суді першої інстанції прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому висновок слідчого судді про не доведеність зазначеного ризику є обґрунтованим.

В суді апеляційної інстанції прокурором також не доведено.

Доводи апеляції щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1(c), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Ст. 369-2КК України з Кримінального Кодексу не виключена і не визнана такою що суперечить Конституції України.

Судова колегія приймає до уваги що кваліфікація дій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2КК України є лише попередньою і у відповідності до вимог ст.279 КПК України може бути змінена.

За викладених обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_9 є недостатнім.

Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 800000 (вісімсот тисяч) гривень, яку встановив слідчий суддя, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків та розмір визначеної слідчим суддею застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Більш того, застава вже внесена третіми особами і ОСОБА_9 згідно КПК України є особою що перебуває під заставою.

Наявність у підозрюваного ОСОБА_9 постійного місця проживання, постійного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, тривалої трудової діяльності на відповідальних посадах, позитивних характеристик, ряд захворювань, не спростовують висновків слідчого судді.

Медичної документації що підозрюваний не може за станом здоров`я утримуватись під вартою до апеляційного суду не надано.

Посилання адвоката ОСОБА_10 на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги Рішеннь ЄСПЛ «Кобець проти України», «Раманаускас проти Литви», «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів» «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Секейра проти Португалії», «Шеннон проти Сполученого Королівства» заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, вірність правової кваліфікації скоєного кримінального правопорушення, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 11 червня 2017 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 11 червня 2017 року щодо застосування у відношенні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді