Постанова

від 30.05.2007 по справі 49/167-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/167-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2007 р.                                                           Справа № 49/167-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Бухан А.І. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

          за участю представників сторін:

позивача –Левчука І.М.-дов.,

відповідача –Плісака С.В.–дов.

1-ї третьої особи –не з'явився,

2-ї третьої особи –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 1415Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 05 березня 2007 року по справі № 49/167-06

за позовом Львівської державної залізниці в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м. Івано-Франківськ

до  Відкритого акціонерного товариства «Балцем», м. Балаклія, Харківська область

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.          «Ranmac associates limited», UK

2.           КО «Феромат», Румунія

про стягнення 85720,82  грн.

встановила:

Позивач, Львівська державна залізниця в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Відкритого акцірнерного товариства «Балцем», на свою користь заборгованість за користування вагонами  в розмірі 35667 грн., за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 33037,20 грн., додаткові збори у розмірі 2729,82 грн., всього 85720,82 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Рішенням господарського суду Харківської області від 05 березня 2007 року по справі № 49/167-06 (суддя Кононова О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

    Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2007 року повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі та поясненннях до неї позивач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що факт затримки вагонів з вини відповідача підтверджений матеріалами справи. Позивач вважає, що оскільки договір між позивачем та відповідачем укладався у відповідності до Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (СМГС) та відповідач прийняв на себе зобов'язання по перевезенню вантажу саме на умовах СМГС, відповідну угоду слід застосовувати до правовідносин сторін. Крім того, як вважає позивач, спірні правовідносини виникли не з Румунською стороною, а з резидентом України, яка є учасником даної Угоди. Позивач зазначає, що оскільки нормами СМГС передбачено, що вимоги і позови залізниць до відправників про сплату платежів можуть бути заявлені протягом 9 місяців, а тому позивачем такий строк не пропущений.

    Відповідач заперечує проти апеляційної скарги позивача, вважає рішення господарського суду Харківської області по даній справі законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Відповідач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи, та всі необхідні докази. Відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарським судом вірно застововані норми діючого законодавства України щодо строків позовної давності, а не Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

      Треті особи в судове засідання не з‘явилися, причини неявки суду не повідомили.

      Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

      звертаючись до місцевого господарського суду  з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості позивач посилався на те, що внаслідок виникнення перешкод у перевезенні вантажу відповідача, а саме неприйняття вагонів вхідною погранстанцією через відмову від прийняття вантажу вантажоодержувачем через невідповідність упаковки, відповідач має оплатити нараховані платежі пов'язані з затримкою вагонів.

     Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд підтвердив факт відправлення відповідачем товару у невідповідній упаковці та визнання відповідачем такого факту. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача місцевий господарський суд посилався на те, що спірні відносини не регулюються нормами Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення, оскільки Румунія не є учасником даної Угоди, а тому до цих відносин слід застосовувати положення чинного законодавства України, яким встановлений строк позовної давності у 6 місяців та який позивачем пропущений.

       Як встановлено із матеріалів справи, у червні 2005 року із станції Шебелінка Південної залізниці відповідачем, ВАТ «Балцем» було відправлено 9 вагонів №№ 65718413, 66749052, 66374513, 67881268, 66591330, 64402704, 67897959, 67167007, 66227877 з цементом в тарі ПЦ І-500-Н до Румунії, одержувач КО «Феромат», згідно накладних №№ 43547997, 43547996, 43547998, 43547585, 43547999, 43548084,43547564, 43548000.

      Через  невідповідність упаковки одержувач вантажу відмовився  приймати  вантаж, в зв'язку з чим було складено акт неприйняття вагонів №189 від 10.06.2005 року у відповідності до якого вказані вагони не прийняті вхідною погранстанцією Дорнешти,  про  що станцією Дорнешти Румунської залізниці було повідомлено на станцію Вадул-Сирет телеграмою №25 від 10.06.2005 року. Пошкодження упаковки вантажу підтверджується Інспекційним докладом незалежного інспектора «EUROINSPEKT» Румунія від 10.06.2005 р. та актом експертизи №1-78 від 11.07.2005 р. Харківської торгово-промислової палати, копії яких додані до матеріалів справи.

     Як свідчать матеріали справи, позивач у відповідності до ч. 2 ст. 309 ГК України телеграмами № 20 від 10.06.2005 р., № 23 від 11.06.2005 р. та №34 від 17.06.2005 р. повідомив відповідача про затримку вагонів та виникнення перешкод у перевезені вантажу. 17.06.2005 р. станція відправлення Шебелінка телеграмою повідомила позивача про розпорядження вантажовідправника по переадресуванні неприйнятих вагонів на ст. Шебелінка.

     Згідно ст. 27 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 вантажі, що потребують тари для їх збереження від втрат, недостач, псування та пошкодження, повинні здаватися до перевезення у непошкодженій тарі, яка відповідає стандартам (технічним умовам), а вантажі, на тару та упаковку яких стандартів не установлено - у непошкодженій тарі, яка забезпечує їх збереження.

     Відповідно до ч. З ст. З «Правил приймання вантажів до перевезення» затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 21.11.2003 р. № 644 відправник несе відповідальність за пред'явлений до перевезення вантаж у нестандартній і неякісній упаковці.

      Позивачем, відповідно до ст.119 Статуту залізниць України та п.13 Правил користування вагонами та контейнерами нарахована плата за користування вагонами в розмірі 35667 грн., плата за зберігання вантажу в вагонах, відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України в розмірі 33037,20 грн., плата за переадресування вагонів - 2248,92 грн., плата за маневрову роботу - 153,90 грн. та телеграфний збір - 327 грн.

     При цьому, позовна заява позивачем подана до суду у січні 2006 року,  тобто по закінченні шести місяців після виникнення вищевказаних обставин, у зв‘язку з чим місцевим господарським судом зроблені висновки про пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 137 Статуту залізниць України.

         Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами у судовому засіданні, договір перевезення будо укладено саме на умовах Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (СМГС).                   

       Згідно зі статтею 2 СМГС, на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.

      Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що спірні відносини виникли у позивача не з Румунською стороною, а  з резидентом України, яка є учасником даної угоди, у зв‘язку з чим норми цієї угоди мають обов'язкову силу для резидентів України, які на її умовах уклали договір перевезення.

       Відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України», як в редакції 2004 року так і в редакції 1998 року, міжнародні договори України міжвідомчого характеру, яким являється СМГС, не потребують ратифікації. Порядок їх укладення, виконання та денонсації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено ПКМУ №422 від 17.06.1994р., відповідно до якої міжнародні договори України міжвідомчого характеру укладаються від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в компетенцію яких входять питання що регулюються договором. До даної Угоди (СМГС) приєдналася Державна адміністрація залізничного транспорту України та її дія підтверджена ПКМУ   №246 від 03.04.1993р.

       Статтею 10 ЦК України передбачено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору. Таким чином міжнародний договір має пріоритет перед національним законодавством. Зазначений міжнародний договір (СМГС) укладений, є чинним та не суперечить Закону України «Про міжнародні договори України». Крім того спірні відносини виникли з виконання договору перевезення укладеного на умовах СМГС, що відповідно до ст.11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Статтею 926 ЦК України також передбачено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні встановлюються міжнародними договорами, в даному випадку таким договором є СМГС.

   Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин шестимісячного терміну позовної давності відповідно до ст.137 Статуту залізниць України, колегія суддів вважає хибними, оскільки перевезення здійснювалося в міжнародному сполученні, та до вказаних правовідносин застосовується положення статті 31 СМГС пар. 1, відповідно до якого претензії і позови відправника чи отримувача до залізниць по договору перевезення, а також вимоги і позови залізниць до відправників про сплату платежів можуть бути заявлені протягом 9 місяців. Зазначений строк позивачем не пропущений, розрахунок сум позовних вимог здійснений правильно та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

   На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення по справі місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з‘ясовані обставини, що мають значення для справи та викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи, у зв‘язку з чим таке рішення суду підлягає скасуванню.

   Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.  99,101, п.2 ст. 103, п.1, п. 3, п.4 ст. 104, 105 ГПК України,                                                 

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 березня 2007 року по справі № 49/167-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балцем» ( 64200 Харківська область м. Балаклія поточн. рах. 26009301750004 у філії АКБ «Національний кредит», м. Балаклія, МФО 350705 Код 00293060) на користь Львівської державної залізниці в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень (76001 м. Івано-Франківськ вул. Привокзальна, 15 р/р 26001004930 в ЛФ АБ «Експрес-банк» МФО 325956, код 25910967) 85720,28 грн. заборгованості, 857,21 грн. держмита, 118 грн. судових витрат та 428,61 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

        Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 Судді                                                                    Бухан А.І.  

                                                                                                               Шевель О.В.