Постанова

від 08.08.2007 по справі 49/167-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

49/167-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 серпня 2007 р.                                                                                   № 49/167-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиВАТ “Балцем”

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.05.2007

у справігосподарського суду Харківської області

за позовомЛьвівської державної залізниці в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень

до3-ті особиВАТ “Балцем”“Ranmac associates limited”КО “Феромат”

простягнення 85720, 82 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Левчук І.М. (дов. від 22.09.06 № НЮ-1048),

відповідача: Халецький О.В. (дов. від 25.07.07 № 17/7),

3-тіх осіб: не з'явились,

                                             ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 05.03.07 господарського суду Харківської області в задоволенні позову про стягнення заборгованості за користування вагонами, за збереження вантажу у вагонах та додаткових зборів на суму 85720, 82 грн.  відмовлено.

Постановою від 14.05.07 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов задоволено. З ТОВ “Балцем” на користь позивача стягнуто 85720, 82 грн. заборгованості, 857, 21 грн. держмита та 118 –витрат на ІТЗ судового процесу та 428, 61 грн. –держмита за подання апеляційної скарги.  

          Не погоджуючись із вказаною постановою, ВАТ “Балцем” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить останню залишити без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі,  в червні 2005 року із станції Шебелінка Південної залізниці ВАТ “Балцем” відправлено 9 вагонів №№ 65718413, 66749052, 66374513, 67881268, 66591330, 64402704, 67897959, 67167007, 66227877 з цементом в тарі ПЦ І-500-Н до Румунії, одержувач КО “Феромат”, згідно накладних №№ 43547997, 43547996, 43547998, 43547585, 43547999, 43548084,43547564, 43548000.

Через невідповідність упаковки одержувач вантажу відмовився приймати вантаж, в зв'язку з чим було складено акт неприйняття вагонів № 189 від 10.06.2005 року, у якому вказано, що вагони не прийнято вхідною митною станцією Дорнешти, про що станцією Дорнешти Румунської залізниці було повідомлено на станцію Вадул-Сирет телеграмою № 25 від 10.06.2005 року.

Пошкодження упаковки вантажу підтверджується Інспекційним докладом незалежного інспектора “ЕUROINSРЕКТ” Румунія від 10.06.2005 р. та актом експертизи №1-78 від 11.07.2005 Харківської торгово-промислової палати, копії яких додані до матеріалів справи.

Судами також з'ясовано, що позивачем відповідно до ч. 2 ст. 309 ГК України телеграмами № 20 від 10.06.2005, № 23 від 11.06.2005 та № 34 від 17.06.2005 було повідомлено ТОВ “Балцем” про затримку вагонів та виникнення перешкод у перевезені вантажу, а 17.06.2005 станція відправлення Шебелінка телеграмою повідомила позивача про розпорядження вантажовідправника по переадресуванню неприйнятих вагонів на ст. Шебелінка.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України та п.13 Правил користування вагонами та контейнерами позивачем нараховано ТОВ “Балцем” плату за користування вагонами в сумі 35667 грн., за зберігання вантажу в вагонах, відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України в сумі 33037,20 грн., за переадресування вагонів - 2248,92 грн., за маневрову роботу - 153,90 грн. та телеграфний збір - 327 грн., які він просив стягнути з відповідача, звертаючись з позовом у даній справі з посиланням на те, що неприйняття вагонів вхідною митною станцією через відмову від прийняття вантажу вантажоодержувачем через невідповідність упаковки, відповідач має оплатити нараховані платежі пов'язані з затримкою вагонів.

Судами також встановлено факт відправлення відповідачем товару у невідповідній упаковці та визнання відповідачем такого факту.

Згідно ст. 27 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 вантажі, що потребують тари для їх збереження від втрат, недостач, псування та пошкодження, повинні здаватися до перевезення у непошкодженій тарі, яка відповідає стандартам (технічним умовам), а вантажі, на тару та упаковку яких стандартів не установлено - у непошкодженій тарі, яка забезпечує їх збереження.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 21.11.2003 р. № 644 відправник несе відповідальність за пред'явлений до перевезення вантаж у нестандартній і неякісній упаковці.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом правомірно взято до уваги той факт, що договір перевезення було укладено саме на умовах Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (СМГС).          

Згідно зі статтею 2 СМГС, на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що спірні відносини виникли у позивача не з Румунською стороною, а з резидентом України, яка є учасником даної угоди, у зв'язку з чим норми цієї угоди мають обов'язкову силу для резидентів України, які на її умовах уклали договір перевезення.

Відповідно до Закону України  “Про міжнародні договори України” міжнародні договори України міжвідомчого характеру, яким являється СМГС, не потребують ратифікації. Порядок їх укладення,   виконання  та денонсації  встановлюється   Кабінетом  Міністрів України. Такий порядок затверджено постановою КМУ № 422 від 17.06.1994, відповідно до якої міжнародні договори України міжвідомчого характеру укладаються від імені міністерств, інших  центральних органів  виконавчої влади   в  компетенцію  яких входять питання що регулюються договором. До даної Угоди (СМГС) приєдналася Державна адміністрація залізничного транспорту України та її дія підтверджена постановою КМУ №246 від 03.04.1993р.

При цьому ст. 10 ЦК України передбачено застосування правил відповідного міжнародного договору, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті,  що  встановлені   відповідним  актом   цивільного  законодавства.

З врахуванням того, що спірні відносини виникли з виконання договору перевезення укладеного на умовах СМГС, що відповідно до ст.11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, ст. 926 ЦК України згідно якої позовна давність, порядок пред'явлення позовів, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні встановлюються міжнародними договорами колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 31 СМГС пар. 1, претензії і позови відправника чи отримувача до залізниць по договору перевезення, а також вимоги і позови залізниць до відправників про сплату платежів можуть бути заявлені протягом 9 місяців і вказаний строк позивачем пропущено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Харківського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                        ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 14.05.2007 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 49/167-06 залишити без змін.

Головуючий                                                                                         Божок В.С.

Судді                                                                                                      Костенко Т.Ф.

                                                                                                              Коробенко Г.П.