Ухвала

від 22.05.2007 по справі 20-9/075

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-9/075

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

23 травня 2007 року  

м. Севастополь                    Справа № 20-9/075

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Кухарєнко В.М., довіреність №04/02 від 10.01.07;

відповідача: Яблокова Ю.М., довіреність №2 від 17.01.07;

третьої особи: Желтобрюх А.Т., довіреність №238/08 від 27.01.05;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Рибіна С.А.) від 16 квітня 2007 року

за позовом           Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" (вул. Нафтова, 2, Севастополь, 99019; вул. Хрустальова, 6, Севастополь, 99029)

третя особа: Севастопольський міський центр зайнятості  (вул. Руднєва, 40, Севастополь, 99053)

про стягнення 21093, 00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду міста Севастополя від 16 квітня 2007 року по справі №20-9/075 позов Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" про  стягнення штрафних санкцій за не створення 3-х робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 21093, 00 грн. задоволений у повному обсязі.

          Не погодившись з постановою суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити з тих підстав, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права., оскільки підприємство створило у 2005 році 6 робочих місць, на якому  3інваліда працювали не повний рік,крім того підприємство у 2005 році не мало прибутку.

Заявник апеляційної скарги вважає помилковими доводи суду про необхідність нарахування штрафних санкцій за період, коли інвалід працював неповний рік, оскільки відповідальність підприємства настає лише у випадку не зайняття інвалідом робочого місця і не пов'язується з тривалістю його роботи на підприємстві.

У засіданні судової колегії представник позивача вважає рішення суду законним, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу по справі в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів звернулось з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" про стягнення штрафних санкцій в сумі 21093, 00 грн. за порушення відповідачем положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, яке виразилося в тому що, у 2005 році відповідач не створив 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 від 21.03.1991, із змінами та доповненнями, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів де працює 25 і більше чоловік у розмірі 4% від загальної чисельності працівників, а де працює від 8 до 25 чоловік - 1 місце.

Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" 30.01.2006 до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача, у якого працює 152 особи, складає 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів 3, фонд оплати праці штатних працівників складає  106800, 70 грн., середня заробітна плата штатного працівника складає 7031, 00 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця  21093, 00  грн.  Тобто, відповідач узгодив із позивачем своє зобов'язання. (аркуш справи 5).

Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

          Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працівників, де кількість працюючих 25 і більше чоловік.

          Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

                    Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і  організаціями штрафних санкцій до відділень  Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України  № 1767 від 28.12.2001  підприємства, на яких  працює 8 і  більше чоловік, реєструються  у  відділеннях  Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм  місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом  Мінпраці за поданням  Фонду  та   погоджується   з Держкомстатом.

У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню  органів, передбачених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991  в редакції Закону від 23.12.2004.

          Згідно Листа Севастопольського міського центру зайнятості відповідач  надав протягом 2005 року звіти форми 3-ПН  станом на травень, червень, серпень, вересень, листопад 2005 року..

          Відповідачем в матеріали справи надані копії звітів форми 3 ПН за 2005 рік  про вакантні місця на підприємстві, однак  дані  звітів за січень, лютий, березень, квітень не містять інформацію щодо наявних вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач протягом 2005 року не інформував органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідно ознакою факту створення робочого місця для працевлаштування  інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази того, що ним систематично інформувались державна служба зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

                    Крім того, відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України  не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку.

Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" містить перелік загальнодержавних платежів та зборів до яких не відносяться санкції передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі  відсутності  коштів  штрафні  санкції   можуть   бути застосовані  шляхом  звернення  стягнення  на  майно  підприємства (об'єднання),  установи і  організації  в  порядку,  передбаченому законом.

З урахуванням викладеного, відповідачем не виконано покладених на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положенням „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” обов'язків щодо створення  у 2005 році 3 робочих  місця для  забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій.

                    Розмір штрафних санкцій визначається розміром середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі або організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, з числа робочих місць, встановлених нормативом (Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві), затверджена наказом Мінстату України від 07.07.1995 №171, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

          Сума коштів штрафних санкцій, за не створення у 2005 році 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів становить 21093, 00 грн. (7031,00х3= 21093,00 грн.).

Згідно зі частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875 від 21.03.1991, в редакції Закону від 23.12.2004, що діяв на момент виникнення правовідношень, підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де   кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,  передбаченим  частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  штрафні  санкції,  сума  яких  визначається  у  розмірі середньої  річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в  установі,  організації  за кожне робоче місце, не зайняте  інвалідом.   Для   підприємств  (об'єднань),  установ  і організацій  незалежно  від  форми власності та господарювання, на яких  працює  від  8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце,  не  зайняте  інвалідом,  визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати  на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

На дані правовідносини розповсюджується дія Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875 від 21.03.1991 із змінами та доповненнями, внесених до 01.01.2006, оскільки вони виникли в 2005 році.

Судова колегія звертає увагу суду першої інстанції на недопустимість мотивації судового рішення на правовідносини, які виникли у 2005 році, редакцією Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, яка вступає в силу з 01.01.2006.  

Керуючись  пунктом 3 статті 24, статтями  195, 199 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 16 квітня 2007 по справі № 20-9/075 залишити без змін, виходячи з мотивувальної частини, викладеної в Ухвалі апеляційного суду.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                                  

Судді