Постанова

від 23.06.2017 по справі 826/9955/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2017 року № 826/9955/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд (далі - позивач, ТОВ Кернел-Трейд ) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення №0000264050 від 17.05.2013.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано витрати за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. На думку податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, договори, укладені між позивачем і контрагентом є такими, що не відповідають вимогам дійсності правочинів й не створюють юридичних наслідків.

Водночас, під час розгляду адміністративної справи, відповідно до положень ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було допущено процесуальне правонаступництво та замінено МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП на його правонаступника Офіс великих платників податків ДФС.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ Кернел-Трейд зареєстроване в Печерській районній в м. Києві державній адміністрації 12.06.2001, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31454383. ТОВ Кернел-Трейд взято на облік у органах державної податкової служби та перебуває на обліку в Центральному офісі з 15.03.2011.

У періоді, що перевірявся відповідно до свідоцтва №100330387 від 31.03.2011, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 314543826559.

В період з 12.04.2013 по 18.04.2013 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кернел-Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Анкор Агро Опт (код 37104594) за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 25.04.2013 № 463/40-50/31454383, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено витрати у зв'язку з придбанням товару (послуг), які проведено на підставі нікчемних правочинів на загальну суму 1 944 817,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2011 року на суму 1 602 701 грн., за І квартал 2012 року на суму 342 116 грн.

Дане порушення призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в загальній сумі 1 944 817,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2011 року на суму 1 602 701 грн., за І квартал 2012 року на суму 342 116 грн.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки 25.04.2013 № 463/40-50/31454383, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0000264050, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 1 944 817,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; 4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; 5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ Анкор Агро Опт (код ЄДРПОУ 37104594).

Між ТОВ Кернел-Трейд (Покупець) та ТОВ Анкор Агро Опт (Постачальник) укладено ряд договорів поставок, згідно умов яких Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар українського походження на умовах, передбачених вказаними договорами, а саме: від №К979/12 від 29.09.2011 на поставку насіння соняшника, в кількості 200 000 т., на загальну суму з ПДВ 530 000,00 грн.; №Н2072/13 від 03.10.2011 на поставку соняшника, в кількості 450 000 т., на загальну суму з ПДВ 1 102 500,00 грн.; №К2238/13 від 06.10.2011 на поставку соняшника, в кількості 150 000 т., на загальну суму з ПДВ 364 500,00 грн.; №Н2543/13 від 11.10.2012 на поставку кукурудзи, 150 000 т. на загальну вартість з ПДВ - 266 250,00 грн.; №Н2386/12 від 15.10.2011 на поставку насіння соняшника, в кількості 50 000 т., на загальну суму з ПДВ 140 000,00 грн.; №Н2442/12 від 19.10.2011 на поставку насіння соняшника, в кількості 50 000 т., на загальну суму з ПДВ 145 000,00 грн.; №Н 2640/12 від 25.10.2011 на поставку кукурудзи, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 88 000,00 грн.; №Н 2722/12 від 28.10.2011 на поставку соняшника, в кількості 120 000 т., на загальну суму з ПДВ 372 000,00 грн.; №Н2778/12 від 28.10.2011 на поставку насіння соняшника в кількості 10 000 т., на загальну суму з ПДВ 30 500,00 грн.; №Н3292/13 від 15.11.2011 на поставку соняшника, в кількості 160 000 т., на загальну суму з ПДВ 512 000,00 грн.; №К2061/12 від 22.12.2011 на поставку кукурудзи, в кількості 100,000 т., на загальну суму з ПДВ 143 000,00 грн.; №К3767/12 від 14.03.2012 на поставку кукурудзи, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 85 000,00 грн.; №Н5565/13 від 28.04.2012 на поставку насіння пшениці 5 кл., в кількості 40,000 т., на загальну суму з ПДВ 66000,00 грн.; №Н 5566/12 від 30.04.2012 на поставку пшениці 3 кл., в кількості 100,000 т., на загальну суму з ПДВ 183 000,00 грн.; №Н5827/12 від 07.06.2012 на поставку соняшника, в кількості 5,000 т., на загальну суму з ПДВ 17 000,00 грн.; №К59/13 від 31.07.2012 на поставку ячменю 3 кл., в кількості 35,000 т., на загальну суму з ПДВ 68 600,00 грн.; №К76/13 від 10.08.2012 на поставку ячменю 3 кл., в кількості 40,000 т., на загальну суму з ПДВ 80 000,00 грн.; №К1107/13 від 26.09.2012 на поставку ячменю 2 кл. групи А, в кількості 40,000 т., на загальну суму з ПДВ 85 200,00 грн.; №Н 2449/13 від 08.10.2012 на поставку кукурудзи, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 102 500,00 грн.; №К1667/13 від 23.10.2012 на поставку кукурудзи, в кількості 125,000 т., на загальну суму з ПДВ 238 750,00 грн.; №К1757/13 від 29.10.2012 на поставку кукурудзи, в кількості 160,000 т., на загальну суму з ПДВ 315 200,00 грн.; №К1758/13 від 29.10.2012 на поставку кукурудзи, в кількості 200,000 т., на загальну суму з ПДВ 388 000,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, постачальниками виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, виставлені рахунки-фактури.

Також, в підтвердження реальності виконання умов договорів поставки позивачем надано та судом досліджено в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, а також карточки аналізу зерна, сертифікати якості.

Реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів (пункт 22 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (пункт 15 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Відповідно до статті 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 43 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт отримання товару, а саме на виконання умов договорів поставки у перевіряємий період позивачем надано, зокрема, копії складських квитанцій на зерно.

Згідно умов вказаних договорів Постачальник зобов'язується поставити позивачу товар на умовах EXW.

У зв'язку з цим позивачем було укладено ряд договорів складського зберігання сільськогосподарської продукції, згідно яких Зерновий склад приймає від Поклажодавця (ТОВ Кернел-Трейд ) зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних показників якості, встановлених нормативними документами на відповідний вид зерна, та розташувати його по сховищам на складі, а саме: від 04.07.2011 №7/68 зерновий склад - ТОВ Миргородський елеватор , що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Петрівська, 15; від 24.07.2012 №31/12-хб зерновий склад - Філія Хлібна база №88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України, що знаходиться за адресою: Полтавська область, смт. Артемівка; від 08.08.2011 №10 зерновий склад - ТОВ Маловисківське хлібоприймальне підприємство , що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Жовтнева, 161; від 26.06.2012 №3-Е зерновий склад - ТОВ Мосінвест , що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. П.Велігіна, буд.9; від 02.11.2011 №ПАН-00091 зерновий склад - Пантаєвська філія ТОВ Нікопольська зернова компанія ; від 05.07.2011 №383 зерновий склад - Філія Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів , що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Чайковського, 28; від 25.06.2012 №1 зерновий склад - ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України ; від 28.08.2011 №2/11/С зерновий склад - ТОВ Новоодеський елеватор (адреса: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Решетєєва, 79) та укладені до них додаткові угоди.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем валових витрат за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента.

Зокрема, щодо взаємовідносин ТОВ Кернел-Трейд із контрагентом ТОВ Анкор Агро Опт в акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки відповідачем використано податкові декларації з податку на прибуток підприємств ТОВ Кернел-Трейд за перевіряємий період; дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та акт від 01.02.2013 № 68/22-200/37104594 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Анкор Агро Опт (код ЄДПРОУ 37104594) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року та податку на прибуток за II- IV квартали 2011 року, І квартал 2012 року щодо відображення правових відносин з контрагентом - постачальником ТОВ Єкрап-Мет (код ЄДРПОУ 37400862) за період жовтень 2011 року - лютий 2012 року та контрагентами-покупцями.

В акті від 01.02.2013 № 68/22-200/37104594 зазначено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС посадовим особам ТОВ Анкор Агро Опт вручено лист від 20.12.2012 №7975/10/22-222 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питання здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Анкор Агро Опт з контрагентом - постачальником ТОВ Скрап-Мет (код ЄДРПОУ 37400862) за період жовтень 2011 року - лютий 2012 року з контрагентами-покупцями.

ТОВ Анкор Агро Опт листом від 30.01.2013 б/н надані письмові пояснення та оригінали первинних бухгалтерських та податкових документів, а саме: письмове пояснення, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, договори по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ Скрап-Мет , картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ Скрап-Мет , документи щодо наявності власних виробничих потужностей, складських приміщень, договори оренди складських та офісних приміщень.

Проте, ТОВ Анкор Агро Опт не надало до перевірки укладені договори з контрагентами-покупцями, документи щодо наявності трудових ресурсів (штатний розклад), головні книги, журнали-ордери та відомості по наявним субрахункам та інші документи, які підтверджували б здійснення господарської діяльності ТОВ Анкор Агро Опт у жовтні 2011 року - лютому 2012 року товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання та передачу товарно-матеріальних цінностей, документи, що підтверджують сплату грошових коштів за товар від покупців.

Також, як зазначає податковий орган, ТОВ Анкор Агро Опт не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які свідчили б про фізичне переміщення товару та по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документи, що підтверджують прийняття товарів, а саме журналів реєстрації довіреностей.

Поряд з цим в акті вказується, що за ініціативою ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено дослідження зразків почерку гр. ОСОБА_2, директора і засновника ТОВ Скрап-Мет , реєстраційних і звітних документів ТОВ Скрап-Мет , за результатами чого встановлено, що вони виконані іншими особами. В результаті чого 02.11.2012 порушено кримінальну справу № 50-6270 за фактом підробки документів невстановленими слідством особами ТОВ Скрап-Мет за ч.2, ч.4 ст. 358 КК України. У рамках справи за постановою суду 22.11.2012 була розкрита банківська таємниця по даному підприємству.

Також, згідно висновку спеціаліста від 29.11.2012 № 649 Головного управління МВС України в Київській області підписи на статуті ТОВ Скрап-Мет (дата реєстрації 30.11.2010), протоколу збору учасників №1 ТОВ Скрап-Мет та наказу № 1-к від 30.11.2010 - на проти прізвища ОСОБА_3 виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою.

Також, в акті перевірки вказується, що в результаті проведених заходів встановлено, що операції з поставки товарів (робіт/послуг) ТОВ Скрап-Мет на адресу ТОВ Анкор Агро Опт мають ознаки безтоварних , оскільки: згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних, наведених в декларації по податку на прибуток, контрагент-постачальник підприємства не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, не встановлено факту транспортування та отримання товару від підприємства-постачальника до контрагента-покупця.

Податковим органом зроблено висновок про те, що документи, виписані ТОВ Скрап-Мет контрагенту ТОВ Анкор Агро Опт не підтверджені фактом реального здійснення господарських операцій, в свою чергу, ТОВ Анкор Агро Опт не підтверджено факту транспортування товару контрагентам-покупцям. В ході проведення детального аналізу не встановлено здійснення поставки товарів по ланцюгу постачання, внаслідок здійснення маніпулювання податковою звітністю з метою отримання податкової вигоди третіми особами.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Взаємовідносини позивача з контрагентом ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах поставки, за якими постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець - прийняти та оплатити товар (зерно) на умовах, передбачених вказаними договорами.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, постачальниками виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, виставлені рахунки-фактури, карточки аналізу зерна, договори про надання складських приміщень, складські квитанції на зерно, інші документи на підтвердження подальшої реалізації та/або використання у своїй господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг). Факт виконання та отримання товарів, оплата їх вартості підтверджуються документально.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних та доказів транспортування товару, оскільки правилами ведення податкового обліку взагалі не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкових вигод.

З наведеного у сукупності вбачається, що позивач в даному конкретному випадку не є учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договорами, має прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою.

Виходячи з наведеного, за даних конкретних умов поставки достатнім є оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі, які є достатніми первинними документами, що підтверджують факт поставки товару на склад позивача.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, позивачем в підтвердження реальності виконання умов договорів поставки позивачем надано та судом досліджено в судовому засіданні товарно-транспортні накладні.

Крім того, за пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними :… при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Суд зауважує, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В даному випадку, суд не може не зауважити, що в зазначених вище актах перевірки предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Анкор Агро Опт , по яких формувались витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентом.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Як зазначалось вище, у податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які свідчили б про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж, суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на отриманий акт від 01.02.2013 № 68/22-200/37104594 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, як на підставу для висновку відповідача про порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу України, оскільки, сам по собі акт не є належним та допустимим доказом даних фактів, посилання на безтоварність операцій такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій у даній справі.

Отже, зважаючи на встановлені обставини суд приходить до висновку, що фактичний рух активів, так само як і зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю в рамках спірних правовідносин мали місце, з огляду на що вказані твердження представника відповідача у запереченнях є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відносно посилання податкового органу на висновок спеціаліста від 29.11.2012 № 649 Головного управління МВС України в Київській області, яким встановлено, що на статуті ТОВ Скрап-Мет (дата реєстрації 30.11.2010), протоколу збору учасників №1 ТОВ Скрап-Мет та наказу № 1-к від 30.11.2010 - на проти прізвища ОСОБА_3 виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано суду даного висновку для вивчення його як доказ у справі, тому суд не може встановити, чи були відібрані у даної особи вільні зразки підписів і чи відбирались зразки підпису на первинних документах, щодо яких було б встановлено, що ці підписи виконані не директором, а іншою особою.

Більше того, як підтверджується матеріалами справи господарські операції між позивачем та вказаним підприємством ТОВ Скрап-Мет не здійснювались, а тому посилання на вказані докази не можуть бути підставою для висновку про нездійснення спірних операцій між позивачем та його контрагентом та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит та формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи положення частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, необхідно визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0000264050, відтак, позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0000264050.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд (код ЄДРПОУ 31454383) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. за рахунок асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур