Постанова
від 06.07.2017 по справі 826/5209/17
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2017 року № 826/5209/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім-Стандарт до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ексім-Стандарт (далі - позивач, ТОВ Ексім-Стандарт ) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0001501402, №0001521402, №0001511402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Ексім-Стандарт не погоджується з вказаними в акті перевірки висновками та винесеними на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу перевіряючими договорів та інших документів ТОВ Ексім-Стандарт , невірного тлумачення умов укладених договорів та чинного законодавства України.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову. Зважаючи на правомірність, на його думку, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволені позову повністю.

В судовому засідання за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що 24.02.2017 за результатами документальної планової виїзни перевірки ТОВ Ексім-Стандарт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 складено Акт №67/26-15-14-02-01-32856593 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

1) п.44.1, п.44.2, ст44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.1, 9 ЗУ Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , Національного положення (стандартів) бухгалтерського обліку 15 Дохід , 16 Витрати , в результаті чого занижено податок прибуток у сумі 7 786 746,00 грн, у тому числі:

- за 2014 рік у сумі 1 559 405,00 грн;

- за 2015 рік у сумі 3 762 140,00 грн;

- за 3 квартали 2016 у сумі 2 465 201,00 грн.

2) п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, ст.1, 9 ЗУ Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 7 527 326,00 грн, у тому числі по періодах:

- за лютий 2014 у сумі 199 904,00 грн;

- за березень 2014 у сумі 143 924,00 грн;

- за квітень 2014 у сумі 185 982,00 грн;

- за травень 2014 у сумі 37 522,00 грн;

- за червень 2014 у сумі 374 563,00 грн;

- за липень 2014 у сумі 33 312,00 грн;

- за вересень 2014 у сумі 105 785,00 грн;

- за жовтень 2014 у сумі 43 864 грн;

- за листопад 2014 у сумі 272 925,00 грн;

- за грудень 2014 у сумі 203 728,00 грн;

- за січень 2015 у сумі 358 764,00 грн;

- за лютий 2015 у сумі 336 616,00 грн;

- за березень 2015 у сумі 211 893,00 грн;

- за квітень 2015 у сумі 284 392, 00 грн;

- за травень 2015 у сумі 278 214,00 грн;

- за червень 2015 у сумі 298 282,00 грн;

- за липень 2015 у сумі 434 467,00 грн;

- за серпень 2015 у сумі 217 354,00 грн;

- за вересень 2015 у сумі 428 312,00 грн;

- за листопад 2015 у сумі 358 254 грн;

- за грудень2015 у сумі 993 49,00 грн;

- за січень 2016 у сумі 176 531,00 грн;

- за лютий 2016 у сумі 203 616,00 грн;

- за березень 2016 у сумі 82 416 грн;

- за квітень 2016 у сумі 126 870,00 грн;

- за червень 2016 у сумі 116 399,00 грн;

- за липень 2016 у сумі 809 607,00 грн;

- за серпень 2016 у сумі 215 331,00 грн.

3) пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, пп.176.2 б п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за І-ІV квартали 2013 року, за І-ІV квартали 2015 року та І-ІІІ квартали 2016 року.

4) п.1 ч.2 ст.6 та абз.1 п.8 ст.9 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та п.6 ч.3 р. ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за лютий 2014 року - жовтень 2014 рік.

В подальшому на підставі Акту перевірки 22.03.2017 ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001501402, яким у зв'язку з порушенням вказаних норм ПК України, позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 786 746,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 006 152,00 грн.;

- №0001521402, яким у зв'язку з порушенням вказаних норм ПК України, позивачу визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 008 342,00 грн.;

- №0001511402, яким у зв'язку з порушенням вказаних норм ПК України, позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 527 326,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі - 1 881 832,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивачем 04.04.2017 було подано скаргу до Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2017: №0001501402, №0001521402, №0001511402.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.04.2017 №7524/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, залишено без розгляду скаргу Позивача.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та прийнятими в порушенням вимог чинного законодавства, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачаться з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ УКРБАЗІС ЛТД укладено договір поставки №15-03 від 15.01.2015. Так відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцеві товар на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар згідно умов договору.

Судом встановлено, що асортимент, кількість та ціна товару вказувалась у видаткових накладних. Замовлення на товар здійснювалось в телефонному режимі. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано видаткові накладні від 19.01.2015 №1901, від 26.01.2015 №2601.

При цьому, виставлення рахунку контрагентом за поставлений товар згідно видаткових накладних підтверджується рахунками на оплату від 19.01.2015 №1901, від 26.01.2015 №2601.

В підтвердження правомірності віднесених сум Товариством до податкового кредиту та витрат ТОВ УКРБАЗІС ЛТД на адресу Товариства були виписані податкові накладні від 26.01.2015 №26.01, від19.01.2015 №1901.

Як, вбачається з матеріалів наданих позивачем , між ТОВ УКРБАЗІС ЛТД (Первісний кредитор), ПП ЄВРОРЕМБУД (Новий кредитор) та позивачем (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги від 25.02.2015 №19. Відповідно до умов договору, Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги, належного Первісному кредитору, в межах яких Новий кредитор стає кредитором Боржника за договором поставки №15-03 від 15.01.2015, укладеним між Первісним кредитором та Боржником на суму 272 623 грн. 00 коп.

Також, згідно договору до Нового кредитора переходить право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, викладених в угоді, а Боржник зобов'язується перед Новим кредитором належно виконати зобов'язання Боржника, що викладені в угоді.

На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар позивач надав до суду платіжне доручення в розрізі Нового кредитора ПП ЄВРОРЕМБУД , а також картку рахунку №631.

Поставки товару на адресу позивача підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними та накладними на товар від 26.01.2015 №26012015, від 19.01.2015 №19012015 та накладними від 26.01.2015 №Д0126-001,19.01.2015 №Т/Д0119-001.

Так, судом з'ясовано, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ УКРБАЗІС ЛТД підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

10.11.2015 між позивачем та ТОВ ВАЛЄНТ ЛТД укладено договір поставки №1011. Асортимент і кількість товарів вказувався в накладних на товар. Замовлення товару проходило в телефонному режимі.

Щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ВАЛЄНТ ЛТД , суд зазначає наступне.

Судом, з наданих позивачем первинних документів, встановлено, що 10.11.2015 між ТОВ Ексім-Стандарт (Покупець) та ТОВ ВАЛЄНТ ЛТД (Постачальник) укладено договір поставки №1011. Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується сплати за товари народного споживання.

Асортимент і кількість товарів вказується в накладних на товар. Замовлення товару проходить в телефонному режимі.

Виконання договору підтверджується наданими позивач належним чином завіреними копіями складених та зареєстрованими податковими накладними: від 24.06.2016 №36; від 24.06.2016 №39; від 15.06.2016 №24; 13.06.2016 №26; від 08.06.2016 №13; від 10.06.2016 №16; від 13.05.2016 №6; від 10.05.2016 №5; від 10.05.2016 №4; розрахунок коригувань кількісних і якісних показників до податкової накладної від 09.12.2015 №5; від 10.03.2016 №12; від 04.03.2016 №3; від 01.03.2016 №2; віді7.03.2016 №15; від 10.03.2016 №5; від 09.02.2016 №5; від 05.02.2016 №4; від 09.02.2016 №5; від 18.01.2016 №10; від 15.01.2016 №8; від 13.03.2016 №4; від 14.01.2016 №6; від 17.12.2015 №53; 24.12.2015 №54; від 17.12.2015 №44; від 15.12.2015 №47; від 15.12.2015 №43; від 17.12.2015 №35; від 24.12.2015 №39; від 21.12.2015 №38; від 17.12.2015 №32; від 17.12.2015 №30; від 15.12.2015 №25; від 1512.2015 №21; від 10.12.2015 №17; від 10.12.2015 №19; від 03.12.2015 №6; від 04.12.2015 №10; від 25.11.215 №8; від 09.12.2015 №5; від 02.12.2015 №9; від04.12.2015 №3; від 24.11.2015 №4; від 20.11.2015 №2.

Крім того, в підтвердження реальності здійснення поставок та передачі товару контрагентом ТОВ Ексім-Стандарт позивачем надано належним чином завірені копії виписаних видаткових накладних: від 20.11.2015 №ВЄ-0000003; від 24.11.2015 №ВЄ-0000005; від 25.11.2015 №ВЄ-0000009; від 02.12.2015 №ВЄ-0000016; акти приймання продукції за кількістю від 03.12.2015 №0312/01; від 03.12.2015 №ВЄ-0000015; від 04.12.2015 №ВЄ-0000014; від 04.12.2015 №ВЄ-0000020; акти приймання продукції за кількістю від 09.12.2015 №0912/01; від 09.12.2015 №ВЄ-0000017; від 10.12.2015 №ВЄ-0000033; від 10.12.2015 №ВЄ-0000035; від 10.12.2015 №ВЄ-0000035; від 15.12.2015 №ВЄ-0000055; від 15.12.2015 №ВЄ-0000030; від 15.12.2015 №ВЄ-0000031; від 15.12.2015 №ВЄ-0000029; від 17.12.2015 №ВЄ-0000048; від 17.12.2015 №ВЄ-0000045; від 17.12.2015 №ВЄ-0000056; від 17.12.2015 №ВЄ-0000043; від 17.12.2015 №ВЄ-0000064; від 21.12.2015 №ВЄ-0000039; від 24.12.2015 №ВЄ-0000065; від 24.12.2015 №ВЄ-0000051; від 13.01.2016 №ВЄ-0000005; від 14.01.2016 №ВЄ-0000007; від 15.01.2016 №ВЄ-0000009; від 18.01.2016 №ВЄ-0000011; від 05.02.2016 №ВЄ-0000015; від 09.02.2016 №ВЄ-0000017; від 01.03.2016 №ВЄ-0000024; від 04.03.2016 №ВЄ-0000025; від 10.03.2016 №ВЄ-0000034; від 10.03.2016 №ВЄ-0000028; від 17.03.2016 №ВЄ-0000037; від 10.05.2016 №ВЄ-0000089; від 10.05.2016 №ВЄ-000090; від 13.05.2016 №ВЄ-0000091; від 23.05.2016 №ВЄ-0000103; від 08.06.2016 №ВЄ-0000124; від 10.06.2016 №ВЄ-0000126; від 13.06.2016 №ВЄ-0000138; від 15.06.2016 №ВЄ-0000136; 24.06.2016 №ВЄ-0000150; від 24.06.2016 №ВЄ-0000146.

Факт виконання грошових зобов'язань за договором поставки підтверджується наявними в справі копіями картки рахунку №631 в розрізі контрагента ТОВ ВАЛЄНТ ЛТД та платіжними дорученнями: від 04.07.2016 №722; від 04.07.2016 №721; від 04.07.2016 №420; від 04.07.2016 №719; від 07.06.2016 №667; від 26.05.2016 №658; від 26.05.2016 №657; від 26.05.2016 №656; від 20.04.2016 №611; 19.04.2016 №608; від 19.04.2016 №607; від 19.04.2016 №606; від 06.04.2016 №585; від 06.04.2016 №584; від 06.04.2016 №583; від 31.03.2016 №573; від 31.03.2016 №572; від 04.02.2016 №467; від 04.02.2016 №466; від 04.02.2016 №465; від 04.02.2016 №464; від 03.02.2016 №457; від 03.02.2016 №456; від 03.02.2016 №455; від 02.02.2016 №451; від 01.02.2016 №448; від 28.01.2016 №446; від 27.01.2016 №443; від 26.01.2016 №442; від 25.01.2016 №438; від 21.01.2016 №435; від 19.01.2016 №433; від 29.12.2015 №411; від 30.12.2015 №414; від 13.01.2016 №422; від' 12.01.2016 №419; від 14.01.2016 №423; від 18.01.2016 №430; від 28.12.2015 №410; від 25.12.2015 №407; від 15.12.2015 №399; від 23.12.2015 №404.

Факт поставки товару за договором підтверджується належним чином завіреними копіями оформлених товарно-транспортних накладних: від 20.11.2015 №2011151; від 24.11.2015 №2411151; від 25.11.2015 №2511151; від 02.12.2015 №0212151; від 03.12.2015 №0312151; від 04.12.2015 №0412151; від 09.12.2015 №0912151; від 10.12.2015 №1012151; від 15.12.2015 №1512151; від 17.12.2015 №1712151; від 21.12.2015 №2112151; від 24.12.2015 №2412151; від 13.01.2016 №1301161; від 14.01.2016 №1401161; від 15.01.2016 №1501161; від 18.01.2016 №1801161; від 05.02.2016 №05022016; від 09.02.2016 №09022016; від 17.03.2016 №17032016; від 01.03.2016 №01032016; від 04.03.2016 №04032016; від 10.03.2016 №10032016; від 10.05.2016 №10052016; від 13.05.2016 №13052016; від 23.05.2016 №23052016; від 08.06.2016 №08062016; від 10.06.2016 №10062016; від 13.06.2016 №13062016; від 20.11.2015 №2011151; від 15.06.2016 №15062016; від 24.06.2016 №24062016; від 25.11.2015 №2511151; від 20.11.2015 №2011151; від 24.11.2015 №2412151; від 21.12.2015 №2112151; від 17.12.2015 №1712151; від 15.12.2015 №1512151; від 10.12.2015 №1012151; від 04.12.2015 №0412151; від 03.12.2015 №0312151; від 02.12.2015 №0212151; від 24.11.2015 №2411151; від 09.12.2015 №0912151.

При цьому в матеріалах справи наявні докази направлення працівників у відрядження для отримання товару в ТОВ ВАЛЄНТ ЛТД в м. Одесі, а самі копії наказів: від 25.11.2015 №2511/1; від 20.11.2015 №2011/1; від 24.12.2015 №2412/1; від 21.12.2015 №2112/1; від 17.12.2015 №1712/1; від 15.12.2015 №1512/1; від 10.12.2015 №1012/1; від 04.12.2015 №0412/1; від 03.12.2015 0312/1; від 01.12.2015 №0112/1; від 24.12.2015 №2411/1; від 09.12.2015 №0912/1; від 20.12.2015 №2011/1; від 24.06.2016 №2406/1; від 15.06.2016 №1506/1; від 20.11.2015 №2011/1; від 13.06.2016 №1306/1; від 10.06.2016 №1006/1; від 08.06.2016 №0806/1; від 23.05.2016 №2305/1; від 13.05.2016 №1305/1; від 10.05.2016 №1005/1; від 10.03.2016 №1003/1; від 04.03.2016 №0403/1; від 01.03.2016 №0103/1; від 17.03.2016 №1703/1; від 09.02.2016 №0902/1; від 05.02.2016 №0502/1; від 18.01.2016 №1801/1; від 15.01.2016 №1501/1; від 14.01.2016 №1401/1; від 13.01.2016 №1301/1; від 24.12.2015 №2412/1; від 21.12.2015 №2112/1; від 17.12.2015 №1712/1; від 15.12.2015 №1512/1; від 10.12.2015 №1012/1; від 09.12.2015 №0912/1; від 04.12.2015 №0912/1; від 03.12.2015 №0912/1; від 02.12.2015 №0212/1; від 25.11.2015 №2511/1; від 24.12.2015 №2411/1.

Подальша реалізація Товариством, придбаного товару у ТОВ ВАЛЄНТ ЛТД підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Стосовно здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ ХАЙПРАЙМ судом встановлено наступні обставини.

Так, 01.07.2016 між позивачем та ТОВ ХАЙПРАЙМ було укладено договір поставки №07/2016. Найменування, ціна та кількість товару, що поставляється вказувалась у видатково-прибуткових накладних, рахунках фактури, а заявки на замовлення товару здійснювались в телефонному режимі, що передбачено умовами договору.

Виконання договору підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними: від 28.07.2016 №66; розрахунок коригувань кількісних та якісних показників до податкової накладної від 28.07.2016 №66 від 28.07.2016 №70; від 25.07.2016 №59; від 25.07.2016 №58; від 22.07.2016 №56; ввд 04.07.2016 №10; від 22.07.2016 №57; від 18.07.2016 №34; від 18.07.2016 №33; від 15.07.2016 №32; від 11.07.2016 №25; від 01.07.2016 №7; від 11.07.2016 №26; від 08.07.2016 №23; від 04.07.2016 №11; від 04.07.2016 №10; від 02.07.2016 №8; від 01.08.2016 -ДЬб; від 01.08.2016 №7; від 05.08.2016 №12; від 05.08.2016 №11; від 08.08.2016 №13; від 08.08.2016 №14; від 22.08.2016 №28; від 12.08.2016 №19; від 12.08.2016 №20; від 18.08.2016 №32; від 18.08.2016 №26; від 22.08.2016 №27; від 25.08.2016 №38; від 25.08.2016 №39; від 29.08.2016 №41; від 29.08.2016 №42; від 07.09.2016 №12; від 09.09.2016 №20; від 09.09.2016 №21; від 01.09.2016 №2; від 16.09.2016 №30; від 22.09.2016 №40; від 19.09.2016 №32; від 16.09.2016 №31; від 22.09.2016 №41; від 05.09.2016 №11; від 05.09.2016 №10; від 01.09.2016 №1; від 26.09.2016 №53; від 26.09.2016 №54.

Також, в підтвердження реальності здійснення поставок контрагентом та передачі товару судом досліджено копії виписаних видаткових накладних (далі - ВН) та рахунків-фактур (далі - РФ): ВН від 18.08.2016 №0818/02, РФ від 18.08.016 №0818/02; ВН від 18.08.2016 №0818/03, РФ від 18.08.2016 №0818/03; від 16.09.2016 №0916/02, РФ від 16.09.2016 №0916/02, ВН від 16.09.2016 №0916/03, РФ від 16.09.2016 №0916/03; ВН від 22.09.2016 №0922/01, РФ від 22.09.2016 №0922/01, ВН від 22.09.2016 №0922/02, РФ від 22.09.2016 №0922/02; ВН від 01.08.2016 №0801/03, РФ від 01.08.2016 №0801/0001, ВН від 01.08.2016 №0801/04, РФ від 01.08.2016 №0801/0002; ВН від 25.08.2016 №0825/01, РФ від 25.08.2016 №0825/01, ВН від 25.08.2016 №0825/02, РФ від 25.08.2016 №0825/02; ВН від 28.07.2016 №0728/01 від 28.07.2016 №0728/01, РФ від 28.07.2016 №0728/01; ВН від 25.07.2016 №0725/01, РФ від 25.07.2016 №0725/01, ВН від 25.07.2016 №0725/02, РФ від 25.07.2016 №07025/02; ВН від 22.07.2016 №0722/01, РФ від 22.07.2016 №0722/01, ВН від 22.07.2016 №0722/02, РФ від 22.07.2016 №0722/02; ВН від 15.07.2016 №0715/01, РФ від 15.07.2016; ВН від 08.07.2016 №0708/01, РФ від 08.07.2016 №0708/01, ВН від 08.07.2016 №0708/02, РФ від 08.07.2016 №0708/02; ВН від 04.07.2016 №0704/02, РФ від 04.07.2016 №0704/02, ВН від 04.07.2016, РФ від 04.07.2016 №0704/03; ВН від 01.07.2016 №0701/03, РФ від 01.07.2016 №0701/03; ВН від 02.07.2016 №0702/01, РФ від 02.07.2016 №0702/01; ВН від 19.09.2016 №0919/01, РФ від 19.09.2016 №0919/01; РФ від 05.09.2016 №0905/02; ВН від 07.09.2016 №0907/01, РФ від 07.09.2016 №0907/01; ВН від 08.08.2016 №0808/01, РФ від 08.08.2016 №0808/01, ВН від 08.08.2016 №0808/02, РФ від 08.08.2016 №0808/02; від 05.08.2016 №0805/03, РФ від 05.08.2016 №0805/03, ВН від 05.08.2016 №0805/04, РФ від 05.08.216 №0805/04; ВН від 18.07.2016 №0718/01, РФ від 18.07.2016 №0718/01, ВН від 18.07.2016 №0718/02, РФ від 18.07.2016 №0718/02; ВН від 11.07.2016 №0711/02Ю, РФ від 11.07.2016 №0711/02, ВН від 11.07.2016 №0711/03, РФ від 11.07.2016 №0711/03; ВН від 29.08.2016 №0829/01, РФ від 29.08.2016 №0829/01, ВН від 29.08.2016 №0829/02, РФ від 29.08.2016 №0829/02; ВН від 22.08.2016 №0822/01, РФ від 22.08.2016 №0822/01, ВН від 22.08.2016 №0822/02, РФ від 22.08.2016 №0822/02; ВН від 12.08.2016 №0812/02, РФ від 12.08.2016 №0812/02, ВН від 12.08.2016 №0812/03, РФ від 12.08.2016 №0812/03; ВН від 26.09.201 №0926/01, РФ від 26.09.2016 №0926/01, від 26.09.2016 №0926/02, РФ від26.09.2016 №0926/02; ВН від 09.09.2016 №0909/02, РФ від 09.09.2016 №0909/02, ВН від 09.09.2016 №0909/03, №09.09.2016 №0909/03; ВН від 05.09.2016 №0905/02, РФ від 05.09.016 №0905/02, ВН від 05.09.2016 №0905/03, РФ від 05.09.2016 №0905/03; ВН від 01.09.2016 №0901/01, РФ від 01.09.2016 №0901/01, ВН від 01.09.2016 №0901/02, РФ від 01.09.2016 №0901/02.

На підтвердження факту виконання грошових зобов'язань за договором поставки Товариством підтверджується карткою рахунку №631 в розрізі контрагента ТОВ ВАЛЄНТ ЛТД та платіжними дорученнями: від 30.09.2016 №881Н; від 30.09.2016 №880; від 30.09.2016 №879; від 30.09.2016 №878; від 30.09.2016 №877; від 30.09.2016 №876; від 28.09.2016 №872; від 27.09.2016 №867; від 27.09.2016 №866; від 27.09.2016 №863; від 27.09.2016 №862; від 27.09.2016 №861; від 19.09.2016 №851; від 19.09.2016 №850; від 19.09.2016 №849; від 19.09.2016 №848; від 19.09.2016 №847; від 19.09.2016 №847; від 13.09.2016 №839; від 13.09.2016 №838; від 13.09.2016 №837; від 13.09.2016 №836.

Факт поставки товару за договором підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи: від 12.08.2016 №120816; від ,08.08.2016 №080816; від 05.08.2016 №050816; від 22.09.2016 №220916; від 26.09.2016 №260916; від 01.08.2016 №010816; від 19.09.2016 №19916; від 01.07.2016 №010716; від 02.07.2016 №020716; від 04.07.2016 №040716; від 08.07.2016 №080716; від 11.07.2016 №110716; від 15.07.2016 №150716; від 18.07.2016 №180716; від 22.07.2016 №220716: від 25.07.2016 №250716; від 29.08.2016 №290816; від 01.09.2016 №010916; від 25.08.2016 №250816; від 22.08.2016 №220816; від 18.08.2016 №180816; від 28.07.2016 №280716; від 05.09.2016 №050916; від 07.09.2016 №070916; від 09.09.2016 №090916; від 16.09.2016 №160916.

Доказом направлення працівників у відрядження для отримання товару в ТОВ ХАЙПРАЙМ в м. Бровари слугують накази: від 01.09.2016 №0109/16; від 18.08.2016 №1808/16; від 28.07.2016 №2807/16; від 22.09.2016 №2209/16; від 22.08.2016 №2208/16; від 25.08.2016 №2508/16; від 29.08.2016 №2908/16; від 05.09.2016 №0509/16; від 15.07.2016 №1507/16; від 18.07.2016 №1807/16; 22.07.2016 №2207/16; від 25.07.2016 №2507/16; від 01.07.2016 №0108/16; від 05.08.2016 №0508/16; від 08.08.2016 №0808/16; від 12.08.2016 №1208/16; від 11.07.2016 №1107/16; від 08.07.2016 №0807/16; від 04.07.2016 №0407/16; від 01.07.2016 №0107/16; від 02.07.2016 №0207/16; від 05.09.2016 №0509/16; від 07.09.2016 №0709/16; від 09.09.2016 №0909/16; від 16.09.2016 №1609/16; від 19.09.2016 №1909/16; від 26.09.2016 32609/16.

Подальша реалізація Товариством, придбаного товару у ТОВ ХАЙПРАЙМ підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

23.03.2015 між позивачем та ТОВ СТРІЛА - ТРЕЙД було укладено договір поставки №5-03-2. Найменування, ціна, асортимент та кількість товару, що поставлялась вказується у видаткових накладних, а заявки на замовлення товару здійснювались в телефонному режимі, що передбачено умовами договору. Погодження заявок підтверджується повідомленнями позивача від 16.05.2015, від 02.06.2015, від 20.05.2015.

Судом встановлено, що факт виконання договору підтверджується належним чином оформленим та зареєстрованими податковими накладними, розрахунками коригувань кількісних та якісних показників, видатковими накладними, рахунками фактури, карткою рахунку №631, платіжними дорученнями копії яких наявні в матеріалах справи. Факт відвантаження товару зі складу контрагента підтверджується видатковими ордерами на товар. Поставка товару позивачу підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

З матеріалів справи вбачається, що доказом направлення працівників у відрядження для отримання товару в ТОВ Стрела- Трейд у м. Бровари слугують накази на відрядження.

Подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Стріла-Трейд підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Також, суд бере до увагу і той факт, що в підтвердження реальності господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ Стріла-Трейд є довідка від 11.03.2016 №21/2615-14-04-02, складена самим же відповідачем Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ексім-Стандарт з питань дотримання податкового законодавства про взаємовідносини з ТОВ Стріла-Трейд за період з 01.05.2015 по 30.06.2015 та з 01.08.2015 по 31.08.2015 , яка підтверджує факт реальності здійснення господарських відносини з ТОВ Стріла-Трейд їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ Стріла-Трейд .

02.03.2015 між позивачем та ТОВ КЛАБ КОНСАЛТ було укладено договір поставки №315/05. Найменування, ціна, асортимент та кількість товару, що поставлявся вказується у видаткових накладних, а заявки на замовлення товару здійснювались в телефонному режимі, що передбачено умовами договору.

Також, судом встановлено, що між сторонами договору була укладена Додаткова угода від 06.05.2015 №1 до договору поставки від 02.03.2015 №315/05 на зміну п.2.1., 4.1, 4.4., 4.5.

З матеріалів справи вбачається, що факт виконання договору підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними, картою рахунку №631, платіжними дорученнями, видатковими накладними, рахунками фактури. Відпуск товару зі складу Постачальника підтверджується складськими накладними. Факт поставки товару за договором підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що між ТОВ Клаб Консалт (Первісний кредитор), ТОВ Стріла-Трейд (Новий кредитор) та позивачем (Боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги від 10.07.2015.

Відповідно до умов договору, Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги, належного Первісному кредитору, в межах яких Новий кредитор стає кредитором Боржника за договором поставки №315/05 від 10.07.2015, укладеним між Первісним кредитором та Боржником на суму 785 083 грн. 20 коп.

Також, згідно договору до Нового кредитора переходило право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, викладених в угоді, а Боржник зобов'язується перед Новим кредитором належно виконати зобов'язання Боржника, що викладені в угоді.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Клаб Консалт підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.215 у справі №815/6295/15 за позовом ТОВ Грін Міг до ДПІ Київського району м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області позовні вимоги ТОВ Грін Міг були задоволені. Суть справи полягала в тому, що податковий орган поставив під сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Клаб Консалт у зв'язку з чим, збільшив грошове зобов'язання з податку на додану вартість та застосував штрафну санкцію. Однак, суд твердження податкового органу відхилив, а позовні вимоги задовольнив, чим підтвердив реальність здійснених господарських операцій

08.01.2014 між позивачем та ТОВ Інтертехторг було укладено договір поставки №01/03. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у видаткових накладних. Замовлення товару здійснювалось в телефонному режимі.

З матеріалів справи вбачається, що виконання договору підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними, картою рахунку №631, платіжними дорученнями, видатковими накладними, рахунками фактури, видатково-складськими накладними, товарно-транспортними накладними. Доказом направлення працівників у відрядження позивачем для отримання товару в ТОВ Інтертехторг в м. Сєверодонецьк слугують накази на відрядження.

Подальша реалізація Товариством, придбаного товару у ТОВ Інтертехторг підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Також, судом встановлено, що на заперечення доводів відповідача, зазначених в Акті перевірки, щодо не подачі ТОВ Інтертехторг податкової звітності до ДПІ, позивач надав до суду постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 у справі №820/3053/15, якою визнано дії контролюючого органу неправомірними щодо неприйняття податкової звітності, а позов задоволений повністю.

15.01.2015 між позивачем та ТОВ Делмакс ЛТД - нова назва Олдіс Компані було укладено договір поставки №1501-3. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказувався у видаткових накладних. Замовлення товару відбувалось в телефонному режимі.

Судом встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, карткою рахунку, рахунками фактури, видатковими ордерами на товар, товарно-транспортними накладними. Доказами направлення працівників позивача у відрядження для отримання товару в ТОВ Делмакс ЛТД в м. Ірпінь слугують накази на відрядження.

Також, судом з'ясовано, що між ТОВ Делмакс ЛТД (Первісний кредитор), ТОВ Фаргот (Новий кредитор) та позивачем (Боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги від 02.03.2015 №18.

Відповідно до умов договору, Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги, належного Первісному кредитору, в межах яких Новий кредитор стає кредитором Боржника за договором поставки №1501-3 від 02.03.2015, укладеним між Первісним кредитором та Боржником.

Також, згідно договору до Нового кредитора переходить право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, викладених в угоді, а Боржник зобов'язується перед Новим кредитором належно виконати зобов'язання Боржника, що викладені в угоді.

З матеріалів справи вбачається, що факт виконання своїх грошових зобов'язань за договором поставки Новому кредитору підтверджується платіжними доручення.

Подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Делмакс ЛТД підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

01.10.2014 між позивачем та ПП ТК Бріз було укладено договір поставки №09. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у видаткових накладних. Замовлення на товар проходило в телефонному режимі.

Так, судом встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури, видатковими ордерами на товар, товарно-транспортними накладними, картою рахунку №631 та платіжними дорученнями.

Доказом направлення позивачем працівників у відрядження для отримання товару в ПП ТК Бріз в м. Одеса слугують накази на відрядження.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ПП ТК Бріз підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Також, судом встановлено, що на заперечення доводів відповідача, зазначених в Акті перевірки, щодо не подачі ТК Бріз податкової звітності до ДПІ, позивач надав до суду постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 у справі №810/2376/15, якою визнано дії контролюючого органу неправомірними щодо неприйняття податкової звітності, а позов задоволений повністю.

Крім того, позивачем до суду була надана квитанція №2, що підтверджує подачу ПП ТК Бріз податкових декларацій.

Між позивачем та ТОВ Гео-Ленд Лімітед було укладено договір поставки від 07.07.2014 №07/1.

Судом встановлено, що факт виконання договору підтверджується належним чином оформленою податковою накладною, видатковими накладними, рахунками фактури, товарно-транспортної накладною, карткою рахунку №631, випискою по оплаті товару з зазначенням платіжного доручення.

З матеріалів справи вбачається, що доказом відправлення працівника позивача для отримання товару у ТОВ Гео-Ленд Лімітед слугує наказ на відрядження.

Подальша реалізація придбаного позивачем Товару у ТОВ Гео-Ленд Лімітед підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Суд бере до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 у справі за №К/800/36747, в якій предметом розгляду було скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2015 №0002482205, яким ТОВ Ексім-стандарт було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з ТОВ Гео-Ленд Лімітед за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Даним рішенням, судом касаційної інстанції було підтримано позицію попередніх судів щодо встановлення факту реальності вчинення господарських операцій між Товариством та ТОВ Гео-Ленд Лімітед , а оскільки в проведену на Товаристві планову перевірку підпадають ті ж самі фінансово-господарські відносини Товариства з контрагента, які в судому порядку були підтверджені наявністю всіма первинними документами в даному випадку не підлягають доказуванню.

Тобто суд зазначає, що преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Отже, обставини встановлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 у справі за №К/800/36747 є преюдиціальними у розумінні положень чинного в Україні законодавства.

03.11.2014 між позивачем та ПП Полінуур було укладено договір поставки №02/11. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у видаткових накладних. Замовлення товару здійснювалось в телефонному режимі.

Судом встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином складеною та зареєстрованою податковою накладною, видатковою накладною, складською накладною, товарно-транспортною накладною, карткою рахунку №631 та виписка по оплаті товару з зазначенням платіжного доручення.

Доказом направлення працівників у відрядження для отримання товару в ПП Полінуур в м. Херсоні слугує наказ від 03.11.2014 №0311/2.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ПП Полінуур підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Суд бере до уваги, що в підтвердження дійсної господарської діяльності ПП Полінуур та в обґрунтування висновків контролюючого органу, є подача контрагентом позивача податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, саме в період виникнення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, що є доказом того, що на час виникнення між сторонами договору господарських операції ПП Полінуур виконував свої податкові зобов'язання. Прийняття декларації за листопад 2014 року підтверджується Квитанцією №2, що міститься в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що доказом дотримання податкового законодавства контрагентом слугує і постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 у справі №821/853/15-а за позовом ПП Полінур до ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, яка набрала законної сили та якою вилучено з бази даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок інформацію, внесену на підставі акту від 29.01.2015 р. № 29/21-03-15-01/38481188 Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП Полінуур за листопад 2014 року та відновив в базі даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих ПП Полінуур у листопаді 2014 року, які були змінені на підставі акту від 29.01.2015 р. № 29/21-03-15-01/38481188 Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП Полінур за листопад 2014 року.

01.07.2014 між позивачем та ТОВ Екологічні ресурси України було укладено договір поставки №20. Відповідно до умов якого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах передбачених в договорі, в кількості та асортименті відповідно до накладних. Замовлення товару відбувається в телефонному режимі.

В свою чергу, судом встановлено, що 01.12.214 між сторонами договору було укладено Додаткову угоду №1 до договору поставки від 01.07.2014 №20, в якій було зазначено, що у зв'язку з неможливістю оплати Товариством продукції поставленої контрагентом, сторони погодили викласти п.4.1 договору поставки в наступній редакції: Платіж за продукцію, поставлену по Договору, здійснюється в вексельній формі шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих безпроцентних векселів зі строком платежу 09 грудня 2023 на суму рівну загальній заборгованості Покупця по договору .

З матеріалів справи вбачається, що факт видачі векселя позивачем підтверджується актом приймання-передачі векселів від 15.12.2014 позивач видав, а ТОВ Екологічні ресурси України прийняв простий вексель №АА 2783427 від 15.12.2014 номіналом 558 625,30 з датою погашення 09.12.2023.

Судом встановлено, що в підтвердження виконання договору є належним чином оформлені та зареєстровані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, часткова оплата товару позивачем контрагенту підтверджується карткою рахунку №631 та випискою по оплаті товару з зазначенням платіжних доручень

Доказом відправлення працівника позивача для отамання товару у ТОВ Екологічні ресурси України слугують накази на відрядження.

Судом також встановлено, що подальша реалізація придбаного позивачем Товару у ТОВ Екологічні ресурси України підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Також, судом взято до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 у справі за №К/800/36747, в якій предметом розгляду було скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2015 №0002482205, яким ТОВ Ексім-Стандарт було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з ТОВ Екологічні ресурси України за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Даним рішенням судом касаційної інстанції було підтримано позицію попередніх судів щодо встановлення факту реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ Екологічні ресурси України , а оскільки в проведену планову перевірку позивача підпадають ті ж самі фінансово-господарські відносини позивача з контрагента, які в судому порядку були підтверджені наявністю всіма первинними документами в даному випадку не підлягають доказуванню.

01.10.2014 між позивачем та ПП Холдинг-Будпроект було укладено договір поставки №82. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у видаткових накладних. Замовлення на товар здійснювалось в телефонному режимі.

Судом встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином складеною та зареєстрованою податковою накладною, видатковою накладною, рахунком фактури, складською накладною, товарно-транспортною накладною, картою рахунку №631 та випискою по платіжним дорученням.

Доказом направлення працівника у відрядження для отримання товару в ПП Холдінг-Будпроект в м. Херсон слугує наказ від 27.10.2014 №2710/14.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ПП Холдінг Будпроект підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

01.11.2014 між позивачем та ПП Де-Бріс було укладено договір поставки №11/5. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у видаткових накладних. Замовлення на товар здійснювалось в телефонному режимі.

Судом встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином складеною та зареєстрованою податковою накладною, видатковою накладною, рахунком фактури, видатковою-складською накладною, товарно-транспортною накладною, картою рахунку №631 та випискою по платіжному дорученню.

Доказом направлення працівника у відрядження для отримання товару в ПП Де-Бріс в м. Херсон слугує наказ від 17.11.2014 №1711/2.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ПП Де-Бріс підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Також, суд зазначає, що на підтвердження виконання контрагентом своїх податкових зобов'язань щодо подачі податкової декларації за листопад 2014 суд бере до уваги надану позивачем квитанцію №2, що підтверджує її прийняття.

01.04.2013 між позивачем та ТОВ Таймтрейдінг було укладено договір купівлі-продажу №01-04/2013-3. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами та вказується в накладних. Замовлення товару відбувалося в телефонному режимі.

Судом встановлено, що факт виконання договору підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, карткою рахунку №631 та випискою по платіжним дорученням.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Таймтрейдинг підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

На підтвердження виконання контрагентом своїх зобов'язань щодо подачі декларації до ДПІ за квітень 2013 року, на момент вчинення між сторонами операцій, слугує Квитанція №2, що підтверджується матеріалами справи.

Також, бере до уваги доводи позивача, що відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Отже, строк зберігання первинних документів за господарською операцією між Товариством та ТОВ Таймтрейд закінчився.

02.06.2014 між позивачем та ТОВ Мастербилд було укладено договір поставки №8. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами та вказується в накладних. Замовлення товару відбувалося в телефонному режимі.

Виконання договору підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури, товарно-транспортними накладними, картою рахунку №631 та випискою по платіжним дорученням.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Мастербілд підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

01.12.2014 між позивачем та ТОВ Агропродсервіс КС було укладено договір поставки №12/3. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у видаткових накладних. Заявки на замовлення товару здійснювались в телефонному режимі.

Судом встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури, складськими накладними, товарно-транспортними накладними, карткою рахунку №631, платіжним дорученням та випискою по платіжним дорученням.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ Агропродсервіс КС (Первісний кредитор), ТОВ Фірма Доріс (Новий кредитор) та позивачем (Боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги від 02.03.2015 №12.

Відповідно до умов договору, Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги, належного Первісному кредитору, в межах яких Новий кредитор стає кредитором Боржника за договором поставки №12/3 від 01.12.2014, укладеним між Первісним кредитором та Боржником на суму 89 345 грн 86 коп.

Згідно договору до Нового кредитора переходить право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, викладених в угоді, а Боржник зобов'язується перед Новим кредитором належно виконати зобов'язання Боржника, що викладені в угоді.

Виконання позивачем грошових зобов'язань за договором поставки від 01.12.2014 №12/3 перед Новим кредитором підтверджується платіжним дорученням.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Агропродсервіс КС підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

05.05.2014 між позивачем та ТОВ Роял Вайс було укладено договір поставки №27.

Під час дослідження документації наданої позивачем встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином оформленою та зареєстрованою податковою накладною, видатковою накладною, рахунком фактури, товарно-транспортною накладною, карткою рахунку №631 та випискою по платіжному дорученню.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Роял Вайс підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

26.05.2014 між позивачем та ТОВ Зевс-Буд було укладено договір поставки №6.При цьому, що факт виконання договору підтверджується належним чином оформленими та зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури, товарно-транспортною накладною, карткою рахунку №631 та випискою по платіжному дорученню, наданих позивачем копіями первинної документації.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Зевс-Буд підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

06.10.2014 між позивачем та ТОВ Сіті-Лайт Україна було укладено договір поставки №06/10.

Судом встановлено, що факт виконання договору підтверджується належним чином оформленою та зареєстрованою податковою накладною, видатковою накладною, рахунком фактури, товарно-транспортною накладною, карткою рахунку №631 та випискою по платіжному дорученню.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Сіті-Лайт Україна підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

08.09.2014 між позивачем та ТОВ Протос Україна було укладено договір поставки №19.Факт виконання договору підтверджується належним чином оформленою та зареєстрованою податковою накладною, видатковою накладною, рахунком фактури, товарно-транспортною накладною, карткою рахунку №631 та випискою по платіжному дорученню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Протос Україна підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

13.01.2014 між позивачем та ПП Енергопром було укладено договір поставки №38. Відповідно до умов договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах договору в кількості та асортиментів відповідно накладним. Замовлення на товар здійснювалось в телефонному режимі.

Виконання договору підтверджується належним чином оформленими та зареєстрованими податковими накладними, рахунками фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, карткою рахунку №631 та випискою по платіжному дорученню.

Доказом направлення робітників позивача для отримання товару у ПП Енергопром слугують накази на відрядження в м. Дніпропетровськ.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ПП Енергопром підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Також, суд бере до уваги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 у справі №804/20551/14, яка набрала законної сили за позовом ТОВ Енергопроекбуд до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В рамках даної справи розглядались і реальність фінансового-господарські взаємовідносини з ПП Енергопром . Так, судом було встановлено та підтверджено факт здійснення операцій між ТОВ Енергопроекбуд та ПП Енергопром .

13.01.2014 між позивачем та ТОВ Сілко-Компані укладено договір поставки №25. Відповідно до умов договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах договору в кількості та асортиментів відповідно накладним. Замовлення товару відбувалось в телефонному режимі.

Під час дослідження документації наданої позивачем встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином оформленими та зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури, товарно-транспортними накладними, карткою рахунку №631 та випискою по платіжним дорученням.

При цьому, доказом направлення робітників Товариства для отримання товару у ТОВ Сілко-Компані слугують накази на відрядження в м. Дніпропетровськ.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Сілко-Компані підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

01.11.2013 між позивачем та ТОВ Афелій-2013 укладено договір поставки №17. Відповідно до умов договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах договору в кількості та асортименті відповідно накладним. Замовлення товару відбувалося в телефонному режимі.

Судом встановлено, що виконання договору підтверджується належним чином оформленими та зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури, товарно-транспортними накладними, карткою рахунку №631, випискою по платіжним дорученням.

Доказом направлення робітників Товариства для отримання товару у ТОВ Афелій-2013 слугують накази на відрядження в м. Дніпродзержинськ.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Афелей-2013 підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

В свою чергу, суд звертає увагу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 у справі №804/11402/14, яка набрала законної сили, де позивачем у справі був ТОВ Ажелій-2013 до ДПІ. Суть спору стосувався відновлення в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що призвело до невідповідності показників податкового кредиту та податкових зобов'язань з контрагентами. За результатами розгляду справи адміністративний позов ТОВ Ажелій-2013 було задоволено.

Таким чином, суд приходить до висновку, з урахуванням постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 у справі №804/11402/14, висновки відповідача в акті перевірки щодо недотримання контрагентом своїх податкових зобов'язань не можуть братися до уваги з огляду на наявність судового рішення.

05.06.2014 між позивачем та ТОВ Протектід укладено договір поставки №15. Відповідно до умов договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах договору в кількості та асортименті відповідно накладним. Замовлення товару відбувалось в телефонному режимі.

Під час дослідження документації наданої позивачем встановлено, що факт виконання договору підтверджується належним чином оформленими та зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури, товарно-транспортними накладними, карткою рахунку №631 та випискою по платіжним дорученням.

Доказом направлення робітників Товариства для отримання товару у ТОВ Протектід слугують накази на відрядження в м. Дніпропетровськ від 01.07.2014 №0107/3, від 01.07.2014 №0107/3.

З матеріалів справи вбачається, що подальша реалізація позивачем, придбаного товару у ТОВ Протектід підтверджується звітом про обіг товарів за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Суд бере до уваги твердження позивача щодо наявності судового рішення, а саме ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 у справі за №К/800/36747/15, в якій предметом розгляду було скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2015 №0002482205, яким ТОВ Ексім-Стандарт було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з ТОВ Протектід за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Даним рішенням судом касаційної інстанції було підтримано позицію попередніх судів щодо встановлення факту реальності вчинення господарських операцій між Товариством та ТОВ Протектід , а оскільки в проведену планову перевірку позивача підпадають ті ж самі фінансово-господарські відносини позивача з контрагента, які в судому порядку були підтверджені наявністю всіма первинними документами в даному випадку не підлягають доказуванню.

Тобто, суд ще раз зазначає, що преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Отже, обставини встановлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 у справі за №К/800/36747 є преюдиціальними у розумінні положень чинного в Україні законодавства.

Також, в ході судового розгляду справи позивач надав до суду, на підтвердження спірності укладених договорів поставки з контрагентами сертифікати відповідності виробників на придбаний товар, сертифікати перевірки типу, додатки до сертифікату перевірки типу, декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту, сертифікати дослідження конструкції, додатки до сертифікату дослідження конструкції, що в свою чергу підтверджує якість придбаної продукції та її відповідність вимогам чинного законодавства.

За результатами вказаних господарських операцій позивач сформував податковий кредит та витрати за спірний період.

Водночас, з аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем наведених вище норм ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, а також завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, стала встановлена ним нереальність вчинених господарських операцій між позивачем та з вище переліченими контрагентами:

- наявність податкової інформації про неможливість проведення зустрічних звірок по контрагентах;

- відсутність зареєстрованих податкових накладних у контрагентів, що на думку контролюючого органу свідчить про безтоварність проведених операцій;

- відсутність придбання у контрагентів по ланцюгу постачання аксесуарів до комп'ютерної техніки, які були реалізовані Товариству;

- відсутність належних трудових ресурсів;

- неможливість фактичного здійснення контрагентами фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничих потужностей;

- наявність інформації по контрагентам як суб'єктам фіктивного підприємництва та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників.

Однак суд не погоджується з вищезазначеними доводами відповідача з огляду на надані позивачем копії первинної документації, відповідно до якої позивачем повністю підтверджується реальність господарських відносин між позивачем та контрагентами за перевіряємий контролюючим органом період.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за договорами, укладених між позивачем та контрагентами виконувались у повному обсязі, а також доведена і їх реальність, що підтверджується належним чином оформленими документами, що містяться в матеріалах справи.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки, які перераховані вище, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12, від 12.06.2014 у справі № К/800/5386/14, від 15.01.2015 у справі № К/9991/32471/12), по-п'яте, посилання відповідача на вказані показання є необґрунтованими, так як відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно відповідних осіб (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.06.2012 у справі № К/9991/29330/12), по-шосте, сама по собі податкова інформація не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-сьоме, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 у справі № К/9991/59145/12.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на податкову інформації про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки акти про неможливість проведення зустрічної звірки взагалі не містять відомостей щодо інформування контрагентів про такий захід, не містять відомостей щодо витребування у контрагентів певної інформації та, складені поза межами періоду виконання спірних операцій, що додатково вказує на те, що ці акти не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність контрагентів за місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, відсутності у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Також, судом не беруться твердження відповідача в Акті перевірки стосовно отримання позивачем безоплатних товарів за договорами поставок з контрагентами, оскільки відповідно до податкового законодавства безоплатно надані товари можуть визнаватись лише за договорами дарування або договорами, які передбачають грошову компенсацію, але в спірній ситуації позивачем були укладені договори поставки, які за своєю суттю передбачають грошову плату за поставлений контрагентом товар, а тому висновки відповідача в цій частині не мають ніякого правового обґрунтування, а являються лише суб'єктивним поглядом перевіряючих під час дослідженнями ними первинної документації позивача, які не можуть бути основою для збільшення доходу та як наслідок винесення податкового повідомлення-рішення.

Також, зазначене стосується і до тверджень відповідача щодо перерахованих коштів позивачем за договорами поставки на розрахункові рахунки контрагентів за товар, які на думку відповідача підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги, у зв'язку з чим, суд зазначає, що оскільки безповоротна фінансова допомога може визначатись лише за договорами дарування або подібними договорами, а також у випадку заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, однак в даному випадку позивачем були укладені договори поставки, які за своєю суттю передбачають грошову плату за поставлений контрагентом товар, при цьому ніяких договорів дарування або наявності заборгованості зі спливом строків давності між позивачем та контрагентами відсутні, оскільки позивач всього лиш здійснило оплату за придбаний у контрагентів товар, а тому висновки контролюючого органу в цій частині не мають ніякого правового обґрунтування, а являються лише суб'єктивним поглядом перевіряючих під час дослідженнями ними первинної документації позивача, які не можуть бути основою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Отже, зважаючи на встановлені обставини суд приходить до висновку, що фактичний рух активів, так само як і зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю в рамках спірних правовідносин мали місце.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання контрагентами позивача господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості їх дій з позивачем з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагентів.

Таким чином, твердження відповідача про нереальність укладених позивачем з контрагентами правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція контролюючого органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі № К/9991/34364/12.

Більш того, такі висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.09.2013 у справі № К/9991/82116/12.

Крім того, одним з основних завдань контролюючих органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних видаткових та податкових накладних, контрагенти позивача не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між позивачем та контрагентами укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у позивача та вказаних вище контрагентів умислу на укладення Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.01.2014 № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 (далі - Порядок № 185/24962), п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 (далі - Порядок № 1235/26012), чинних на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі № К/800/12455/13.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 у справі № К/9991/65870/12, від 05.09.2013 у справі № К/800/13176/13, від 12.09.2013 у справі № К/800/15523/13.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладені в Акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем вимог ПК України з податку на додану вартість є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0001521402, №0001511402 - безпідставними та неправомірними.

Водночас, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати позивача за Договорами з контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства з податку на прибуток, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0001501402 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім-Стандарт задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0001501402, №0001521402, №0001511402, прийняті ГУ ДФС у м. Києві.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім-Стандарт (код ЄДРПОУ 32856593) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 288 155,91 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 91 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя І.А. Качур

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення06.07.2017
Оприлюднено06.07.2017
Номер документу67581151
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/5209/17

Ухвала від 07.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 21.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 03.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 30.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 01.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 05.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 04.01.2018

Адміністративне

Верховний Суд

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 08.11.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 19.10.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Кузьменко В. В.

Ухвала від 19.10.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Кузьменко В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні