Ухвала

від 04.07.2017 по справі 815/3118/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3118/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства Одеська залізниця до Головного управління ДФС в Одеській області, Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

Державного підприємства Одеська залізниця звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2016 року № НОМЕР_1, виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області, в повному обсязі в сумі сплати 10785,62 гривень з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2696,41 гривень, та податкової вимоги від 24.05.2016 року № 705-17 про сплату 15910,51 гривень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 10.05.2016 року. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області № 705-17 від 24.05.2016 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач - Котовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області від 22.03.2016 року № 510/14-02, 22.03.2016 року № 509/14-02, від 25.03.2016 року № 652/14-02, від 25.03.2016 року №652/14-02, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 14.03.2014 року № 330 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Відокремленого структурного підрозділу Котовська дистанція колії № 3 Одеської залізниці з питань дотримання видаткового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 99/15-32-14-02/01071568 від 22.04.2016 року, в якому встановлено порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1, п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерські обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту в період, що перевірявся, на загальну суму 10785,62 грн., у т.ч. за 2013 рік, на суму 8559,50 грн. та за 2014 рік на суму 2226,12 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 13482,03 грн., з яких, 10785,62 грн. - за основним платежем та 2696,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

24 травня 2016 року Котовською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області винесено податкову вимогу форми Ю № 705-17 про сплату боргу у розмірі 15910,51 грн., з яких: за основним платежем - 10785,57 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2696,41 грн.; пеня - 2428,53 грн. (а.с.11).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням і податковою вимогою, ДП Одеська залізниця звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені вимоги і скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування від неосновної діяльності залізничного транспорту за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року спірних сум.

Також, доходячи висновку про протиправність оскаржуваної податкової вимоги, суд першої інстанції послався на те, що на дату прийняття податкової вимоги форми Ю від 24.05.2016 року № 705-17 сума грошового зобов'язання не була узгодження.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що на порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерські обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ВСП Котовська дистанція колії № 3 Одеської залізниці безпідставно включило вартість відпрацьованого, непридатного для подальшого використання щебеневого балансу в сумі 574137,32 грн., що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у рядку 06.4 Декларації Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати на суму 57417,32 грн., в тому числі, за 2013 рік на 45050,01 грн. та за 2014 рік в сумі 12367,31 грн.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України в редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України Про відходи визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення

У листі від 09.10.2012 року № 5582/0/71-12/22-1217 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що відходами по своїй суті є залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізуються на сторону.

Якщо в майбутньому платник податку планує отримати економічні вигоди від операцій з відходами, то відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку такі зворотні відходи відповідають визначенню Запасів .

Зокрема, згідно з п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 (далі - П(С)БО 16), вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, оцінюється у порядку, викладеному в пункті 11 П(С)БО 16.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві (п. 11 П(С)БО 16).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, в результаті здійснення відокремленим структурним підрозділом Котовської дистанції колії № 3 Одеської залізниці господарської діяльності з поточного утримання колії, проведення поточних, капітальних ремонтів, модернізації колії виникають відходи виробництва в вигляді непридатного щебеню.

Непридатний щебінь по своєму складу складається з відпрацьованого щебеню і забрудненої земляної суміші.

Згідно п. 5 П(С)БО 9 Запаси запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Судом першої інстанції також встановлено, що підприємством на підставі п. 5 П(С)БО 9 Запаси , оприбутковується відпрацьований щебінь тільки на той момент, коли існувала імовірність отримання економічної вигоди - тобто під час реалізації.

Оприбуткування відпрацьованого щебеневого баласту здійснювалась кореспонденцією рахунків Д 2013 Старопридатні матеріали верхньої будови колії К 23361 Поточне утримання колії згідно п. 12 П(С)БО Витрати , Інструкції № 291 та роз'яснення від 25.04.2005 року № ЦФ МБ-47 до листа від 18.03.2005 року № ЦФ-16/193.

Відповідно до п. 9 П(С)БО Витрати у разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися а відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості (пункт 9 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства фінансів № 868 від 14.12.2005 року).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ВСП Котовська дистанція Колії № 3 Одеської залізниці справедлива вартість визначається комісійно і оформлювала калькуляціями вартості непридатного щебеню за 1 м. куб.

Так, на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до складу податку на прибуток, позивачем надано до суду первинні документи, які при оприбуткуванні відпрацьованого баласту оформляється: акти про комісійне обстеження відпрацьованого щебеню на засміченість, в яких вказано з яких дільниць колії вилучено даний щебінь та визначено відсоток засміченості баласту, прибуткові ордери, в яких визначалась кількість вилученого відпрацьованого щебеню, матеріальні звіти, подорожній лист, накладні.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в акті перевірки не вказано, які саме недоліки даних документів, стали підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток.

Ціна забрудненого щебеневого балансу, зважаючи на відсоток засміченості, визначалась згідно затвердженими калькуляціями.

На підтвердження того, що відпрацьований щебінь було реалізовано, позивачем надано до суду засвідчені копії договорів про закупівлю товарів, договори купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано до суду бухгалтерські довідки господарських операцій по рахункам 3610 , 2013 , 9430 за період з 01.01.2013 року до 31.12.2013 року, оборотно-сальдовий баланс, бухгалтерську довідку Рух по Дебету рахунка № 9430 .

Суми податку по вищевказаним операціям віднесено позивачем до складу витрат відповідного періоду.

З матеріалів справи судом першої інстанції також встановлено що ВСП Котовська дистанція колії № 3 Одеської залізниці затверджено: розрахунок долі накладних витрат, які склались на 01.01.2014 року, згідно якого до прямих витрат експлуатації відносяться 20,7%. Розрахунок долі накладних витрат, які склались на 01.01.2013 року, згідно якого до прямих витрат експлуатації відносяться 17,3%.

У своїх поясненнях представник позивача зазначає, що щебінь відпрацьований - це відходи процесу виробництва дистанції колії, що виникає при проведені поточного утримання колії проведення капітальних робіт та модернізації. Він має відсоток засміченості, тобто даний відхід маючи 70% засміченості складається із 30% щебеню непридатного і 70 % засміченої земляної суміші. При визначені ціни за основу пункт 1 калькуляції береться новий щебінь, потім визначає вартість непридатного щебеню пункт 2 при умові відсутності засміченості. Пунктом 3 калькуляції вказані можливі відсотки засміченості. В пункті 4 визначається забрудненість в грошовому виразі. В пункті 5 визначається вартість непридатного щебеню без врахування забрудненості, тобто пункт 2 мінус пункт 4 і тільки після того отримано вартість щебеню відпрацьованого. Пункт 6 накладні витрати - це не стала величина для всього щебеню відпрацьованого, а величина, що визначається множенням вартості непридатного щебеню без врахування забрудненості на відсоток накладних витрат. І сума вартості непридатного щебеню і накладних витрат дає нам ціну по якій ми оприбутковуємо і списуємо на витрати при реалізації щебінь відпрацьований.

Перевіряючими в акті перевірки прийшли до висновку, що до вартості щебеню непридатного, що оприбутковується і списується на витрати, включаються накладні витрати 17,3 % в сумі 9424 грн. за 2013 рік. (54474,01*17,3%) та накладні витрати 20,7% в сумі 3228,29 грн. (15595,6*20,7%).

Тобто, в акті перевірки перевіряючими фактично до витрат при реалізації непридатного щебеневого балансу віднесено лише накладні витрати (НВ), які в свою чергу, розраховані шляхом множення відсоткової ставки прямих витрат експлуатації (%) на суму визначену позивачем шляхом додавання вартості щебеневого балансу непридатного щебеню без врахування забрудненості (Щ) до якого додано відсоткову ставку прямих витрат експлуатації (%), що помножена на вартість щебеневого балансу непридатного щебеню без врахування забрудненості (Щ) (НВ=%*(Щ+%*Щ)).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що тим самим, відповідач - ГУ ДФС в Одеській області, фактично позбавив позивача права на віднесення до складу витрат собівартість реалізованого товару, якою в даному випадку є вартість щебеневого балансу непридатного щебеню без врахування забрудненості.

В свою чергу, позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування від неосновної діяльності залізничного транспорту за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року спірних сум.

Проте, незважаючи на наявність первинних документів та їх дослідження під час перевірки перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства та завищення податкового кредиту.

В акті відсутній взаємозв'язок щодо зазначення, які саме порушення податкового законодавства допущені позивачем з посиланням, як на доказ на відповідні первинні документи, які підтверджують ці порушення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 10.05.2016 року підлягає задоволенню.

Також, встановивши, що станом на дату прийняття податкової вимоги форми Ю від 24.05.2016 року №705-17 сума грошового зобов'язання не була узгодження, колегія суддів вважає, що враховуючи положення ст. 59 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов в частин вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 705-17 від 24.05.2016 року підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п. 1 ч. 1 ст. 198; ст. 200; п. 1 ч. 1 ст. 205; ст. 206; ч. 5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв