Постанова

від 05.07.2017 по справі 910/15034/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 910/15034/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіМогил С.К., суддіНєсвєтової Н.М., за участю представників сторін від позивачаМіловонової О.М., від відповідача Вернигори В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року у справі№ 910/15034/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" доРегіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" (надалі - ТОВ "Юридична компанія "Сагрул") на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року у справі № 910/15034/16 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/15034/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за ТОВ "Юридична компанія "Сагрул" право власності на транспортний засіб: марка - FAW, модель СА1051К26L4R5, тип - вантажівка фургон-С, номер шасі (кузова, рами) - VIN НОМЕР_1, повна маса-6635, маса без навантаження - 3450, категорія - J, об'єм двигуна - 3168, колір - білий, рік випуску - 2007.

Питання про розподіл судових витрат (судового збору) у постанові не вирішено.

20.03.2017 року позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про винесення додаткового рішення (постанови) щодо вирішення питання про відшкодування судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року (судді: Отрюх Б.В. (головуючий), Майданевич А.Г. (доповідач), Тищенко А.І.) відмовлено ТОВ "Юридична компанія "Сагрул" у задоволенні заяви №20-2/03 від 20.03.2017 року про винесення додаткової постанови.

У касаційній скарзі ТОВ "Юридична компанія "Сагрул", посилаючись на порушення норм процесуального права (ст.ст. 32-34, 36, 37, 43, 44, 49, 88 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)), просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року та винести додаткове рішення.

Представник відповідача подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги посилаючись на те, що Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві не є належним відповідачем у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Відхиляючи заяву сторони щодо прийняття додаткової постанови, апеляційний господарський суд виходив із того, що підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні, оскільки під час розгляду цієї справи місцевим господарським судом та в апеляційній скарзі позивач не заявляв вимог, що в разі задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви мають бути покладені на відповідача, а також беручи до уваги те, що з моменту винесення постанови до моменту звернення з відповідною заявою пройшло майже чотири місяці.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки апеляційного суду є помилковими, оскільки ч. 7 ст. 49 ГПК України прямо передбачає, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат, і згідно з п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України зазначає новий розподіл судових витрат у постанові. При цьому, такі дії суд має вчиняти самостійно у всіх випадках, коли ухвалює нове рішення, навіть, якщо про необхідність здійснення такого розподілу сторона не заявляла у позовній заяві (апеляційній скарзі). Відповідно, невирішення цього питання судом при прийнятті остаточного рішення згідно з положеннями п. 2 ст. 88 ГПК України є підставою для прийняття додаткового рішення (постанови).

Щодо того, що додаткове рішення (постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася, роз'яснюється також у абз. 2 п. 4.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції (абз. 4, 3 стор. 4) цитує перший абзац п. 4.10 цієї постанови Пленуму, в якому роз'яснюється право суду прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити питання щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, а також третій абз. 3 п. 4.10 постанови, в якому роз'яснюється порядок прийняття додаткового рішення (ухвала, постанова) щодо розподілу інших судових витрат (не судового збору). Водночас, роз'яснення, які викладені в абз. 2 п. 4.10 постанови Пленуму та прямо стосуються питання, що розглядається, з незрозумілих причин суд апеляційної інстанції виключає та не застосовує при розгляді заяви.

Щодо посилань суду апеляційної інстанції на подання заяви із значним пропуском строку з моменту проголошення постанови, то суд касаційної інстанції зауважує, що така обставина не може бути підставою для відмови у вирішенні питання про винесення додаткового рішення (постанови), оскільки ГПК України не встановлює будь-яких обмежень щодо строків подання таких заяв, про що, зокрема, сам суд апеляційної інстанції зазначає в мотивувальній частині ухвали (абз. 5 стор. 5), цитуючи постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення".

Зважаючи на викладене, ухвалу апеляційного суду, що оскаржується, не можна визнати законною, у зв'язку з чим її слід скасувати, а справу відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 111 13 ГПК України передати до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви по суті.

Посилання Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки такі доводи стосуються первісного судового рішення, а у п. 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення" зазначається, що суд касаційної інстанції не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року скасувати, а справу № 910/15034/16 передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду заяви про винесення додаткової постанови з питання про розподіл судових витрат.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. Суддя Могил С.К. СуддяНєсвєтова Н.М.