Рішення

від 04.07.2017 по справі 922/2006/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р.Справа № 922/2006/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ-Антік", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні конструкції "Стронг", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 60 862,92 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № б/н від 30.06.2017 року; ОСОБА_2, за дов. № б/н від 14.06.2017 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ПСВ-Антік", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні конструкції "Стронг", про 54 051,19 грн. основної заборгованості, 5 597,98 грн. інфляційних втрат та 1 213,75 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги вмотивовано несплатою вартості наданих послуг, згідно актів та рахунків фактури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 червня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2006/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 04 липня 2017 року.

В призначене судове засідання 04 липня 2017 року з'явились представники позивача, які позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд долучити до матеріалів справи супровідним листом пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 21632 від 04 липня 2017 року.

Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 44-47).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 71, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 04 липня 2017 року представники позивача не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг): акт № ОУ-0001344 від 01 листопада 2016 року на суму 14 603,21 грн. (з посиланням на рахунок-фактури № СФ-0001374 від 07 жовтня 2017 року); акт № ОУ-0001329 від 01 листопада 2016 року на суму 10 440,52 грн. (з посиланням на рахунок-фактури № СФ-0001420 від 13 жовтня 2016 року); акт № ОУ-0001328 від 01 листопада 2017 року на суму 9 617,71 грн. (з посилання на рахунок фактури № СФ-0001460 від 24 жовтня 2016 року); акт № ОУ-0001327 від 01 листопада 2016 року на суму 8 810,26 грн. (з посиланням на рахунок фактури № СФ-0001462 від 24 жовтня 2016 року); акт № ОУ-0001319 від 01 листопада 2017 року на суму № 1 570,93 грн. (з посиланням на рахунок № СФ-0001509 від 01 листопада 2016 року) надано, а відповідачем - прийнято послуги на загальну суму 54 051,15 грн. Водночас, позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури: № СФ-0001374 від 07 жовтня 2016 року на суму 17 523,85 грн. (рахунок дійсний до сплати до 07.10.2016 року); № СФ-0001420 від 13 жовтня 2016 року на суму 12 528,62 грн. (рахунок дійсний до сплати до 13 жовтня 2016 року); № СФ-0001460 від 24 жовтня 2016 року на суму 11 541,25 грн. (рахунок дійсний до сплати до 24 жовтня 2016 року); № СФ-0001461 від 24 жовтня 2017 року на суму 10 572,31 грн. (рахунок дійсний до сплати до 24 жовтня 2016 року); № СФ-0001509 від 01 листопада 2017 року на суму 1 885,12 грн. (рахунок дійсний до сплати до 01 листопада 2016 року). 31 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 54 051,19 грн. 15 травня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за виконані роботи на загальну суму 54 051,15 грн. Втім, вказана вимога позивача залишилась відповідачем без відповіді, заборгованість без оплати, що й стало для позивача підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України. Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є вищевказані рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), що містять найменування робіт, їх ціну, а також реквізити позивача (оферта), та підпис і печатка підприємства - відповідача на вище вказаних актах здачі-приймання робіт (надання послуг) про прийняття саме тих виконаних робіт і в тій кількості, що були визначені позивачем у рахунках-фактури, а також містять реквізити відповідача (акцепт). Аналогічна правова позиція викладена Вищім господарським судом України у оглядовому листі від 18 лютого 2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконання договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду, до яких повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України. В силу приписів ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково; підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Згідно вимог передбачених ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідачем в установленому ст. ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростовані, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог позивача; позов позивача про стягнення на його користь з відповідача 54 051,19 грн. основного боргу підтверджений наявними у справи доказами та підлягає задоволенню у цій частині в повному обсязі.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 5 597,98 грн. інфляційних втрат та 1 213,75 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, а саме позивачем при здійсненні нарахування не враховано вимоги ст. 854 ЦК України, відповідно до якої строк на оплату вартості виконаних робіт настає після остаточної здачі роботи, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата. В зв'язку з тим, що між сторонами укладено договір підряду у спрощений спосіб, підтвердженням чого є саме акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а не рахунки-фактури, то відповідно й строк на оплату вартості робіт настає у відповідача саме з підписання актів (прострочення оплати, відповідно, з наступного дня після підписання актів). З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 937,52 грн. 3% річних та 4 937,01 грн. інфляційних втрат (за період з 02 листопада 2016 року по 31 травня 2017 року) є обґрунтованим, правомірним та задовольняється судом. В решті позову в частині стягнення з відповідача 660,97 грн. інфляційних втрат та 276,23 грн. 3 % річних суд відмовляє, як в необґрунтованих та безпідставно заявлених.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 559,52 грн.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні конструкції "Стронг" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 71, в тому числі з п/р 26005011424871 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 39398714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ-Антік" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 5, п/р 2600901392251 в ХВ ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 37367218) 54 051,19 грн. основної заборгованості, 4 937,01 грн. інфляційних втрат, 937,52 грн. 3% річних та 1 575,38 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/2006/17