Постанова

від 14.08.2017 по справі 922/2006/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Справа № 922/2006/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.06.2017), ОСОБА_2 (довіреність б/н від 14.06.2017),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2240 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.17 у справі № 922/2006/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ-Антік", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні конструкції "Стронг", м.Харків

про стягнення 60862,92 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "ПСВ-Антік", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Протипожежні конструкції "Стронг", про стягнення 54051,19 грн. основної заборгованості, 5597,98 грн. інфляційних втрат та 1213,75 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2017 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54051,19 грн. основної заборгованості, 4937,01 грн. інфляційних втрат, 937,52 грн. 3% річних та 1575,38 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача перед позивачем є передчасним, оскільки суд посилається на рахунки-фактури та акти виконаних робіт, датовані жовтнем та листопадом 2017 року - тобто на зобов'язання, термін виконання яких ще не настав; оскаржуване рішення прийнято у першому судовому засіданні за відсутності представників відповідача, що, за твердженням апелянта, унеможливило надання ним заперечень проти доводів позивача. Відповідач вважає, що між сторонами не було укладено договору підряду, а акти здачі-прийняття виконаних робіт не можуть вважатися договором, укладеним у спрощений спосіб, вказані документи лише підтверджують виконання підрядником своїх обов'язків перед замовником. Також апелянт посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким чином (готівковим чи безготівковим способом) відповідач повинен був сплатити заборгованість; судом не досліджувався факт наявності або відсутності оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, зокрема, в матеріалах справи відсутні виписки за рахунками позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 14.08.2017, запропоновано учасникам процесу надати суду: відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

09.08.2017 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що між сторонами виникли підрядні відносини, договір підряду було укладено у спрощений спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.181 ГК України; наявні в матеріалах справи рахунки-фактури та акти виконаних робіт датовані 2016 роком, відповідно, строк оплати виконаних робіт настав, а зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що вказані документи датовані 2017 роком, є опискою; відсутність оплат зі сторони відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи документами - виписками з банківського рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків, за яким розмір заборгованості відповідача визначено в сумі 54051,19 грн. Позивач просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

11.08.2017 відповідач звернувся з клопотанням (вх.№8446), в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю присутності представників ТОВ "Протипожежні конструкції "Стронг" в судовому засіданні 14.08.2017 та для надання додаткових доказів, які мають важливе значення для вирішення справи. При цьому відповідачем не зазначено, які саме обставини перешкоджають участі його представників у судовому засіданні та які докази ним будуть надані суду.

14.08.2017 у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. було здійснено повторний автоматичний розподіл справи та за його результатами визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні представники позивача підтримали викладену у відзиві на апеляційну скаргу правову позицію, проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечували, посилаючись на намагання ТОВ "Протипожежні конструкції "Стронг" затягнути розгляд справи та ухилитися від виконання своїх зобов'язань перед ТОВ "ПСВ-Антік".

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки ТОВ "Протипожежні конструкції "Стронг" не наведено посилань на жодні обставини, що перешкоджають участі його представників у судовому засіданні, а також не зазначено, які саме докази ТОВ "Протипожежні конструкції "Стронг" має намір надати суду і з яких причин вказані докази не були надані до суду першої інстанції та до Харківського апеляційного господарського суду разом із апеляційною скаргою.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства - зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши представників позивача в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У 2016 році позивач виконував на усні замовлення відповідача роботи з порошкового фарбування металевих виробів. Вартість вказаних робіт визначалася у виставлених позивачем рахунках-фактурах, а факт їх виконання засвідчувався актами здачі-приймання робіт (із посиланням на відповідні рахунки-фактури), усього впродовж 2016 року позивачем було виконано робіт на суму 496682,84 грн.

За актами здачі-приймання робіт за період з 05.02.2016 по 04.10.2016, згідно з виставленими позивачем рахунками-фактурами (а.с. 25 - 65) відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 442631,69 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с.76 - 119).

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 66 - 75), згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг): акт № ОУ-0001344 від 01.11.2016 на суму 17523,85 грн. (з посиланням на рахунок-фактуру №СФ-0001374 від 07.10.2017); акт № ОУ-0001329 від 01.11.2016 на суму 12528,62 грн. (з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-0001420 від 13.10.2016); акт № ОУ-0001328 від 01.11.2016 на суму 11541,25 грн. (з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-0001460 від 24.10.2016); акт № ОУ-0001327 від 01.11.2016 на суму 10572,31 грн. (з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-0001461 від 24.10.2016); акт № ОУ-0001319 від 01.11.2016 на суму 1885,12 грн. (з посиланням на рахунок № СФ-0001509 від 01.11.2016) - позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 54051,15 грн., яка не була сплачена відповідачем.

31.12.2016 між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків (а.с.122), відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 54051,19 грн. 15.05.2017 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за виконані роботи на загальну суму 54051,15 грн. (а.с.120). Однак вказана вимога позивача залишилась відповідачем без відповіді, заборгованість сплачено не було, що й стало підставою для звернення ТОВ "ПСВ-Антік" з даним позовом до суду.

Відповідні обставини встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження. Твердження апелянта про те, що судом не досліджувався факт наявності або відсутності оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, зокрема, в матеріалах справи відсутні виписки за рахунками позивача - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки здійснення відповідачем оплат за роботи, виконані позивачем до листопада 2016 року, і відсутність оплати починаючи з 01.11.2017 (за вищепереліченими актами здачі-приймання робіт та рахунками-фактурами) підтверджується наявними у справі доказами: банківськими виписками з рахунків позивача та актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2016. Водночас відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів здійснення ним оплати заборгованості, що виникла у нього перед позивачем на підставі актів здачі-приймання робіт від 01.11.2016.

Посилання апелянта на те, що між сторонами не укладалося договору в письмовій формі, колегія суддів також не вважає належними аргументами та підставою для невиконання відповідачем свого зобов'язання. Обов'язок зі сплати ТОВ "ПСВ-Антік" коштів виник у ТОВ "Протипожежні конструкції "Стронг" у зв'язку з тим, що вказані роботи були виконані згідно з його замовленням (офертою) та прийняті ним у встановленому порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами було фактично укладено договір підряду у спрощений спосіб.

Апелянт зазначає, що акти здачі-прийняття виконаних робіт не можуть вважатися договором, укладеним у спрощений спосіб, оскільки вказані документи лише підтверджують виконання підрядником своїх обов'язків перед замовником. Однак, на думку колегії суддів, вказане посилання не спростовує, а навпаки, підтверджує наявність у відповідача як підрядника певного обов'язку перед замовником (позивачем), виконання якого засвідчено актами здачі-прийняття робіт, та свідчить про визнання самим відповідачем існування такого обов'язку. Факт виконання ТОВ "ПСВ-Антік" відповідних робіт та їх прийняття ТОВ "Протипожежні конструкції "Стронг" апелянтом не заперечується.

Щодо тверджень відповідача про ненастання строку оплати виконаних робіт із посиланням на зазначення в оскаржуваному рішенні суду про виконання позивачем робіт у листопаді 2017 року - то, як вбачається із тексту рішення, судом першої інстанції дійсно неправильно зазначено рік підписання кількох актів здачі-приймання робіт (2017 замість 2016) та невірно вказано суми, на які виконувалися роботи (а саме, не враховано ПДВ). Разом з тим, відповідні описки не впливають на суть рішення, оскільки факт виконання робіт саме у 2016 році, а також їх вартість (з урахуванням ПДВ) підтверджується матеріалами справи: рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт, які датовані 2016 роком і в яких зазначено вартість робіт, у тому числі - з урахуванням ПДВ. Отже, вищевказані твердження апелянта колегія суддів вважає безпідставними.

Колегія суддів також враховує, що згідно з наданими позивачем доказами, протягом 2016 року (до листопада) аналогічні роботи приймалися і оплачувалися відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання апелянта про те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким чином (готівковим чи безготівковим способом) відповідач повинен був сплатити заборгованість - оскільки за попередні періоди така оплата здійснювалася ним згідно з рахунками-фактурами позивача у погоджений обома сторонами спосіб.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.11, 526, ч.1 ст.640, ст.641, ч.1 ст. 642, 837, 854 ЦК України, ст.173, 174, 193 ГК України, на які обґрунтовано посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в частині стягнення суми основного боргу 54051,15 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як вбачається із позовної заяви та додатків до неї, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача 5597,98 грн. інфляційних втрат та 1213,75 грн. 3% річних. При цьому початковим терміном для здійснення вказаних нарахувань позивачем визначено 07.10.2016 (дату рахунка-фактури №СФ-0001374), кінцевим терміном для інфляційних втрат - 31.05.2017, для відсотків річних - 13.06.2017 (позовну заяву датовано 16.06.2017).

Перевіривши вказаний розрахунок, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про його невідповідність вимогам чинного законодавства, а саме - позивачем при здійсненні нарахування не враховано вимоги ст. 854 ЦК України, відповідно до якої строк на оплату вартості виконаних робіт настає після остаточної здачі роботи, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата. Отже, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що строк на оплату вартості робіт настає у відповідача саме з підписання актів (прострочення оплати, відповідно, з наступного дня після підписання актів від 01.11.2016), і початковим терміном нарахування відсотків річних та інфляційних втрат обґрунтовано зазначив 02.11.2016.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з 02.11.2016 по 31.05.2017 (тобто по кінцевий термін, вказаний позивачем), становить 4937,01 грн. Правильність даного розрахунку суду першої інстанції перевірено в ході апеляційного провадження з використанням юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство". За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом із суми заявлених позивачем 5597,98 грн. інфляційних втрат обґрунтовано задоволено позовні вимоги на суму 4937,01 грн. та відмовлено у стягненні 660,97 грн., нарахованих позивачем за період з 07.10.2016 по 02.11.2016.

Водночас, кінцевим терміном для відсотків річних, які позивачем було нараховано по 13.06.2017, місцевий господарський суд зазначив 31.05.2017 - без жодного обґрунтування такого обмеження. Відповідно, суму відсотків річних судом першої інстанції визначено неправильно - 937,52 грн. замість 994,41 грн., які підлягають стягненню за період з 02.11.2016 по 13.06.2017 (розрахунок вказаної суми здійснено судом апеляційної інстанції з використанням юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Отже, у стягненні 219,34 грн. відсотків річних, нарахованих позивачем за період з 07.10.2016 по 02.11.2016, має бути відмовлено.

Як наслідок, в оскаржуваному рішенні суду неправильно визначено суму витрат зі сплати судового збору, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1575,38 грн. замість 1576,86 грн. Отже, у вищевказаній частині оскаржуване рішення підлягає зміні як таке, що прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи (п.3 ч.1 ст.104 ГПК України).

В апеляційній скарзі відповідач стверджував про допущені місцевим господарським судом порушення норм процесуального права - а саме, судом не відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача та прийнято рішення у першому ж судовому засіданні 04.07.2017.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали суду від 19.06.2017 про призначення розгляду справи на 04.07.2017 відповідач отримав 22.06.2017 (а.с.124). Тобто даний учасник процесу був заздалегідь повідомлений про час та місце судового засідання і не був позбавлений права надати до суду пояснення та докази на підтвердження своєї правової позиції у справі та направити представника в судове засідання. Однак вказаними правами відповідач не скористався, клопотань про відкладення розгляду справи до суду першої інстанції ним не подавалося. Суд апеляційної інстанції додатково враховує, що в ході апеляційного розгляду справи відповідачем також не було надано жодних доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів зазначає про відсутність фактичних та правових підстав для висновку про недотримання місцевим господарським судом норм процесуального права та про порушення прав відповідача як сторони в даній справі.

Отже, оскільки аргументи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення.

Разом з тим, оскаржуване рішення підлягає зміні зважаючи на допущення місцевим господарським судом помилки у визначенні кінцевої дати розрахунку, що призвело до помилок у сумах відсотків річних та витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви - про що було зазначено вище.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2017 у справі №922/2006/17 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні конструкції "Стронг" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 71, в тому числі з п/р 26005011424871 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 39398714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ-Антік" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 5, п/р 2600901392251 в ХВ ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 37367218) 54051,19 грн. основної заборгованості, 4937,01 грн. інфляційних втрат, 994,41 грн. 3% річних та 1576,86 грн. судового збору.

В іншій частини рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ з урахуванням відповідних змін.

Повний текст постанови складено 19.08.17

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.