Рішення

від 30.06.2017 по справі 214/696/16-ц

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/696/16-ц

2/214/90/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 червня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бєлікової О.А.,

позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічними - ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічними ОСОБА_2,

відповідачів за первісним позовом - позивачів за зустрічним - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів за первісним позовом - позивачів за зустрічними - ОСОБА_5,

представника третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна, визнання права власності на частину майна, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради про визначення часток в спільній сумісній власності, визнання права власності на частку майна з відступленням від рівності часток, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення часток в спільній сумісній власності, визнання права власності на частку майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 03.02.2016 року, уточнивши вимоги (а.с.34-35), в якому просив суд поділити майно, яке належить на праві спільної сумісної власності йому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме квартиру АДРЕСА_1, визнавши за ним право власності на 5/12 частину вказаної квартири.

В обґрунтування пред'явлених вимог вказав, що 18.10.1986 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 Оскільки сімейне життя між подружжям не склалось, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2013 року за його позовом шлюб між ними було розірвано. Під час перебування його в шлюбі з ОСОБА_3, вони придбали нерухоме майно, розташоване за адресою: б-р. Вечірній 14/168, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Враховуючи, що в позасудовому порядку вирішити спір про поділ вказаної квартири, яка є спільною сумісною власністю, він не може, тому за захистом своїх майнових прав вимушений звернутись до суду.

В подальшому статус ОСОБА_4 як третьої особи змінено на статус співвідповідача (а.с.95, графи журналу с/з № 31, 35).

01.04.2016 року в порядку ст.123 ЦПК України відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в подальшому неодноразово уточнивши та збільшивши вимоги, востаннє 16.06.2017 року (а.с.178-180), в якому просила суд: визнати за нею право приватної власності на 7/12 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м.; визнати за нею право приватної власності на 2/3 частин гаража 145-а розмірами 4,0*6,6м, з площею основи - 26,4 кв.м., висотою - 2,6 кв.м., об'ємом - 69 куб.м., корисна площа гаражу - 21,4 кв.м., корисна площа підвалу - 10,9 кв.м., корисна площа оглядової ями - 2,0 кв.м., розташованого в Гаражно-будівельному кооперативі Восточний в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь судові витрати по сплаті судового збору - 1102,40 грн., витрати БТІ - 235,84 грн., оплату робіт за проведення оцінки гаража - 300 грн., витрати на правову допомогу - 1450 грн.

Пред'явлені вимоги мотивувала тим, що з ОСОБА_1 вона дійсно перебувала в офіційно зареєстрованому шлюбі з 18.10.1986 року, який в подальшому за рішенням суду від 05.02.2013 року було розірвано. Від шлюбу з ОСОБА_1 у них народилось двоє спільних дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, В період шлюбних відносин на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.1997 року вона набула у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Іншу 1/2 частину вказаної квартири вони разом ОСОБА_1 та їх спільною донькою ОСОБА_4 набули в спільну сумісну власність за договором міни від 21.02.1998 року. Враховуючи, що відповідно до ст.370, ч.2 ст.372 ЦК України частки співвласників в спільній сумісній власності є рівними, її частка в спірній 1/2 частині квартири становить 1/6 її частину. Із змісту пред'явлених ОСОБА_1 вимог слідує, що її частка в квартирі загалом становить 5/12 частин (1/6 + 1/4 від 1/2, придбаної за договором купівлі-продажу). Однак, враховуючи, що на її утриманні перебуває неповнолітня донька ОСОБА_7, яка перебуває на диспансерному обліку в 4-й дитячій лікарні м. Кривого Рогу з народження з діагнозом - вроджена вада розвитку доліхоколон, гіпсохромна анемія І стадії, навчається в училищі, а аліментів, які сплачує відповідач на її утримання недостатньо для забезпечення потреб та лікування дитини, у зв'язку з чим при вирішенні питання про поділ майна вона просила суд відступити від рівності часток подружжя, збільшивши її частку в майні на 1/6 частку за рахунок частки, належної ОСОБА_1, визнавши за нею право власності на 7/12 частин спірної квартири та на 2/3 частини гаража 145-а, розташованого в Гаражно-будівельному кооперативі Восточний в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, який відповідач не включив до обсягу спільно нажитого майна.

01.04.2016 року в порядку ст.123 ЦПК України відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 (а.с.77-78), в якому просила суд: визначити частки ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у спільній сумісній власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, за кожним окремо, по 1/6 її частині; визнати за нею право приватної власності на 1/6 частину вказаної квартири; стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору - 551,20 грн., витрати на правову допомогу - 1050 грн.

Мотивуючи пред'явлені вимоги посилалась на те, що вона є рідною донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - сторін по справі. 21.02.1998 року на підставі договору міни вона разом з батьками обміняли належну їм двокімнатну квартиру на 1/2 частину трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: б-р. Вечірній 14/168, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Інша 1/2 частина квартири належить її матері ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.1997 року. Враховуючи, що відповідно до ст.370, ч.2 ст.372 ЦК України частки співвласників в спільній сумісній власності є рівними, її частка в спірній 1/2 частині квартири становить відповідно 1/6 її частину. Оскільки пред'явленим ОСОБА_1 позовом про поділ майна порушуються її права як співвласника, за захистом таких прав вона вимушена звернутись до суду шляхом пред'явлення зустрічного позову.

Ухвалою суду від 24.10.2016 року зустрічні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 об'єднано в одному провадженні з первісним позовом ОСОБА_1 для їх спільного розгляду (а.с.96).

В судовому засіданні позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним ОСОБА_1 пред'явлені уточнені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 не заперечував, оскільки їй дійсно в 1/2 частині спірної квартири як спільної сумісної власності належить її 1/6 частина. Пред'явлені ОСОБА_3 вимоги за зустрічним позовом визнав частково: не заперечував проти визнання за нею права власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину гаража 145-а, розташованого в Гаражно-будівельному кооперативі Восточний в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Стосовно гаража звертав увагу суду, що він є спільною сумісною власністю подружжя, був приватизований на його ім'я в період шлюбу з ОСОБА_3, а тому ОСОБА_3 як співвласник повинна нести витрати по утриманню майна у співвідношенні до її частки в такому майні. Вважав, що оскільки 1/2 частину спірної квартири було придбано в період його перебування у шлюбі з ОСОБА_3 та хоч і зареєстровано право власності лише на її ім'я, однак вона є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках. Зауважив, що вказана частина квартири була придбана за кошти з сімейного бюджету, будь-яких коштів з продажу домоволодіння в селі в Херсонській області відповідачем не надавалась. Протягом 15 років перебування його в шлюбі з ОСОБА_3, остання ніде не працювала, матеріальне забезпечення сім'ї здійснював він самостійно.

Представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічними ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 підтримав позицію свого довірителя та вважав, що поділ порівну між сторонами спірного майна відповідатиме засадам справедливості. Підстав для відступлення від принципу рівності часток на користь неповнолітньої ОСОБА_7, яка перебуває на утриманні ОСОБА_3, не вбачав, оскільки нею не доведено, що таким чином покращаться житлові умови дитини. При цьому, посилання ОСОБА_3 щодо недостатнього розміру аліментів, які вона отримує від ОСОБА_1 на утримання доньки, взагалі не стосуються предмету спору про поділ майна. Додатково зазначив, що з огляду на відсутність підтвердження обставин продажу домоволодіння в Херсонській області, начебто успадкованого ОСОБА_3, її доводи стосовно придбання 1/2 частини спірної квартири за її власні кошти, виручені за продаж домоволодіння, не можуть прийматись до уваги з огляду на їх недоведеність.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_3 частково заперечувала проти задоволення первісного позову ОСОБА_1, вважаючи за можливе визнати за ним право власності лише на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 1/2 частину вказаної квартири вона набула у приватну особисту власність на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.1997 року за свої власні кошти, за кошти, надані на купівлю квартири її батьками та з коштів, виручених за продаж домоволодіння в Херсонській області, належного її бабусі, та гаража, побудованого з будівельних матеріалів, придбаних її батьками. До того часу вони з ОСОБА_1 та їх донькою ОСОБА_4 проживали всією сім'єю в квартирі, виданій на їх сім'ю на ім'я ОСОБА_1 та в подальшому приватизованій. Під час вирішення спору про поділ майна вважала, що є достатньо підстав для відступлення від рівності часток з огляду на перебування на її утриманні хворої неповнолітньої доньки ОСОБА_7, аліментів на утримання якої, що сплачує відповідач за рішенням суду, недостатньо. Крім того, пред'явленням вимог про визнання за нею права власності з відступленням від рівності часток вона мала намір тим самим захистити майнові інтереси дитини мати власне житло в майбутньому.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_4 суду пояснила, що спочатку вона разом з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживали в ІНФОРМАЦІЯ_3, наданій на їх сім'ю на ім'я ОСОБА_1, а в подальшому приватизованій. Участь в приватизації квартири приймали її батьки та вона. Зазначила, що в селі в Херсонській області дійсно було домоволодіння у її діда та баби, а також гараж, побудований з належних їм будівельних матеріалів. В подальшому дім та гараж вони продали, а виручені кошти дали для придбання 1/2 частини спірної квартири.

Аналогічні пояснення надано представником представника відповідачів за первісним позовом - позивачів за зустрічними - адвокатом ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду показала, що з ОСОБА_3 вона знайома, знає їх як подружжя, ОСОБА_3 знає ще з дитинства, пам'ятає її батьків, які мешкали по вул. Будьонного 3 в с. Ольгине Новопетрівського району Херсонської області. Домоволодіння, в якому вони проживали до моменту їх смерті, було успадковане ОСОБА_3, а в подальшому продане. За рахунок виручених від продажу будинку, земельної ділянки та гаражу коштів вона придбала собі квартиру. Під час укладення договорів купівлі-продажу вона особисто не була присутньою, але про факт укладення правочинів їй стало відомо від нових власників домоволодіння. Оскільки домоволодіння знаходилось в сільській місцевості, про факт переходу на нього права власності під час успадкування робився лише в реєстрових книгах в сільській раді із зазначенням відомостей про фактичних осіб, які в ньому проживають без будь-якого документального переоформлення таких прав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради ОСОБА_6 при вирішенні пред'явлених позовів покладалась на розсуд суду, оскільки будь-яким чином майнових прав чи інтересів неповнолітньої ОСОБА_7 вони не стосуються. Також зазначила, що в рамках даного спору житлові права дитини не порушуються, а тому доцільності у відступленні від рівності часток не вбачала.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідка, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про необхідність задоволення в повному обсязі позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_9, зустрічним позовом ОСОБА_4 та часткове задоволення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 18.10.1986 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (дійсне прізвище ОСОБА_1) укладено шлюб, зареєстрований Новопетровською сільською радою Високопільського району Херсонської області, актовий запис №9, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КГ № 441082 (а.с.71).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05.02.2013 року, яке набрало законної сили 19.02.2013 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що визнано сторонами та в силу ст.61 ЦПК України окремому доказуванню не підлягає.

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-КИ № 254984 від 12.07.2013 року (а.с.86), під час державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_12, ОСОБА_11 змінила своє дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка - Власик .

В період перебування ОСОБА_1 в шлюбі з ОСОБА_3 ними набуто у власність наступне майно:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 65,30 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м. - на підставі договору міни серії НВ 0503416 від 21.02.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-608. Право власності за ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_11 зареєстроване КП ДОР Криворізьке БТІ в реєстровій книзі №141-п сторінка №280, запис №280 від 08.04.1998 року (а.с.65, 83-85);

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 65,30 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м. - на підставі договору купівлі-продажу серії НБ 0632998 від 01.11.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-4323. Право власності за ОСОБА_3 зареєстроване КП ДОР Криворізьке БТІ в реєстровій книзі №141-п сторінка №280, запис №280 (а.с.66, 70);

-гараж 145-а розмірами 4,0*6,6м, з площею основи - 26,4 кв.м., висотою - 2,6 кв.м., об'ємом - 69 куб.м., корисна площа гаражу - 21,4 кв.м., корисна площа підвалу - 10,9 кв.м., корисна площа оглядової ями - 2,0 кв.м., розташований в Гаражно-будівельному кооперативі Восточний в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Право власності на гараж зареєстроване за ОСОБА_1 КП ДОР Криворізьке БТІ в реєстровій книзі 7г-443-2017 на підставі свідоцтва про право власності від 21.10.1993 року, виданого районним відділом комунального господарства виконавчого комітету Довгинцівської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу (а.с.111, 115-118).

Як слідує з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №65668948 від 12.08.2016 року (а.с.44-46), у власності ОСОБА_1 також знаходиться наступне майно: земельна ділянка площею 0,1333 га, кадастровий номер 1225885500:01:011:0113, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: пров. Дачний 1, с. Новоселівка, Широківський район, Дніпропетровська область; житловий будинок загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 34,7 кв.м., з господарським будівлями, розташований за адресою: пров. Дачний 1, с. Новоселівка, Широківський район, Дніпропетровська область. Враховуючи, що вказане майно набуто у власність ОСОБА_1 20.04.2013 року, тобто після припинення шлюбних стосунків з ОСОБА_3 19.02.2013 року в розумінні положень ч.2 ст.114 СК України, воно не входить до обсягу спільно нажитого майна, а тому не є предметом спору.

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, набутого у власність до 2004 року, тобто до набрання чинності діючим Сімейним кодексом України, суд керується положеннями КпШС України, що діяв на момент його придбання, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 04.11.2015 року у справі № 6-1662цс15.

Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Як слідує зі ст..ст.24, 25 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є

власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час

шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з п.п.24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Системним аналізом вказаних норм суд приходить до висновку, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається наступними критеріями: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Отже, визначаючи правовий режим належності майна до спільної сумісної власності подружжя суд перевіряє не тільки факт придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справах № 6-2641цс15 та №6-2696цс15.

Так, звертаючись до суду з первісним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 була придбана в період перебування його в офіційному шлюбі з ОСОБА_3 із реєстрацією права власності на неї на ім'я відповідача.

В ході судового розгляду відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 хоч і визнала, що спірна частка квартири була придбана в період їх шлюбних стосунків з ОСОБА_1, однак вважала її виключно її особистою приватною власністю, оскільки була придбана за її особисті кошти, виручені за продаж успадкованого нею домоволодіння в Херсонській області.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні та допустимі докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Дійсно, згідно державного акту на право приватної власності на землю від 25.04.1995 року та довідки № 392 від 23.03.2017 року (а.с.147, 163). ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,5486 га, розташованої на території Новопетрівської сільської ради Херсонської області по вул. Будьоного 3 в с. Ольгине Високопільського району Херсонської області, призначеної для будівництва та обслуговування будинку, ведення підсобного господарства. Земельну ділянку передано у власність ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської Ради народних депутатів 11 сесії ХХі скликання від 20.06.1994 року.

Однак, будь-яких доказів в підтвердження обставин успадкування ОСОБА_3 житлового будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці, та їх подальшого продажу як домоволодіння, в ході судового розгляду не встановлено, а відповідачем за первісним позовом не надано.

Покази свідка ОСОБА_8, яка стверджувала, що ОСОБА_3 дійсно успадкувала домоволодіння в Херсонській області та в подальшому його продала, а за виручені кошти придбала житло, суд оцінює критично, оскільки свідком обставин укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості ОСОБА_3 свідком не була, конкретно надати відомості про дійсних власників не змогла. Докази про прийняття ОСОБА_3 спадщини також відсутні.

Надаючи оцінку показам свідка ОСОБА_8 як доказам в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи в контексті ст.212 ЦПК України, суд приходить до висновку, що вони не є достовірними та достатніми для підтвердження придбання ОСОБА_3 спірної 1/2 частини квартири виключно за її особисті кошти за підстав придбання її в період шлюбу з ОСОБА_1, на чому останній акцентував увагу в обґрунтування своїх вимог, а тому на переконання суду таке майно входить до складу спільного сумісного майна.

Оскільки квартира є спільної сумісною власністю колишнього подружня і це право презумується викладеними нормами сімейного законодавства України, бо відповідач за первісним позовом інших доказів доведеності її особистої власності відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України суду не надала, вона підлягає поділу на загальних підставах.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2015 року у справі № 6-2333цс15 з цього приводу.

Стосовно можливості включення до обсягу майна, яке належить до спільної сумісної власності подружжя гаража 145-а, розташованого в Гаражно-будівельному кооперативі Восточний в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, набутого у власність ОСОБА_1 шляхом приватизації, суд виходить з наступного.

Положення ст.24 КпШС України в редакції, діючій на момент приватизації ОСОБА_1 спірного гаража, не визначали правовий режим майна, приватизованого одним із подружжя в період перебування у шлюбі, як і не визначають це положення ст.57 діючого СК України.

Внесенням змін до СК України Законом України Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка від 17.05.2012 року, ч.1 ст.57 СК України доповнено п.4, відповідно до якого у випадку набуття права власності на житло одним із подружжя внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду після 13.06.2012 року (набрання чинності змінами), таке майно є особистою приватною власністю одного з подружжя та не входить до обсягу майна, спільно нажитого подружжям в шлюбі. Питання віднесення до спільної сумісної власності нерухомого майна, яке є нежитловим, нормами сімейного законодавства не врегульовано.

Однак, враховуючи те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 визнав той факт, що гараж було набуто у власність в період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 та побудовано з будівельних матеріалів її батьків, що також вона підтвердила в ході судового розгляду а також допитаний судом свідок ОСОБА_8, в той час як він не заперечував проти його поділу між колишнім подружжям в рівних частках, суд приходить до висновку про можливість визнання його спільною сумісною власністю та поділ.

Відповідно до ч.1 ст.28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" , при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Із змісту пред'явленого ОСОБА_3 зустрічного позову вбачається, що пред'являючи вимоги про поділ майна, вона просила суд відступити від засад рівності часток у спільному сумісному майні на її користь з урахуванням того, що з нею залишилася проживати неповнолітня донька сторін - ОСОБА_7, яка перебуває на диспансерному обліку в КЗ Криворізький центр первинної медико-санітарної допомоги №4 КМР з діагнозом: вроджена вада розвитку - доліхоколон, субкомпенсована форма, гіпохромна анемія І ст. (а.с.139-142), а аліментів, які сплачує відповідач за рішенням суду в мінімальному розмірі, їй недостатньо для забезпечення потреб доньки.

Натомість суд вважає такі доводи відповідача за первісним позовом недостатніми для відступлення від рівності часток в інтересах неповнолітньої дитини. Так, ані відповідачем ОСОБА_3, ані її представником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що розмір аліментів, який сплачує позивач, є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування неповнолітньої ОСОБА_7 Доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_3 збільшити розмір аліментів або стягувати з позивача додаткові витрати на утримання доньки за вказаних нею обставин судом не встановлено, а ОСОБА_3 не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для збільшення частки відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 у спільному майні, а тому обсяг спірного майна підлягає поділу порівну із визнанням за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину гаража 145-а, розташованого в Гаражно-будівельному кооперативі Восточний в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та на 1/4 частину в 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, придбаній колишнім подружжям на підставі договору купівлі-продажу серії НБ 0632998 від 01.11.1997 року ( з розрахунку: 1/2 : 2 = 1/4). За даних пдстав суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Відповідно до ст.ст.355, 368 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) без визначення часток кожного з них, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до договору міни від 21.02.1998 року (а.65), 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 придбано у спільну сумісну власністю ОСОБА_3, ОСОБА_11 (дійсне прізвище Власик), ОСОБА_1

Враховуючи презумпцію рівності часток та відсутність підстав для відступлення від принципу рівності, з метою захисту прав співвласників, суд приходить до висновку про можливість визначення часток усіх співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 по 1/6 за кожним із визнанням права власності на вказані частки за ними (з розрахунку: 1/2 : 3 = 1/6). Отже, суд приходить до висновку про можливість задоволення первісного позову ОСОБА_1, зустрічного позову ОСОБА_4 в повному обсязі.

Таким чином, в результаті поділу спірної квартири частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 становлять по 5/12 за кожним, а Власик - 1/6 ( з розрахунку: 1/4 від 1/2 + 1/6 від 1/2 = 5/12), на які суд вважає за можливе визнати за ними право власності в межах пред"явлених ними вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне:

-стягнути з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, в рівних частках з кожної окремо, на користь ОСОБА_1 по 275,60 в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору (а.с.7) у зв'язку з ухваленням рішення на його користь;

-стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 804,75 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, 1058,50 грн. - витрати на правову допомогу, 405,76 грн. - витрати, пов'язані із залученням спеціалістів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (оцінка майна спеціалістом, послуги БТІ) пропорційно частині задоволених вимог - 73 % ( з розрахунку 71,5 % задоволення вимоги по квартирі, 74,6 % - задоволення вимоги по гаражу, що становить 73% від загального обсягу задоволених вимог) (а.с.59,73-76,104);

-стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн. за задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, який вона не доплатила під час звернення до суду;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1050 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу (а.с.88-89).

Посилання ОСОБА_3 на сплату нею судового збору в сумі 551,20 грн. згідно квитанції № 0.0.658480803.1 (а.с.103) за зустрічним позовом ОСОБА_4 суд оцінює критично, оскільки платником вказана ОСОБА_3, РНОКПП зазначений її, а тому підстав для зарахування судового збору за позовом ОСОБА_4 суд не вбачає, що не позбавляє ОСОБА_3 права на звернення до суду із заявою про його повернення як помилково сплаченого після набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 57, 60, 61, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна, визнання права власності на частину майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1), право власності на 5/12 частин квартири №168 в будинку № 14 на бульварі Вечірньому в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради про визначення часток в спільній сумісній власності, визнання права власності на частку майна з відступленням від рівності часток - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2), право власності на 5/12 частин квартири №168 в будинку № 14 на бульварі Вечірньому в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2), право власності на 1/2 частину гаража 145-а розмірами 4,0*6,6м, з площею основи - 26,4 кв.м., висотою - 2,6 кв.м., об'ємом - 69 куб.м., корисна площа гаражу - 21,4 кв.м., корисна площа підвалу - 10,9 кв.м., корисна площа оглядової ями - 2,0 кв.м., розташованого в Гаражно-будівельному кооперативі Восточний в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення часток в спільній сумісній власності, визнання права власності на частку майна - задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 у спільній сумісній власності 1/2 частини квартири №168 в будинку № 14 на бульварі Вечірньому в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., є рівними та становлять по 1/6 частині за кожним.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_3), право власності на 1/6 частину квартири №168 в будинку № 14 на бульварі Вечірньому в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_3), кожної окремо, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1), по 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2), 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, 1058 (одна тисяча п'ятдесят вісім) грн. 50 коп. - витрати на правову допомогу, 405 (чотириста п'ять) грн. 76 коп. - витрати, пов'язані із залученням спеціалістів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_3), 1050 (одна тисяча п'ятдесят) грн. 00 коп. - в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1), в дохід держави судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його оголошення через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Євтушенко О.І.