Ухвала

від 05.07.2017 по справі 132/629/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/629/17 Провадження № 22-ц/772/1638/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 23Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Рибчинського В.П.

Суддів: Голоти Л.О., Зайцева А.Ю.

При секретарі: Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, про визнання недійсними договорів оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, у якому просила:

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2016 року з кадастровим номером 0521689000:02:001:0084, розміром 3,3326 га укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Прилуцьке та скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права №16943988, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №31907301 від 18 жовтня 2016 року;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2016 року з кадастровим номером 0521689000:02:001:0085, розміром 3,3326 га укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Прилуцьке та скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права №16944919, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №31907967 від 18 жовтня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні договори оренди землі укладені під впливом обману, а тому на думку позивача мають бути визнані недійсними на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 звернулася до Апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року вказаним вимогам закону відповідає.

Так судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: земельної ділянки площею 3,3326 га, кадастровий номер 0521689000:02:001:0084, що розташована на території Чернятинської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 267535, виданого відділом земельних ресурсів у Калинівському районі 25.07.2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.11.2007 року серія ВКВ №170281 реєстр №2973, посвідченого державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010889000013;

земельної ділянки площею 3,3326 га, кадастровий номер 0521689000:02:001:0085, що розташована на території Чернятинської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№267534, виданого відділом земельних ресурсів у Калинівському районі 25.07.2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.11.2007 року серія ВКВ №170282 реєстр №2975, посвідченого державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010889000012.

10 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Прилуцьке с.Нова Прилука Липовецького району Вінницької області було укладено договори оренди землі строком на 5 років, зареєстровані у відділі Держкомзему у Калинівському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 14.12.2017 року за №052168904006525 та за №052168904006522.

В свою чергу 03.09.2016 року між позивачкою та відповідачем було укладено договори оренди землі, зареєстровані 17.10.2016 року відділом надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на строк до 31 грудня 2026 року, з правом пролонгації, предметом яких є оренда цих самих земельних ділянок, які вже перебувають в оренді, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №№70711960, 70716784.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ч. 1 ст.14 та ст.18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди укладається в письмовій формі та набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

У відповідності до вимог ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням. Оскільки нове зобов'язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов'язання, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію. Однак, якщо має місце не новація, а проста зміна якоїсь умови договору (наприклад, подовження терміну його дії), то додаткові зобов'язання свою дію зберігають. Основна особливість новації полягає в тому, що при ній відбувається заміна зобов'язання: місце зобов'язання, що припинив своє існування, займає нове. Неодмінна вимога до новації - збереження суб'єктного складу зобов'язання (у первісному і знову виниклому зобов'язанні виступають той же кредитор і той же боржник). Для здійснення новації необхідно, щоб і первісне, і нове зобов'язання були дійсними. Якщо в силу яких-небудь зазначених у законі основ первісне зобов'язання повинне вважатися недійсним, то таким же буде і нове. На стороні, що посилається на новацію, лежить обов'язок у випадку суперечки довести угоду з цього приводу з іншою стороною зобов'язання.

Із договорів оренди землі від 03.09.2016 року, копії яких долучено до матеріалів справи, вбачається, що оспорювані договори оренди земельної ділянки, укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивачка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивачки було спрямоване на укладання договорів оренди.

ОСОБА_2 обґрунтовує позовні вимоги тим, що під час укладення договорів оренди представник ТОВ Прилуцьке не повідомив їй, що строк дії попередніх договорів оренди землі не закінчивсь, чим вів її в оману, оскільки за таких умов вона не укладала б нові договори.

За змістом ч. 1 ст. 230 ЦК, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим унаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб'єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю (постанова Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду про відмову у визнанні недійсною оспорюваних договорів підстав вчинення правочину під впливом обману, апеляційний суд визнає їх необґрунтованими.

Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень проти позову докази, дійшов правильного висновку про недоведеність ОСОБА_2 наявності умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені судом з додержанням норм процесуального закону.

Нові докази на підтвердження вчинення правочину під впливом обману колегія суддів не досліджує.

Обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі (не урахування судом при вирішенні справи віку та стану здоров'я позивача, не роз'яснення її змісту підписуваного документу), не підтверджують факт обману з боку відповідача про укладенні оспорюваних правочинів.

Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, який закріплений у статті 11 ЦПК України, суд першої інстанції розглянув справу у межах заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.

Статтею ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд першої інстанції дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує та оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи та заперечення сторін.

Так, у процесі розгляду справи допитана судом як свідок, дочка позивача ОСОБА_5 вказала на те, що її мати ОСОБА_2 знала, що строк дії договорів оренди землі від 10.10.2012 року закінчується лише в 2017 року, проте її волевиявлення було спрямоване саме на укладення договорів оренди землі.

Інші допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також не надали показів, які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману під час укладення договорів оренди землі.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, установивши факт укладення договорів оренди земельних ділянок з додержанням вимог статті 30 Закону України Про оренду землі , частини третьої ст. 203 ЦК України і прав заявника, та недоведеності факту обману з боку відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_8

Судді: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

Згідно із оригіналом

Головуючий: В.П. Рибчинський