Постанова

від 07.10.2019 по справі 132/629/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 132/629/17

провадження № 61-31167 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Катрич Павло Степанович,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Прилуцьке ,

правонастуник відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю СХВ Вінницька промислова група ,

третя особа - Могилів-Подільська міська рада Вінницької області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Катрича Павла Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року в складі судді Павленка І. В. та на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року в складі колегії суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Зайцева А. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Прилуцьке та просила:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,3326 га, кадастровий номер 0521689000:02:001:0084, укладений 03 вересня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ Прилуцьке , та скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права №16943988, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 жовтня 2016 року № 31907301;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки 3,3326 га, кадастровий номер 0521689000:02:001:0085, укладений 03 вересня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ Прилуцьке , та скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права № 16944919, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 жовтня 2016 року № 31907967.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, які передала за договором оренди в користування відповідачеві на строк до 2017 року.

Однак, увівши її в оману, в 2016 році відповідач уклав із нею нові договори оренди цих же земельних ділянок на строк до 2026 року.

Оскільки пірні договори оренди землі укладені позивачем під впливом обману з боку відповідача, а тому на підставі статті 23 0 ЦК України мають бути визнані недійсними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела в установленому законом порядку факт укладення договорів під впливом обману, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2017 року представник позивача подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 04 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3326 га, кадастровий номер земельної ділянки 0521689000:02:001:0085 і площею 3,3326 га, кадастровий номер земельної ділянки 0521689000:02:001:0084, що розташовані на території Чернятинської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належать їй на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 267535 та № 267534.

10 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 і ТОВ Прилуцьке укладені договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 5 років, які зареєстровані у відділі Держкомзему у Калинівському районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено записи від 14 грудня 2017 року № 052168904006525 та № 052168904006522.

03 вересня 2016 року між указаними сторонами укладені договори оренди належних позивачеві земельних ділянок, строком до 31 грудня 2026 року, які зареєстровані відділом надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області 17 жовтня 2016 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала, що належні їй земельні ділянки використовуються орендарем за призначенням, орендна плата виплачується власниці своєчасно, з претензіями щодо неналежного розрахунку за оренду земельних ділянок ОСОБА_1 до ТОВ Прилуцьке не зверталась.

Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки пояснили, що ОСОБА_1 була обізнана, що строк дії попередніх договорів не закінчився, однак добровільно підписала нові договори оренди землі, при цьому їй було роз`яснено, що вона перезаключає договори оренди землі з підприємством.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення: природа правочину; права та обов`язки сторін; властивості і якості речі, які значно знижують її цінність; властивості і якості речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати в відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 57 ЦПК України в указаній редакції доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Із наданих позивачем належних і допустимих доказів суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, що оспорювані договори були підписані неї під влпивом обману, а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстнації, з яким погодився апеляційний суд, що договори оренди земельних ділянок укладені з дотриманням вимог законодавства, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Катрича Павла Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук