Ухвала

від 07.07.2017 по справі 495/4509/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/1042/17

Номер справи місцевого суду: 495/4509/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду матеріали за апеляцією прокурора на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2017 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеської області ОСОБА_6 про накладення арешту на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0175, площею 0,0165 га у кримінальному провадженні за № 12017160240001243 від 17.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищезазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог закону. Висновок суду про відмову у накладенні арешту не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, так як відсутність арешту на майно може перешкодити кримінальному провадженню, оскільки зазначене у клопотанні майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, а також з метою запобігання повторного відчуження, пошкодження його.

Учасники судового розгляду, згідно телефонограми апеляційного суду Одеської області від 30.06.2017 року, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора, однак в судове засідання не з`явилися. Згідно листів прокурора від 07.07.2017 року учасники апеляційного провадження про час і місце апеляційного розгляду повідомлені, прокурор просив розглянути апеляційну скаргу у його відсутності. Про це ж просив у листі і директор ПП «Корал».

Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскільки учасники судового розгляду, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги в судове засідання не з`явилися, надали письмові заяви про можливість розгляду апеляційної скарги у їх відсутності, а також з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги, передбачених ст. 422 КПК України, не пізніше 3 днів з дня її внесення, апеляційна скарга має бути розглянута у відсутності зазначених осіб, відповідно до вимог ст. 107 ч. 4 КПК України, без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ст. 170 ч.ч. 1-4 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку .

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України,у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 ч.ч. 1,2 п.5 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та спів розумність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянку,оскільки прокурор не довів правових підстав та необхідність застосування арешту та заборони користуватись і розпоряджатись вказаним майном.

Разом з тим, апеляційний суд дослідивши матеріали провадження, вважає, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання слідчого про арешт, оскільки прийшов до необґрунтованого висновку, відмовляючи в задоволенні клопотання про арешт вказаного майна.

Так, в обґрунтування клопотання про арешт майна слідчий зазначив, що у провадженні Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеської області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017160240001243 від 17.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.03.2015 року заборонено ОСОБА_7 і іншим особам за його дорученням чи іншими правочинами здійснення будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівлі бару з літньою площадкою або інших будівель чи споруд, у тому числі розміщення тимчасових споруд та благоустрою по вул. Лазурній у смт. Затока м. Білгород-Дністровський біля бази відпочинку «Корал» в Сонячному районі , на території між межею орендованої ПП`Корал» земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:019:0026 та межею вул. Лазурної.

Ухвалою цього ж суду від 07.10.2015 року заборонено: Затоківській селищній раді передавати будь-яким фізичним або юридичним особам вищезазначену земельну ділянку в оренду чи власність; заборонено державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:019:0175.

Однак в порушення судового рішення посадові особи Затоківської селищної ради уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ОСОБА_8 , а приватний нотаріус Білгород-Дністровського нотаріального округу ОСОБА_9 12.10.2015 року посвідчила та зареєструвала договір оренди цієї земельної ділянки. На даний час земельна ділянка перебуває у власності Затоківської селищної ради, а договір оренди її у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. Виїздами слідчо-оперативної групи Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області 16 та 17 травня 2017 року встановлено, що невідомі особи, не маючи жодних документів на право власності чи користування земельною ділянкою та документів на проведення будь-яких будівельних робіт, організували і проводять будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 5110300000:02:019:0175 за адресою АДРЕСА_1 . При цьому будівництво продовжувалось навіть під час дії ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.05.2017 року.

Таким чином, у клопотанні слідчого ставиться питання про арешт земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:019:0175, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , з тих підстав, що 17.05.2017 року в ЄРДР за за № 12017160240001243 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, які проводять самовільне будівництво на цій ділянці, судового рішення, а саме, ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2015 року про заборону будівництва.

Крім того, в клопотанні зазначено, що зібрані матеріали досудового розслідування вказують на те, що майно земельна ділянка може мати доказове значення по вказаному кримінальному провадженню, оскільки постановою слідчого від 02.06.2017 року визнано речовим доказом.

До клопотання слідчий додав копію витягу з ЄРДР, заяву гр. ОСОБА_10 , протокол огляду місця події з додатками, ухвал Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 31.03.2015 року, від 29.08.2016 року, постанови про визнання земельної ділянки речовим доказом, витяг із державного реєстру речових прав.

З урахуванням того, що судовими рішеннями Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 19.03.2015 року, яке долучене до апеляційної скарги прокурора, а також від 31.03.2015 року, від 29.08.2016 року, які долучені до клопотання слідчого, в інтересах держави застосовано заборону користування і розпорядження земельною ділянкою.

Однак, згідно заяви ОСОБА_10 від 16.05.2017 року та протоколу огляду місця події в цей день, невідомими особами, всупереч вимогам закону та зазначених судових рішень, організовано та фактично проводиться будівництво на земельній ділянці, яка, згідно постанови слідчого,є речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженню, оскільки безпосередньо є предметом кримінального правопорушення.

Таким чином,під час апеляційного розгляду встановлено, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, зазначено майно у клопотанні відповідає критеріям ст. 98 цього Кодексу, так як на ньому збереглися сліди, які можуть бути використані як доказ під час кримінального провадження.

Також апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 170 КПК України, накладення арешту на майно необхідно для запобіганням ризикам, зокрема, повторної передачі земельної ділянки у володіння, користування, веденню незаконного будівництва.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що органами досудового розслідування надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, що майно може бути речовим доказом кримінального правопорушення, а також про наявність правових підстав для арешту майна, передбачених ст. 170 ч.ч.1-4 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя не прийняв до уваги, що у клопотанні ставиться питання про арешт майна за кримінальним провадженням, за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України, за невиконання конкретного судового рішення від 19.03.2015 року щодо заборони будівництва на земельній ділянці.

Однак, в ухвалі наведений аналіз інших судових рішень щодо зазначеної земельної ділянки, які не були предметом дослідження під час судового розгляду клопотання, копії яких не містяться в матеріалах судового провадження, та відомості про невиконання яких не внесені до ЄРДР.

За таких обставин, дослідивши всі зазначені у клопотанні судові рішення щодо заборони будівництва на зазначеній земельній ділянці, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, так як її доводи знайшли підтвердження, на майно, яке є предметом інкримінованого кримінального правопорушення беззаперечно має бути накладений арешт, оскільки, згідно положень ст. ст. 2 533 КПК України, судові рішення, які набрали законної сили є обов`язковими та підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до вимог ст. 407 ч. 3 КПК України, ухвала слідчого судді має бути скасована в зв`язку з недотриманням вимог кримінального процесуального закону, та постановлена нова ухвала, якою клопотання слідчого про арешт майна має бути задоволено з наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,419,422КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_11 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017160240001243 від 17.05.2017 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР внесеного до ЄРДР за № 12017160240001243 від 17.05.2017 року задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0175, площею 0,0165 га., яка перебуває у комунальній власності Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровський Одеської області, заборонити користуватись та розпоряджатись нею.

Ухвала апеляційного суду Одеської області є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3