Постанова

від 23.06.2017 по справі 802/1469/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 червня 2017 р. Справа № 802/1469/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в місті Вінниця адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПАТ "Продовольча компанія "Поділля", ТОВ "Качківське"

про визнання протиправним та скасування розпорядження та визнання нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПАТ "Продовольча компанія "Поділля", ОСОБА_5, ТОВ "Качківське", в позовній заяві позивачі просять:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації від 02 березня 2005 року №34 та від 12 листопада 2007 року №517 „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам - членам реформованого КСП „Русавське", в частині передачі у власність та видачі державних актів на права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_4; НОМЕР_5

- визнати не чинними державні акти на права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_6; НОМЕР_7, які видані на підставі розпоряджень Ямпільської районної державної адміністрації від 02 березня 2005 р. №34 від 12 листопада 2007 р. №517 „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам - членам реформованого КСП "Русавське".

02 березня 2005 року та 12 листопада 2007 року Ямпільською районною РДА були видані розпорядження за №34 та №517 „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам - членам реформованого КСП "Русавське".

Вважать, що вищенаведені розпорядження районної державної адміністрації, в частині передачі у власність та видачі державних актів на права власності на земельні ділянки із кадастровими НОМЕР_8; НОМЕР_7 є протиправними та незаконними і такими, що порушують законні права та інтереси позивачів так як відбувся, перетин ділянок позивачів із ділянками третіх осіб, а тому, ця обставина, і стала підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивачів у судове засідання не з'явився, проте, через відділ прийому суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Треті особи в судове засідання не з'явились, уповноважених представників до суду не направили, хоча судом було здійснено усіх необхідних заходів для належного повідомлення третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

30 серпня 2000 року 12 сесією 23 скликання Русавської сільської ради Ямпільського району Вінницької області було прийнято рішення про надання ОСОБА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельних часток (паїв). 20 жовтня 2000 року 16 сесією 23 скликання Русавської сільської ради Ямпільського району Вінницької області було прийнято рішення про затвердження технічної документації та видачу даним громадянам державних актів на право власності на землю.

11 березня 2001 року на підставі даного рішення органу місцевого самоврядування вищенаведені громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали відповідні державні акти на право власності на землю серії НОМЕР_9, серії НОМЕР_10 відповідно, які були в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_11 НОМЕР_12.

В подальшому, ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом та заповітом, став власником земельних ділянок, що раніше належали на праві приватної власності його матері - ОСОБА_8 та тітці ОСОБА_7. Дані обставини підтверджуються рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2009 року в цивільній справі №2-991/2009 року та заповітом від 01 вересня 2004 року зареєстрованого у виконавчому комітеті Русавської сільської ради Ямпільського району за №155 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_13

05 квітня 2016 року позивачі звернулись до відділу Держгеокадастру у Ямпільському районі Вінницької області з метою проведення державної реєстрації свого права власності на зазначені земельні ділянки. Проте, результатом даного звернення стало рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв'язку із тим, що було виявлено невідповідність електронного документу установленим вимогам, а саме, наявний перетин із земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_4; НОМЕР_14.

За результатом звернення, вищенаведених громадян, були прийняті рішення №РВ-0500099502016 (а. с. 153), №РВ-0500099462016 (а. с. 156) , №0500099452016 (а. с. 159) від 05 квітня 2016 року, якими було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

В рішенні №РВ-0500099502016 (а. с. 153) зазначено, що державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру в Ямпільському районі Вінницької області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 05.04.2016 року (реєстраційний №ЗВ-0504318462016) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття рішення стали знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини та невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме:

1) перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_7; площа співпадає на 1,0019%;

2) перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_15; площа співпадає на 5,7156%;

В рішенні №РВ-0500099462016 (а. с. 159) зазначено, що державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру в Ямпільському районі Вінницької області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 05.04.2016 року (реєстраційний №ЗВ-0504318222016) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття рішення стали знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини та невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме:

1) перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_16; площа співпадає на 20,8094%;

В рішенні №РВ-0500099452016 (а. с. 159) зазначено, що державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру в Ямпільському районі Вінницької області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 05.04.2016 року (реєстраційний №ЗВ-0504317902016) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття рішення стали знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини та невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме:

1) перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_15; площа співпадає на 9,2645%;

2) перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_17; площа співпадає на 14,8%;

До кожного із вказаних рішень рекомендовано виконавцю робіт виправити помилки.

Земельні ділянки за вищенаведеними кадастровими номерами перебувають у власності громадян на підставі державних актів про право власності на землю, що були видані на підставі розпоряджень Ямпільської РДА від 02 березня 2005 р. №34 та від 12 листопада 2007 року №517 „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам - членам реформованого КСП "Русавське"

Таким чином, позивачі вважають, що вищенаведені розпорядження місцевої державної адміністрації, в частині, що стосується передачі у власність та видачі державних актів на права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_17; НОМЕР_18; НОМЕР_15; НОМЕР_19 порушують законні права позивачів, оскільки, останні з об'єктивних причин позбавленні можливості зареєструвати своє право власності на належні їм об'єкти нерухомого майна, а саме, встановлено невідповідність електронного документа установленим вимогам та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно ч.1 та 6 ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до ч.6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: невідповідність поданих документів вимогам законодавства, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до пункту 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати, зокрема, вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами, а державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.

Приписами ст. 195 Земельного кодексу України встановлено, що основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 3, 4 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Аналогічні норми закріплені і п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі Порядок), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування Із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Пунктом 110 Порядку визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації);

3) електронний документ.

Пунктом 111 Порядку державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Крім того, з розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації від 12 листопада 2007 року вбачається, що відділ земельних ресурсів у Ямпільському районі лише здійснював контроль за видачею в установленому порядку державних актів на право власності на земельні ділянки.

Порядок виділення земельних часток (паїв) здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" ( редакція від 05 червня 2003 року - чинна на момент видачі державних актів) сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

- уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

- укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

- сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

В свою чергу організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації " від 09.04.1999 р. № 586-XIV.

Відповідно до п.7 частини 1 статті 13 даного Закону до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 цього Закону до повноважень в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Положеннями частини 1 статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

У відповідності до пункту 12 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

При цьому, згідно змісту статей 154, 155 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Зміст статті 116 ЗК України зазначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На час винесення Ямпільською РДА розпоряджень №34 від 02 березня 2005 року та №517 від 12 листопада 2007 року про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності стосовно земельних ділянок із вище перерахованими кадастровими номерами, існувало рішення 16 сесії 23 скликання Русавської сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 20 жовтня 2000 року, яким земельні ділянки (паї) також було передано у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_8 (а.с.145а-145б т.1) та затверджено технічну документацію.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню в частині, що стосується визнання протиправним та скасування розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації від 12 листопада 2007 року №517 „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам - членам реформованого КСП "Русавське" с.Русава, а саме, що стосується затвердження технічної документації на земельні ділянки із кадастровими номерами: НОМЕР_8; НОМЕР_7. (а.с. 8-9, т.2).

Щодо вимоги позивачів визнання не чинними державних актів на право власності на земельні ділянки, суд зазначає.

Порядок припинення прав на землю регулюється главою 22 Земельного Кодексу України. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

конфіскація за рішенням суду;

невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Зазначений перелік є вичерпним.

Згідно зі ст.152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а тому у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, не чинними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання не чинними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вимога позивачів щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації від 02 березня 2005 року №34 "Про передачу у власність земельних часток (паїв) із земель колективної власності членам реформованого колективного сільськогосподарського підприємства "Русавське" с. Русава" не підлягає задоволенню, так як визнання не чинними державних актів на право власності на земельну ділянку без установлення незаконності рішення відповідного органу, на підставі якого він виданий, не є належним та окремим способом захисту порушених прав, та позивачі не довели суду про незаконність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.

Також суд вважає, що такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК не передбачено. А тому, лише твердження позивачів, про те, що виготовлена технічна документація, відповідно до якої, конфігурація земельної ділянки не збігається з конфігурацією межуючих ділянок, тобто перетин земельних ділянок, що належать позивачам із земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_4; НОМЕР_14 не являється тією вагомою підставою для визнання судом незаконності державних актів на право власності (користування) на земельні ділянки, які видано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПАТ "Продовольча компанія "Поділля", ТОВ "Качківське". А тому, вимога про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видані оспорювані державні акти.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, що встановлено ч.1 ст. 86 КАС України.

Оскільки в даному випадку задоволено лише одну позовну вимогу, то з урахуванням вимог ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати в частині розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області від 12 листопада 2007 року №517 „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам - членам реформованого КСП "Русавське" с. Русава", а саме, щодо затвердження технічної документації по земельним ділянкам із кадастровими номерами, а саме: НОМЕР_4; НОМЕР_14.

Стягнути з Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області (код ЄДРПОУ 04051164), за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, в користь ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 551,20 гривень (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп. ).

Стягнути з Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області (код ЄДРПОУ 04051164), за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, в користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_3, АДРЕСА_2) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 551, 20 гривень (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.) .

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар