Постанова

від 05.11.2009 по справі 2/474-пд-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2009 р. № 2/474-пд-08

Вищий господарський с уд України у складі колегії с уддів

Г.Кравчука - головуючого,

Т.Гоголь,

В.Швеця

розглянувши у відкритому представників сторін:

позивача

відповідачів

третьої особи

матеріали касаційної скар ги судовому засіданні за уч астю

ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР _1 виданий 22.06.06

не з'явились, повідомлені на лежним чином

не з'явились, повідомлені на лежним чином

Приватного підприємця ОС ОБА_1

на постанову Запорізького апеляційн ого господарського суду від 17.06.2009 року

у справі № 2/474-пд-08

господарського суду Херс онської області

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до

третя особа

про 1.Управління комунальної власності Херсонської міськ ої ради

2.Херсонської міської ради

Товариство з обмеженою від повідальністю "Анкер Плюс"

визнання договору оренди н едійсним та стягнення 44666,26 грн .

Приватний п ідприємець ОСОБА_1 зверну вся до господарського суду Х ерсонської області з позовом до Управління комунальної в ласності Херсонської місько ї ради про визнання недійсни м договору оренди комунально го майна міської територіаль ної громади № 1434 від 20.05.2008 року та стягнення витрат понесених позивачем у розмірі (з урахув анням уточнених позовних вим ог) 97823,04 грн. Позовні вимоги вмот ивовані тим, що відповідач не мав правових підстав на укла дення договору оренди, оскіл ьки він не є власником спірно го приміщення. З цих підстав п озивач стверджує, що укладен ий між сторонами договір № 1434 в ід 20.05.2008 року є фіктивним правоч ином, а тому відповідно до ст атті 234 Цивільного кодексу Укр аїни він повинен бути визнан ий судом недійсним.

Господарський суд Х ерсонської області рішенням від 10.04.2009 року (суддя Скобєлкін С.В.) у задоволенні позовних в имог відмовив. Рішення суду в мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б підтв ерджували, що на момент вчине ння спірного правочину сторо нами не було дотримано загал ьних вимог, дотримання яких є необхідним для чинності пра вочину. Крім того, позивачем н е доведено обставин на яких ґ рунтувались вимоги про визна ння спірного договору недійс ним, що передбачені статтями 203, 215, 234 Цивільного кодексу Укра їни. Позивач також не довів н аявність у нього збитків.

Постановою Запорізь кого апеляційного господарс ького суду від 17.06.2009 року (судді : Л.П.Кагітіна, В.М.Хуторной, О.М. Яценко) рішення господарсько го суду Херсонської області від 10.04.2009 року залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з пр ийнятою у справі постановою, до Вищого господарського су ду України з касаційною скар гою звернувся Приватний підп риємець ОСОБА_1, який прос ить постанову Запорізького а пеляційного господарського суду від 17.06.2009 року скасувати, п рийняти нове рішення, яким по зовні вимоги задовольнити. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що постанову прийн ято з порушенням норм матері ального та процесуального пр ава, а саме: статті 230 Цивільног о кодексу України, статей 38, 104 Г осподарського процесуально го кодексу України.

Управління комуналь ної власності Херсонської мі ської ради надало відзив на к асаційну скаргу, в якому прос ить постанову Запорізького а пеляційного господарського суду від 17.06.2009 року залишити бе з змін, як законну та обґрунто вану з підстав, зазначених у п останові.

Заслухавши доповідь судд і Гоголь Т.Г., пояснення позива ча, перевіривши наявні матер іали справи на предмет прави льності застосування норм ма теріального та процесуально го права судами попередніх і нстанцій, Вищий госпо дарськ ий суд України вважає, що каса ційна скарга не підлягає зад оволенню з таких підстав.

В процесі розгляду справи господарськими судами попер едніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріал ами справи, що 20.05.2009 року між Упр авлінням комунальної власно сті Херсонської міської ради (орендодавцем) та фізичною ос обою-підприємцем ОСОБА_1 ( орендарем) було укладено дог овір №1434 оренди комунального майна міської територіально ї громади. За умовами договор у орендодавець передає, а оре ндар приймає у строкове плат не користування окремо розт ашовану будівлю по АДРЕСА_1 , загальною площею 125,3 кв.м., що знаходяться на балансі упра вління житлового господарст ва. Приміщення передаються в оренду для розміщення молод іжного спортивно-оздоровчог о комплексу згідно з протоко лом конкурсної комісії на пр аво оренди комунального майн а, що належить Херсонській мі ській територіальній громад і від 03.04.2008 року № 15. Сторонами в изначено, що договір діє з 20.05.2008 року по 18.05.2011 року (пункт 11.1 догов ору). Господарськими судами п опередніх інстанцій встанов лено, що спірний договір діяв , і сторони виконували взяті н а себе зобов' язання за цим д оговором. На виконання умов д оговору оренди комунального майна, згідно з актом прийнят тя-передачі нежилого приміще ння, позивач передав, а відпов ідач прийняв в оренду нежиле приміщення, розташоване на 1 п оверсі у АДРЕСА_1 Позивач у серпні 2008 року здійснив кап італьний ремонт орендованих приміщень. На підставі поста нови господарського суду Хер сонської області від 19.08.2008 року по справі № 7/382-АП Фонд комунал ьного майна м.Херсона було зо бов' язано окреме нежиле при міщення площею 125,3 кв.м. за адре сою АДРЕСА_1 включити до п ереліку об'єктів, що підлягаю ть приватизації шляхом викуп у на користь позивача у справ і.

Приватний підприємець ОС ОБА_1 звернувся до господар ського суду з позовом, в якому просив визнати договір орен ди комунального майна від 20.05.20 09 року недійсним, посилаючись на те, що на час укладення уго ди Комсомольським районним с удом міста Херсон відносно о рендного майна, яким є будівл я загальною площею 125,3 кв. метрі в, було ухвалене рішення від 22 .02.2008 року у справі № 2-1658/08, та визна но право власності на спірне приміщення за ОСОБА_2, яки й, в свою чергу, здійснив відчу ження нерухомості іншій юрид ичній особі- Товариству з обм еженою відповідальністю "Анк ер Плюс". З цих підстав позивач вважав, що вказані факти свід чать про те, що договір оренди має характер фіктивного пра вочину, а тому повинен бути ви знаний недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цив ільного кодексу України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені части нами першою - третьою, п'ятою т а шостою статті 203 Цивільно го кодексу України. Якщо н едійсність правочину прямо н е встановлена законом, але од на із сторін або інша заінтер есована особа заперечує його дійсність на підставах, вста новлених законом, такий прав очин може бути визнаний судо м недійсним (оспорюваний пра вочин). З зазначеними нормами кореспондується і частина 1 с татті 207 Господарського коде ксу України, за приписами яко ї судом може бути визнано нед ійсним повністю або частково господарське зобов'язання, щ о не відповідає вимогам зако ну, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або ук ладено учасниками господарс ьких відносин з порушенням х оча б одним з них господарськ ої компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Як вказано у пункті 2 пост анови Пленуму Верховного Суд у України від 28 квітня 1978 року № 3, зі змінами, внесеними пос тановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року №15 "Про с удову практику в справах про визнання угод недійсними" уг ода може бути визнана недійс ною лише з підстав і з наслідк ами, передбаченими законом. Т ому в кожній справі про визна ння угоди недійсною суд пови нен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'яз ує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 234 Цив ільного кодексу України фікт ивним є правочин, який вчинен о без наміру створення право вих наслідків, які обумовлюв алися цим правочином. При фік тивному правочині у сторін п равочину відсутній намір ств орити ті правові наслідки, як і задекларовані у правочині. Тобто волевиявлення учасник ів правочину не відповідає ї х дійсній волі. Ознаками фікт ивності договору є: наявніст ь зовнішньої форми правочину , що фіксує удавані наміри сто рін; відсутність у сторін дій сного наміру створити наслід ки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто має місце ли ше імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин , відсутня головна ознака пра вочину - спрямованість на вст ановлення, припинення або ін шу видозміну цивільних право відносин. Фіктивний правочи н є нікчемним, оскільки особи , що вчиняють його, не мають на увазі і не бажають настання п равових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійс нення правочину такого типу. Фіктивний правочин визнаєть ся судом недійсним, оскільки сторони ніяких дій щодо здій снення фіктивного правочину не вчиняли.

Статтею 216 Цивільного кодек су України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов' яза на повернути другій стороні у натурі все, що вона одерж ала на виконання цього пра вочину, а в разі неможливо сті такого повернення, зокр ема тоді, коли одержане поляг ає у користуванні майном, ви конаній роботі, наданій посл узі, - відшкодувати вартість т ого, що одержано, за цінами, як і існують на момент відшкоду вання. Якщо у зв'язку із вчине нням недійсного правочину др угій стороні або третій особ і завдано збитків та моральн ої шкоди, вони підлягають від шкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачен і частинами першою та другою цієї статті, застосовуються , якщо законом не встановлені особливі умови їх застосува ння або особливі правові нас лідки окремих видів недійсн их правочинів. Фактичне кори стування майном на підставі договору оренди (найму), унемо жливлює, в разі його недійсно сті, проведення між сторонам и реституції, позаяк викорис тання майна - “річ” безпово ротна, і відновити сторони в п ервісне положення практично неможливо. Тому такий догові р повинен визнаватися недійс ним і припинятися на майбутн є. Оскільки за договором орен ди неможливо повернути вже з дійснене користування оренд ованим майном, будь-які підст ави і для повернення сплачен их коштів з орендної плати ві дсутні.

Оскільки, в процесі розгля ду справи попередніми судови ми інстанціями було встановл ено, що спірний договір оренд и від 20.05.2009 року укладався з дот риманням вимог законодавств а, які регулюють спірні право відносини, позивачем не дове дено належними доказами, що у сторін при укладенні спірно го договору не було наміру до наслідків, яки зумовлювалис я у цьому правочині, договір д іяв і сторони виконували взя ті на себе зобов' язання за ц им договором, колегія суддів погоджується з висновком го сподарських судів попередні х інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсн им договору оренди від 20.05.2009 ро ку та задоволення позовних в имог.

Не приймаються до уваги дов оди позивача, викладені в кас аційній скарзі, щодо відчуже ння відповідачем спірного об 'єкту по АДРЕСА_1 іншій осо бі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Анкер Плю с". Ці доводи скаржника, були р озглянуті в ході розгляду сп рави господарським судом, як ий встановив, що фактично, у в ідповідності до витягу із пр отоколу установчих зборів з асновників Товариства з обме женою відповідальністю "Анк ер Плюс" від 26.06.2008 року останньо му було передано майно від ОСОБА_2 -власника іншого об' єкту, що знаходиться по АДР ЕСА_1. Саме згідно цього прот околу виконавчим комітетом Херсонської міської ради бу ло прийнято рішення № 418 від 19.08.2 008 року про видачу свідоцтва про право власності на нежит лову будівлю літ."Д" по АДРЕС А_1. Виходячи з наведеного су д дійшов висновку про те, що ан і судове рішення, ані рішення виконкому до позовних вимог приватного підприємця ОСО БА_1 та об'єкту отриманого ни м в оренду нерухомого майна в ідношення не мають.

За таких обставин, неспромо жними є доводи скаржника, вик ладені в касаційній скарзі, о скільки вони зводяться до пе реоцінки доказів у справі. Пр авова оцінка обставин та дос товірності доказів є виключн ою прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Ві дповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуаль ного кодексу України касацій на інстанція, виходить з обст авин, встановлених у даній сп раві судом апеляційної інста нції. Згідно з приписами част ини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не від носиться повторна оцінка док азів та встановлення обстави н, відхилених господарським судом при розгляді спору.

З огляду на викладене, Вищ ий господарський суд України вважає, що фактичні обставин и справи встановлено господа рськими судами попередніх ін станцій на основі повного і о б'єктивного дослідження пода них доказів, висновки відпов ідають цим обставинам і їм на дана правильна юридична оцін ка з правильним застосування м норм матеріального і проце суального права, тому у касац ійної інстанції відсутні під стави для скасування прийнят их у справі рішень.

З огляду на зазначене, керую чись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Госпо дарського процесуального ко дексу України, Вищий господа рський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Запорі зького апеляційного господа рського суду від 17.06.2009 року у сп раві № 2/474-пд-08 залишити бе з змін, а касаційну скаргу При ватного підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К равчук

Судді Т .Гоголь

В.Швець