Постанова

від 04.07.2017 по справі 917/269/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 917/269/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 681 від 06 листопада 2014 року,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №1 від 14 листопада 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1535 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року у справі №917/269/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця", с.Маячка, Новосанжарський район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс", м. Полтава

про стягнення 220000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року у справі №917/269/17 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" штраф у розмірі 220000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3300,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року у справі №917/269/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що при прийнятті вантажу у пункті розвантаження не було встановлено недостачі, псування та іншого пошкодження вантажу.

Зазначає, що матеріали службового розслідування служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фактичне перевезення вантажу здійснювалось не відповідачем, а працівником ТОВ АС Транс-Груп на підставі договору перевезення, укладеного з ТОВ "ДВ Транс". Крім того, на час здійснення перевезення ОСОБА_3 не був директором ТОВ "ДВ Транс", а отже, посилання позивача на встановлення факту крадіжки та визнання порушення умов договору директором ТОВ "ДВ Транс" є безпідставними.

Вказує на те, що позивачем не доведено, що спірне перевезення сої нестандартної здійснювалося за договором про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/23-06-2016 від 23.06.2016р., оскільки згідно з додатком № 2 до вказаного договору сторонами погоджено перевезення пшениці, тоді як перевезення сої, кукурудзи та соняшника передбачено умовами іншого договору про надання послуг по перевезенню вантажів за № 1/30-08-2016 від 30.08.2016р.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5853 від 06.06.2017р.) позивач, заперечуючи проти доводів апелянта, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року у справі №917/269/17 законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що матеріалами службового розслідування служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" підтверджується факт спроби крадіжки сої та порушення цілісності елементів причепу, а тому вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 220000,00 грн. Також вказує на те, що відповідач має нести відповідальність за дії/бездіяльність залучених до виконання перевезення третіх осіб.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 травня 2017 року прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд справи призначено на 06 червня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року відкладено розгляд справи на 04 липня 2017 року.

30.06.2017р. від ТОВ "ДВ Транс" на виконання вимог ухвали надійшли письмові пояснення (вх. №6888 від 30.06.2017р.), у яких відповідач зазначає, що між ТОВ "Агрофірма "Аршиця" та ТОВ "ДВ Транс" укладені наступні договори: про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/23-06-2016 від 23.06.2016р. (щодо перевезення пшениці) та про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/30-08-2016 від 30.08.2016р. (щодо перевезення сої, кукурудзи та соняшника).

Зазначає, що товарно-транспортна накладна № 0430-000496 від 18.09.2016р. містить відомості щодо експедитора - ТОВ "ДВ Транс", підпис водія перевізника - ТОВ АС Транс-Груп та його печатку.

Також посилається на те, що відповідно до пояснень водія ОСОБА_4 під час перевезення вантажу дії щодо крадіжки сої та пошкодження елементів причепу він не вчиняв, а також не надавав жодних письмових пояснень працівникам служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця".

Від представника ТОВ "Агрофірма "Аршиця" також на виконання вимог ухвали до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення у справі (вх. № 6990 від 04.07.2017р.), у яких позивач вказує на те, що предметом перевезення за договором № 1/23-06-2016 від 23.06.2016р. є вантаж, а тому вважає перевезення сої нестандартної на підставі вказаного договору правомірним та підтвердженим відповідними документами. Зазначає, що сторонами на свій розсуд визначено та погоджено відповідальність відповідача у випадку доведеної матеріалами перевірки та результатами службового розслідування служби безпеки позивача факту крадіжки чи спроби крадіжки.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03 липня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року у справі №917/269/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" в повному обсязі.

Представник позивача, заперечуючи проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5853 від 06.06.2017р.), просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - ТОВ "Агрофірма "Аршиця", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому, керуючись приписами ст.ст. 546, 610, 611, 627, 628 Цивільного кодексу України та ст. ст. 179, 222, 230, 231, 315 Господарського кодексу України, пунктами 5.6, 5.10 договору про надання послуг по перевезенню вантажів №1/23-06-2016 від 23.06.2016р., посилаючись на встановлення матеріалами перевірки службою безпеки позивача під час перевезення вантажу факту спроби крадіжки вантажу та порушення цілісності елементів причепу, просив стягнути з ТОВ "ДВ Транс" штраф у розмірі 220000,00 грн.

Як убачається із матеріалів справи, 23 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" (виконавець) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/23-06-2016 (далі - договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною форма № 1-ТН або іншої форми, яка містить всі обов'язкові реквізити визначені законодавством для ТТП - далі перевізний документ) з місця відправлення до пункту призначення по маршруту, вказаному замовником, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувач), а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу (п. 1.1 договору) (а.с 7-9).

Відповідно до пункту 1.4 виконавець має право залучати до надання послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за будь-які дії та/або бездіяльність (включаючи, але не обмежуючись, порушення вимог чинного податкового законодавства), залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні; витрати виконавця на оплату послуг третіх осіб не включаються у вартість наданих замовнику виконавцем послуг.

Виконавець зобов'язується виконати обумовлені договором перевезення власною автомобільною технікою чи технікою третіх осіб. В будь-якому випадку техніка, якою надаються послуги, має бути технічно справною. Найменування, державний номер та вантажепід'ємність техніки зазначаються в додатку №1 до договору. Термін надання послуг з 23.06.2016р. по 31.12.2016р. (п.1.6 договору).

Відповідно до пункту 1.5 договору вартість послуг за цим договором, визначена в додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору виконавець забезпечує перевезення вантажів, передбачені цим договором, із використанням власної та/або орендованої техніки, та/або техніки, яка залучена виконавцем відповідно до пункту 1.4 договору, керування та обслуговування якої здійснюється працівниками виконавця та/або працівниками власника техніки та/або безпосередньо власниками техніки.

Прийом-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, що надається виконавцем замовнику щодекадно (з 11 по 13, з 21 по 23 та з 1 по 3 число наступного місяця) та в день закінчення надання послуг.

Згідно пункту 2.7 договору зупинка за фізіологічними потребами водія виконавця дозволяється на термін не більше 10 хвилин, при цьому, автомобіль не повинен з'їжджати з автомобільної або польової дороги або відхилятись від маршруту руху.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором встановлюється згідно Додатку № 2 до даного договору та сплачується у строк, передбачений п. 3.4 договору. Вартість відстаней перевезення встановлюється в Додатку № 2 договору, у випадку відсутності або невідповідності встановленої відстані в Додатку №2 до даного договору, обраховується фактично пройдена відстань відповідно до даних GPS трекера, встановленого замовником.

Щодекадно з 11 по 13, з 21 по 23 та з 1 по 3 числа наступного місяця, підписуються акти прийому-передачі наданих послуг. Кінцевий акт приймання надання послуг сторони підписують протягом 5 робочих днів з моменту їх надання та умови повернення виконавцем замовнику GPS трекерів та електронних карток ідентифікації ( п.3.2 ).

Вартість послуг за договором встановлюється згідно з додатком до договору та сплачується Замовником протягом 10-ти робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг та надання виконавцем замовнику відповідних рахунків - фактур (п.3.4).

Розділом 5 Договору визначено відповідальність сторін.

Відповідно до пункту 5.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, заподіяні таким невиконанням.

Згідно пункту 5.6 договору у випадку встановленої та доведеної матеріалами перевірки служби безпеки замовника спроби крадіжки вантажу, а також самого факту крадіжки, встановленого результатами службового розслідування служби безпеки замовника, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 200000,00 грн. за кожний такий випадок, а також повністю відшкодувати збитки, завдані замовнику внаслідок таких виявлених фактів (включаючи упущену вигоду) протягом 5 банківських днів з моменту встановлення факту крадіжки чи спроби крадіжки.

Згідно пункту 5.10 договору за порушення інших умов договору: зупинку під час перевезення вантажу що не є вимушеною, тобто відсутність документального підтвердження необхідності зупинки або не виявлення підстав для такої зупинки при перевірці представниками служби безпеки замовника, порушення цілісності пломб, якими опломбовано тент (вантаж) або елементи кузову автомобіля чи причепу виконавця, виконавець сплачу замовнику штраф у розмірі 20000,00 грн. за кожен вид та випадок такого порушення.

Пунктом 5.12 договору, сторони домовилися, що всі штрафні санкції та збитки, передбачені договором мають бути сплачені виконавцем на протязі 5-ти банківських днів з дати направлення замовником відповідної вимоги/претензії та/або рахунку-фактури, яка надсилається замовником рекомендованим листом та/або на електронну адресу виконавця. У разі несплати виконавцем штрафних санкцій у вказані строки, замовник має право вживати оперативно-господарську санкцію у вигляді односторонньої відмови від оплати за надані послуги до сплати виконавцем таких санкції.

У додатку № 1 до договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/23-06-2016 від 23.06.2016р. сторонами визначено реєстр автомобілів, які виконавець надає замовнику для надання послуг по перевезенню вантажів (а.с. 9,зворотна частина).

Згідно додатку № 2 до договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/23-06-2016 від 23.06.2016р. сторонами узгоджено вартість перевезення пшениці (а.с. 10).

Також, 01.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АС Транс-Груп" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" (замовник) укладено договір № 4/16-ЗП про надання послуг по перевезенню вантажів (далі - договір № 4/16-ЗП), відповідно до якого перевізник зобов'язується перевозити власним та/або залученим у третіх осіб автотранспортом вантажі, зо належать замовнику та/або третім особам, від пунктів завантаження до пунктів призначення та видавати їх уповноваженим на одержання вантажів особам, а замовник зобов'язується оплачувати встановлену цим договором плату за надані послуги (пункт 1.1 договору № 4/16-ЗП) (а.с. 77).

Відповідно до пункту 2.1 замовник не пізніше, ніж за 1 день до дати здійснення заявленого перевезення надає перевізнику заявку.

17.09.2016р. від ТОВ "ДВ Транс" до ТОВ "АС Транс-Груп" надійшла заявка на організацію перевезення № 0011658, яка містить відомості щодо вантажу - соя нестандартна врожаю 2016 року, маршруту - Полтавсько область, с. Старі Санжари - Полтавська область, м. Карлівка, вул. Заводська, 1а, відправника вантажу - ТОВ "Агрофірма "Аршиця" (а.с. 78).

18.09.2016р. автомобілем Камаз 65115 реєстраційний номер НОМЕР_1, реєстр. номер причепа № НОМЕР_2 здійснено перевезення вантажу з пункту навантаження (Полтавська область, с. Старі Санжари) до пункту розвантаження (Полтавська область, м. Карлівка, вул. Заводська, 1а), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 0430-000496.

11.10.2016р. позивач звернувся до ТОВ "ДВ Транс" з претензією № 1942, в якій, посилаючись на те, що службою безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" встановлено, що під час перевезення вантажу відбувся факт спроби крадіжки сої та порушення цілісності елементів причепу, просив сплатити штраф у розмірі 220000,00 грн. протягом п'яти банківських днів з дати направлення даної претензії, надати відповідь на дану претензію протягом встановленого строку та не допускати надалі порушення умов договору (а.с. 27-28).

Вказана претензія залишена без задоволення відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст. 11, 526, 527, 599, 626, 627, 909, 920 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що матеріалами перевірки Служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" підтверджено факт спроби крадіжки вантажу та порушення цілісності елементів причепу, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що укладення договору транспортного експедирування визначено статтею 929 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 Цивільного кодексу України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні також визначені Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність", відповідно до ст. 1 цього Закону транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор є суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень.

Разом з тим, згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування" та визначив, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Предметом договору перевезення є переміщення/перевезення вантажу, а договору на транспортно-експедиторське обслуговування є надання супутніх послуг, пов'язаних з таким переміщенням/перевезенням вантажу.

За висновком колегії суддів, враховуючи предмет спірного договору, укладений між сторонами договір № 1/23-06-2016 від 23 червня 2016 року є рамковим договором транспортного експедирування, укладеним з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови надання послуг перевезення та експедирування вантажів, а правовідносини, що виникли між сторонами є змішаними відносинами - за договором на перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них (ч. 1 ст. 3 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність ).

Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України перевезення вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 ГК України).

Відносини, пов'язані з перевезенням багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містять положення ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовим договором.

Відповідно до пункту 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Як вже було зазначено у цій постанові, 23 червня 2016 року між ТОВ "Агрофірма "Аршиця" (замовник) та ТОВ "ДВ Транс" (виконавець) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/23-06-2016, відповідно до пункту 1.4 якого виконавець має право залучати до надання послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за будь-які дії та/або бездіяльність, залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні; витрати виконавця на оплату послуг третіх осіб не включаються у вартість наданих замовнику виконавцем послуг.

Згідно пункту 2.1 договору виконавець забезпечує перевезення вантажів, передбачені цим договором, із використанням власної та/або орендованої техніки, та/або техніки, яка залучена виконавцем відповідно до пункту 1.4 договору, керування та обслуговування якої здійснюється працівниками виконавця та/або працівниками власника техніки та/або безпосередньо власниками техніки.

17.09.2016р. ТОВ "ДВ Транс" звернулось до ТОВ "АС Транс-Груп" із заявкою на організацію перевезення № 0011658 вантажу сої нестандартної врожаю 2016 року, за маршрутом: Полтавська область, с. Старі Санжари - Полтавська область, м. Карлівка, вул. Заводська, 1а; відправником вантажу зазначено ТОВ "Агрофірма "Аршиця" (а.с. 78).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2016р. автомобілем Камаз 65115, реєстраційний номер НОМЕР_1, реєстр. номер причепа № НОМЕР_2 здійснено перевезення вантажу з пункту навантаження (Полтавська область, с. Старі Санжари) до пункту розвантаження (Полтавська область, м. Карлівка, вул. Заводська, 1а), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 0430-000496.

Відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної перевізник - ТОВ "ДВ Транс", замовник та вантажовідправник - ТОВ "Агрофірма "Аршиця", вантажоодержувач - ПрАТ Полтавське ХПП , водій ОСОБА_4, вантаж - соя нестандартна (2016), 38020,00 кг.

Отже, факт надання відповідачем послуг з перевезення вантажу підтверджено належними та допустимими доказами у справі, разом з тим колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову є вимога про стягнення штрафу за порушення відповідачем умов договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/23-06-2016 від 23 червня 2016 року.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про автомобільний транспорт договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Виходячи з пунктів 1.5, 1.6 договору від 23.06.2016р. вартість послуг за цим договором, визначена в додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору; виконавець зобов'язується виконати обумовлені договором перевезення власною автомобільною технікою чи технікою третіх осіб, найменування, державний номер та вантажепід'ємність техніки зазначаються в додатку №1 до договору.

Виконавець забезпечує перевезення вантажів, передбачені цим договором; вартість послуг за цим договором встановлюється згідно Додатку № 2 до даного договору та сплачується у строк, передбачений п. 3.4 договору. Вартість відстаней перевезення встановлюється в Додатку № 2 договору, у випадку відсутності або невідповідності встановленої відстані в Додатку №2 до даного договору, обраховується фактично пройдена відстань відповідно до даних GPS трекера, встановленого замовником (п.п. 2.1, 3.1 договору).

Так, у додатку № 1 до договору від 23.06.2016р. сторонами визначено реєстр автомобілів, які виконавець надає замовнику для надання послуг по перевезенню вантажів (а.с. 9,зворотна частина). Крім того, згідно додатку № 2 до договору від 23.06.2016р. сторонами погоджено вартість перевезення пшениці за цим договором (а.с. 10).

Проте, вказані додатки не містить відомості про автомобіль, яким фактично було здійснено перевезення, а саме: автомобіль Камаз 65116, державний номер автомобіля НОМЕР_3, НОМЕР_4, а також відсутні умови щодо вартості перевезення іншого вантажу, у тому числі сої, за цим договором.

Натомість, відповідачем до суду апеляційної інстанції надано укладений між ТОВ "Агрофірма "Аршиця" (замовник) та ТОВ "ДВ Транс" (виконавець) договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/30-08-2016 від 30 серпня 2016 року (далі - договір від 30 серпня 2016 року), умови та положення якого є тотожним тим, що погоджені сторонами при укладенні договору від 23.06.2016р., на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно додатку №1 до договору від 30 серпня 2016 року сторонами визначено у реєстрі автомобілі, які виконавець надає замовнику для надання послуг по перевезенню вантажів. У цьому додатку зазначено автомобіль Камаз 65115, державний номер автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_4 (саме який здійснював перевезення відповідно до матеріалів перевірки Служби безпеки позивача)

Слід зазначити, що під час розгляду справи у суді першої інстанції матеріали справи не містили доказів укладення між сторонами договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/30-08-2016 від 30 серпня 2016 року. Водночас, суд першої інстанції при дослідженні додатків до вказаного договору залишив поза увагою той факт, що автомобіль, яким здійснено перевезення, не включений до реєстру автомобілів (Додаток №1), а вартість перевезення сої у додатках до вказаного договору не передбачена.

Позивач в підтвердження факту надання послуг зі спірного перевезення вантажу саме за договором від 23.06.2016р. посилається на акт наданих послуг №1АР00007776 від 26 вересня 2016 року та реєстр ТТН до акту виконаних робіт №1АР00007776 на перевезення вантажів по договору № 1/23-06-2016 від 23.06.2016р., які містять відомості про перевезення сої за накладною № 0430-000496 від 18.09.2016р. (графа 92 реєстру)

З огляду на те, що підставою виникнення прав та обов'язків сторін є договір, а не акт наданих послуг та реєстр товарно-транспортних накладних, істотні умови договору щодо найменування вантажу та вартості його перевезення визначено сторонами у додатках до договору №1 та №2, що є невід'ємними його частинами, зважаючи на те, що товарно-транспортна накладна № 0430-000496 від 18.09.2016р. не містить відомостей щодо договору, на підставі якого здійснювалось спірне перевезення вантажу, колегія суддів дійшла висновку, що договірні відносини між сторонами щодо перевезення сої виникли саме на підставі договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/30-08-2016 від 30 серпня 2016 року.

Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно застосував положення договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/23-06-2016 від 23 червня 2016 року.

Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 5.6 договору у випадку встановленої та доведеної матеріалами перевірки служби безпеки замовника спроби крадіжки вантажу, а також самого факту крадіжки, встановленого результатами службового розслідування служби безпеки замовника, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 200000,00 грн. за кожний такий випадок, а також повністю відшкодувати збитки, завдані замовнику внаслідок таких виявлених фактів (включаючи упущену вигоду) протягом 5 банківських днів з моменту встановлення факту крадіжки чи спроби крадіжки.

Згідно пункту 5.10 договору за порушення інших умов договору, зокрема, порушення цілісності пломб, якими опломбовано тент (вантаж) або елементи кузову автомобіля чи причепу виконавця, виконавець сплачу замовнику штраф у розмірі 20000,00 грн. за кожен вид та випадок такого порушення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що службою безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" встановлено факт спроби крадіжки вантажу та порушення цілісності елементів причепу.

З матеріалів справи вбачається, що результати службового розслідування зроблені на підставі матеріалів перевірки Служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" щодо факту крадіжки сої водієм ТОВ "ДВ ТРАНС" ОСОБА_4 18.09.2016р. за договором № 1/23-06-2016 від 23.06.2016р.

Результати розслідування містять відомості про наступні обставини: 18.09.2016р. надійшло повідомлення від диспетчера GPS служби про те, що у автомобіля НОМЕР_5, НОМЕР_6, що виїхав з поля відділення ОСОБА_5, де проводилося збирання урожаю сої, лопнула ресора; під час перевірки виявлених порушень працівником Служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" встановлено, що від зламаного вантажного автомобіля від'їжджав легковий автомобіль ВАЗ 2101 з причепом, на землі та на покривалі була розсипана соя; для констатації факту крадіжки був запрошений директор ТОВ "ДВ ТРАНС" ОСОБА_3, який визнав факт розкрадання сої водієм і порушення умов договору; водій ОСОБА_4 надав письмові пояснення в яких зазначив, що скориставшись нагодою поломки автомобіля здійснив крадіжку 5 (п'яти) мішків сої, проте в ході проведеної співробітниками служби безпеки роботи повернув викрадену сою; виявлені порушення елементів причепа.

У письмових поясненнях, наданих позивачем до позовної заяви та на які посилається у своїх матеріалах перевірки Служба безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця", водій ОСОБА_4 зазначає, про те, що є працівником ТОВ "ДВ ТРАНС". Проте, матеріали справи містять наказ про прийняття водія автотранспортних засобів №10 від 04.01.2016р., відповідно до якого ОСОБА_4 прийнято на посаду водія до ТОВ АС Транс-Груп . Позивачем не надано доказів перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з відповідачем.

Крім того, з протоколу № 1 Загальних зборів ТОВ "ДВ Транс" від 05.09.2016р. вбачається, що прийнято рішення про звільнення директора товариства ОСОБА_3Ю за власним бажанням на підставі заяви від 04.09.2016р., що спростовує обставини щодо визнання директором ТОВ "ДВ ТРАНС" ОСОБА_3 факту розкрадання сої водієм і порушення умов договору.

За таких обставин, матеріали перевірки Служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" містять відомості, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не відповідають дійсним обставинам справи, що також не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку неможливо застосовувати положення договору про покладення на відповідача відповідальності за факт крадіжки або спроби крадіжки, оскільки крадіжка є кримінальним злочином, факт якого встановлюється правоохоронними органами відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України та підтверджується вироком суду, натомість у даному випадку відсутній вирок суду в кримінальній справі, який би встановлював факт крадіжки вантажу - сої нестандартної та визначав конкретних осіб, які її вчинили.

Крім того, відповідно до пунктів 13.1, 13.3 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною; вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

У випадках прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника вантажоодержувач у пунктах призначення має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан (пункт 13.4 Правил).

Відповідно до пунктів 15.1, 15.2 Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними (пункт 15.3 Правил).

Відповідно до пунктів 15.4, 15.5 Правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта; при відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

При цьому, для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.) (пункт 15.5 Правил).

З огляду на викладене, належним доказом в підтвердження обставин, у тому числі щодо порушення цілісності пломб та елементів причепу, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності є акт, оформлений у встановленому порядку.

Натомість, позивач в якості доказів надав лише матеріали перевірки Служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" щодо факту крадіжки сої водієм ТОВ "ДВ ТРАНС" ОСОБА_4 18.09.2016р. за договором № 1/23-06-2016 від 23.06.2016р. та фотоматеріали, з яких неможливо встановити який транспортний засіб зображено та які обставини вони підтверджують, тобто всі перелічені документи складені у одноособовому порядку з боку ТОВ "Агрофірма "Аршиця" та його посадовими особами, які в даному випадку є заінтересованими особами. При складанні вказаних документів, не було залучено жодних третіх незацікавлених осіб, крім того на жодному з документів немає підпису відповідача або перевізника ТОВ АС Транс-Груп , що свідчить про те, що їх не залучали до складання вказаних документів.

Отже, оскільки позивачем жодних інших доказів, окрім виготовлених своїми працівниками не надано, з урахуванням норм статті 34 ГПК України, відповідно до якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, обвинувального вироку або витягу з кримінального провадження, відкритого за фактом крадіжки, акту про виявленні порушення не надано, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем чи перевізником умов договору під час здійснення перевезення вантажу, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс", викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також визнано встановленими недоведені обставини, а тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, то у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3630,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 2 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року у справі №917/269/1 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" (39362, с. Маячка, Новосанжарський район, Полтавська область, вул. Центральна, 2-А, код ЄДРПОУ 34572475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" (36000, м.Полтава, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 39313850) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3630,00 грн.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 07 липня 2017 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Плахов О.В.