Постанова

від 13.12.2017 по справі 917/269/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 917/269/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), судді:Карабаня В.Я., Палія В.В., за участю представників: від позивача:Яковенка О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні: касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року у справі№ 917/269/17 Господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" про стягнення 220000 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" (надалі - ТОВ "Аршиця", позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Транс" (надалі - ТОВ "ДВ Транс", відповідач) 220000 грн штрафу.

Позов обґрунтований тим, що умовами договору № 1/23-06-2016 від 23.06.2016 року передбачено, що у разі доведеності матеріалами перевірки служби безпеки позивача спроби крадіжки вантажу, то перевізник (відповідач) зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 200000 грн за кожний такий випадок, а у разі порушення цілісності пломб, якими опломбований тент (вантаж) або елементи кузова автомобіля чи причепу - штраф у розмірі 20000 грн за кожен вид та випадок такого порушення. Оскільки відповідач припустився таких порушень позивач просить стягнути з нього 220000 грн штрафу.

Відповідач у відзиві на позов просив у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючи на те, що при прийнятті вантажу в пункті розвантаження не було виявлено недостачі, псування та пошкодження вантажу, тобто порушення зобов'язання з боку відповідача не було, а позивач не зазнав збитків, зважаючи на що відсутні підстави для стягнення 220000 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2017 року у справі № 917/269/17 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 220000 грн штрафу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норма матеріального права, а саме: ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та процесуального права, просив постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2017 року у справі № 917/269/17 залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 23.06.2016 року між ТОВ "Аршиця" (замовник) і ТОВ "ДВ ТРАНС" (виконавець) був укладений договір № 1/23-06-2016 про надання послуг по перевезенню вантажів (далі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався доставити автомобільним транспортом довірений позивачем вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною форма 1-ТМ або іншої форми, яка містить всі обов'язкові реквізити визначені законодавством для ТТН) з місця відправлення до пункту призначення по маршруту, вказаного замовником, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник - сплатити плату за перевезення вантажу.

Пунктами 1.4 та 1.6 договору виконавцю надано право залучати до надання послуг третіх осіб, уклавши з ними відповідні договори перевезень, залишаючись при цьому відповідальним перед замовником за будь-які дії та/або бездіяльність третіх осіб, як за власні.

Додатком № 1 до договору сторони узгодили реєстр автомобілів, які виконавець надає замовнику для здійснення перевезень, а додатком № 2 - вартість послуг перевезення.

У розділі 5 договору, яким встановлено відповідальність сторін, передбачено, зокрема, що:

- у випадку встановленої та доведеної матеріалами перевірки служби безпеки замовника спроби крадіжки вантажу, а також самого факту крадіжки, встановленого результатами службового розслідування служби безпеки замовника, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 200000 грн за кожний такий випадок, а також повністю відшкодувати збитки, завдані замовнику внаслідок таких фактів протягом 5 банківських днів з моменту встановлення факту крадіжки чи спроби крадіжки;

- за зупинку під час перевезення вантажу що не є вимушеною, порушення цілісності пломб, якими опломбований тент (вантаж) або елементи кузову автомобіля чи причепу виконавця, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 20000 грн за кожен вид та випадок такого порушення.

За заявкою ТОВ "ДВ Транс" (відповідача) № 0011658 від 17.09.2016 року перевезення вантажу сої нестандартної врожаю 2016 року, за маршрутом: Полтавська область, с. Старі Санжари Полтавська область, м. Карлівка, вул. Заводська, 1а на підставі товарно-транспортної накладної № 0430-000496 було здійснено 18.09.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АС Транс-Груп" (надалі - ТОВ "АС Транс-Груп") автомобілем Камаз 65115, номер АА8422ОС, реєстр. номер причепа № ВІ5266ХТ.

Цього ж дня (18.09.2016 року) перевіркою Служби безпеки ТОВ "Агрофірма "Аршиця" (а.с. 11) було встановлено, що водієм ТОВ "АС Транс-Груп" здійснено спробу крадіжки вантажу. Водій у письмових поясненнях зазначив, що скориставшись нагодою поломки автомобіля здійснив крадіжку п'яти мішків сої. При огляді місця скоєння крадіжки службою безпеки було виявлено порушення цілісності елементів причепу, що підтверджується поясненнями водія.

Претензію позивача № 1 від 11.10.2016 року (а.с. 27) про сплату 220000 грн штрафу, передбаченого п.п. 5.6, 5.10 договору, відповідач залишив без задоволення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 11, 526-527, 626, ч. 1, 3 ст. 909, ст. 920 ЦК України та ч. 1 ст. 174 ГК України, зазначив, що оскільки Службою безпеки позивача було доведено спробу крадіжки вантажу, а також порушення цілісності елементів причепу, то позовні вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими, оскільки відповідальність за вказані порушення передбачена п.п. 5.6, 5.10 договору, які в силу ст.ст. 6, 627 ЦК України визначені сторонами добровільно на власний розсуд і є обов'язковими до виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки, викладені у рішенні попередньої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства, оскільки суд першої інстанції не врахував:

- що предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення штрафу за порушення умов договору № 1/23-06-2016 від 23.06.2016 року, в той час, як додатком № 2 до нього встановлено вартість перевезення пшениці, а не сої, а в реєстрі транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення, відсутній Камаз 65115, номер АА8422ОС, реєстр. номер причепа № ВІ5266ХТ. Натомість, відповідно наявних матеріалів справи, перевезення сої, спробу крадіжки якої виявлено позивачем, відбувалось за договором про надання послуг по перевезенню вантажів № 1/30-08-2016 від 30.08.2016 року;

- що покладення на відповідача відповідальності за спробу крадіжки на підставі договору є неможливим, оскільки крадіжка та/або спроба крадіжки є кримінальним злочином, факт якої встановлюється вироком суду стосовно певної особи, а не матеріалами перевірки служби безпеки суб'єкта господарювання;

- що при вирішенню спору у цій справі застосуванню підлягають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, якими визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, а не лише норми Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини, які виникли на підставі договорів перевезення. Пунктами 15.1- 15.4 цих Правил передбачено, що підставою для матеріальної відповідальності є акт, яким перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах навантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Позивач таких актів суду не надав, тобто належні та допустимі докази наявності підстав для притягнення відповідача (виконавця) до відповідальності у матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов ТОВ "Агрофірма "Аршиця" є безпідставним, на підставі чого скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв у справі нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Вищий господарський суд України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм ст.ст. 627, 628 ЦК України ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні заявником цих положень матеріального права, а інші твердження зводяться до оцінки встановлених обставин та наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 111 7 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому, зазначене скаржником не може бути підставою для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року у справі № 917/269/17 - без змін.

Головуючий суддяКондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я. СуддяПалій В.В.