Постанова

від 06.07.2017 по справі 905/2214/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року Справа № 905/2214/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Євсікова О.О., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі№ 905/2214/16 Господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" доЗакритого акціонерного товариства "БІТ" прозобов'язання визнати грошові вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів за участю представників сторін:

позивача: Колодочка П.О.

відповідача: ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 01.08.2016) до Закритого акціонерного товариства "БІТ" про зобов'язання ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства "БІТ" визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у загальному розмірі 399620,31 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/2214/16 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сковородіної О.М., суддів Харакоза К.С., Бокової Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано ліквідаційну комісію Закритого акціонерного товариства "БІТ" визнати вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 91466,49 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 60870,50 грн. та включити їх до ліквідаційного балансу; припинено провадження у справі щодо вимоги про включення до ліквідаційного балансу Закритого акціонерного товариства "БІТ" 127873,54 грн., з яких: 73555,68 грн. заборгованості за кредитом, 35825,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 18491,99 грн. пені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Будко Н.В., суддів Склярук О.І., Дучал Н.М.) рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/2214/16 скасовано частково; у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства "БІТ" визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 91466,49 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 60870,50 грн. та включити їх до ліквідаційного балансу відмовлено; в решті рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/2214/16 залишити без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі у справі № 905/2214/16, рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у цій справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про застосування позовної давності та зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не було з'ясовано обставини повідомлення кредиторів про ліквідацію товариства та порядок і строки подання кредиторами претензій.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.08.2008 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Закритого акціонерного товариства "БІТ" (клієнт) було укладено договір № 08-725 про надання овердрафтового кредиту (далі - договір).

Суттєвими умовами договору є:

1. Вид кредиту - овердрафтовий кредит.

2. Ліміт даного кредитного договору: 100000,00 грн.

3. Проведення платежів клієнта в порядку, встановленим даним договором, виконується банком в строк по 28.08.2009.

4. Період безперервного користування кредитом - не більше 30 днів.

5. Рахунки для обслуговування кредиту: - рахунок по відсоткам № 26074053604652; - рахунок для оплати винагороди №35781053610328.

6. Обов'язки клієнта забезпечуються договором поруки директора.

7. Для розрахунку відсотків за користування кредитом встановлюється диференційна відсоткова ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом та визначається наступним:

Впродовж 1-3 днів 18%;

Впродовж 4-7 днів 19%;

Впродовж 8-15 днів 23%;

Впродовж 16-30 днів 25%.

Збільшення або зменшення заборгованості за кредитом у період безперервного користування кредитом, встановленого в п. 4 договору, не впливає на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

8. При порушенні позичальником будь-якого з зобов'язань по виплаті кредиту, позичальник виплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 54% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно із п. 1.2 договору, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в обумовлені даним договором строки. Банк припиняє сплату розрахункових документів Клієнта за рахунок Кредиту: при надходженні розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів Клієнта; при арешті коштів Клієнта; при призупинення видаткових операцій по рахунку Клієнта; при забороні виконання операцій по рахунку Клієнта. Подальші взаємовідносини Сторін регулюються окремо. Поновлення оплат по платіжним документам клієнта за рахунок кредитних засобів здійснюється після зняття арешту або після виконання (повернення) платіжної вимоги, або після закінчення дії призупинення операцій по рахунку.

Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 договору, позичальник зобов'язується:

- виплачувати відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.3;

- погасити кредит, отриманий в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду непереривного користування кредитом, встановленого п. 1.5 даного договору;

- повернути кредит в строки, встановлені п.п. 1.4, 2.3.4.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань щодо оплати відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди, позичальник виплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня.

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 5.1, 5.2, 5.3 виконується продовж 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано позичальником (п. 5.4 договору).

Умовами п. 5.7 договору сторонами погоджено, що строки позовної давності за вимогою щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами протягом п'яти років.

Як встановлено апеляційним господарським судом, рішенням Краматорського міського суду Донецької області № 2-123-2010 від 14.12.2010 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ЗАТ "БІТ" та ОСОБА_5 задоволені у повному обсязі, стягнуто з відповідачів заборгованість за овердрафтовим кредитним договором № 08-725 від 29.08.2008, яка станом на 18.09.2009 складала 127873,54 грн., а саме: 73555,68 грн. заборгованості за кредитом, 35825,87 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 18491,99 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Закрите акціонерне товариство "БІТ" з 24.03.2011 перебуває в стані припинення.

31.05.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою з вимогами (претензією) № 20141104РВ335, в якій просив:

- розглянути грошові вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ЗАТ "БІТ" з оплати заборгованості в сумі 399260,31 грн.;

- визнати грошові вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ЗАТ "БІТ" на суму 399260,31 грн.;

- включити грошові вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ЗАТ "БІТ" в розмірі 399260,31 грн. до проміжного ліквідаційного балансу ЗАТ "БІТ" й оплатити ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості в розмірі 399260,31 грн.;

- повідомити ПАТ КБ "ПриватБанк" про результат розгляду його вимог до ЗАТ "БІТ".

Факт направлення вказаної заяви підтверджується наявним в матеріалах справи копією фіскального чеку від 31.05.2016 та опису вкладення від 31.05.2016.

З інформації про наявність та стан пересилання поштових відправлень, яка розміщена на веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" судами з'ясовано, що дане поштове відправлення 07.07.2016 повернулось на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

Вважаючи, що ліквідаційна комісія відповідача ухиляється від виконання обов`язку щодо включення вимог до проміжного ліквідаційного балансу, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі, в якому просить зобов'язати ліквідаційну комісію Закритого акціонерного товариства "БІТ" визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у загальному розмірі 399620,31 грн., які складаються із заборгованості за кредитом в сумі 73555,68 грн., заборгованості за відсотками в сумі 127292,36 грн. та пені в сумі 198412,27 грн.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги в розмірі 127873,54 грн., а саме: 73555,68 грн. заборгованості за кредитом, 35825,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 18491,99 грн. пені, стягнутих рішенням Краматорським міським судом Донецької області у справі № 2-123-2010 від 14.12.2010, вже включені до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог по оплаті відсотків за користування кредитом за період з 19.09.2009 по 23.05.2016, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 91466,49 грн. не сплачена відповідачем та підлягає включенню до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Вирішуючи спір в частині включення до проміжного ліквідаційного балансу 178920,28 грн. пені, нарахованої за період з 19.09.2009 по 23.05.2016, місцевий господарський суд виходив з того, що до включення у проміжний ліквідаційний баланс підлягає сума в розмірі 60870,50 грн. за період з 19.09.2009 по 14.04.2014, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає з огляду на передбачений Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" мораторій на нарахування пені та штрафних санкцій на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі, проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог про включення до ліквідаційного балансу заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 91466,49 грн. та пені у розмірі 60870,50 грн. і відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до відповідача із заявою з вимогами (претензією) після спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки і позивачем не доведено поважності причин пропущення позовної давності.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 1 ст. 110 Цивільного кодексу України (в редакції на дату внесення до ЄДР запису про припинення відповідача) визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Як передбачено ч.ч. 2, 4 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Частинами 3, 4 ст. 60 Господарського кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Згідно із ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України (в редакції на дату звернення позивача із заявою з вимогами (претензією) до відповідача) кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини не дають права ліквідаційній комісії залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати , коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем дотримано місячний строк, встановлений ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 24.03.2011 Закрите акціонерне товариство "БІТ" перебуває в стані припинення, в матеріалах справи відсутні докази публікації повідомлення про припинення Закритого акціонерного товариства "БІТ".

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції відповідно до вищенаведених вимог законодавства не встановлені обставини, пов'язані із здійсненням процедури ліквідації відповідача, а саме: не визначено, за чиєю ініціативою відбувається припинення юридичної особи відповідача, не з'ясовано обставини публікації повідомлення про припинення юридичної особи, внесення до ЄДР відповідного запису про припинення, встановлення порядку і строку пред'явлення кредиторами вимог до відповідача, персонального повідомлення явних (відомих) кредиторів, в тому числі і позивача (з огляду на наявність рішення Краматорського міського суду Донецької області у справі № 2-123-2010 від 14.12.2010), пред'явлення та розгляду вимог кредиторів, складання та затвердження ліквідаційного балансу.

Так, ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду .

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Припиняючи провадження у справі в частині визнання вимог позивача в розмірі 127873,54 грн., стягнутих рішенням Краматорським міським судом Донецької області у справі № 2-123-2010 від 14.12.2010, з тих підстав, що вони вже включені до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки відповідності наданого суду відповідачем ліквідаційного балансу передбаченим ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України вимогам щодо змісту та форми проміжного ліквідаційного балансу, у зв'язку із чим висновки судів про припинення провадження в цій частині є передчасними.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема п. 2 ч. 2 вказаної статті Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовуються позовна давність в один рік.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами п. 5.7 договору сторонами погоджено, що строки позовної давності за вимогою щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами протягом п'яти років.

Згідно із ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 зазначеної статті визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору визначено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 5.1, 5.2, 5.3 виконується продовж 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано позичальником.

Таким чином, для правильного вирішення спору і застосування позовної давності, судам попередніх інстанцій належало встановити строки виконання відповідачем зобов'язань за договором, визначити початок перебігу та закінчення строку нарахування штрафних санкцій з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 5.4 договору, з'ясувати питання початку перебігу позовної давності щодо кожної з заявлених вимог, її переривання та закінчення, виходячи із погодження сторонами більш тривалої позовної давності у п'ять років, що судами зроблено не було.

Таким чином як висновок суду першої інстанції про відсутність підстав застосування наслідків спливу позовної давності, так і висновок апеляційного господарського суду про звернення позивача із вимогами після спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки є передчасними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, оскаржувані рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 905/2214/16 скасувати.

Справу № 905/2214/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: О. Євсіков

О. Кролевець