Постанова

від 10.07.2017 по справі 826/22352/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 липня 2017 року №826/22352/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомприватного підприємства Агрорембудкомплект доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2015 №0006392208 , ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Агрорембудкомплект звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2015 №0006392208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 01.09.2015 №535/1-26-50-22-08-24736272, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2015 №0006392208.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився.

Адміністративну справу №826/22352/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Агрорембудкомплект з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю Гелеотранс за період з 01.02.2015 по 31.03.2015.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством Агрорембудкомплект пунктів 198.3, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 133 263,18 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 01.09.2015 №535/1-26-50-22-08-247362723 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2015 №0006392208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166 579,18 грн., у тому числі 133 263,18 грн. - основний платіж, 33316,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приватне підприємство Агрорембудкомплект не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 15.09.2015 №0006392208, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01.09.2015 №535/1-26-50-22-08-247362723 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством Агрорембудкомплект та товариством з обмеженою відповідальністю Гелеотранс за усними договорами поставок.

На підтвердження виконання умов усних договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії рахунків-фактур, рахунків на оплату, видаткових накладних, актів наданих послуг, податкових накладних, виписок по рахунках.

У свою чергу, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством Агрорембудкомплект та товариством з обмеженою відповідальністю Гелеотранс посилається на протокол допиту від 24.06.2015 оперативного управління Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві старшого лейтенанта міліції Ковальчука О.В., яким допитано засновника та директора товариства з обмеженою відповідальністю Гелеотранс ОСОБА_2.

Так, згідно свідчень ОСОБА_2 - підприємство було зареєстроване на його ім'я за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність він ніколи не проводив та не мав наміру проводити, довіреностей на право представляти його інтереси в будь-яких організаціях не видавав.

Суд дослідивши надані позивачем документи, які були надані на підтвердження реальності господарських операцій між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Гелеотранс встановив, що зазначеними документами не підтверджено реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій.

Так, рахунки на оплату, рахунки-фактури виписані невідомою особою. При цьому, позивачем не доведено суду ділової мети відповідних взаємовідносин, економічної доцільності. Відсутні первинні документи, які б підтверджували транспортування відповідної продукції, її оприбуткування на складах, використання у власній господарський діяльності або подальшу реалізацію.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Гелеотранс первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

Таким чином, суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Гелеотранс .

З урахуванням того, що по справі встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 15.09.2015 №0006392208.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладена в постановах Верховного Суду України від 12.04.2016 №826/17617/13-а, від 22.11.2016 №826/11397/14, від 14.03.2017 №826/757/13-а, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 1998,96 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1332,62 грн. (3331,58 грн. - 1998,96 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволені позову.

Стягнути із приватного підприємства Агрорембудкомплект (код ЄДРПОУ 24736272) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 62 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.