Ухвала

від 23.10.2017 по справі 826/22352/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22352/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участі секретаря: Тищенко Н.В.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрорембудкомплект на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2017 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Агрорембудкомплект до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПП Агрорембудкомплект звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006392208 від 15.09.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2017 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 10.07.2017 та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Агрорембудкомплект з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю Гелеотранс за період з 01.02.2015 по 31.03.2015.

Перевіркою встановлено порушення ПП Агрорембудкомплект пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 133 263,18 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт № 535/1-26-50-22-08-247362723 від 01.09.2015 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006392208 від 15.09.2015, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166 579,18 грн, у тому числі 133 263,18 грн - основний платіж, 33 316,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 535/1-26-50-22-08-247362723 від 01.09.2015 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ПП Агрорембудкомплект та ТОВ Гелеотранс за усними договорами поставок.

На підтвердження виконання умов усних договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії рахунків-фактур, рахунків на оплату, видаткових накладних, актів наданих послуг, податкових накладних, виписок по рахунках.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в редакції, яка була чинна на час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Гелеотранс , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, дослідженню підлягає реальність здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, та приймати на підтвердження даних податкового обліку необхідно лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З позовної заяви та наданих суду документів вбачається, що між підприємствами ПП Агрорембудкомплект (замовник) та ТОВ Гелеотранс (виконавець) нібито досягнуто попередньої усної домовленості про надання послуг та виставлення рахунків, згідно з якої виконавець бере на себе зобов'язання надати замовникові послуги з сервісного обслуговування транспортерного обладнання, а саме: ремонти та стикування стрічок транспортерних різної ширини, ременів, футерування привідних барабанів замовника та/або клієнта замовника. Замовник зобов'язується оплатити і прийняти надані виконавцем послуги, на умовах визначених цією домовленістю. Разом із тим доказів наявності таких усних домовленостей (листи-погодження, попередні цінові, вартісні пропозиції, прайс-листи, погодження термінів та місць проведення робіт) суду не надано.

Так само, позивачем зазначається про досягнення усної домовленості щодо поставки ТОВ Гелеотранс матеріальних цінностей у відповідності до потреб покупця - ПП Агрорембудкомплект ; покупець, у свою чергу зобов'язується оплатити і прийняти надані продавцем матеріальні цінності, на умовах визначених цією домовленістю. Належних та допустимих доказів наявності цих угод ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

На підтвердження виконання умов усних договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії рахунків-фактур, рахунків на оплату, видаткових накладних, актів наданих послуг, податкових накладних, виписок по рахунках.

Однак, колегія суддів вважає, що документи, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Гелеотранс (рахунки-фактури, рахунки на оплату, видаткові накладні, акти надання послуг, податкові накладні), не підтверджують реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій, оскільки мають лише формальні реквізити, та не містять повної розшифровки і деталізації умов поставки, кількісних та вартісних показників наданих послуг, місця та часу поставки товарів/послуг, відповідності вимогам якості та технологічного процесу, витрачених матеріалів і робочого часу. (а.с. 49-88)

Позивачем не доведено ділової мети відповідних взаємовідносин та економічної доцільності. Відсутні первинні документи, які б підтверджували транспортування відповідної продукції, її тестування, оприбуткування на складах, використання у власній господарський діяльності або подальшу реалізацію.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Гелеотранс первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів суду апеляційної інстанції на спростування висновку суду першої інстанції про те, що зазначені господарські операції є такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Гелеотранс .

Під час апеляційного розгляду податковим органом суду апеляційної інстанції надано копію вироку Ірпінського міського суду Київської області від 04.03.2016 у справі № 367/6381/15-к, яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою ст. 205 КК України.

Однак, колегія суддів не бере його до уваги, оскільки при складанні даного вироку судом не досліджувалась реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Гелеотранс , тому він доводить лише винні дії засудженого ОСОБА_3 при створенні та реєстрації ТОВ Гелеотранс та факт відсутності мети займатися діяльністю товариства.

Вироком встановлено, що 22.01.2015 на підставі поданих від імені ОСОБА_2 документів було проведено державну реєстрацію юридичної особи та товариство взято на облік Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС в Київській області. Данні обставини свідчать про надання ОСОБА_2 доручення на представництво його інтересів, як директора та засновника товариства іншій особі, яка, маючи повноваження, і могла забезпечувати фінансово-господарську діяльність товариства. Ці факти досудовим слідством не перевірені, вироком суду не встановлені.

Таким чином, це не може беззаперечно свідчити про відсутність реально здійснених господарських операцій за вказаними договорами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Колегії суддів Судової палпти в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.04.2017 у справі № 826/18925/14.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача та контрагентами другого порядку вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

За таких обставин, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з контрагентом, відповідно, податкове повідомлення - рішення є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрорембудкомплект залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 27.10.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

< Порушення строків >