Постанова

від 24.04.2019 по справі 826/22352/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

Київ

справа №826/22352/15

адміністративне провадження №К/9901/36363/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства Агрорембудкомплект

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2017 (головуючий суддя: Літвінова А.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі № 826/22352/15

за позовом Приватного підприємства Агрорембудкомплект

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Агрорембудкомплект (далі - позивач, ПП) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач , ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (далі - відповідач 2), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2015 № 0006392208 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 133263,18 грн. за основним платежем та на 33316,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм пунктів 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), та прийняти нове рішення про задоволення позову. За доводами касаційної скарги суди не дали належної оцінки доданим позивачем до матеріалів справи доказам на підтвердження поставки йому від ТОВ Гелеонтранс послуг.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу..

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.09.2015 № 535/1-26-50-22-08-24736272. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ за лютий, березень 2015 року на загальну суму 133263,00 грн. внаслідок завищення сум податкового кредиту за податковими накладними від імені ТОВ Гелеонтранс , які підписані невстановленими особами з посиланням на господарські операції з поставки. які не мали реального характеру.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.09.2015 № 0006392208 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 133263,18 грн. за основним платежем та на 33316,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ Гелеонтранс послуг із сервісного обслуговування транспортерного обладнання та товарно-матеріальних цінностей, від імені цього постачальника виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковій декларації із ПДВ за лютий, березень 2015 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив висновок про не підтвердження реального характеру поставки позивачу від ТОВ Гелеонтранс товарів та послуг. Такі висновки суду зроблені на підставі оцінки доданих позивачем до матеріалів справи доказів, зокрема: актів наданих послуг, які не розкривають зміст та обсяг наданої послуги (не дають можливість ідентифікувати яка саме послуга надавалась, не дозволяє перевірити правильність формування цін за послуги, одиниці їх виміру), оскільки містять загальну назву послуги. Даючи оцінку вказаним документам, із врахуванням обставин відсутності доказів транспортування товару, суди обґрунтовано оцінили їх як такі, що не підтверджують фактичну поставку позивачу товар та послуг від ТОВ Гелеонтранс , що свідчить про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних від імені цього постачальника.

Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій).

Відсутність певних реквізитів у документах, на підставі яких платник податків здійснив зміни у власному податковому обліку, або складання таких документів з певними порушеннями, які не призводять до неможливості ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції, та/або ідентифікації змісту та обсягу господарської операції, не призводять до втрати такими документами значення доказу правомірності здійснення змін у податковому обліку, якщо інші докази свідчать про фактичне виконання такої господарської операції. Разом із тим у судовому процесі позивачем не було надано достатніх доказів, які б спростовували доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Агрорембудкомплект залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко