Ухвала

від 05.07.2017 по справі 820/155/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.Справа № 820/155/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А..О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 820/155/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фетан-Трейд до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фетан-Трейд (далі - ТОВ Фетан-Трейд ), звернувся до суду із позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач-1, Київська ОДПІ), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2, ДФС України) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. (а.с.5-10)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 820/155/17 адміністративний позов ТОВ Фетан-Трейд задоволено повністю:

- визнано протиправним рішення Київської ОДПІ щодо розірвання договору про визнання електронних документів № 310320161 від 31.03.2016, укладеного між ТОВ Фетан-Трейд (код 40222196) та Київською ОДПІ;

- зобов'язано Київську ОДПІ поновити дію договору про визнання електронних документів № 310320161 від 31.03.2016, укладеного між ТОВ "Фетан-Трейд" (код 40222196) та Київською ОДПІ;

- визнано протиправними дії ДФС України щодо неприйняття податкових документів ТОВ "Фетан-Трейд" (код 40222196), а саме: податкової накладної № 230 від 19.09.2016, податкової накладної № 257 від 21.09.2016 та № 296 від 23.09.2016 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- вважати податкову накладну № 230 від 19.09.2016 ТОВ "Фетан-Трейд" (код 40222196) такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її фактичного подання до реєстрації 03.10.2016;

- вважати податкову накладну № 257 від 21.09.2016 ТОВ "Фетан-Трейд" (код 40222196) такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її фактичного подання до реєстрації 14.10.2016;

- вважати податкову накладну № 296 від 23.09.2016 ТОВ "Фетан-Трейд" (код 40222196) такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її фактичного подання до реєстрації 07.10.2016;

- стягнуто на користь ТОВ "Фетан-Трейд" сплачену суму судового збору в розмірі 5512,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України та Київської ОДПІ по 2756,00 грн. (а.с.54-62)

Не погодившись із судовим рішенням, Київська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 820/155/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову.(а.с.103)

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно із ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судоовго засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнан обов'язковою, та той факт, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фетан-Трейд" зареєстроване у встановленому законом порядку в якості юридичної особи із місцезнаходженням за адресою: Харківська область, м.Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 22 А, кв. 111, ідентифікаційний код 40222196, а також перебуває на обліку в Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області). (а.с.14-22)

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Фетан-Трейд та ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 31.03.2016 року укладено договір про визнання електронних документів № 310320161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. (а.с.12-13)

При цьому, положеннями пункту 2 розділу 1 даного Договору передбачено, що договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органів ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

В подальшому, засобами електронного зв'язку ТОВ "Фетан-Трейд" було направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові документи:

- 07.10.2016 року для реєстрації було направлено податкову накладну № 296 від 23.09.2016 року, виписану позивачем на адресу ТОВ "Транспортна компанія "САТ" (а.с.23-24);

- 14.10.2016 року для реєстрації було направлено податкову накладну № 257 від 21.09.2016 року, виписану позивачем на адресу ОСОБА_1 (а.с. 25-26);

- 03.10.2016 року для реєстрації було направлено податкову накладну № 230 від 19.09.2016 року, виписану позивачем на адресу ТОВ "Украгрозапчастина" (а.с. 27-28).

Із змісту квитанцій про реєстрацію вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що дані податкові накладні доставлено до центрального рівня ДФС України, проте не прийнято через виявлені помилки, а саме: "Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності". (а.с.23, 25, 27)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами до суду не було надано доказів на підтвердження зміни позивачем свого місцезнаходження, до Єдиного деоржавного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з даного приводу не вносилось жодних записів, в тому числі, про відсутність підприємства за місцезнаходженням або про не підтвердження відомостей про підприємство тощо, а відтак у податкового органу були відсутні законодавчо визначені підстави для розірвання в односторонньому порядку договору з ТОВ "Фетан-Трейд" про визнання електронної звітності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно із п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Приписами п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

В той же час, відповідно до п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236, є Державна фіскальна служба України.

При цьому, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, (далі - Порядок №1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Згідно із п.9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, який не підлягає розширеному тлумаченню чи доповненню на розсуд контролюючого органу.

Колегія суддів звертає увагу, що як поважність причин відмови в прийнятті податкових накладних позивача податковими органами вказано порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233, а саме: "Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності". (а.с.23, 25, 27).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011, затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція № 233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Положеннями пункту 1 розділу 2 Інструкції №233 встановлено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

В свою чергу, Додатком 1 до Інструкції № 233, затверджено примірний договір про визнання електронних документів.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст договору № 310320161від 31.03.2016 року про визнання електронних документів, укладеного між позивачем та ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (а.с.12-13), повністю відповідає змісту примірного договору про визнання електронних документів, який є Додатком1 до Інструкції № 233.

Зокрема, відповідно до п.6.3 вказаного Договору договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу Державної фіскальної служби нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Положення п.6.4 Договору передбачають, що орган Державної фіскальної служби має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або з разі зміни платником місця реєстрації.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є виключно: 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Разом з тим, відповідачем-1 прийнято рішення про розірвання договору про визнання електронної звітності ТОВ "Фетан-Трейд" згідно довідки підрозділу податкової міліції № 1247/20-31-21-15 від 14.09.2016 року, із якої вбачається, що місцезнаходження позивача не встановлено. (а.с.41-42)

При цьому, з моменту початку дії договору № 310320161 від 31.03.2016 року ТОВ "Фетан-Трейд" не змінювало свого місця знаходження, а облікові дані позивача не змінювались та були такими ж, що й станом на момент укладання договору.

В той же час, питання встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків врегульовано розділом ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (далі - Порядок №1588).

Приписами п.12.2 Порядку №1588 передбачено, що підрозділи контролюючого органу: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Згідно із п. 12.4 Порядку №1588, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Однак, податковими органами будь-яких доказів на підтвердження дотримання Київською ОДПІ передбаченої Порядком №1588 процедури не надано (доказів проведення роботи із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб).

Крім того, згідно п.45.2 ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР).

Відповідно до ст.1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Положеннями ст.ст.9, 10, 17, 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи.

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розірвання договору № 310320161від 31.03.2016 року про визнання електронних документів, ЄДР не містив відомостей про зміну позивачем місцезнаходження або дані про його відсутність за місцезнаходженням. Більше того, відомості щодо зміни місцезнаходження або щодо відсутності за місцезнаходженням юридичної особи - позивача до ЄДР не вносилися взагалі, а тому посилання відповідачів на факт не підтвердження місцезнаходження платника за юридичною адресою не може слугувати належним спростуванням достовірності відомостей про місцезнаходження платника за даними ЄДР.

Податковими органами не надано доказів отримання інформації про відсутність позивача за місцезнаходженням від державного реєстратора, а також належних доказів перевірки місцезнаходження позивача, а тому твердження відповідачів про фактичну відсутність позивача за зареєстрованим місцезнаходженням, як на підставу розірвання договору про визнання електронних документів, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 року № К/800/23114/16, від 30.05.2017 року № К/800/9578/15, від 06.06.2017 року № К/800/10849/17, від 07.06.2017 року № К/800/18717/17.

Враховуючи вищевикладене, договір № 310320161від 31.03.2016 року про визнання електронних документів на час подання спірної податкової звітності не втратив своєї юридичної значимості для реалізації позивачем свого права на подання податкових документів в електронному вигляді, а у відповідача, відповідно, продовжували мати місце зобов'язання за цим договором, у тому числі з прийняття поданих позивачем засобами електронного зв'язку податкових документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Додатково, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом - Київською ОДПІ - в апеляційній скарзі було заявлено вимогу про скаасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 820/155/17 в повному обсязі.

При цьому, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено загалом шість позовних вимог.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

В той же час, під час подання апеляційної скарги Київською ОДПІ було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 3520,00 грн.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, слід сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня 2017 року - 1600 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду, яким вирішено позовну вимогу немайнового характеру, становить 1760 грн. 00 коп.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи, що оскаржуваним рішенням вирішено загалом шість позовних вимог, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги становить 10560,00 грн. (1760 грн. * 6), проте апелянтом було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3520,00 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39893720, місцезнаходження юридичної особи - 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 41) на користь Державного бюджету України витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 7040 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 820/155/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39893720, місцезнаходження юридичної особи - 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 41) на користь Державного бюджету України витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 7040 грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10 липня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.