Ухвала

від 05.07.2017 по справі 265/6868/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/297/2017(м)

265/6868/16-ц

Категорія 5 Головуючий 1 інстанції: Козлов Д.О.

Доповідач: Лопатіна М.Ю.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Мироненко І.П., Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу Спринтер про визнання права власності в порядку спадкування, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа: Маріупольська міська рада

за апеляційною скаргою Гаражного кооперативу Спринтер на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що, гаражний бокс АДРЕСА_1 належав за життя її померлому чоловіку ОСОБА_2, який був членом даного кооперативу та сплатив пайові внески за гараж у повному обсязі, проте не встиг за життя оформити право власності на нього. Вона прийняла частину спадщини після смерті померлого чоловіка, однак свідоцтво про право на спадщину на гаражний бокс не отримала, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Крім того, адміністрація Гаражного кооперативу Спринтер не приймає її у члени кооперативу замість померлого чоловіка, чинить їй перешкоди у користуванні гаражем та, крім того, використовує гараж на власний розсуд, а частина належного їй майна, що там зберігалось, було викрадено.

Просила усунути перешкоди в користуванні належним їй гаражем, що розташований на території Гаражного кооперативу Спринтер , шляхом зобов'язання відповідача звільнити гаражний бокс, передати їй ключі від нього та повернути майно, що там знаходилось, а у разі відсутності цього майна - стягнути з Гаражного кооперативу Спринтер його вартість в розмірі 31020 грн..

В ході розгляду справи позивач доповнила свої позовні вимоги та просила суд визнати за нею право власності, в порядку спадкування за законом, на гараж АДРЕСА_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 10 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на гараж АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Розподілено судові витрати, стягнуто з Гаражного кооперативу Спринтер на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн..

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити з цього приводу нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своєї скарги Гаражний кооператив Спринтер зазначив, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 та визнав за нею право власності на гараж з інших підстав, ніж було визначено в позові. Крім того, місцевий суд, за своєю ініціативою, вирішив визнати недійсними рішення та протоколи загальних зборів членів кооперативу, про що також не просила в позові позивач.

Суд не звернув уваги на те, що під виглядом зміни розміру позовних вимог, позивач звернулась з новими вимогами після початку розгляду справи по суті, що є також грубим порушенням норм процесуального права.

Суд першої інстанції, в порушення вимог закону, здійснив підміну собою нотаріуса та визнав право власності на спірний гараж за позивачем.

Крім того, відповідач вважає, що місцевим судом дана неправильна оцінка зібраним доказам у справі, в результаті чого суд дійшов неправильних висновків, що спадкодавець ОСОБА_2 був прийнятий у члени Гаражного кооперативу Спринтер у відповідності до уставу та сплатив вартість вступних внесків та внесків на будівництво спірного гаражу. При цьому, судом не враховано, що загальними зборами кооперативу фактична вартість гаражу не визначалась .

Також суд безпідставно вважав доведеним ту обставину, що гараж АДРЕСА_1 добудований та зданий до експлуатації.

Крім того, суд необґрунтовано розглянув справу до неналежного відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3, діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційного суду скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Позивач та її представник - адвокат Мацегора К.Ф. у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Діюча за довіреністю, представник Маріупольської міської ради Демидова І.І., у судовому засіданні просила не приймати до уваги надані раніше третьою особою заперечення проти позову, просила ухвалити рішення у справі на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи у справі судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт належності за життя її померлому чоловікові ОСОБА_2 спірного гаражного боксу, побудованого на наданій Гаражному кооперативу Спринтер за договором оренди земельній ділянці, а відтак і щодо наявності підстав для включення до складу спадщини цього нерухомого майна та визнання за позивачем в судовому порядку права власності на нього.

Вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та витребування майна з чужого незаконного володіння не оскаржується, тому апеляційним судом не перевірялось.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, з яким позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі, та після його смерті відкрилась спадщина у вигляді рухомого та нерухомого майна, грошових коштів (т. 1 а.с.12).

Позивач ОСОБА_1, у відповідності до вимог закону, прийняла спадщину після смерті чоловіка та 19 травня 2014 року в нотаріальний конторі отримала свідоцтва про право на транспортний засіб, частку квартири та грошові вклади, що належали спадкодавцеві ОСОБА_2 ( т. 1 а.с.59-61).

Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області від 13 листопада 2016 року, у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді гаражу АДРЕСА_1 позивачу було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документу на це нерухоме майно (т. 1 а.с.89).

Згідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). При цьому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

На підставі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року НОМЕР_1 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням наведених положень закону, право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Таким чином, приймаючи до уваги те, що захистити свої права в позасудовому порядку позивач можливості не мала, оскільки її чоловік не отримав на спірний гараж правовстановлюючий документ, в неї наявні підстави для захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно , а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Згідно ст. 2 Закону України Про кооперацію (далі: Закон ) кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

За змістом ст.ст. 6-8 зазначеного Закону, за напрямом діяльності кооперативи можуть бути гаражними. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно абз. 2 ст. 19-1 Закону( в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин), у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до п. 8(а) постанови Пленуму Верховного суду України від 28 червня 1991 року № 5 Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівлених кооперативів член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд- продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти щодо нього інші угоди, що не заборонені законом.

Як також роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України НОМЕР_1 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування в разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Судовим розглядом встановлено, що Гаражний кооператив Спринтер , який розташовано у м. Маріуполі по проспекту Маршала Жукова ( нова назва: проспект Захисників України), 94 було утворено в 2004 році, 22 червня 2004 року було здійснено його державну реєстрацію, після чого він набув статусу юридичної особи (т. 1. а. с. 103, 149-151, 198; т. 2. а. с. 71).

Як вбачається із положень п.1.1 Статуту кооперативу, який було затверджено протоколом загальних зборів членів Гаражного кооперативу Спринтер № 1 від 17 травня 2004 року, Гаражний кооператив Спринтер є споживчим кооперативом , який створений шляхом об'єднання фізичних осіб для спільного збереження автомобільно- транспортних засобів в гаражах, які є особистою власністю членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю .

Згідно з п.2.2, п.4.11, п. 5.4. Статуту, завданням кооперативу є створення умов для утримання і збереження в гаражах автомашин, мотоциклів і інших автотранспортних засобів. Члени кооперативу зобов'язані виконувати вимоги статуту, виконувати рішення органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу, сплачувати визначені статутом внески, сплачувати всі витрати щодо експлуатації гаражу і земельної ділянки, елементів його благоустрою в розмірах, встановлених загальними зборами . До компетенції загальних зборів кооперативу належать визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу (а.с. 161-169 т. 1)

Згідно ст.ст. 10,11 Закону, членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Членство в кооперативі припиняється у разі, крім іншого, несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, а також смерті члена кооперативу ( ст. 13 Закону).

Відповідно до статуту Гаражного кооперативу Спринтер , затвердженого загальними зборами від 17 травня 2004 року, членами кооперативу можуть бути власники автомобілів, які виявили таке бажання, облік яких веде кооператив та кожному з яких видає посвідчення про членство, прийом та вихід яких з членів Гаражного кооперативу Спринтер здійснює Правління кооперативу. При цьому така особа, що бажає вступити до кооперативу повинна сплатити протягом місяця вступний внесок, визначений загальними зборами, рішення про вступ яких повинно бути також затверджено загальними зборами кооперативу. Члени кооперативу повинні сплачувати визначені статутом внески (т. 1, а. с. 152-160).

За новою редакцією статуту Гаражного кооперативу Спринтер , затвердженою загальними зборами кооперативу 07 березня 2012 року, було додатково зазначено, що членами кооперативу можуть особи, які згодні вносити цільові внески (паї). При цьому з моменту прийняття рішення правлінням про вступ особи у члени кооперативу та до моменту його підтвердження загальними зборами така особа має ті ж права і обов'язки, що й інші члени кооперативу. Член кооперативу також вносить пайові внески, окрім цільових, вступних та членських.

У випадку ж смерті члена кооперативу право на гараж має особа - спадкоємець за законом. При цьому новий власник такого гаражу автоматично становиться членом кооперативу.

Також у новій редакції статуту визначено, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового (вступного) внеску або часток протягом певного періоду (членські або цільові внески) (т. 1, а. с. 27-34; т. 2, а. с. 82-95).

Місцевим судом обґрунтовано встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 набув членство в Гаражному кооперативі Спринтер у відповідності до вимог Закону та статуту кооперативу, що підтверджується ордером № 174 від 23 грудня 2005 року, виданим на будівництво гаражу по АДРЕСА_1; членським квитком від 21 грудня 2005 року № 174, де зазначено, що ОСОБА_2 сплатив вступний внесок в сумі 100 грн.; а також посвідченням Гаражного кооперативу Спринтер № 003 від 23 листопада 2008 року на гараж НОМЕР_1, протоколом загальних зборів від 14 червня 2014 року (т. 1 а.с.21-26), яким ОСОБА_2 був виключений з членів кооперативу. Також членство ОСОБА_2 в Гаражному кооперативі Спринтер визнавалось представником відповідача у суді першої інстанції (т. 1, а. с. 11).

При цьому, місцевий суд дійшов правильного висновку, що на момент набуття членства ОСОБА_2 вступний внесок дорівнював 100 грн. і за життя останній не мав заборгованості перед відповідачем зі сплати ані вступного внеску, ані членських внесків, що підтверджується квитанціями, що маються у матеріалах справи, особовим рахунком на ім'я ОСОБА_2 (т. 1 а.с.16-19) (т. 2, а. с. 223).

Вказане також підтверджується актом перевірки діяльності Гаражного кооперативу Спринтер від 01 квітня 2008 року, проведеною ПАТ ММК імені Ілліча (т. 1, а. с. 163-166).

Крім того, судом встановлено, що Гаражному кооперативу Спринтер було погоджено розташування земельної ділянки площею 0,9628 га для будівництва гаражів-боксів по АДРЕСА_1 за рішенням від 15 грудня 2004 року виконкому Маріупольської міської ради, а також було затверджено проект землевпорядкування з відводу та надання строком на 10 років в оренду цієї земельної ділянки за рішенням від 16 вересня 2005 року Маріупольської міської ради, що також підтверджується договором від 11 січня 2005 року резервування за Гаражним кооперативом Спринтер земельної ділянки, довідкою про присвоєння їй кадастрового номеру (т. 1, а. с. 205, 206; т. 2, а. с. 110, 111).

На підставі договору оренди земельної ділянки від 19 жовтня 2005 року, укладеного між Гаражним кооперативом Спринтер та Маріупольською міською радою, вбачається, що земельна ділянка площею 0,9628 га була передана у користування кооперативу строком до 16 вересня 2015 року для розміщення на ній гаражів-боксів для колективного гаражного будівництва (обслуговування та розширення гаражного кооперативу) (т. 1, а. с. 209-210; т. 2, а. с. 113-116).

Також відповідно до договору оренди землі від 27 вересня 2007 року Гаражний кооператив Спринтер уклав угоду із Новоазовською районною державною адміністрацією Донецької області про надання йому у користування земельної ділянки площею 1,3107 га для обслуговування гаражів-боксів строком на 25 років, що також підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, її планом, експлікацією на місцевості, актом узгодження меж такої землі (т. 2, а. с. 117-119, 120, 121, 122, 123).

Використання АДРЕСА_1, площею 2,8367 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування та розширення гаражного кооперативу) строком до 18 червня 2023 року підтверджується договором оренди земельної ділянки від 09 липня 2013 року, укладеного між кооперативом та Маріупольською міською радою, рішенням такої міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3349, планом-схемою вказаної земельної ділянки, викопіюванням з кадастрового плану на місцевості, актом встановлення та узгодження меж такої ділянки, актом приймання-передачі земельної ділянки, а також витягом від 20 липня 2013 року про реєстрацію речового права на земельну ділянку (т. 1, а. с. 111-115, 116-117, 118, 119, 120, 121).

Крім того, на підставі розпорядження голови Новоазовської районної державної адміністрації від 22 жовтня 2007 року № 779 Гаражному кооперативу Спринтер було надано дозвіл на будівництво гаражів-боксів, дозвіл на виконання будівельних робіт від 25 жовтня 2007 року № 12 строком дії до 31 грудня 2009 року (т. 1, а. с. 213, 214).

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області 01 липня 2011 року, вбачається, що будівництво спірного та інших гаражів, загальною площею 8723,40 кв. м. було закінчено та здано до експлуатації.

Із зазначеної декларації також вбачається, що вказане будівництво здійснювалось на підставі наказу замовника про затвердження проекту № 27 від 26 жовтня 2007 року про позитивний комплексний експертний висновок Донецької обласної служби Української державної інвестиційної експертизи Доноблінвестекспертиза № 406/2 від 28 липня 2005 року, а також на підставі дозволу на виконання будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Новоазовського району від 25 жовтня 2007 року. Також у декларації вказано, що початок будівництва розпочався у жовтні 2007 року, яке закінчилось у грудні 2009 року, а гаражі були введені до експлуатації у червні 2011 року (т.1, а.с.104-108).

З огляду на те, що на загальних зборах Гаражного кооперативу Спринтер від 13 листопада 2005 року було встановлено порядок сплати членами кооперативу цільових внесків (паїв) на будівництво гаражів шляхом внесення грошових коштів по 1000 грн. у квартал з 2006 року до 1 січня 2008 року, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідно сума пайових внесків за такий період дорівнювала 8000 грн..

Враховуючи, що прийняття в експлуатацію гаражів-боксів відбулось 01 липня 2011 року, а спадкодавець ОСОБА_2 фактично сплатив на будівництво спірного гаражу 26000 грн., що також визнано представником відповідача, пайові внески на гараж були внесені останнім у повному обсязі.

При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував висновки експертиз, проведених судовим експертом ОСОБА_7 щодо вартості використаних матеріалів на будівництво гаражів, вартість робіт та механізмів, витрачених на їх будівництво; затверджений загальними зборами кооперативу, кошторис Маріупольцивільпроект ; декларацію готовності гаражів-боксів до експлуатації від 01 липня 2011 року, де було визначено вартість побудованих гаражів-боксів; акт ПАТ ММК імені Ілліча перевірки діяльності Гаражного кооперативу Спринтер щодо розміру витрат кооперативу на будівництво гаражів-боксів; відповіді голови кооперативу ОСОБА_6 щодо вартості побудованих гаражів боксів; відомості про відсутність заборгованості кооперативу перед ПАТ ММК імені Ілліча та відсутність вимог до ОСОБА_2 за час його життя щодо сплати вступних або інших внесків.

Проаналізувавши зазначені докази, суд зробив висновок, що з них вбачається, що вартість спірного гаражу не перевищує суми в 26247 грн..

Суд при цьому також врахував надані позивачем розписки про перерахування ОСОБА_2 не облікованих кооперативом коштів на користь кооперативу, що у сукупності із наведеними доказами свідчить про проведення останнім повної сплати внесків на будівництво спірного гаражу, ще до прийняття його у експлуатацію у 2011 році (т. 1, а. с. 20).

Таким чином суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині визнання права власності за позивачем на спірний гараж, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 , будучи членом Гаражного кооперативу Спринтер , за життя повністю вніс свій пай на будівництво гаражу, наданого йому в користування, а тому набув право власності на це майно, яке після його смерті увійшло до складу спадщини, яку в установленому законом порядку прийняла його дружина, позивач по справі.

Доводи відповідача про те, що спірний та інші гаражі в Гаражному кооперативі Спринтер не були здані до експлуатації є неспроможними, з огляду на їх спростування вищезазначеною декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, а також наданими апеляційному суду, листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від 03 липня 2017 року № 1005-04-1783, копіями реєстраційних справ на гаражі № 197 та № 154 в Гаражному кооперативі Спринтер , з яких вбачається, що на зазначені гаражі були видані правовстановлюючі документи на ім'я інших членів кооперативу, виходячи з їх готовності до експлуатації на підставі декларації від 01 липня 2011 року (т. 3 а.с. 211, 209).

Посилання Гаражного кооперативу Спринтер на те, що суд за своєю ініціативою, без позовних вимог про це, дав оцінку протоколам загальних зборів кооперативу та визнав їх недійсними, є безпідставними, оскільки місцевий суд обґрунтовано оцінив усі докази по справі, у відповідності до вимог статті 212 ЦПК України, зокрема і частину протоколів загальних зборів кооперативу (від 15 серпня 2004 року, 10 січня 2008 року, 17 січня 2008 року, 25 грудня 2005 року та від 30 листопада 2008 року), до яких віднісся критично та не прийняв їх до уваги, зазначивши про це в мотивувальній частині судового рішення. При цьому резолютивна частина оскарженого рішення суду не утримує оцінку судом зазначених рішень загальних зборів кооперативу.

Також не є такими, що заслуговують на увагу апеляційного суду, твердження апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, після початку розгляду справи по суті, прийняв додаткову позовну заяву позивача, в якій вона змінила підставу та предмет позову, оскільки ці порушення не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, так як не призвели до неправильного вирішення справи, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 309 ЦПК України..

При цьому місцевий суд розглянув справу, у відповідності до ст. 11 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1, а тому доводи Гаражного кооперативу Спринтер про порушення судом принципу диспозитивності є також необґрунтованими.

Не можна погодитись з посиланням кооперативу і на те, що справа розглянута до нього, як до неналежного відповідача, оскільки саме Гаражний кооператив Спринтер не визнавав членство спадкодавця ОСОБА_2 в кооперативі, сплату ним внесків та не видав про це позивачу відповідну довідку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу Спринтер відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: