Постанова

від 03.07.2017 по справі 815/4600/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/4600/16

Категорія: 8.3Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДТЕХНІКА - В до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.04.2016 року №№ 0001031403, 0001041403, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДТЕХНІКА - В звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.04.2016 року №№ 0001031403, 0001041403.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року заявлений позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 07.04.2016 року №№ 0001031403, 0001041403.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.11.2015 року по 14.03.2016 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 000009/15-52-14-03/37549407 від 21.03.2016 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001041403 від 07.04.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4952703,00 грн., в т.ч., за основним платежем - 3301382 грн., штрафні санкції 1650691 грн.; № 0001031403 від 07.04.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4668556 грн., в т.ч., основний платіж - 3734845 грн., штрафні санкції - 933711 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується наданим відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунком до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0001031403 від 07.04.2016 року у сумі 378241 грн. та 34905 грн., та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку у сумі 94560 грн. та 8726 грн. стали висновки відповідача про заниження позивачем інших доходів на суму безнадійної кредиторської заборгованості при взаємовідносинах з ТОВ Авесбуд у сумі 193918 грн. і ТОВ Левиском у сумі 2101337 грн.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 17.02.2014 року між ТОВ Авесбуд (первісний кредитор) та ТОВ Спецбілд (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредиторові за наступними договорами: договір про надання послуг № 01.07/13-АВ від 01.07.2013 року, № 15/10/13-СП від 15.10.2013 року, № 07-11/13-ТО від 07.11.2012 року, № 20-11/13-СП від 20.11.2013 року, № 51452/13-СП від 05.12.2013 року, укладеними між первісним кредитором і ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В , в обсягах і на умовах, установлених договором між первісним кредитором і боржником.

Пунктом 1.2 визначено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору.

Згідно з п. 2.1 право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 2101337,17 грн.

17.02.2014 року між ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В (боржник) та ТОВ Авесбуд (первісний кредитор) складені акти звіряння розрахунків, відповідно до яких заборгованість ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В перед ТОВ Авесбуд складає 2101337,17 грн.

Крім того, 17.02.2014 року ТОВ Авесбуд скерувало на адресу ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В повідомлення про відступлення права вимоги, яким останнього повідомлено про те, що 17.02.2014 року укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого сума боргу підлягає сплаті підприємством новому кредитору - ТОВ Спецбілд .

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ Спецбілд , заборгованість ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В , з урахуванням договору відступлення права вимоги та укладених договорів підряду безпосередньо між ТОВ Спецбілд та ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В , заборгованість останнього перед кредитором станом на 17.02.2014 року складає 3119 424,87 грн.

03.03.2014 року між ТОВ Спецбілд та ТОВ Престиж-Інком укладено договір відступлення права вимоги № 03/03-14/1, відповідно до якого останньому відступлено право вимоги на кредиторську заборгованість у сумі 1597359,92 грн., що виникло на підставі договорів: № 05-12/13-СР від 05.12.2013 року, № 17/12-13-ЗР від 17.12.2013 року, № 25/2014-СБ від 01.01.2014 року, № 10045/14-СБ від 01.01.2014 року, № 0101/14-СБ від 01.01.2014 року, № 0301/14-СБ від 01.01.2014 року, № 1001/14-СБ від 01.01.2014 року, № 01.01/2014-СБ від 01.01.2014 року, № 03.01/2014-СБ від 03.01.2014 року, № 09.01/2014 - СБ від 09.01.2014 року, № 14.01/2014 - СБ від 14.01.2014 року, № 29/800 - 14 від 01.02.2014 року, № 5356/14-ОУ від 01.02.2014 року, № 0102/2014-СБ від 01.02.2014 року, укладених між ТОВ Спецбілд та ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В , а також 2101337,17 грн. за договором відступлення прав вимоги від 17.02.2014 року.

Загальна сума боргу за всіма договорами складає 3698697, 09 грн. підлягає сплаті новому кредитору - ТОВ Престиж-Інком .

03.03.2014 року ТОВ Спецбілд скерувало на адресу ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В повідомлення про відступлення права вимоги, яким останнього повідомлено про те, що 03.03.2014 року укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого сума боргу підлягає сплаті підприємством новому кредитору - ТОВ Престиж - Інком .

Відповідно до актів звіряння складених між ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В та ТОВ Спецбілд , станом на 02.03.2014 року заборгованість перед останнім складала 3698697,09 грн., а станом на 03.03.2014 року заборгованість ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В перед кредитором ТОВ Спецбілд відсутня (договір відступлення права вимоги).

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 17.02.2014 року між ТОВ Левиском (первісний кредитор) та ТОВ Бізнес-Карго (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредиторові за договором про надання послуг № 170/13-04 від 17.04.2013 року, укладеним між Первісним кредитором і ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В , в обсягах і на умовах, установлених Договором між первісним кредитором і боржником.

Пунктом 1.2. визначено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі визначеному в п. 2.1 цього Договору.

Згідно з п. 2.1 право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 193918,35 грн.

17.02.2014 року між ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В (боржник) та ТОВ Левиском (первісний кредитор) складені акти звіряння розрахунків, відповідно до яких заборгованість ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В перед ТОВ Левиском складає 193918,35 грн.

17.02.2014 року ТОВ Левиском скерувало на адресу ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В повідомлення про відступлення права вимоги, яким останнього повідомлено про те, що 17.02.2014 року укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого сума боргу підлягає сплаті підприємством новому кредитору - ТОВ Бізнес-Карго .

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ Бізнес-Карго , заборгованість ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В з урахуванням договору відступлення права вимоги та укладених договорів безпосередньо між ТОВ Бізнес - Карго та ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В , заборгованість останнього перед кредитором станом на 17.02.2014 року складає 411684,35 грн.

Відповідно до актів звіряння складених між ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В та ТОВ Бізнес - Карго , станом на 02.03.2014 року заборгованість перед останнім складала 596879,35 грн., в т.ч., по договору відступлення права вимоги від 17.02.2014 року - 193918,35 грн.

03.03.2014 року між ТОВ Бізнес-Карго та ТОВ Престиж-Інком укладено договір відступлення права вимоги № 03/03-14, відповідно до якого останньому відступлено право вимоги на кредиторську заборгованість у сумі 402961,00 грн., що виникло на підставі договорів: № 09.01/2014 - БК від 09.01.2014 року, № 13.01/2014 - БК від 13.01.2014 року укладених між ТОВ Бізнес-Карго та ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В , а також 193918,35 грн. за договором відступлення прав вимоги від 17.02.2014 року.

03.03.2014 року ТОВ Бізнес-Карго скерувало на адресу ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В повідомлення про відступлення права вимоги, яким останнього повідомлено про те, що 03.03.2014 року укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого сума боргу підлягає сплаті підприємством новому кредитору - ТОВ Престиж - Інком .

Згідно відомостей, що містяться в ЄДР ЮО та ФОП, ТОВ Престиж - Інком зареєстровано 12.07.2012 року та на час розгляду справи, як і на час здійснення перевірки не перебуває в процесі припинення, не ліквідовано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави вважати, що кредиторська заборгованість ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В в розмірі 2101337,17 грн. та 193918,35 грн. є безнадійною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що вказана заборгованість є безнадійною, виходячи з того, що 28.06.2014 року скасовано державну реєстрацію ТОВ Авесбуд (код ЄДРПОУ 38643497) та 03.08.2015 року скасовано державну реєстрацію ТОВ Левиском (код ЄДРПОУ 38350912), оскільки на час скасування державної реєстрації зазначених підприємств у ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В відсутні були взаємовідносини з цими підприємствами, як і відсутня перед ними заборгованість.

Також, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання відповідача на інформацію, викладену в акті ДПІ в Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2014 року № 1818/15-53-22-3/38945620 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Спецбілд щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень - лютий 2014 року, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За викладених обставин, враховуючи те, що заборгованість, яка виникла у позивача перед ТОВ Авесбуд та ТОВ Левиском , відповідно до договорів відступлення права вимоги рахується в повному обсязі за підприємством перед ТОВ Престиж-Інком , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави вважати її безнадійною кредиторською заборгованістю, а отже і відсутні підстави збільшувати на цю суму інші доходи.

Таким чином, вищезазначений висновок відповідача є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення № 0001031403 від 07.04.2016 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 378241 грн. та 34905 грн., та відповідно за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 94560 грн. та 8726 грн.

Також, як вбачається з акту перевірки та підтверджується наданим відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунком до оскаржуваних податкових повідомлень рішень, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0001031403 від 07.04.2016 року у сумі 197513 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку у сумі 49378 грн. стали висновки відповідача про безпідставне віднесення до складу витрат суми відсотків за договорами фінансового лізингу з ТОВ Український лізинг в розмірі 1097295 грн.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 12.12.2013 року між ТОВ Український лізинг та ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В укладено генеральний договір фінансового лізингу № 179, відповідно до якого визначено терміни та визначення, затверджені типові форми додатків (форма договору лізингу, заявки, специфікації, ін.), визначений порядок здійснення платежів, обов'язки сторін, порядок та умови виконання договору.

12.12.2013 року між цими ж сторонами укладений договір фінансового лізингу № ФЛ-179-1.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та передає його лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах цього договору лізингу та генерального договору фінансового лізингу від 12.12.2013 року № 179. Найменування предмету лізингу, його детальний опис та вартість вказані в специфікації до цього договору. Строк лізингу - 36 місяців, загальна вартість лізингу - 8449645,01 грн., в т.ч., винагорода - 2329645,01 грн., відшкодування вартості предмета лізингу - 3660000 грн., первісний лізинговий платіж - 2460000 грн.

Згідно з Специфікацією (додаток № 1/ФЛ-179-1 від 12.12.2013 року) предметом лізингу є вантажний автокран >20Т Liebherr LTM 1092-5.1, що був у використанні, 2007 р.в.

Відповідно до графіку лізингових платежів гранична дата сплати - 24.01.2017 року.

03.06.2014 року між ТОВ Український лізинг та ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № ФЛ-179-1 від 12.12.2013 року, збільшивши вартість договору лізингу з 8449645,01 грн. до 8451295,01 грн. Термін сплати залишився незмінним.

Згідно з картками рахунків та оборотно-сальдовими відомостям по рахункам 531 та 952 ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В своєчасно в повному обсязі, згідно графіку лізингових платежів здійснювало оплату на користь ТОВ Український лізинг .

На підтвердження використання вантажного автокрану >20Т Liebherr LTM 1092-5.1 у власній господарській діяльності, позивач надав до суду копії договорів підряду, відповідно до умов якого позивач зобов'язується за замовлення ТОВ Хай-рейз констракшнз холдин надавати послуги вказаним вантажним краном.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надані первинні документи бухгалтерського обліку (акти виконаних робіт довідки про виконані роботи (путьові листи), змінні рапорти, відомості про витрати палива, рахунки-фактури).

05.06.2013 року між ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В та ТОВ УніКредит Лізинг укладений договір фінансового лізингу № 4578L13/00.

Відповідно до специфікації до цього договору предметом лізингу є екскаватор гусеничний HITACHY ZX330LC-3 з гідро молотом Furukawa F35, реєстраційний номер 12567 КС.

Згідно з графіком лізингових платежів до спеціальних умов № 4578L13/00 до договору фінансового лізингу № 4578L13/00 від 05.06.2013 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.06.2013 року, останній платіж припадає на 10.06.2014 року.

Відповідно до акту звірки, оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків 611, 6841, 952 станом на 17.06.2014 року у ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В відсутня заборгованість по договору фінансового лізингу № 4578L13/00 від 05.06.2013 року.

Зазначений екскаватор гусеничний HITACHY ZX330LC-3 також використовується у власній господарській діяльності позивача.

Відсотки за цими договорами фінансового лізингу віднесені позивачем до складу витрат.

Зазначені обставини жодним чином не спростовуються відповідачем, як в запереченнях на заявлений позов, так і в поданій апеляційній скарзі.

Разом з тим, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що одночасно з укладенням договорів фінансового лізингу позивач надавав безвідсоткову фінансову поворотну допомогу іншим особам, що, на думку податкового органу, виключає можливість віднесення процентів за договорами фінансового лізингу до складу витрат, оскільки свідчить про те, що здійснення таких операцій не пов'язано з господарською діяльністю позивача та не має на меті отримання позивачем економічної вигоди.

Проте, відповідно до пп. 138.10.4. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (редакції на час виникнення спірних правовідносин) інші операційні витрати, що включають, зокрема: а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності ; в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність , та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті; витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань; суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління.

Згідно з пп. 138.10.5. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до приписів Податкового кодексу України проценти нараховані за договором фінансового лізингу відносяться суб'єктом господарювання до складу витрат, у разі якщо предмет лізингу використовується у господарській діяльності лізингоодержувача.

При цьому, Закон не ставить в залежність можливість віднесення процентів до складу витрат суб'єктом господарювання від здійснення ним одночасно будь-якої іншої діяльності, що не пов'язана зі здійсненням основного виду господарської діяльності та отримання від неї економічної вигоди.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, маючи кредиторську заборгованість по лізинговим договорам, підприємством своєчасно та в повному обсязі виконувались фінансові зобов'язання перед лізингодавцем та платежі вносились відповідно до графіку.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що віднесені підприємством проценти у розмірі 1097295 грн., відносяться в даному випадку до складу фінансових витрат відповідно до п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, а не як зазначено контролюючим органом - п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

За таких обставин, висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п.141.1 ст. 141 кодексу України, що призвело до завищення суми витрат на 1097295 грн. є необґрунтованим та таким, що спростовується зібраними по справі доказами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення № 0001031403 від 07.04.2016 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 197513 грн. та відповідно за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 49378 грн.

Крім того, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даних видів податків, стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по господарських операціях з ТОВ Лоренцо , ТОВ БК Олімп , ТОВ Інтер-Імпекс , ТОВ Спецбілд .

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, між позивачем та ТОВ Лоренцо укладений договір надання послуг № 3654 від 01.10.2014 року.

Згідно п.п. 1.1 договору виконавець ТОВ Лоренцо зобов'язується надавати замовнику ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В послуги вантажним автотранспортом, спеціальною технікою, обладнанням, іншими вантажними механізмами з особами, які мають право на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника, інші супутні послуги, пов'язані з наданням послуг такої техніки та надавати таку техніку в оренду.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 вказаного договору замовник сплачує виконавцеві плату за надання послуг за узгодженими договірними цінами, які встановлюються між сторонами в національній валюті України. Договірна вартість наданих послуг виконавцем визначається за згодою сторін в кожному випадку окремо, та зазначається в рахунках-угодах виконавця, які останній надає замовнику на оплату.

Згідно з п. 3.3 зазначеного договору підтверджуючим документом факту наданих послуг являється двосторонній акт наданих послуг.

До даного договору були складені акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг), податкові накладні (а.с.110-113 т.2, 127-128, 138-139 т.2).

Зазначені послуги були використані під час виконання ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В своїх зобов'язань перед ТОВ Стальконструкція-109 по договору № 2907/14-ОУ (а.с.114-126 т.2), ТОВ Прогрес-2 по договору № 01/02/14-ОУ (а.с.129-137 т. 2), ТОВ Трансбуд СУ-10 по договору № 1010/14-ОУ (а.с.140-147 т.2).

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період по ТОВ Лоренцо , належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям ТОВ Лоренцо у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям з ТОВ Лоренцо ґрунтується лише на наявності узагальненої податкової інформації, складеної ДПІ у Київському районі ГУ ДФС у м. Одесі від 05.06.2015року №7591/22-02, стосовно того, що у зв'язку з тим, що ТОВ Лоренцо не надавались первинні документи та відсутня інформація у АІС Податковий блок , стосовно звітів щодо основних засобів, трудових ресурсів, неможливо встановити наявність власних чи орендованих офісних та складських приміщень ТОВ Лоренцо , наявність трудових ресурсів, що свідчить про неможливість надання послуг ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В .

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на узагальнюючу податку інформацію щодо контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів наголошує, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цими суб'єктами господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит та валові витрати, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати такий податковий кредит та валові витрати по господарських операціях з цими контрагентами.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та формування валових витрат за рахунок цих операцій, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Таким чином, оскільки в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки послуг контрагентом позивача ТОВ Лоренцо , які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень в частині визначення податкових зобов'язань та штрафних санкції з податку на прибуток та додану вартість по операціям з ТОВ Лоренцо .

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, між позивачем та ТОВ БК Олімп укладені договори від 29.05.2014 року № 1815, від 16.04.2014 року № 6325/14-3P, від 04.03.2014 року № 14003, від 22.08.2014 року № 2208, № 563/14-то від 01.04.2014 року, № 222/14-тх від 01.04.2014 року, № 390/14-св від 06.05.2014 року, № 1515/14-ст від 15.05.2014 року, № 611 від 01.06.2014 року, № 2225/16 від 02.09.2014 року, № 2225/12 від 02.09.2014 року, № 03/09 від 03.09.2014 року, № 19/02 від 19.09.2014 року, № 19/01 від 19.09.2014 року, № 30/09 від 30.09.2014 року, з яких вбачається, що ТОВ БК Олімп надавались позивачу послуги вантажного автокрану, генератору дизельного, довгоміру та будівельні роботи, а ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В , в свою чергу, здійснювало оплату за ці послуги, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами-виконаних робіт та податковими накладними (а.с.179-248 т.2, 1-128 т.3).

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період по ТОВ БК Олімп , належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ БК Олімп у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям з ТОВ БК Олімп ґрунтуються лише на наявній в базах ГУ ДФС в Одеській області інформації про те, що статутний капітал ТОВ БК Олімп складав -1000 грн., згідно податкового розрахунку на підприємстві рахувалась 1 особа, у підприємства відсутні власні основні засоби та відсутня інформація щодо наявності ліцензії на виконання будівельних робіт, які підлягають обов'язковому ліцензуванню. Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ БК Олімп не мало можливості виконати будівельні роботи власними силами.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на узагальнюючу податку інформацію щодо контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Більш того, позивачем до суду надані належним чином завірені копії виписки з ЄДРЮО та ФОП ТОВ БК Олімп , ліцензії ДАБІ України АЕ № 289796 (строк дії з 03.03.2014 року по 07.06.2016 року), свідоцтва платника ПДВ НБ№ 517894, виданого 13.06.2013 року, відповідно до яких, ТОВ БК Олімп зареєстровано 10.04.2012 року, основний вид діяльності - інші спеціалізовані будівельні роботи, а також перелік робіт яке має право виконувати підприємство зазначено в додатку до ліцензії (а.с.62-67 т.1).

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 815/4233/15, позов ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0002312203 від 14.07.2015 року та № 0002322203 від 14.07.2015 року.

Під час розгляду справи №815/4233/15, судом досліджувались ті самі договори, укладені між позивачем та ТОВ БК Олімп , що і в даній справі.

Разом з тим, в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року зазначено, що висновки податкового органу ґрунтувались на акті неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ БК Олімп , дій по здійсненню якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 року визнані протиправними, зобов'язано ДПІ у Київському районі поновити ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В показники податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ БК Олімп за період липень, серпень 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини, встановлені вищевказаними рішеннями судів не доказуються.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень в частині визначення податкових зобов'язань та штрафних санкції з податку на прибуток та додану вартість по операціям з ТОВ БК Олімп .

Що стосується операцій позивача з ТОВ Інтер-Імпекс колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вірно вказано судом першої інстанції, між ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В та ТОВ Інтер-Імпекс укладено договір підряду № 03/03-14/2 від 03.03.2014 року, за умовами якого ТОВ Інтер-Імпекс (код ЄДРПОУ 28927884) здійснює роботи по будівництву комбікормового заводу потужністю 20 т/год із відділенням складу зберігання зерна на 30 тис.тон в Козецькому районі Чернігівської області.

Також в акті вказано що згідно баз даних ГУ ДФС в Одеській області статутний капітал ТОВ Інтер-Імпекс складав на момент утворення - 0 грн., основна діяльність - надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, податкова звітність протягом 2014 року не подавалась, чисельність працюючих та наявність власних основних засобів встановити неможливо, так як підприємством не подавалися відповідні звіти. Крім того в базах даних ГУ ДФС в Одеські області відсутня інформація щодо наявності ліцензій і виконання будівельних робі які підлягають обов'язковому ліцензуванню. Також в актах здачі-прийому робіт відсутня інформація про залучення третіх осіб до виконання, що в свою чергу не надає можливості підтвердити використання спірних послуг у зазначеній діяльності.

Таким чином, на думку податкового органу, TOB Інтер-Імпекс не мало можливості виконати будівельні роботи власними силами, та в ході перевірки не надано первинні документи які б могли довести факт виконання зазначених робіт третіми особами.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 03.03.2014 року між ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В (код ЄДРПОУ 37549407) та ТОВ Інтер-Імпрекс (код ЄДРПОУ 38927994) укладено договір підряду № 03/03-14/2, на підтвердження виконання якого позивачем надані акт виконаних робіт та податкова накладна (а.с.148-158 т. 2).

Також представником позивача надані належним чином завірені копії виписки з ЄДРЮО та ФОП ТОВ Інтер-Імпрекс , ліцензії ДАБІ України АЕ №280302 (строк дії з 22.11.2013 року по 22.11.2016 року), свідоцтва платника ПДВ НБ№ 552546, виданого 01.11.2013 року, відповідно до яких, ТОВ Інтер-Імпрекс зареєстровано 08.10.2013 року, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, а також перелік робіт яке має право виконувати підприємство зазначено в додатку до ліцензії (а.с.49-55 т.1).

Зазначений договір був укладений позивачем з метою забезпечення своєчасного виконання умов договору субпідряду №17/12/13-1 від 17.12.2013 року, укладеного між КФ ВЕСТТ та ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В (а.с.159 - 178 т. 2).

Разом з тим, договір з ТОВ Інтер-Імпекс (38927884), як вказано в акті перевірки, позивачем не укладався, а згідно відомостей що містяться в ЄДРЮО та ФОП за кодом 38927884 значиться Благодійна організація благодійний фонд Серце за серце (БО БФ Серце за серце ).

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність висновків в акті перевірки стосовно не підтвердження факту отримання позивачем послуг (робіт) від ТОВ Інтер-Імпекс .

Що стосується операцій позивача з ТОВ Спецбілд колегія суддів зазначає наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, між ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В та ТОВ Спецбілд укладено договори підряду № 05-12/13-СР від 05.12.2013 року та № 17/12-13-ЗР від 17.12.2013 року на загальну суму 518394,70 грн., на підтвердження виконання яких надані: довідки про вартість робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні (а.с.129-216 т.3).

Також відповідно до договору відступлення права вимоги від 17.02.2014 року, укладеного між ТОВ Авесбуд (первісний кредитор) та ТОВ Спецбілд (новий кредитор), останній набув права вимоги у розмірі 2101337 грн. та набув статусу кредитора перед ТОВ СПЕЦБУДТЕХНІКА - В .

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період по ТОВ Спецбілд , належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ Спецбілд у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям з ТОВ Спецбілд ґрунтуються лише на акті ДПІ у Київському районі ГУ ДФС у м. Одесі від 01.04.2014 року № 1818/15-53-22-3/38945620 Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB Спецбілд , код ЄДРПОУ 38945620 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року .

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, який був використаний відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично став підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, під час проведення зазначеної зустрічної звірки відносини, що виникли між позивачем та ТОВ Спецбілд не досліджувались перевіряючими.

Також, колегія суддів наголошує, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та формування валових витрат за рахунок цих операцій, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та ТОВ Спецбілд на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Більш того, представник позивача надав до суду виписки з ЄДРЮО та ФОП ТОВ Спецбілд ліцензії ДАБІ України АЕ № 280232 (строк дії з 08.11.2014 року по 08.11.2016 року), свідоцтва платника ПДВ НБ№573833, виданого 01.12.2013 року, відповідно до яких, ТОВ Спецбілд зареєстровано 22.10.2013 року, основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель, а також перелік робіт яке має право виконувати підприємство зазначено в додатку до ліцензії (а.с.56-61 т.1).

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень в частині визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток та додану вартість по операціям з ТОВ Спецбілд .

Водночас, вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції помилково не враховано, що підставою для визначення позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями стали висновки податкового органу щодо безпідставного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій по списанню пального на суму 408596 грн. за відсутності документів, що підтверджують факт використання списаного пального в межах господарської діяльності.

Вказані обставини в ході судового розгляду справи не спростовані позивачем.

При цьому, судом апеляційної інстанції було витребувано від позивача наведені докази, однак такі не надані.

Колегія суддів зазначає, що в позовній заяві взагалі відсутні обґрунтування протиправності вказаних висновків відповідача, що свідчить, що позивачем податкові повідомлення - рішення у цій частині не оскаржуються.

Також, підставою для визначення позивачу податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням стали встановлені відповідачем обставини щодо безпідставного формування валових витрат по операціям, пов'язаних страхуванням майна на суму 4410 грн. за відсутності будь-яких первинних документів.

В ході перевірки позивачем підтверджено витрати по страхування майна лише на суму 15021 грн., в той час, як в декларації віднесено витрати у сумі 19430 грн.

Зазначені обставини в ході судового розгляду справи не спростовані позивачем.

Колегія суддів зазначає, що в позовній заяві взагалі відсутні обґрунтування протиправності вказаних висновків відповідача, що свідчить, що позивачем податкові повідомлення - рішення у цій частині не оскаржуються.

Крім того, позивачем жодним чином не спростовані висновки відповідача про безпідставне не включення до складу доходу від операційної діяльності суму доходів у розмірів 146160 грн. за договором перевезення з Gradalogisnic Sa Cyisinau, Moldova (замовник).

Вказані обставини в ході судового розгляду справи не спростовані позивачем.

Колегія суддів зазначає, що в позовній заяві взагалі відсутні обґрунтування протиправності вказаних висновків відповідача, що свідчить, що позивачем податкові повідомлення - рішення у цій частині не оскаржуються.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень в частині визначення податку на прибуток та за штрафними санкціями у загальній сумі 125812 грн., а також в частині визначення податку на додану вартість та за штрафними санкціями у загальній сумі 612894 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДТЕХНІКА - В до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.04.2016 року №№ 0001031403, 0001041403 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.04.2016 року № 0001031403 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДТЕХНІКА - В суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4 542 744 грн., в тому числі, за основним платежем - 3 634 195 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 908 549 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.04.2016 року № 0001041403 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДТЕХНІКА - В суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4 339 179 грн., в тому числі, за основним платежем - 2 892 786 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 1 446 393 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець

03 липня 2017 р.