Рішення

від 26.06.2017 по справі 908/618/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/48/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017 Справа № 908/618/17

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Дроздова С.С., Ярешко О.В.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/618/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до відповідача: Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна по Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України

про стягнення 395403,20 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 011.11-39 від 27.12.2016 року

від відповідача - ОСОБА_2, директор Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» , згідно контракту № 3-34 від 01.07.2008 року

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 22/18 від 13.01.2017 року

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з'явився

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.05.2017 року за обопільним клопотанням представників сторін строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 12.06.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.06.2017 року у зв'язку зі складністю предмету спору та великим обсягом наданих доказів, справу № 908/618/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Дроздова С.С., Ярешко О.В.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» про стягнення заборгованості з плати за зберігання майна за договором зберігання № 440Д(2009) від 30.12.2009 року в сумі 395403,20 грн.

25.04.2017 року на адресу суду від позивача надійшло нормативне обґрунтування позовної заяви, в якому останній зазначає наступне:

- предметом розгляду даної справи є стягнення плати за договором відповідального зберігання, укладеним між Публічним акціонерним товариством Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (Зберігач) та Державним підприємством Завод алюмінієвої фольги (Поклажодавець) № 440 Д (2009) від 30.12.2009 року (далі-Договір), предметом якого згідно п. 1.2. є зберігання технологічного обладнання для виробництва алюмінієвої фольги (Обладнання), яке встановлено, знаходиться в монтажі чи в упакованому вигляді, переданого на зберігання згідно Додатків № 1, 2, 3 до Договору;

- позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 509, 936, 938, 946, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 173 Господарського кодексу України;

- до Договору було укладено Додаткові угоди від 29.04.2010 року, 28.12.2010 року, 01.06.2011 року, 03.10.2011 року, 27.12.2012 року, 12.12.2013 року, 27.05.2014 року та 18.08.2014 року, якими були внесено зміни до Договору;

- відповідно до п. 1.4. та п. 9.2. Договору та Додаткових угод, строк дії Договору становив з 01.01.2010 року - до 30.12.2015 року, проте 22.06.2015 року Договір був розірваний за згодою сторін відповідно до листа ДП ЗАФ від 22.06.2015 року за вих. № ГП-4/39 та листа ПАТ ЗАлК від 22.06.2015 року за вих. № 011-488;

- за умовами п. 3.1. Договору винагорода за зберігання обладнання виплачується зберігачу протягом строку зберігання рівними частками щомісяця в розмірі 33409,19 грн., в тому числі ПДВ - 5 568,20 грн.;

- вказує, що свої зобов'язання за Договором зберігання ПАТ ЗАлК виконано у повному обсязі, а саме, майно ДП ЗАФ прийнято на відповідальне зберігання, що підтверджується актом прийому - передачі від 30.12.2009 року;

- пунктом 4.1. Розділу 4 Договору, вказано, що Поклажодавець зобов'язаний після закінчення строку зберігання забрати у Зберігача майно, передане на зберігання, а пунктом 3.5 розділу 3 Договору зобов'язано Поклажодавця виплачувати Зберігачу винагороду за зберігання майна протягом строку зберігання;

- враховуючи той факт, що дія Договору внаслідок дострокового розірвання закінчилася 22.06.2015 року, а відповідачем майно забрано так і не було, та те, що Поклажодавцем не в повному обсязі виконувались умови Договору в частині виплати винагороди за зберігання, станом на березень місяць 2017 року за договором відповідального зберігання утворилась заборгованість по платі за зберігання майна у розмірі 395403,20 грн.;

- у зв'язку з невиконанням ДП ЗАФ свого обов'язку щодо сплати коштів за зберігання майна, ПАТ ЗАлК змушений був звернутись до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості за Договором.

13.05.2017 року на адресу суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області надійшло клопотання в порядку ст. 27 ГПК України про залучення його до участі у справі № 908/618/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказане клопотання мотивоване тим, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області згідно з наказом № 842 від 01.12.2015 року прийнято рішення про приватизацію майнового комплексу Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» та відповідно до наказу Регіонального відділення № 922 від 25.12.2015 року Регіональним відділенням прийнято від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України функції управління єдиним майновим комплексом Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» . Тому відділення вважає, що судове рішення в даній справі може вплинути на його права, обов'язки та інтереси як органу, уповноваженого управляти майновим комплексом Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» .

22.05.2017 року на адресу суду від відповідача у справі надійшло клопотання про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до участі у справі № 908/618/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказане клопотання мотивоване тим, що Державне підприємство «Завод алюмінієвої фольги» знаходиться в управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та зараз перебуває в приватизації шляхом продажу на аукціоні, тому судове рішення в даній справі може вплинути на права, обов'язки та інтереси останнього як органу, уповноваженого управляти майновим комплексом Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» .

22.05.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи у зв'язку з неотриманням позовної заяви ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» .

Вказане клопотання відповідача було задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 23.05.2017 року, якою в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору на15 днів до 12.06.2017 року та відкладений розгляд справи на 07.06.2017 року о 14:00.

07.06.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- просить врахувати ту обставину, що позивачем розраховано заборгованість поза межами строку дії договору зберігання, а отже, стягнення її за період з 01.01.2016 року по 28.02.2017 року є безпідставним;

- згідно акту прийому - передачі на баланс Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» ПАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" передало тільки технологічне обладнання з виробництва алюмінієвої фольги, в той же час виробничі площі, на яких було змонтовано технологічне обладнання ливарного переділу, а також об'єкти незавершеного будівництва залишилися у користуванні ПАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат";

- не маючі виробничих площ, на яких може бути встановлене технологічне обладнання і не маючи фінансових можливостей для завершення будівництва державне підприємство фактично виконує функції по забезпеченню збереження обладнання;

- ДП «Завод алюмінієвої фольги» є недобудованим підприємством, не виробляє промислової продукції та не одержує доходу, єдиним джерелом надходження коштів є здача майна підприємства в оренду ПАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , але суми орендної плати не перевищують поточні зобов'язання;

- ДП «Завод алюмінієвої фольги» має також заборгованість по заробітній платі та соціальним внескам до бюджету;

- відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" єдиний майновий комплекс ДП «Завод алюмінієвої фольги» включено до переліку об'єктів державної власності групи А, підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, згідно з наказом Фонду державного майна України від 03.11.2015 року № 1627;

- наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.12.2015 року № НОМЕР_1 „Завод алюмінієвої фольги" було передано до сфери управління Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області, яке з метою реалізації наказу Фонду державного майна України від 03.11.2015 року № 1627 розмістило в офіційних засобах масової інформації оголошення про проведенню аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ДП „Завод алюмінієвої фольги" із зазначенням умов його придбання, згідно з якими до покупця переходять всі зобов'язання підприємства;

- вказує, що за умовами продажу ДП „Завод алюмінієвої фольги" інвестор, який придбає державне підприємство, повинен повністю погасити прострочені зобов'язання підприємства, таким чином, зобов'язання ДП „ЗАФ» перед ПАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" будуть погашені у повному обсязі;

- посилається на незадовільний фінансовий стан, який характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві;

- зазначає, що відповідно до наданого листа від 03.05.2017 року № ГП-2/32, підписаного головним бухгалтером та директором підприємства, станом на 01.05.2017 року кредиторська заборгованість ДП „Завод алюмінієвої фольги» складає 470,565 тис. грн., заборгованість по заробітній платі 147,030 тис. грн.;

- на теперішній час діяльність ДП „Завод алюмінієвої фольги» є збитковою і такою, яка не може в повному обсязі покривати витрати підприємства та належним чином забезпечувати виконання перед контрагентами взятих на себе зобов'язань;

- посилаючись на неможливість погасити заборгованість на даний час відповідач просить відстрочити термін погашення заборгованості за договором зберігання № 440Д від 30.12.2009 року до приватизації ДП „Завод алюмінієвої фольги» .

07.06.2017 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- положеннями п. 3.1. Договору встановлено, що винагорода за зберігання обладнання виплачується зберігачу протягом строку зберігання рівними частками щомісяця в розмірі 33409,19 грн., в тому числі ПДВ - 5568,20 грн.;

- додатковими угодами № 4 від 03.10.2011 року, № 7 від 27.05.2014 року та № 8 від 18.08.2014 року тричі змінювався розмір винагороди за зберігання майна, визначений у п. 3.1. договору, а саме: винагорода за зберігання обладнання виплачується зберігачу протягом строку зберігання рівними частками щомісяця в розмірі 39409,19 грн., в тому числі ПДВ - 6568,20 грн.; в розмірі 25583,19 грн., в тому числі ПДВ - 4623,40 грн. та в розмірі 15000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2500,00 грн. відповідно, за змістом Додаткових угод;

- розмір винагороди за зберігання майна, визначений у п. 3.1 Договору, є кількісним розміром поняття соразмерная часть вознаграждения , що зазначене у п.п. 3.3. - 3.5. Договору;

- повідомляє, що рішенням ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області № 153 від 31.12.2014 року з підстав, зазначених пп. е п. 184.1 Податкового кодексу України було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (00194122) з 08.12.2014 року на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року у справі № 808/8059/14;

- постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року у справі № 808/8059/14 скасовано, в позові щодо ліквідації підприємства ПАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат відмовлено;

- за період з 31.12.2014 року по 27.03.2015 року позивач нараховував оплату за Договором без врахування ПДВ, оскільки реєстрацію платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (00194122) було незаконно анульовано з 08.12.2014 року та відновлено 27.03.2015 року за наслідками виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року.

Разом з тим 07.06.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів: копій виписок, рахунків та актів здачі-прийняття робіт.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.06.2017 року на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Запорізькій області, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.06.2017 року проти позову частково не заперечував. Разом з тим наполягав на задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області в судовому засіданні 26.06.2017 року звернувся до суду із усним клопотанням про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України в судове засідання 26.06.2017 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, на електронну адресу суду надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти судове засідання у справі, призначене на 26.06.2017 року, та зобов'язати позивача виконати вимоги ст. 56 ГПК України в частині надіслання на адресу Фонду копії позовної заяви з доданими до неї документами. При цьому наголошує на неможливості розгляду даної справи по суті заявлених вимог у зв'язку з наявністю порушення позивачем вимог ст. 56 ГПК України, а саме невиконання останнім обов'язку щодо направлення копії позовної заяви з додатками на адресу Фонду. Вважає за таких обставин, що Фонд позбавлений можливості у повному обсязі реалізувати свої права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Умовами п. 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України визначено, що надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Для офіційного електронного листа обов'язково заповнюється поле Тема таким чином: "дата реєстрації листа у форматі "ДДММРРРР", реєстраційний номер листа, короткий зміст (за потреби)". Наприклад: 23102012 №10-6521/2012 відповідь на лист ДСА України від 15102012 №19-1550/2012. Для офіційного електронного листа інформація про приєднані файли вказується в тексті такого листа.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Однак, клопотання, яке надійшло на електронну адресу суду 26.06.2017 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України не містить електронного цифрового підпису про що господарським судом складено відповідний акт від 26.06.2017 року.

Таким чином, з урахуванням положень Інструкції з діловодства в господарських судах України суд позбавлений можливості прийняти вказане клопотання Фонду державного майна України в якості офіційного документу.

Посилання третьої особи на позбавлення можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 22 ГПК України, є необґрунтованими, оскільки її належним чином було повідомлено про час і місце розгляду справи ухвалою від 07.06.2017 року, а відтак остання мала можливість ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі і з позовною заявою та додатками до неї після чого надати свої письмові пояснення по суті спору, втім вказаною можливістю не скористалася.

Стосовно заявленого в судовому засіданні 26.06.2017 року представником третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області клопотання про відкладення розгляду справи суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1 1 ) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

З системного аналізу норми ст. 77 ГПК України вбачається, що передумовою для відкладення розгляду справи є наявність обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному засіданні. Перелік таких обставин чітко визначений в ч. 1 ст. 77 ГПК України.

При цьому приписами ст. 77 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 07.06.2017 року третю особу у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна по Запорізькій області належним чином було повідомлено про час і місце розгляду справи, а відтак остання мала можливість ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі і з позовною заявою та додатками до неї після чого надати свої письмові пояснення по суті спору, втім вказаною можливістю не скористалася.

Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, та в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, достатні для її розгляду по суті, підстави для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи відсутні.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, позицію відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 30.12.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , далі Зберігач, та Державним підприємством «Завод алюмінієвої фольги» , далі Поклажодавець, був укладений договір зберігання № 440Д (2009), далі Договір, за умовами п. 1.1. - 1.3. якого Зберігач зобов'язується зберігати обладнання, передане йому Поклажодавцем, та повернути це обладнання в цілісності. Предметом даного договору є зберігання технологічного обладнання для виробництва алюмінієвої фольги, в подальшому Обладнання, яке встановлено, знаходиться у монтажу або в упакованому вигляді (ящиках), переданого на зберігання згідно Додатків № 1, 2, 3. Зберігач зобов'язується прийняти Обладнання на зберігання протягом 5-ти днів з дня повідомлення Поклажодавця про готовність передати обладнання та зберігання. При цьому він не вправі вимагати передачі Обладнання на зберігання.

До вказаного Договору між сторонами були укладені наступні додаткові угоди: № 1 від 29.04.2010 року, № 2 від 22.12.2010 року, № 3 від 01.06.2011 року, № 4 від 03.10.2011 року, № 5 від 27.12.2012 року, № 6 від 12.12.2013 року, № 7 від 27.05.2014 року, № 8 від 18.08.2014 року.

Умовами додаткової угоди № 3 від 01.06.2011 року сторони дійшли згоди змінити найменування Зберігача за текстом Договору, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» ; ВАТ «ЗАлК» на ПАТ «ЗАлК» .

Згідно з п. 3.1. Договору винагорода за зберігання Обладнання сплачується Зберігачу протягом строку зберігання рівними частинами щомісячно в сумі 33409,19 грн. (тридцять три тисячі чотириста дев'ять гривень 19 копійок) в тому числі ПДВ - 5568,20 грн. (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 20 коп.).

Додатковою угодою № 4 від 03.10.2011 року були внесені зміни до п. 3.1. Договору та викладено вказаний пункт в наступній редакції: 3.1. Винагорода за зберігання Обладнання сплачується Зберігачу протягом строку зберігання рівними частинами щомісячно в сумі 39409,19 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'ять гривень 19 копійок) в тому числі ПДВ - 6568,20 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 20 копійок) . При цьому в п. 4 вказаної додаткової угоди зазначено, що умови пункту 3.1. Договору в новій редакції поширюються на відносили, які виникли між сторонами, починаючи з 01.10.2011 року.

За умовами додаткової угоди № 7 від 27.05.2014 року сторони дійшли згоди викласти п. 3.1. Договору в наступній редакції: 3.1. Винагорода за зберігання Обладнання сплачується Зберігачу протягом строку зберігання рівними частинами щомісячно в сумі 25583,64 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 64 копійки), в тому числі ПДВ - 4263,40 грн. . При цьому п. 3 даної додаткової угоди визначено, що вона є невід'ємною частиною договору зберігання № 440Д(2009) від 30.12.2009 року та набирає чинності з 01.05.2014 року.

Відповідно до додаткової угоди № 8 від 18.08.2014 року сторони узгодили нову редакцію п. 3.1. Договору, а саме: Винагорода за зберігання Обладнання сплачується Зберігачу протягом строку зберігання рівними частинами щомісячно в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 2500,00 грн. . При цьому п. 3 вказаної додаткової угоди визначено, що вона є невід'ємною частиною договору зберігання № 440Д(2009) від 30.12.2009 року та набирає чинності з 01.09.2014 року.

Умовами п. 3.2. - 3.6. Договору сторони дійшли згоди, що у разі прострочки сплати винагороди за зберігання більш ніж на один місяць Зберігач вправі відмовитися від виконання даного договору та вимагати від Поклажодавця негайно забрати Обладнання, яке передане на зберігання. Якщо зберігання припиняється до спливу обумовленого строку за обставинами, за які Зберігач не відповідає, він має право на співмірну частину винагороди. Якщо зберігання припиняється достроково за обставинами, за які Зберігач відповідає, він не вправі вимагати винагороди за зберігання, а отримані в рахунок цього винагороди суми повинен повернути Поклажодавцю. Якщо зі спливом строку зберігання Обладнання, яке знаходиться на зберіганні не взято назад Поклажодавцем, він зобов'язується сплатити Зберігачу співмірну винагороду за подальше зберігання Обладнання. Витрати Зберігча за зберігання Обладнання включаються у винагороду за зберігання.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що зі спливом строку зберігання Поклажодавець зобов'язується негайно забрати передане на зберігання Обладнання.

Умовами п. 5.1. - 5.2. Договору встановлено, що Зберігач зобов'язаний повернути Поклажодавцю те саме Обладнання, яке було передане на зберігання. Обладнання повинно бути повернуто Зберігачем в тому ж стані, в якому воно було прийнято на зберігання, з урахуванням природного погіршення, природної втрати або іншої зміни внаслідок його природних якостей.

Згідно з п. 1.4. Договору (з урахуванням редакцій додаткових угоди № 2 від 22.12.2010 року, № 4 від 03.10.2011 року, № 5 від 27.12.2012 року, № 6 від 12.12.2013 року) даний договір укладений строком до 30.12.2015 року.

Так, на виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання технологічне обладнання для виробництва алюмінієвої фольги, яке встановлено, знаходиться в монтажу або упакованому вигляді (ящиках) згідно Додатків № 1, 2, 3, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 30.12.2009 року.

Листом № ГП-4/39 від 22.06.2015 року відповідач звернувся до позивача та просив вважати договір охорони обладнання від 30.12.2009 року № 440Д (2009) таким, що припинив дію з 22.06.2015 року, посилаючись при цьому на укладення договору охорони технологічного обладнання з Приватним підприємством ЧВК ХОРТ . При цьому у вказаному листі відповідач зазначив, що заборгованість з оплати послуг зберігання за договором буде вирішена при проведенні приватизації або реорганізації Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» .

У відповідь на вказаний лист позивач листом № 011-488 від 22.06.2015 року повідомив, що погоджується із розірванням договору зберігання № 440Д(2009) від 30.12.2009 року та вважає його розірваним з 22.06.2015 року. Разом з тим у зв'язку з простроченням оплати за зберігання поклажі з грудня 2014 року до даного часу з посиланням на п. 3.2. договору та ст. 948 ЦК України вимагає негайно забрати обладнання з території ПАТ «ЗАлК» .

Позивач в позові вказує, що відповідачем майно забрано так і не було та не в повному обсязі виконувались умови договору в частині виплати винагороди за зберігання, внаслідок чого станом на березень 2017 року у останнього утворилась заборгованість по платі за зберігання майна у розмірі 395403,20 грн., яку позивач і намагається стягнути.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір зберігання. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок оплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 936 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Частиною 1 ст. 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Як свідчать матеріали справи згідно умов Договору зберігання відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання технологічне обладнання для виробництва алюмінієвої фольги, яке встановлено, знаходиться в монтажу або упакованому вигляді (ящиках) згідно Додатків № 1, 2, 3, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 30.12.2009 року, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 30).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі листа відповідача № ГП-4/39 від 22.06.2015 року та листа-відповіді позивача № 011-488 від 22.06.2015 року сторони дійшли згоди про розірвання з 22.06.2015 року договору зберігання № 440Д(2009) від 30.12.2009 року. При цьому у вказаному вище листі позивач вказав на прострочення оплати за зберігання поклажі у зв'язку з чим з посиланням на п. 3.2. договору та ст. 948 ЦК України вимагав відповідача негайно забрати обладнання з території ПАТ «ЗАлК» .

Так, умовами п. 3.2. Договору визначено, що у разі прострочки сплати винагороди за зберігання більш ніж на один місяць Зберігач вправі відмовитися від виконання даного договору та вимагати від Поклажодавця негайно забрати Обладнання, яке передане на зберігання.

Приписами ч. 1 ст. 948 ЦК України передбачено, що Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

В подальшому позивач двічі звертався до відповідача з претензіями № 011-0065 від 26.01.2017 року та № 011-0108 від 07.02.2017 року, в яких вимагав перерахувати заборгованість за договором зберігання № 440Д (2009) від 30.12.2009 року в сумі 320403,20 грн. та на підставі ст. 948 ЦК України негайно забрати обладнання з території ПАТ «ЗАлК» .

Листом-відповіддю № ГП-2/8 від 27.01.2017 року відповідач повідомив, що підтверджує наявність заборгованості за послуги зберігання обладнання станом на 31.12.2016 року в сумі 320403,20 грн., втім повідомляє, що погасити вказану заборгованість не має можливості у зв'язку з перебуванням в стані приватизації та відсутністю джерел прибутку від господарської діяльності. Разом з тим вказує, що заборгованість за послуги зберігання буде погашена після продажу цілісного майнового комплексу «Завод алюмінієвої фольги» імовірно до кінця поточного року. Поряд з цим відповідач в листі просить відізвати претензійний лист № 011-0065 від 26.01.2017 року та не подавати судовий позов до завершення приватизації ПАТ «ЗАлК» .

Проте, докази в підтвердження того, що відповідач забрав обладнання з території позивача після розірвання Договору в матеріалах справи відсутні.

Статтею 946 ЦК України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Розмір плати за зберігання та строки її внесення визначені сторонами в розділі 3 Договору, а саме умовами п. 3.1. Договору, до якого були внесені зміни додатковою угодою № 4 від 03.10.2011 року, додатковою угодою № 7 від 27.05.2014 року та додатковою угодою № 8 від 18.08.2014 року.

Відповідно до умов вказаних додаткових угод винагорода за зберігання Обладнання сплачується Зберігачу протягом строку зберігання рівними частинами щомісячно:

- починаючи з 01.10.2011 року в сумі 39409,19 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'ять гривень 19 копійок) в тому числі ПДВ - 6568,20 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 20 копійок);

- з 01.05.2014 року в сумі 25583,64 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 64 копійки), в тому числі ПДВ - 4263,40 грн.;

- з 01.09.2014 року в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 2500,00 грн.

При цьому умовами п. 3.5. Договору визначено, що якщо зі спливом строку зберігання Обладнання, яке знаходиться на зберіганні, не взято назад Поклажодавцем, він зобов'язується сплатити Зберігачу співмірну винагороду за подальше зберігання Обладнання.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що відповідач забрав з території позивача обладнання, передане на зберігання за Договором, позивач в силу приписів ч. 3 ст. 946 ЦК України та умов п. 3.5. Договору має право вимагати оплати винагороди за подальше зберігання майна.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов Договору за період з січня 2014 року по лютий 2017 року надані послуги зі зберігання технологічного обладнання відповідачу на загальну суму 700374,52 грн., про що свідчать виписані позивачем на оплату послуг зберігання рахунки-фактури за період з січня 2014 року по лютий 2017 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 122-135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157-171), та розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви (а.с. 51).

Разом з тим в матеріалах справи знаходяться підписані між сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані сторонами за Договором, за період з січня 2014 року по листопад 2014 року (а.с. 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156).

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату послуг за зберігання обладнання, наданих за період з січня 2014 року по листопад 2014 року, на загальну суму 304971,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 172-192), а саме:

- 29.01.2014 року здійснена оплата в сумі 39409,19 грн.;

- 28.02.2014 року здійснена оплата в сумі 39409,19 грн.;

- 31.03.2014 року здійснена оплата в сумі 39409,19 грн.;

- 30.04.2014 року здійснена оплата в сумі 39409,19 грн.;

- 26.05.2014 року здійснена оплата в сумі 25583,64 грн.;

- 01.07.2014 року здійснена оплата в сумі 25583,64 грн.;

- 20.08.2014 року здійснена оплата в сумі 25583,64 грн.;

- 29.08.2014 року здійснена оплата в сумі 25583,64 грн.;

- 30.10.2014 року здійснена оплата в сумі 15000,00 грн.;

- 27.11.2014 року здійснена оплата в сумі 15000,00 грн.;

- 08.01.2015 року здійснена оплата в сумі 15000,00 грн.

Таким чином, з врахуванням здійснених часткових оплат сума заборгованості відповідача за послуги зі зберігання обладнання складає 395403,20 грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за надані послуги зі зберігання обладнання в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 395403,20 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт наявності заборгованості з боку відповідача за надані послуги зі зберігання обладнання, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення з Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» заборгованості в сумі 395403,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивачем розраховано заборгованість поза межами строку дії договору зберігання та стягнення її за період з 01.01.2016 року по 28.02.2017 року слід зазначити наступне.

Оскільки відповідач після розірвання договору зберігання № 440Д(2009) від 30.12.2009 року не забрав обладнання, передане на зберігання за Договором, позивач в силу приписів ч. 3 ст. 946 ЦК України та умов п. 3.5. Договору правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства України нарахував плату за зберігання майна за загальний період з січня 2014 року по лютий 2017 року, тобто за період фактичного зберігання майна.

Розглянувши клопотання відповідача про надання терміну погашення заборгованості, суд дійшов висновку що воно подано в порядку ст. 121 ГПК України а відповідач просить фактично надати відстрочку виконання рішення суду. Проте, підстав для задоволення вказаного клопотання відсутні з огляду на наступне.

Так, клопотання відповідача мотивоване незадовільним фінансовим станом, який характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою у зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві, наявністю кредиторської заборгованості, заборгованості по заробітній платі, збитковістю підприємства - неможливістю покривати витрати підприємства та належним чином забезпечувати виконання перед контрагентами взятих на себе зобов'язань. При цьому вказує, що ДП «Завод алюмінієвої фольги» є недобудованим підприємством, не виробляє промислової продукції та не одержує доходу, єдиним джерелом надходження коштів є здача майна підприємства в оренду ПАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , але суми орендної плати не перевищують поточні зобов'язання.

Статтею 121 ГПК України визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Законодавець встановлює, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року визначено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому пункт 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року вказує, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення суду відповідач надав суду лише копію листа № ГП-2/32 від 03.05.2017 року за підписом директора ДП «Завод алюмінієвої фольги» та головного бухгалтера про розмір статутного, власного капіталу, дебіторської та кредиторської заборгованості.

Втім, суд звертає увагу відповідача, що підставою для вчинення судом дій, передбачених ст. 121 ГПК України, є , в тому числі, фінансовий стан підприємства, що підтверджується документами первинної фінансової звітності: балансом (звітом про фінансовий стан), звітом про фінансові результати (звітом про сукупний дохід) за останній період відповідно до форми та вимог, передбачених «Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року.

Однак, відповідачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, зокрема з урахуванням приписів статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, «Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності : баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, які підтверджують його фінансовий стан та об'єктивну неможливість виконання ним рішення суду в даній справі.

Втім винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів те, що його підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, а також не довів суду винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим у строк та встановленим судом способом, на які він посилається в якості підстави для надання відстрочки виконання рішення суду.

Разом з тим, стосовно вимоги відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 908/618/17 до приватизації Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» слід зазначити наступне.

Згідно з п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.12 р. відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

З огляду на обставини справи доцільність надання відстрочки виконання рішення визначається судом, в тому числі і виходячи саме зі строку, на який заявник просить її надати.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Таким чином, відстрочка виконання рішення може бути надана судом на конкретний чітко визначений строк. Строк надання відстрочки не може визначатися настанням певної події, дії або обставини.

Відтак, вимога відповідача про надання відстрочки виконання рішення у даній справі до настання певної події, а саме - до приватизації Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» , є необґрунтованою. При цьому, приватизація вказаної юридичної особи не є тією подією, яка має неминуче настати.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання відповідача - Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» про надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 908/618/17 слід відмовити.

Поряд з цим, надання розстрочки та/або відстрочки, у т. ч. зміна способу та порядку виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду. Посилання заявника на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання відстрочки суб'єкту господарювання.

Втім суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права на повторне звернення із відповідною заявою в порядку ст. 121 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 5931,05 грн. покладаються на відповідача у справі - Державне підприємство «Завод алюмінієвої фольги» , відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.06.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 638, 639, 936, 938, 942, 943, 946, 948 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85, ст. 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» , 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 33210902, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122, заборгованість з плати за зберігання майна за договором зберігання № 440Д(2009) від 30.12.2009 року в сумі 395403 (триста дев'яносто п'ять тисяч чотириста три) грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 5931 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 05 коп., видавши наказ.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді у справі у щорічній відпустці по 04.07.2017 року включно, повне рішення складено 05.07.2017 року

Головуючий суддя О.Г.Смірнов

Судді С.С. Дроздова

ОСОБА_4

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.