Постанова

від 21.06.2017 по справі 925/371/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р. Справа№ 925/371/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Дідик С.О., дов. б/н від 23.03.2017 р.;

від відповідача - не прибули,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Транс

Логістик

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 03.05.2017 року

у справі № 925/371/17 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ЕМ

ЛОДЖИСТІК

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Транс

Логістик

про стягнення 30 299,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.05.2017 року по справі № 925/371/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК 30 299,40 грн. - збитків, 1 600,00 грн. - витрат на сплату судового збору та 1 273,71 грн. - судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Черкаської області від 03.05.2017 року по справі № 925/371/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2017 року.

12.06.2017 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

12.06.2017 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК надійшла заява про покладення на відповідача судових витрат у розмірі 1696,20 грн. за явку представника позивача в судове засідання.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик у судове засідання не прибув, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК (далі - експедитор, позивач, ТОВ АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик (далі - перевізник, відповідач, ТОВ ВМ Транс Логістик ) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 23/09 (далі - Договір).

За умовами Договору експедитор зобов'язався доручити, а перевізник - надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування та організувати перевезення вантажів, що надаються експедитором по території України та в міжнародному сполученні відповідно до умов цього договору та заявок експедитора.

Відповідно до п. 1.2 Договору заявка є невід'ємною частиною даного договору, в якій встановлюються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме:

1.2.1 найменування вантажу, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики;

1.2.2 найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти відправлення та призначення вантажу;

1.2.3 дата і час завантаження та розвантаження, строк виконання перевезення;

1.2.4 розмір вартості послуг;

1.2.5 інші вимоги щодо перевезення вантажу.

Пунктом 2.2.8 Договору передбачено, що відповідач зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (СМR).

Згідно п. 5.1 Договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоотримувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах.

Положеннями п. 5.2 Договору визначено, що перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, прийнятого до перевезення:

- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності.

Позивач зазначає, що ТОВ ВМ Транс Логістик звернулося до нього із заявкою № МЛ000001298 від 04.08.2016 року на перевезення автомобільним транспортом, яка оформлена як додаток до Договору (а.с. 13).

Відповідно до вказаної заявки відповідач узяв на себе зобов'язання по перевезенню кабельно-провідникової продукції за кількома маршрутами, зокрема: Одеса (м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 144) - Дніпропетровськ, водієм зазначено ОСОБА_3, д.р.н. автомобіля - НОМЕР_1.

На підтвердження надання послуг за заявкою № МЛ000001298 від 04.08.2016 року позивач надав, зокрема, товарно-транспортну накладну № 21476 від 04.08.2016 року, за якою автомобільним перевізником є ТОВ АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК , вантажовідправником ПАТ Одескабель , вантажоодержувачем ПНВП Ергомера , водієм зазначено ОСОБА_3, д.р.н. автомобіля - НОМЕР_1, пункт навантаження - м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 144, пункт розвантаження м. Дніпропетровськ, вул. Слави, 24, кабельно-провідникова продукція загальною кількістю 51 км., загальною вартістю 343 393,20 грн., кількість місць 102, у графі супровідні документи на вантаж вказано - накладні № 9453, 9454.

Товарно-транспортні накладні підписані вантажовідправником, водієм та вантажоодержувачем.

Ніяких зауважень та відміток з боку перевізника у ТТН про невідповідність кількості продукції не міститься.

Проте, під час прийняття вантажу вантажоодержувачем, на ТТН зроблено відмітку, що фактично вантаж було отримано в загальній кількості 46,5 км. (а.с. 14).

Позивач зазначив, що за накладною № 9453 від 04.08.2016 року мало бути поставлено 50 км., але фактично було отримано 45,5 км., тобто, як стверджує позивач, нестача товару в кількості 4,5 км. була саме за вказаною накладною.

З огляду на вказане, у відповідності до п.п. 15.1-15.3, 15.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, між ПНВП Ергомера та водієм відповідача ОСОБА_3 було складено акт від 06.08.2016 року у якому засвідчено факт нестачі вантажу (а.с. 16).

У вказаному акті також зазначено, що після прибуття автомобіля до вантажоодержувача ПНВП Ергомера при прийнятті вантажу було виявлено нестачу 9 бухт кабелю та встановлено невідповідність кількості місць в натурі та кількості, зазначеної у ТТН. Кількість місць, яка зазначена у товарно-транспортній накладній № 21476 від 04.08.2016 року - 102, кількість фактичних місць - 93, таким чином відсутні 9 місць.

При подальшому прийомі встановлено невідповідність кількості кабельно-провідникової продукції в натурі та кількості, зазначеної у ТТН № 21476 від 04.08.2016 року та накладної № 9453 від 04.08.2016 року та встановлено нестачу кабельно-провідникової продукції в кількості 4,5 км., вартістю 30 299,40 грн. з урахуванням ПДВ.

При цьому, дане перевезення за Договором № 23/09 від 23.09.2015 року здійснювалось ТОВ ВМ Транс Логістик як перевізником за заявкою ТОВ АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК як експедитора на виконання Договору № 854 від 18.10.2013 року, укладеного між останнім та ПАТ Одеський кабельний завод Одескабель як клієнтом.

У зв'язку з нестачею кабельно-провідникової продукції в кількості 4,5 км. ПАТ Одеський кабельний завод Одескабель звернулося з претензією № 69/1/юр від 18.08.2016 року до ТОВ АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою вантажу на суму 30 299,40 грн.

На вказану вимоги ТОВ АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК сплатило ПАТ Одеський кабельний завод Одескабель 30 299,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2287 від 10.02.2017 року (а.с. 23).

27.02.2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди у розмірі 30 299,40 грн. за завдані збитки, у зв'язку з втратою частини вантажу за Договором № 23/09 від 23.09.2015 року (а.с. 18-19).

Як стверджує позивач, відповідач вимоги вказаної претензії не виконав, відповіді не надав.

Враховуючи вказане, ТОВ АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК звернулося до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на його користь 30 299,40 грн. збитків, завданих нестачею вантажу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

За ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, для відшкодування шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу, суду необхідно також встановити на підставі поданих позивачем доказів, фактичну вартість втраченого вантажу або якого не вистачає, а у разі пошкодження - фактичний розмір суми, на яку зменшилася його вартість.

Позивач як експедитор, який мав організувати перевезення та був відповідальний за таку організацію, згідно з Договором № 854 від 18.10.2013 року, укладеним з ПАТ Одеський кабельний завод Одескабель . У зв'язку з втратою вантажу, позивач перерахував суму втраченого товару - 30 299,40 грн., на користь замовника за Договором № 854, що підтверджується платіжним дорученням № 2287 від 10.02.2017 року (а.с. 23), тобто відшкодував втрати замовнику.

При цьому, позивач, організовуючи перевезення, залучив відповідача, який за Договором № 23/09 несе відповідальність за втрату частини вантажу.

Отже, ТОВ ВМ Транс Логістик як перевізник, відповідальне перед ТОВ АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК як експедитором, за незбереження частини вантажу у сумі 30 299,40 грн., перевезення якого організовував позивач на замовлення ПАТ Одеський кабельний завод Одескабель .

Внаслідок протиправних дій відповідача, які призвели до втрати частини вантажу, обов'язок за збереження якого покладений на нього законом та Договором № 23/09 (п. 2.2.8), позивач зазнав збитків внаслідок нестачі майна на суму 30 299,40 грн.

Дії відповідача щодо втрати частини вантажу (незабезпечення його збереження) стали наслідком понесення позивачем збитків, а відтак, наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Відповідачем доказів відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу суду не надано.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу правопорушення та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 30 299,40 грн. збитків.

Крім того, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки у даному випадку застосовуються положення п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України, з позовною давністю в один рік, а не в шестимісячний строк, передбачений ч. 5 ст. 315 ГК України, оскільки вказана норма регулює строк пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, а не навпаки.

Згідно ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 03.05.2017 року по справі № 925/371/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму судових витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання, у сумі 1 696,20 грн., які складаються з двох посадочних документів на потяг у сумі 796,20 грн. та добових у сумі 900,00 грн. (300 грн./добу*3).

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому ч. 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд, а також витрати пов'язані з явкою представника позивача у судове засідання у сумі 1 696,20 грн., покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.05.2017 року по справі № 925/371/17 залишити без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Транс Логістик (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 38, кв. 18, код ЄДРПОУ 39864658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК (м. Одеса, Миколаївська дорога, 233, код ЄДРПОУ 38905656) - 1 696,20 грн. судових витрат.

3. Доручити видачу відповідного наказу Господарському суду Черкаської області.

4. Матеріали справи № 925/371/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.І. Мартюк

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 26.06.2017 року.