Постанова

від 14.11.2017 по справі 925/371/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 925/371/17 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Данилової М.В., Яценко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі№ 925/371/17 Господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" простягнення 30299,40 грн,

за участю представників:

від позивача: Дідик С.О., дов. від 06.11.2017 б/н;

від відповідача: Смаглій В.М., дов. від 05.01.2017 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК" (далі - позивач, ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" (далі - відповідач, ТОВ "ВМ Транс Логістик") про стягнення з 30 299,40 грн завданих збитків за часткову втрату вантажу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.05.2017 (суддя Васянович А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 (головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Мартюк А.І., Зеленін В.О.) у справі №925/371/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 30 299,40 грн - збитків, 1 600,00 грн - витрат на сплату судового збору та 1 273,71 грн - судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач, звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушенням господарськими судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що оскільки позивачем не було надано в попередні судові інстанції належних доказів виконання перевезення втраченої продукції саме відповідачем, стягнення з останнього збитків на підставі ст. 314 Господарського кодексу України є безпідставним.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив залишити судові рішення у справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.09.2015 між ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК" (експедитор) та ТОВ "ВМ Транс Логістик" (перевізник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 23/09 (далі - Договір).

За умовами Договору експедитор зобов'язався доручити, а перевізник - надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування та організувати перевезення вантажів, що надаються експедитором по території України та в міжнародному сполученні відповідно до умов цього договору та заявок експедитора.

Відповідно до п. 1.2 Договору заявка є невід'ємною частиною даного договору, в якій встановлюються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме:

1.2.1 найменування вантажу, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики;

1.2.2 найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти відправлення та призначення вантажу;

1.2.3 дата і час завантаження та розвантаження, строк виконання перевезення;

1.2.4 розмір вартості послуг;

1.2.5 інші вимоги щодо перевезення вантажу.

Пунктом 2.2.8 Договору передбачено, що відповідач зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (СМR).

Згідно п. 5.1 Договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоотримувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах.

Положеннями п. 5.2 Договору визначено, що перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, прийнятого до перевезення:

- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності.

Позивач зазначає, що ТОВ "ВМ Транс Логістик" звернулося до нього із заявкою № МЛ000001298 від 04.08.2016 на перевезення автомобільним транспортом, яка оформлена як додаток до Договору (а.с. 13).

Відповідно до вказаної заявки відповідач узяв на себе зобов'язання по перевезенню кабельно-провідникової продукції за кількома маршрутами, зокрема: Одеса (м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 144) - Дніпропетровськ, водієм зазначено Макаренко В.А., д.р.н. автомобіля - СА5874ВТ.

На підтвердження надання послуг за заявкою № МЛ000001298 від 04.08.2016 позивач надав, зокрема, товарно-транспортну накладну № 21476 від 04.08.2016, за якою автомобільним перевізником є ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК", вантажовідправником ПАТ "Одескабель", вантажоодержувачем ПНВП "Ергомера", водієм зазначено Макаренко В.А., д.р.н. автомобіля - СА5874ВТ, пункт навантаження - м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 144, пункт розвантаження м. Дніпропетровськ, вул. Слави, 24, кабельно-провідникова продукція загальною кількістю 51 км., загальною вартістю 343 393,20 грн, кількість місць 102, у графі супровідні документи на вантаж вказано - накладні № 9453, 9454.

Вантаж було прийнято до перевезення водієм відповідача Макаренком В.А. про що свідчить його підпис у товарно-транспортній накладній, ніяких зауважень та відміток у ТТН про невідповідність кількості продукції не міститься.

Після прибуття автомобіля до вантажоодержувача Приватного науково-виробничого підприємства "Ергомера" при прийнятті вантажу було виявлено нестачу 9 бухт кабелю та встановлено невідповідність кількості місць в натурі та кількості, зазначеної у ТТН. Кількість місць, яка зазначена у товарно-транспортній накладній №21476 від 04 серпня 2016 року - 102, кількість фактичних місць - 93, таким чином відсутні 9 місць.

При подальшому прийомі встановлено невідповідність кількості кабельно-провідникової продукції в натурі та кількості, зазначеної у ТТН №21476 від 04 серпня 2016 та накладної №9453 від 04 серпня 2016 року та встановлено нестачу кабельно-провідникової продукції в кількості 4,5 км., вартістю 30299,40 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно вимог пп.15.1-15.3, 15.6 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, між Приватним науково-виробничим підприємством "Ергомера" та водієм відповідача Макаренком В.А. було складено акт від 06 серпня 2016 року, у якому засвідчено факт нестачі вантажу на вказану вище суму.

Судами встановлено, що дане перевезення за Договором № 23/09 від 23.09.2015 здійснювалось ТОВ "ВМ Транс Логістик" як перевізником за заявкою ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК" - експедитора на виконання Договору № 854 від 18.10.2013 , укладеного між останнім та ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" як клієнтом.

У зв'язку з нестачею кабельно-провідникової продукції в кількості 4,5 км. ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" звернулося з претензією № 69/1/юр від 18.08.2016 до ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК" про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою вантажу на суму 30 299,40 грн.

На вказану вимогу ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК" сплатило ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" 30 299,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2287 від 10.02.2017 (а.с. 23).

27.02.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди у розмірі 30 299,40 грн за завдані збитки, у зв'язку з втратою частини вантажу за Договором № 23/09 від 23.09.2015 (а.с. 18-19).

Втім, відповідач вимоги вказаної претензії не виконав, відповіді не надав, у зв'язку з чим, ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 30 299,40 грн збитків, завданих нестачею вантажу.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції встановивши, що безпосереднім перевізником втраченого вантажу був саме відповідач, а також наявність всіх елементів складу правопорушення, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Позивач як експедитор, який мав організувати перевезення та був відповідальний за таку організацію згідно з Договором № 854 від 18.10.2013, укладеним з ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" (замовник), у зв'язку з втратою вантажу, перерахував суму втраченого товару - 30 299,40 грн, на користь замовника, що підтверджується платіжним дорученням № 2287 від 10.02.2017 (а.с. 23), тобто відшкодував його втрати.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

За змістом статті 623 ЦК України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 в справі №3-72гс12).

Оскільки розмір спірної суми, сплаченої позивачем ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель", є сумою збитків від втрати вантажу під час його перевезення, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що вказаний елемент складу правопорушення є встановленим.

Судами також встановлено, що позивач, організовуючи перевезення, залучив відповідача як безпосереднього перевізника, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, заявкою № МЛ000001298 від 04.08.2016 на перевезення автомобільним транспортом, яка оформлена як додаток до Договору №23 від 23.09.2015, актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0001153, за змістом якого, саме відповідач підтверджує факт здійснення ним спірного перевезення.

Вказане вище спростовує доводи касаційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів здійснення спірного перевезення відповідачем.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Отже, ТОВ "ВМ Транс Логістик" як перевізник, відповідальне перед ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК" як експедитором, за незбереження частини вантажу у сумі 30 299,40 грн, перевезення якого організовував позивач на замовлення ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель".

Внаслідок протиправних дій відповідача, які призвели до втрати частини вантажу, обов'язок за збереження якого покладений на нього законом та Договором № 23/09 (п. 2.2.8), позивач зазнав збитків внаслідок компенсації вартості втраченого майна ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" на суму 30 299,40 грн.

Дії відповідача щодо втрати частини вантажу (незабезпечення його збереження) стали наслідком понесення позивачем збитків, а відтак, наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Доказів відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу, відповідачем в попередніх судових інстанціях не надано.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність всіх елементів складу правопорушення та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 30 299,40 грн збитків.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що оскільки в товарно-транспортній накладній №21476 від 04.08.2016 перевізником зазначено ТОВ "АЙ ЕМ ЛОДЖИСТІК", обов'язок по відшкодуванню шкоди вантажовідправнику не може бути покладено на відповідача, адже в даному випадку, спір виник щодо відшкодування шкоди саме експедитору, що організував перевезення на замовлення вантажовідправника, і залучив безпосереднім перевізником вантажу відповідача, який внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань визначених наведеними вище нормами та умовами договору № 23/09 від 23.09.2015, не забезпечив схоронність вантажу, а відтак, є відповідальним за завдані збитки перед позивачем.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 03.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі №925/371/17 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" - без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі №925/371/17 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі №925/371/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк Судді М.В. Данилова О.В. Яценко