Постанова

від 05.07.2017 по справі 909/45/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2017 р. Справа № 909/45/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, вих.№05-461вих-17 від 04.04.2017 року

та апеляційну скаргу Калуської міської ради Івано-Франківської області, вих.№206/02-29/38 від 05.04.2017 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2017 року, суддя Калашник В.О.

у справі №909/45/17

за позовом: Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури, м. Калуш, в інтересах держави в особі Калуської міської ради Івано-Франківської області, м. Калуш

до відповідача: ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3, м. Бровари, Київська область

про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 2304817,81 грн.

за участю представників:

від прокуратури (скаржника): ОСОБА_4 (посвідчення №011146 від 24.10.2012 р.)

від позивача (скаржника): не з'явився

від відповідача: ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 27.06.2017р.)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2017 року, в справі № 909/45/17 відмовлено в задоволенні позову першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі Калуської міської ради Івано-Франківської області до відповідача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в сумі 2304817,81 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, першим заступником прокурора Івано-Франківської області та Калуською міською радою, подано апеляційні скарги, в яких просять рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2017 року, в справі № 909/45/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. При цьому, вказують на те, що в період з 01.01.2014 по 01.07.2016 між Калуською міською радою та відповідачем був відсутній договір оренди, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. При цьому між сторонами 14.02.2017 укладено додаткову угоду до договору оренди, однак обов'язку сплати орендної плати за період 2014-2016 роки у даній додатковій угоді не передбачено, лише з 10.01.2017 по 10.07.2022рр..

У відзиві на апеляційні скарги, представник відповідача, заперечив проти їх доводів, просив рішення Івано-Франківської області від 21.03.2017 року, в справі № 909/45/17 - залишити без змін. При цьому зазначив, про те що судом першої інстанції належним чином встановлені всі обставини справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 223).

Прокурор (скаржник) в судовому засіданні надав пояснення, підтримав в повному обсязі вимоги своєї апеляційної скарги, просив задоволити її в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2017 року по справі № 909/45/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури задоволити в повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, проти вимог апеляційних скарг заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, з підстав, наведених у письмових поясненнях (вх.№01-04/4437/17 від 03.07.2017 року).

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційні скарги - задоволити з наступних підстав.

Між Калуською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар), 26.10.2010р. укладено Договір оренди землі загальною площею 8,1825 га, за умовами якого, Орендодавець надав Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для добудови викуплених будівель та споруд незавершеного будівництвом заводу баштових кранів, яка заходиться в м. Калуші по вул. Богдана Хмельницького, площею 8,1825 га., кадастровий номер 2610 400 000:06:002:0001.

Вказаний договір оренди зареєстрований в Калуському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах» 15.12.2010 за № 041029600258.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено до 05.10.2013.

Після закінчення строку договору Калуська міська рада прийняла рішення №2227 від 30.10.2013 про внесення змін в договір оренди та його поновлення з 06.10.2013 по 06.10.2018.

В зв'язку з цим , Калуська міська рада надіслала відповідачу додаткову угоду до договору оренди землі, яку останній не підписав.

Між сторонами вирішувався спір у справі №909/669/14, за позовом Калуської міської ради до ФОП ОСОБА_3 про зміну умов договору оренди землі та зустрічний позов про визнання протиправним та скасування рішення Калуської міської ради №2227 від 30.10.2013 "Про продовження (поновлення) договорів оренди земельних ділянок", в частині пункту 5 додатку 2 до рішення Калуської міської ради "Про продовження (поновлення) договорів оренди земельних ділянок".

Господарський суд Івано-Франківської області, відповідно до рішення від 09.02.2016, яке залишено без змін постановою ЛАГС від 19.05.2016 та постановою ВГСУ від 02.08.2016, відмовив в задоволенні первісного позову, задовольнив зустрічний позов. При вирішенні даного спору судами зроблено висновок, що матеріали справи не містять доказів звернення орендаря до орендодавця з листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди в строк до 05.08.2013, відтак переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось на підставі приписів частин 1-5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", а відсутність волі орендаря на поновлення договору оренди землі, не давало підстави міській раді для прийняття оскаржуваного рішення.

Надалі, за зверненням підприємця ОСОБА_3, Калуська міська рада прийняла рішення №733 від 30.01.2017 "Про продовження (поновлення) договорів оренди земельних ділянок", згідно з яким, вирішила продовжити (поновити) термін дії договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком; зобов'язати землекористувачів, що зазначені в додатку, подати додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок на державну реєстрацію; в додаткових угодах із землекористувачами передбачити пункт, щодо сплати орендної плати за землю за період з моменту закінчення дії попереднього договору оренди і до дати укладання додаткової угоди. В додатку до даного рішення в переліку землекористувачів, яким продовжено (поновлено) термін дії договорів оренди земельних ділянок вказано підприємця ОСОБА_3, який є землекористувачем за договором №041029600258 від 15.12.2010, термін дії договору 05.10.2013, земельна ділянка загальною площею 8,1825 га знаходиться по вул. Б. Хмельницького, договір поновлено з 10.01.2017 по 10.07.2022.

На підставі даного рішення між Калуською міською радою, як орендодавцем та підприємцем ОСОБА_3, як орендарем, укладено додаткову угоду від 14.02.2017 до договору оренди №041029600258 від 15.12.2010.

Відповідно до додаткової угоди п. 1 договору оренди викладено в такій редакції: "Орендодавець, відповідно до рішення Калуської міської ради №733 від 30.01.2017 поновлює термін оренди земельної ділянки кадастровий номер (2610400000:06:002:0001) для добудови викуплених будівель та споруд незавершеного будівництвом заводу баштових кранів, яка знаходиться в м. Калуші на вулиці ОСОБА_6."

Також змінено пункт 8 договору оренди: "Договір поновлено з 10.01.2017 до 10.01.2022. Після закінчення строку договору орендар має переважне право продовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата продовжує нараховуватись незалежно від того, зареєстрував орендар пролонгацію договору чи ні.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку, поновлення договору оренди землі означає продовження його дії на новий строк, що обумовлює безперервність договірних правовідносин.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст.ст. 122, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (в разі продажу права оренди), шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у ст. 16 Закону України «Про оренду землі» .

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають, з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину, щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на загальні положення ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних, внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, здійснюється згідно приписів ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284.

Відповідно до пункту «д» ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Аналіз наведених норм матеріального права, а також враховуючи, що станом на дату подання позову прокурором, в інтересах держави та відповідно органу місцевого самоврядування, не існувало додаткової угоди від 14.02.2017 р. до договору оренди землі від 15.12.2010 р., докази про вжиття відповідачем заходів, щодо його продовження (поновлення) з урахуванням вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п.8 вказаного договору шляхом подання відповідної заяви протягом двох місяців до дати його завершення в матеріалах справи відсутні, це дає підстави для висновку, що саме на землекористувача - відповідача покладається обов'язок вчинення відповідних дій, щодо посвідчення прав на земельну ділянку та укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі відсутності таких, виникає відповідальність у вигляді стягнення збитків.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 р. у справі № 3-210гс14 та від 17.02. 2016 р.

З огляду на таке, помилковими вважаються висновки суду першої інстанції про врегулювання спірних правовідносин за спірний період прийнятим рішенням ради №733 від 30.01.2017 р. та укладеною на його виконання додатковою угодою від 14.02.2017 р. до договору оренди від 15.12.2010 р., оскільки, як зазначалося вище, вони виникли після подання позову, а також враховуючи те, що виходячи із змісту п.8 додаткової угоди, договір оренди землі поновлено лише з 10.01.2017 р. по 10.07.2022 р., тобто на майбутнє і зворотня дія в часі, щодо нарахування орендної плати чи інше врегулювання плати за попередній період у ньому не передбачені.

У даному разі апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянтів про те, що користування відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавило міську раду, як власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати, що стало підставою для встановлення факту наявності усіх елементів складу господарського (цивільного) правопорушення, а тому збитки підлягають стягненню.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Відповідно до ч. 2 ст.49 ГПК України, в разі коли спір виник, внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір, незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, вих.№05-461вих-17 від 04.04.2017 року та апеляційну скаргу Калуської міської ради Івано-Франківської області, вих.№206/02-29/38 від 05.04.2017 року - задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2017 року, в справі № 909/45/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Калуської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 2304817,81 грн. - задоволити.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (07400, м.Бровари Київської області, вул. Кирпоноса, 5/63, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Калуської міської ради (77300, м.Калуш Івано-Франківської області, вул.І.Франка, 1, ідентифікаційний код 33578261) суму 2304817,81 грн. збитків за користування земельною ділянкою без правоустановлюючих документів.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (07400, м.Бровари Київської області, вул. Кирпоноса, 5/63, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)": отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 38 029,50 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (07400, м.Бровари Київської області, вул. Кирпоноса, 5/63, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Івано-Франківської області (76015, м.Івано-Франківськ, вул.Грюндвальська, 11, ідентифікаційний код 03530483) суму 34 572, 27 грн. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та суму 38 029,50 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 10.07.2017 р.

Головуючий-суддя Малех І.Б.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.