Постанова

від 11.07.2017 по справі 815/3266/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3266/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород - Дністровський елеватор" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.06.2017 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Білгород - Дністровський елеватор звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 08 червня 2017 року № 0012921405 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" (код ЄДРПОУ40043961) з податку на додану вартість на суму 1 200 000 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 300 000 грн. 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 08 червня 2017 року №0012911405 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" (код ЄДРПОУ 40043961) з податку на прибуток на суму 1 107 453грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 275 661 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що висновки, відображені в акті перевірки № 450/15-32-14-05/40043961 від 25 травня 2017 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Білгород-Дністровський елеватор (код ЄДРПОУ 40043961) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р., є упередженими та необгрунтованими, а тому не можуть бути підставою для збільшення грошових зобов'язань ТОВ Білгород-Дністровський елеватор з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду за вхід. № 18899/17 від 03.07.2017 р. надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду заперечення (а/с. 56-62) в яких, зокрема, зазначив, що ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" неправомірно перенесено інформацію зі складених первинних документів до облікових регістрів, а з них - до фінансовії звітності. В порушення п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" у акті зроблено висновок, що платником було необгрунтовано внесені записи в облікові регістри, які мають проводитись на підставі первинних документів, створених відповідно до вище зазначеного Положення, та не забезпечило дотримання п. З розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868. так як не забезпечено достовірність фінансової звітності, та складені документи не можу ть за змістом п.44.1 ст. 44 ПКУ вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку.

До судового засідання (03.07.2017 р.) представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлень ГУ ДФС в Одеській області №1580/14-05 від 28.04.2017 р. головним державним ревізор - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1, №1581/14-05 від 28.04.2017 р. головним державним ревізор - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2, №1578/14-05 від 28.04.2017 р. головним державним ревізор - інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_3, №1577/14-05 від 28.04.2017 р. головним державним ревізор - інспектором відділу контрольно- перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_4, на підставі листа ТОВ Білгород-Дністровський елеватор (код ЄДРПОУ 40043961) від 06.04.2017 № 261 щодо проведення перевірки діяльності підприємства, відповідно п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна перевірка ГОВ Білгород-Дністровський елеватор з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р.

За результатами перевірки складено акт № 450/15-32-14-05/40043961 від 25.05.2017 року (а/с. 16 - 47).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Білгород-Дністровський елеватор :

1) п.44.1, п.44.2 ст.44. п.п.134.1.1 н. 134.1 сг. 134 Податкового кодексу України, п.19 Положення (стандарту) бухгал терського обліку "Звіт про фінансові результати", п.1 ст.9. Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 107 453 грн., в т.ч. 2015 рік - 4 810 грн., 2016 рік - 1102643 грн.;

2) п.44.1 ст.44. ч. а п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 200 000 грн., в т.ч. червень 2016 року - 1200000 грн.

За наслідками встановлених порушень винесено податкові повідомлення - рішення від 08.06.2017 року № 0012921405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість до сплати на суму 1 200 000 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у сумі 300 000 грн.. № 0012911405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 107 453 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у сумі 275 661,00 грн. (а/с. 13,14).

Крім того, судом встановлено між ТОВ Білгород-Дністровський елеватор та ТОВ Б'ютс Вікторі (код 40028503) 17.06.2016р. було укладено договір № 41/3/16 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції врожаю 2016 року (а/с. 83).

На виконанням умов договору, в період 20.06.2016 р. по 23.06.2017 р. ТОВ Б'ютс Вікторі на зерновий склад ТОВ Білгород-Дністровський елеватор , розташований за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, 16, поставлено 2000 (дві тисячі) тон ячменя 3 класу. Загальна вартість поставленого товару з ПДВ склала 7 200 000,0 грн.

За наслідками виконанням умов договору, сторонами були складені видаткові накладні: № 1 від 20.06.2016р., № 2 від 21.06.2016р., № 3 22.06.2016р., № 4 від 23.06.2016 р. ТОВ Б'ютс Вікторі були складені товарно - транспортні накладні, які в свою чергу, з боку ТОВ Білгород-Дністровський елеватор були підписані завідуючим складом ОСОБА_5

Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі товарно-транспортних накладних ТОВ Білгород-Дністровський елеватор були складені зведені документи: реєстр

товарно-транспортних накладних від 20 червня 2016 року № БДЕ00000110 на товарно- транспортні накладні від 20 червня 2016 року №7,8,9,10,37,38,33,34,35,36,39 (11 шт.); реєстр товарно-транспортних накладних від 21 червня 2016 року № БДЕ00000111 на товарно- транспортні накладні від 21 червня 2016 року №49-57, 66-75 (19 шт.); реєстр товарно- транспортних накладних від 22 червня 2016 року № БДЕ00000112 на товарно-транспортні накладні від 22 червня 2016 року №101-109, 130-139, 160-169, 184-187 (33 шт.); реєстр товарно- транспортних накладних від 23 червня 2016 року № БДЕ00000113 на товарно-транспортні накладні від 23 червня 2016 року № 224-233, 255-263, 274-282 (28 шт.).

За отриманий товар ТОВ Білгород-Дністровський елеватор здійснило повний розрахунок у безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний рахунок ТОВ Б'ютс Вікторі згідно платіжних доручень: № 670 від 29.06.2016 р. на суму 1 000 000 грн., № 671 від 29.06.2016 р. на суму 1 000 000 грн., № 672 від 29.06.2016 р. на суму 1 000 000 грн., № 673 від 29.06.2016 р. на суму 368 828,00 грн., № 693 від 30.06.2016 р. на суму 1 000 000 грн., № 694 від 30.06.2016 р. на суму 1 000 000 грн., № 695 від 30.06.2016 р. на суму 1 000 000 грн., № 694 від 30.06.2016 р. на суму 1 000 000 грн., № 696 від 30.06.2016 р. на суму 521172,00 грн.

При оформленні отриманих від ТОВ Б'ютс Вікторі партій ячменя 3 класу ТОВ Білгород-Дністровський елеватор , відповідно до Положення Про обіг складських документів на зерно затвердженого наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003 N 198, були виписані складські квитанції: № 265 від 20 червня 2016 р., № 266 від 21 червня 2016 р.. № 267 від 22 червня 2016 р., № 268 від 23 червня 2016 р., які фіксують кількість та якість прийнятого складом зерна. Згідно інструкції Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах ТОВ Білгород-Дністровський елеватор була визначена якість зерна та оформлені картки аналізу зерна (форма N 47): № 26 від 20 червня 2016 р., № 27 від 21 червня 2016 р., № 28 від 22 червня 2016 р., № 29 від 23 червня 2016 р..

У зв'язку з здійсненням вказаних господарських операцій постачальником ТОВ Б'ютс Вікторі складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 131 від 20.06.2016 р., на суму ПДВ 143 532,00 грн., № 141 від 21.06.2016 р., на суму ПДВ 250 092,00 грн., № 147 від 22.06.2016 р., на суму ПДВ 436 824,00 грн., № 160 від 23.06.2016 р. на суму ПДВ 369 552,00 грн. На підставі отриманих від ТОВ Б'ютс Вікторі податкових накладних ТОВ Білгород - Дністровський елеватор включило у червні 2016 р. до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 200 000 грн.

Вартість поставленого ТОВ Б'ютс Вікторі товару без ПДВ у розмірі 6 000 000 грн. була включена ТОВ Білгород-Дністровський елеватор до складу собівартості реалізованої продукції та відображена у рядку 2050 Звіту „Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" за 2016 рік.

Вказані в Акті перевірки господарської операції з ТОВ Б'ютс Вікторі безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Білгород-Дністровський елеватор , а саме: оптовою торгівлею зерном. Фактичного отриманий від постачальника ТОВ Б'ютс Вікторі товар в подальшому за договором № 2406/5 від 24.06.2016 р. був проданий ТОВ ІСТ ОІЛС Україна (код ЄДРПОУ 37089765) та прийнятий ТОВ Білгород-Дністровський елеватор на відповідальне зберігання (а/с. 66-67).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ Білгород - Дністровський елеватор мало господарські відносини з ФОП ОСОБА_6 (22112119280) на підставі договору про надання консультаційних послуг від 01.12.2015р. № 8, а саме: ФОП ОСОБА_6 надавала консультаційні послуги, зазначені у пункті 1.1 цього Договору, що полягають у наданні консультацій (письмових, усних, за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, тощо) з питань комерційної діяльності, маркетингу, керування, а також консультування відносно дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Зазначені послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Білгород-Дністровський елеватор .

На виконання умов договору від 01.12.2015 р. № 8 сторонами складені акти прийому-передачі наданих послуг: № б/н від 31.12.2015р., на суму 26 724,00 грн., № б/н від 31.01.2016р. на суму 60 831,00 грн., № б/н від 29.02.2016р. на суму 65 160,00 грн., ТОВ Білгород- Дністровський елеватор у відповідності до складеного акту прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг прийняло відповідні послуги, та здійснило відповідні розрахунки у безготівковій формі на підставі платіжних доручень № 92 від 23.12.2015 р., № 103 від 28.12.2015 р., № 108 від 29.12.2015 р., № 136 від 11.01.2016 р., № 144 від 12.01.2016 р., № 193 від 28.01.2016 р., № 243 від 08.02.2016 р., № 270 від 18.02.2016 р., № 299 від 23.02.2016 р., № 311 від 25.02.2016 р.

Перед укладенням вищевказаних договорів, з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання, ТОВ Білгород-Дністровський елеватор вчинило низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ Б'ютс Вікторі (код ЄДРПОУ 40028503), ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3), а саме, ТОВ Білгород-Дністровський елеватор було запитано та отримано від контрагентів документи, які свідчать про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи-контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (копія виписки з ЄДРПОУ та копія наказу про призначення директора); наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість, платника єдиного податку (копія витягу з реєстру платників податку на додану вартість). Після отримання перелічених документів ТОВ Білгород-Дністровський елеватор уклало договори з названими контрагентами.

Податковий орган у Акті перевірки вказує, що в наданих ТТН:

-відсутні дані щодо марки, моделі автомобіля та причіпа,

- АВТОМОБІЛЬНИЙ перевізник - не зазначено (відсутня назва перевізника).

- відсутній номер посвідчення водія.

- пункт навантаження: - Одеська обл, відсутня конкретна адреса,

- пункт розвантаження: - м. Білгород Дністровський. Одеська обл., відсутня конкретна адреса,

- відсутні дані щодо відповідальної особи вантажовідправника,

- відсутні дані щодо супровідних документів на вантаж.

- відсутні дані щодо відповідальної особи вантажоодержувача(ПІБ, посада, підпис, печатка),

- в графі вантажно-розвантажувальні операції відсутня інформація щодо часу прибуття та вибуття, відомості щодо навантажування та розвантаження, підпис відповідальної особи, та у акті зазначено про встановлені численні факти дефектності первинних документів, тобто надані до перевірки складені з порушеннями ТТН не доводять фактичного здійснення господарської операції, та у зв'язку з дефектністю складених докумен тів, зроблено висновок про неможливість встановлення фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності вищезазначеного контрагента та відповідно, фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ "Білгород- Дністровський елеватор" та ТОВ Б'ютс Вікторі .

Крім того, податковий орган вказує, що за перевіряємий період ТОВ "Білгород- Дністровський елеватор" задекларовано показник Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності по рядку 02 Декларації у сумі 475 018.0 грн.

Перевіркою повноти визначення показника Прибутку (збитку) - фінансового результату до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до Націонатьних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності по рядку 02 Декларації за період з 01.10.2015 року по 31.12.2016року встановлено його заниження всього у сумі 6 152 515 грн., у т.ч.: 2015 рік 26724 грн.. 2016 рік - 6125791 грн. в результаті порушень податкового законодавства, зазначених у п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 р. встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 107 453 грн. , в т.ч. 2015 рік 4810 грн.. 2016 рік 1102643 грн.

За період з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. ТОВ "Білгород-Дніетровський елеватор" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 18803090 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено його завищення в сумі 1 200 000 грн., в т.ч.: червень 2016 року - 1 200 000 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено:

1) Перевіркою відображених у ряд у 10.1 Декларацій „придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою " показників за період з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 18549366 грн. встановлено, що на формування податкового кредиту мало вплив здійснення операцій із придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку га/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Проведеною перевіркою відображених показників з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. у сумі 6580623.0 грн. на підставі документів, перелік яких наведено у додатку до акту № 3, встановлено завищення задекларованого ТОВ "Білгород-Дніетровський елеватор" показника у ряд. 10.1 Декларації ..придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків/основною ставкою та нульовою ставкою" у сумі 1 200 000 грн., в т.ч.: червень 2016 року - 1 200 000 грн. в результаті вінесення до до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та до складу податкового кредиту з ПДВ в 2016 році вартісті придбаних у ТОВ Б'ютс Вікторі (код ЄДРПОУ 40028503) зернових культур (ячмінь 3 класу), які не підтверджені обов'язковими первинними документами та не пов'язані з використанням у власній господарській діяльності, на загальну суму ПДВ 1 200 000 грн.

Згідно з ч. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію Украаїни) та послуг .

З урахуванням встановленого ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" неправомірно перенесено інформацію зі складених первинних документів до облікових регістрів, а з них - до фінансовії звітності.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.03.2016 року по справі № К/800/11712/15.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, накладними.

Відповідачем не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагентів, які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Належне виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказана правова позиція висловлена і в Постановах ВСУ по справах № 21-1536а15 від 22.09.2015 р., № 21-1359а15 від 27.10.2015 р., № 21-2430а15 від 22.11.2016 р.

Щодо відсутності відомостей в ТТН слід зазначити, що ТТН не є підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій. В свою чергу, ухвалою ВАСУ від 13.01.2015 р. по справі №К/800/50432/13 висловлений правовий висновок: "...відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту".

В свою чергу відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що було встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи (ухвала ВАСУ від 23 листопада 2016 року по справі № К/800/31156/13.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Окрім того, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 04.06.2014 року по справі № К/800/55605/13.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із порушенням контрагентами позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Ці дії можуть бути вчинені з волі суб'єкта господарювання, що і було зроблено позивачем по справі.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі . Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Принципи, які знайшли розвиток і відображення в процедурних рішеннях ЄСПЛ, також закріплені і в Висновку Венеціанської комісії За демократію через право (Мірило правовладдя), ухвалений Венеціанською Комісією на 106-му пленарному засіданні 11-12 березня 2016 р. та схвалений Комітетом Міністрів на 1263- му засіданні 6 - 7 вересня 2016 року і Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи на 31 - й сесії 19-21 жовтня 2016 року.

Зокрема, принцип леґітимних очікувань є складовою загального принципу юридичної визначеності в праві Європейського Союзу, виведеного з національних систем права. Він так само виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань. Утім, нові ситуації можуть бути достатньою підставою для законодавчих змін, що спричиняють виникнення відчуття краху леґітимних очікувань у виняткових випадках. Така доктрина застосовна не лише до законодавства, а й до рішень індивідуального характеру, що їх ухвалюють органи публічної влади (п. 61).

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 08 червня 2017 року № 0012921405 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" (код ЄДРПОУ40043961) з податку на додану вартість на суму 1 200 000 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 300 000 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 08 червня 2017 року №0012911405 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" (код ЄДРПОУ 40043961) з податку на прибуток на суму 1 107 453грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 275 661 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" (код ЄДРПОУ 40043961) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 1252 від 16.06.2017 р. у сумі 43 246, 71 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.