Постанова

від 06.07.2017 по справі 816/494/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/494/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представників позивача - Окончик Д.В., Твердохліб І.Ю.,

представника відповідача - Кравчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (надалі по тексту - ТОВ "Гарант Ойл Групп", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0006081401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ю.С.А" (в подальшому змінено назву на ТОВ "Гарант Ойл Групп") з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ", за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року, за наслідком складено акт, згідно висновків якого, крім іншого, встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 135016,00 грн, в тому числі за 2013 рік на 108644,00 грн, за 2014 рік на 26372,00 грн. За результатами даної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0006081401. ТОВ "Гарант Ойл Групп" вважає протиправними та необґрунтованими висновки, що містяться в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між ТОВ "Гарант Ойл Групп" та ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ", спростовуються документами первинного бухгалтерського обліку, які надавались під час податкової перевірки. Позивачем наголошено, що висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України базується виключно на показання директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_5, які надані в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100060000136 від 17 червня 2015 року. Крім того, ТОВ "Гарант Ойл Групп" вказує, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом вимог чинного законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальний характер.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав, у їх задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив, що згідно пояснень директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_5, останній жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" не має, а всі документи даного підприємства були підписані ним за грошову винагороду.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Гарант Ойл Групп" зареєстроване як юридична особа 03 лютого 1998 року, код ЄДРПОУ 25392923 /а.с. 86-100/.

14 листопада 2016 року ГУ ДФС у м. Києві, на підставі направлень та згідно наказу від 21 жовтня 2016 року № 6720 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України , на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06 вересня 2016 року № 5656 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ю.С.А." (код ЄДРПОУ 25392923) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" (код 37142650), за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2016 року № 350/26-15-14-01-01/25392923 /а.с. 11-27/, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 135016,00 грн, в тому числі за 2013 рік на 108644,00 грн, за 2014 рік на 26372,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 143665,00 грн за березень 2013 року.

Не погоджуючись з висновками акту, платник податків направив поштою письмові заперечення, за вих. № 234 від 17 листопада 2016 року, на акт до ГУ ДФС у м. Києві.

Під час розгляду заперечень, у зв'язку з виробничою необхідністю, ТОВ "Ю.С.А." змінено повне найменування та юридичну адресу. На даний час, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, підприємство з кодом ЄДРПОУ 25392923 має назву Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" та зареєстроване: 37043, Полтавська обл., Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корпус 134 км.

За результатами розгляду заперечень ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" отримано лист "Про результати розгляду заперечень до акту перевірки № 25136/10/26-15-14-01-01 від 14 листопада 2016 року, яким висновки акту залишаються без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 14 листопада 2016 року № 350/26-15-14-01-01/25392923 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0006081401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 168770,00 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 135016,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 33754,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ "Гарант Ойл Групп" оскаржено до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 3331/6/99-99-11-01-02-25 від 17 лютого 2017 року, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0006081401 без змін /а.с. 82-84/.

ТОВ "Гарант Ойл Групп" не погодилося з вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 30 листопада 2016 року № 0006081401, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В свою чергу, згідно пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-XIV).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом частин першої-другої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, для визначення належного виконання платником податку обов'язку щодо формування показників податкової звітності, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентом реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, тощо.

При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. І навпаки, навіть за умови наявності формально складених документів в підтвердження господарської операції, реальність такої господарської операції повинна досліджуватися в сукупності із фактичним рухом товарів між її учасниками, та зміною їх майнового складу.

Надаючи правову оцінку господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ", які, на думку відповідача, мають фіктивний характер, суд зазначає наступне.

Для підтвердження правомірності відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" позивач надавав суду наступні первинні документи: договір № 040-05 поставки нафтопродуктів /а.с. 37-39/, видаткові накладні /а.с. 40-43, 59-81/, товарно-транспорті накладні /а.с. 44-47/ , платіжні доручення /а.с. 48-57/.

Так, як видно зокрема із умов договору № 040-05 поставки нафтопродуктів від 01 березня 2012 року, укладеного між TOB "Ю.С.А.", в особі директора ОСОБА_6 (покупець), та ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ", в особі директора ОСОБА_7 (постачальник), останній зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки нафтопродукти, зокрема: бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове, скраплений газ та ін, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах викладених у договорі.

Як встановлено судом, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31 березня 2013 року відповідно до наступних критеріїв пошуку ОСОБА_5, з 21 січня 2013 року керівник та підписант ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" /а.с. 139-141/.

Відповідно до договору № 040-05 від 01 березня 2012 року усі видаткові накладні від постачальника підписані директором ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_5, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 40-43/.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявна копія протоколу допиту як свідка директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_5, від 24 листопада 2015 року, відібраних с/у ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітаном податкової поліції ОСОБА_8 в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100060000136 від 17 червня 2015 року /а.с. 173-178/, згідно якого ОСОБА_5 зазначає, що перебував на посаді директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" на прохання знайомого ОСОБА_9, який виплачував йому грошові кошти щомісяця, при цьому господарську діяльність ОСОБА_5 не здійснював та не мав наміру. На прохання ОСОБА_9 підписував договори та інші документи, суть яких не розумів, пошуком клієнтів та підприємств-контрагентів займався ОСОБА_9

Суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05 березня 2012 року по справі № 21-421а11, від 22 вересня 2015 року по справі № 21-887а15, від 01 грудня 2015 року по справі № 21-3788а15, згідно яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 01 грудня 2015 року зазначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною першою статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мотивів для відступлення від вказаної правової позиції Верховного Суду України при розгляді цієї справи, судом не встановлено та сторонами не зазначено.

За таких обставин із урахуванням правових позицій Верховного Суду України, документи підписані від імені ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_5 не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ "Гарант Ойл Групп".

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ТОВ "Гарант Ойл Групп" та ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ", а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що ГУ ДФС у м. Києві доведено факт правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 липня 2017 року.

Суддя С.С. Бойко