Постанова
від 12.07.2017 по справі 826/27177/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2017 року № 826/27177/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариси Віталіївни, за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю Фарес-Груп , товариства з обмеженою відповідальністю Лагранд Інвестмент , товариства з обмеженою відповідальністю ОСВ Стрімтек про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариси Віталіївни (далі - відповідач), за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю Фарес-Груп (далі - третя особа 1, ТОВ Фарес-Груп ), товариства з обмеженою відповідальністю Лагранд Інвестмент (третя особа 2, ТОВ Лагранд Інвестмент ), товариства з обмеженою відповідальністю ОСВ Стрімтек (третя особа 3, ТОВ ОСВ Стрімтек ), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ Фарес-Груп на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24613853 від 21.09.2015, номер запису про право власності НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2;

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24613853 від 21.09.2015, номер запису про право власності НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником нерухомого майна (металева конструкція), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2015. Проте внаслідок незаконних дій відповідача здійснено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ТОВ Фарес-Груп на підставі рішення суду, яке було скасоване на час проведення реєстраційної дії, що призвело до порушення прав та інтересів позивача як власника майна. До того ж, позивач посилається на те, що відповідачем всупереч положенням ч.5 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ТОВ Фарес-Груп . Відтак, позивач вважає проведені приватним нотаріусом реєстраційні дії щодо права власності на зазначене майно протиправними, а рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, вважає посилання позивача безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки в момент спірної державної реєстрації права власності на нерухоме майно була проведена нотаріальна дія щодо посвідчення договору оренди (найму) такого нерухомого майна, а також зазначив, що проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно здійснювалось на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи 1 заперечував проти задоволення позову та пояснив, що відповідачем правомірно проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Фарес-Груп на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а також зазначив, що на час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідачем була проведена нотаріальна дія щодо посвідчення договору оренди цього майна, відтак позов є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Представники третіх осіб 2 та 3 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог не подали.

З урахуванням вимог частини шостої статті 128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 23 жовтня 2015 року на товарній біржі Іннекс був проведений аукціон з реалізації металевої конструкції, зовні оцинкована, зсередини недобудована, з орієнтовними габаритами: ширина - 10 м, довжина - 25 м, висота - 4 м, що знаходиться по АДРЕСА_1. Переможцем аукціону став ОСОБА_1 Організатором аукціону було ТОВ Медімпекс ЛТД .

27 жовтня 2015 року на підставі протоколу аукціону між ТОВ Медімпекс ЛТД та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна, згідно умов якого ТОВ Медімпекс ЛТД передано у власність ОСОБА_1 майно: металеву конструкцію, ззовні оцинковану. Орієнтовні габарити: ширина - 10 м, довжина - 25 м, висота - 4 м, має металопластикові вікна у кількості 3 шт. та металопластикові двері - 3 шт., дах металевий з дерев'яним перекриттям, зсередини недобудова, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як пояснив позивач, після підписання договору та сплати коштів, позивач прибув на адресу придбаного майна, звідки дізнався про те, що вказане нерухоме майно належить іншій юридичній особі на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2015, укладеного між ТОВ Фарес-Груп (продавець) та ТОВ Лагранд Інвестмент (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1132.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на майно за продавцем (ТОВ Фарес-Груп ) зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 у справі №910/14101/13, що оформлено рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.09.2015 індексний номер 24613853.

Вказаними діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. вчинено дії, якими, на думку позивача, порушено вимоги чинного законодавства та призвело до порушення прав та інтересів щодо користування належним йому майном, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону №1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За змістом частини 9 статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868 в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В силу вимог положень пункту 1 частини 2 статті 9 Закону №1952-IV нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пунктів 8, 15 Порядку №868 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Згідно пункту 36 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Частиною 1 статті 15 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 1 статті 19 цього Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ Фарес-Груп стало рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 у справі №910/14101/13 за позовом ТОВ Фарес-Груп до ТОВ Будінвест-трейдинг про визнання права власності на поліфункціональний павільйон за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаним рішенням позов задоволено повністю, визнано за ТОВ Фарес-Груп право власності на об'єкт нерухомого майна - павільйон поліфункціонального призначення загальною площею 211 кв.м. по АДРЕСА_1.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що на виконання умов договору будівельного підряду № 01\10\10 від 01.04.2010, укладеного між ТОВ Фарес-Груп (Замовник) та ТОВ Штрихи (Підрядник) було збудовано нерухоме майно - павільйон поліфункціонального призначення загальною площею 211 кв.м. по АДРЕСА_1.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 про задоволення позову мотивоване тим, що оскільки замовником будівництва було ТОВ Фарес-Груп , а відповідне будівництво вказаного об'єкта завершено, ТОВ Фарес-Груп у відповідності до статті 331 Цивільного кодексу України набуло право власності на об'єкт нерухомості з моменту завершення такого будівництва.

Крім того, як свідчать матеріали справи, вказане рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 у справі №910/14101/13 скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції, зазначив, що позивачем здійснено будівництво без дозвільних документів, а спірне нерухоме майно до експлуатації не прийнято. Тобто, спірну нерухомість побудовано самочинно, а тому відсутні правові підстави для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за позивачем.

З наведеного вбачається, що спір у даній справі стосується новоствореного об'єкта нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1, та встановлення наявності підстав для визнання права власності на таке майно.

Більш того, зі змісту вказаних судових рішень у справі №910/14101/13 судом встановлено, що спірний об'єкт - павільйон поліфункціонального призначення є готовим до експлуатації та йому надано відповідну поштову адресу: АДРЕСА_1.

Зокрема, в рішенні Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 за нововиявленими обставинами у справі №910/14101/13 судом досліджено докази, які заявником надано в якості нововиявлених обставин, а саме які вказують на те, що ТОВ Фарес-груп набуто право власності на вищезазначене нерухоме майно з моменту завершення будівництва та прийняття об'єкта до експлуатації, якому надано відповідну поштову адресу, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 21.05.2014 №143141410362 Реконструкція приміщень нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 210,5 кв. м. (літера А ), код об'єкта 1230.3, категорія складності - ІІІ, яку було зареєстровано вже після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 у справі №910/14101/13.

ТОВ Фарес-груп зауважувало про те, що Службою містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) опрацьовано заяву ТОВ Фарес-Груп щодо присвоєння поштової адреси об'єкту по АДРЕСА_1 та повідомлено, що враховуючи технічний паспорт від 11.03.2013, виданий БК Сімплекс-Сіті , пропонується з метою ідентифікації зазначеного об'єкту використовувати адресу: АДРЕСА_1. Однак, в подальшому, розпорядником Київської МДА присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1.

В той же час, з наявних матеріалів даної справи вбачається, що 27.10.2015 між ТОВ Медіплекс ЛТД в особі директора ОСОБА_3, діючого на підставі Статуту з однієї сторони і ОСОБА_1 на підставі Протоколу аукціону, що проходив на Товарній біржі Іннекс від 23.10.2015 укладено договір купівлі-продажу майна. Предметом вказаного договору купівлі-продажу є майно: металева конструкція, зовні оцинкована, а зсередини недобудована, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Тобто, позивачем була придбана металева конструкція, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка не має жодного відношення до нерухомого майна ТОВ Фарес-Груп , а саме - павільйон поліфункціонального призначення загальною площею 211 кв.м., що має адресу: АДРЕСА_1.

В контексті наведеного суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно рішення, яке оскаржується позивачем у даній справі, відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ Фарес-Груп саме на нежитлове приміщення - павільйон поліфункціонального призначення загальною площею 211 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Окрім того, відповідно до наданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 11.11.2015 право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 210,5 кв.м. зареєстроване за TOB ОСВ Стрімтек (код ЄДРПОУ 39452619).

Між тим, суд зазначає, що статтею 17 Закону №1952-IV передбачено, що відповідальність за правдивість інформації, яка міститься в документах поданих для державної реєстрації права власності несе заявник.

При цьому, суд виходить із того, що згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися з адміністративним позовом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач є власником металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1, в той час, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не вчиняв будь-яких дій та не приймав будь-яких рішень, що стосуються прав позивача, виходячи з того, що позивач не був власником вищевказаного нерухомого майна - павільйону поліфункціонального призначення за адресою: АДРЕСА_1.

До того ж, позивачем належними та допустимим доказами не доведено, які саме його права порушені, та які права у відповідності до статті 6 КАС України підлягають судовому захисту, оскільки позивач не навів обставин, які свідчили б про порушення оскаржуваним рішенням його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, суд зазначає, що якщо позивач вважає, що його право власності порушено, він має право звернутися до суду для встановлення права власності на майно чи з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.

Зокрема, згідно приписів статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами статті 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Саме по собі оскарження рішення чи дій відповідача не є ефективним захистом прав позивача, оскільки правовідносини, що фактично пов'язані з поверненням майна, перейшли у іншу правову якість, а, відтак, не призведуть до повернення спірного майна.

Таким чином, на думку суду, правова оцінка таким рішенням та порушенням, допущеним при їх прийнятті, може бути надана при розгляді спору про право.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм права та обставин справи, можна дійти висновку, що позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту права, оскільки позивач є власником металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1, а спірна реєстраційна дія стосується реєстрації права власності на нежитлову будівлю - павільйон поліфункціонального призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, тому відповідач жодного відношення до нерухомого майна позивача не вчиняв. У зв'язку з чим, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення оскаржуваними діями та рішенням його прав, свобод чи інтересів, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки такому рішенню.

Водночас, позивач, вважаючи, що йому перешкоджають у користуванні його майном чи порушено його право власності, не позбавлений права на звернення за захистом свого порушеного права на будь-яке майно в порядку цивільного судочинства.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, частина перша статті 71 вказаного вище Кодексу, покладає обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем не надано достатньо доказів на обґрунтування позовних вимог та порушення безпосередньо його прав та інтересів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення12.07.2017
Оприлюднено12.07.2017
Номер документу67682564
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/27177/15

Постанова від 14.03.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 21.02.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 22.01.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 22.01.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 20.12.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 20.12.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 22.11.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 22.11.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 22.11.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Ухвала від 08.11.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні