Рішення

від 10.07.2017 по справі 907/434/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2017 Справа № 907/434/17

Суддя господарського суду Йосипчук О. С.,

розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Біотес» , м. Рахів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі» , м. Рахів

про стягнення заборгованості у сумі 1394670,10грн.,

За участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору : стягнення заборгованості у сумі 1394670,10грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги №01/15-12 від 12.06.15

В судовому засіданні 21.06.2017р. оголошувалась перерва до 10.07.2017 року до 12:00год. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1265000 грн., яка виникла внаслідок неповернення відповідачем наданої йому на підставі Договору №01/15-12 від 12 червня 2015р.(з наступною Додатковою угодою) безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання суму 84459,12 грн. штрафу за період з 16.01.2017р. по 12.04.2017р., суму 35661,79 грн. інфляційних втрат та суму 9049,19 грн. трьох відсотків річних.

Представник відповідача в судове засідання після оголошеної за його клопотанням перерви не з'явився, до дня призначеного судового розгляду ані письмового відзиву на позов, ані доказів про добровільне врегулювання спору, не подав.

Натомість, через канцелярію суду направив суду клопотання про продовження розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи на інший термін у зв"язку з проведенням переговорів з позивачем щодо можливого позасудового врегулювання спору.

При цьому, подав суду для долучення до матеріалів справи виписку зі Звіту про аналіз госпордарської діяльності ТОВ "Грін Енерджи", який затверджено ТОВ "ОСОБА_2 Менеджмент", як доказ можливої протиправної діяльності попереднього керівника при укладенні та виконанні договору, заборгованість по якому є предметом даної справи.

Зважаючи на харектер спору та позицію відповідача судом відхилено клопотання про відкладення судового розгляду спору для надання можливості безпосереднього врегулювання спору з огляду на необґрунтованість та документальну непідтвердженість цього клопотання. Судом прийнято до уваги відсутність будь-яких доказів проведення з позивачем переговорів з метою врегулювання спору, а представник позивача наголосив про відсутність будь-яких домовленостей із відповідачем. Відповідно, залишено без задоволення і клопотання про продовження строку вирішення спору, оскільки судом не встановлено виняткових обставин, що можуть слугувати підставами для такого продовження.

Через відсутність представника відповідача у засіданнях суду, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю Біотес (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі» (відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/15-12 ( з наступними змінами, внесеними Додатковою угодою № 1від 21 грудня 2016 року), за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу в національній валюті України в сумі 1370700грн., а відповідач зобов'язався повернути надані грошові кошти до 16 січня 2017 року.

Сторони погодили також , що в разі несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, позичальник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (п. 4.2 Договору).

На виконання умов вказаного Договору позивач надав відповідачу фінансову допомогу, яка, відповідно до наявних у справі платіжних доручень, складає суму 1346500грн.

Проте, відповідач зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги у визначені договором строки виконав частково, повернувши, за твердженням позивача, суму 134800 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1211700 грн.

Оскільки у визначений договором строк - до 16 січня 2017 року - грошові кошти в повному обсязі відповідачем повернуті не були, претензія №127 від 23 березня 2017 року залишена ним без задоволення, позивач звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути їх з відповідача в примусовому порядку. Крім суми боргу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 4.2.Договору позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення з відповідача також 35661,79 грн. інфляційних втрат, суму 9049,19 грн. трьох відсотків річних та 84459,12 грн. пені (штрафу) за період з 16.01.2017р. по 12.04.2017р.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України та аналогічної до неї норми ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору на суму 1346500грн., доказів про повернення вказаних коштів в повному обсязі відповідачем не надано, тому, з врахуванням часткового виконання відповідачем зобов'язання, з останнього підлягають до стягнення грошові кошти в розмірі 1211700 грн. В задоволенні решти суми належить відмовити, оскільки надання такої відповідачу є належними доказами не доведена та не підтверджена.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням наведених правових норм, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат слід визнати такими, що відповідають приписам ст. 625 Цивільного кодексу України, тому підлягають стягненню з відповідача і в перерахунку від встановленої судом суми боргу (1211700грн.) складають: 34145,71грн. втрат від інфляції, 8664,48 грн. трьох відсотків річних, в задоволенні решти належить відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення штрафу суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 4.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасне повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Тобто йде мова про разову суму, обчислену від суми простроченого боргу, яка в даному випадку становить 829,93грн. Позивачем же заявлено вимогу про стягнення штрафу, однак, розрахунок складено у вигляді пені (за кожний день прострочення), що є помилковим і безпідставним, а відтак, задоволенню підлягає перерахована судом сума штрафу в розмірі 829,93грн, в іншій же частині нарахованої позивачем неустойки належить відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути суму 1255340,12грн., в т. ч. 1211700грн. основного боргу неповернутої фінансової допомоги, 34145,71грн. втрат від інфляції, 8664,48 грн. трьох відсотків річних та 829,93грн. штрафу. В задоволенні решти вимог належить відмовити.

З огляду на вищеприведене, судом визнано неспроможними заперечення відповідача, які полягають у припущенні незаконності дій керівника товариства відповідача. Таке припущення відповідача грунтуються на витязі із звіту про аналіз діяльності ТОВ "Грін Енерджі" за період з 01.07.2017р. по 24.04.2017р., у якому неможливо, через неподання відповідних доказів, встановити дату виготовлення такого звіту, особу, що його виготовила, правовий звязок між ТОВ "ОСОБА_2 Менеджмент" затвердження цього звіту вищим органом управління товариством відповідача.

Окрім того, висновки цього звіту не підтверджені належними та допустимими доказами, що унеможливлює встановленню їх достовірності судовим розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судом було надано достатній проміжок часу з точки зору розумності та доцільності для створення відповідачу можливості здійснити захист своїх прав у суді. Тим сами судом судом було дотримано принципи змагальності та арбітрування (ст.ст.4-2, 4-3,33 ГПК України).

Досліжуючи посилання відповідача, судом були прийнято до уваги і принцип правомірності правочину та правила волевиявлення юридичної особи, де припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Таким чином, судом використано правову позицію викладену у п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» , де саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Тому, недійсність правочину через недієздатність представника юридичної особи не є преюдицією і може мати місце у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді що, як юридичне явище, існує обмеження у повноваженням керівника товариства, а також те, що контрагент цього товариства знав або повинен був знати про такі наявні обмеження повноважень представника, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, зокрема, якщо про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи.

Відсутність таких доказів позбавляє можливості вважати посилання відповідача достатніми та спроможними запереченнями позову, відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Грін Енерджі (90600, Закарпатська обл., м. Рахів, Вул. Київська, 219, код ЄДРПОУ 34710208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Біотес (90600, Закарпатська обл., м. Рахів, вул. Б.Хмельницького, 70, код ЄДРПОУ 38533288) суму 1255340,12грн. (Один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч триста сорок гривень 12 коп.), в т. ч. 1211700грн. основного боргу неповернутої фінансової допомоги, 34145,71грн. втрат від інфляції, 8664,48 грн. трьох відсотків річних і 829,93грн. штрафу та 18830,10грн. (Вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень 10коп.) на відшкодування судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 11.07.17р.

Суддя О.С. Йосипчук