Ухвала

від 12.07.2017 по справі 236/1136/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 236/1136/17 Номер провадження 22-ц/775/1172/2017

Головуючий в 1 інстанції: Бікезіна О.В.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.

суддів: Корчистої О.І., Мірути О.А.

за участю секретаря: Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, Громадської організації сімейного відпочинку Джерело , про визнання договору недійсним, зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Лиманської міської ради Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, а саме надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки №105/94, площею 0,0211 га, яка розташована у с. Яцківка Лиманського району по вул. Оскольській.

Ухвалою суду від 23 травня 2017 року Громадську організацію сімейного відпочинку Джерело було залучено у якості співвідповідача у справі.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 червня 2017 року провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки було закрито з тих підстав, що ці вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав, що його позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства і закрив провадження по справі в цієї частині. Судом не враховано, що цей спір витікає з земельних правовідносин та відповідно до чинного законодавства підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав,просив її задовольнити.

Представник відповідача - Лиманської міської ради Донецької області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.33-34).

Представник відповідача - Громадської організації сімейного відпочинку Джерело в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності ( а.с.30).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на пункт 1 статті 205 ЦПК України та ст.3, п.1.ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки Лиманська міська рада є суб'єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки до них суд дійшов, порушивши норми процесуального права.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом власних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства (із змінами та доповненнями) та Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року N 10-рп/2010 земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельними і цивільних законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників. Захист судом права у цих відносинах може здійснюватися у тому числі шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають з земельних відносин, у яких хоча б однією стороною є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно ст. 15 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ в яких визначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок (п.6).

Згідно п.7 цієї ж постанови земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, у тому числі позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Аналогічне роз'яснення викладено у правовому висновку Верховного суду України у справі № 6-2510цс 15 від 16 грудня 2015 року в якому зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов'язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином, спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з наведеного першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом ОСОБА_1 в частині про зобов'язання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, а тому ухвала суду у відповідності до ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 червня 2017 року скасувати.

Справу направити до Краснолиманського міського суду Донецької області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.І. Корчиста

ОСОБА_2